Що можуть зробити батьки для 5) виявляйте любов до дитини обіймами, правильного емоційного виховання: поглажуваннями, цілунками, ласкавим поглядом та теплим слово;
переживати їх; 2) збільшіть емоційне спілкування з дитиною: |
6) вселяйте віру дитини в її сили, можливості; 7) схвалюйте найменший успіх дитини, особливо |
емоційної сфери дітей |
1) говоріть дитині як про позитивні, так і
про негативні
емоції, які ви Рекомендації для
відчуваєте. Так дитина буде вчитися не тільки батьків щодо розвитку
розрізняти свої і чужі емоції, а й приймати і
цікавтесь її внутрішнім станом, невпевненої та сором’язливої;
8) будьте поруч
з дитиною в її труднощах і радощах;
переживаннями, бажаннями;
9)
свої зауваження чи побажання висловлюйте
тактовно.
3) оточіть
дитину атмосферою
Батькам про емоційний розвиток дитини!
Дошкільний період – досить короткий відрізок часу життя людини. Тому важливо саме в цей час залежить хороші основи особистості. Дитина ще не вміє керувати своїми емоціями, стримувати небажані їх прояви. Вся активність дитини виразно емоційна, забарвлена позитивними чи негативними переживаннями.
Емоції дошкільника пов’язані, в більшій мірі, з атмосферою в сімейному колі. Нові вміння та інтереси сприяють появі цілого спектру різноманітних емоцій дитини. У дошкільника поступово ускладнюється гамма емоцій: він уже може відчувати не тільки радість або страх, а й смуток, жалість, гнів, бадьорість, сором'язливість, здивування, задоволення.
У віці 4-6 років емоційна сфера дитини характеризується:
1) спокійнішим емоційним фоном сприйняття; 2) розвитком емоційного передбачення (дитина намагається передбачити майбутній результат і те, як його оцінять);
|
5) здатністю оцінювати свою поведінку; 6) розвиток емоцій дитини впливає на якісні зміни у відносинах з дорослими, починає відігравати важливу роль у розвитку особистості дитини – з’являється прагнення |
дорослим та з ровесниками;
|
7) більш керованими емоційними процесами; |
до схвалення, орієнтація на оцінки дорослих,
пов’язані із бажанням уникнути сорому,
приниження своєї гідності.
3) появою афективних реакцій;
4) головним джерелом емоцій дитини виступає предметно-маніпулятивна гра, спілкування з
8) появою нових мотивів для діяльності;