МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«СМІЛЯНСЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ»

 

 

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Заступник директора з навчально-виховної роботи

___________  Олена Кикоть

               (Підпис)                  (Прізвище, ініціали)

 «____»___________  2024 р.

 

Відкрита виховна година Лекція за темою:

« Булінг  як соціальна проблема ».

 

 

                                                                    Розробила   Тетяна    Зінченко 

Розглянуто на засіданні                                 Схвалено на засіданні

методичного об’єднання  методичної ради ВСП «СТФК  НУХТ» викладачів загальноосвітньої   

підготовки та профільних дисциплін           Протокол № ____

Протокол №____  від  ___.___.2024 р. від ___.___.2024 р. Голова методоб’єднання

 

 

 

 

 

Сміла 2024

ПЛАН:

                                                                                                                        ст.

      Вступ ………………………………………………………………………..      2

1.    Визначення булінгу та його соціальна природа .........................   3

2.    Соціальні причини виникнення булінгу в освітньому        

      середовищі.....................................................................................................       5

3.    Соціальна структура булінгу та особливості комунікативної       

       взаємодії між його учасниками .................................................................         7

4.    Наслідки булінгу .........................................................................     7

5.    Напрямки боротьби з булінгом в навчальному середовищі як      

      із соціальною проблемою ……………………………………..…………..       9

                       6.Законодавче регулювання протидії боулінгу…………………….      10

       Висновки та практичні рекомендації …………………………….........      12

      Список використаних джерел ………………….....................................       13

                                                                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми даної теми зумовлена тим, що проблема майже не вивчена як з теоретичної так і з практичної сторони. Питання булінгу надзвичайно поширене в сучасних закладах освіти.

На сьогоднішній день, питання булінгу лишається актуальною для України, не дивлячись на те, що на законодавчому рівні всі прояви насильства  заборонені. За даними соціологів 80% українських дітей переживають боулінг у навчальних закладах.

Булінг – явище, що може виникнути в організованих юнацьких

колективах, що стосується і впливає на всіх його учасників, наслідком чого є порушення навчально-виховного процесу у навчальному колективі, викликає тривалі наслідки для особистості, інколи віддалені в часі. 

Зважаючи на масштабність та важливість поширення булінгу, його дослідження є надзвичайно актуальним для сучасного суспільства.

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ВИЗНАЧЕННЯ БУЛІНГУ ТА ЙОГО СОЦІАЛЬНА ПРИРОДА

 

На сьогоднішній день, поняття боулінгу набуло особливої актуальності. Воно стало справжньою соціальною проблемою не лише для

України, але й для всього світу. Булінг, тобто знущання дітей над дітьми, поширений в Америці, європейських та інших країнах (Норвегії, Англії, Ірландії, Нідерландах, Португалії, Австралії, Японії, Бразилії, Канаді), хоча, згідно з дослідженнями, найчастіше він відбувається саме в американських школах [11].

Термін «булінг» означає залякування, моральний та фізичний терор, головною метою якого є виклик у другої людини страху і таким чином її «підкорення». Булінг (від англ. bully – хуліган, грубіян, насильник) – це утиски, цькування, дискримінація. У більш широкому смислі – це особливий вид насилля, коли одна людина (або група) фізично нападає або загрожує іншій  [1]. .

Розвиток і поширення булінгу залежить від ряду факторів, зокрема: виховання в сім’ї, установок, прищеплених з дитинства, мікроклімату освітнього закладу. У підлітковому віці переважаючою діяльністю є спілкування з ровесниками, і у випадку, якщо у підлітка дане спілкування складається із ситуацій булінга, то досвід переживання подібних ситуацій є травмуючим для жертви і негативно впливає на розвиток його особистості в цілому. У тому числі, негативний вплив відбивається на формуванні його Яконцепції, самооцінці, на системі цінностей, стилях взаємодії з однолітками. У результаті тривалого переслідування, постійних принижень, морального пригнічення жертва булінгу не відчуває себе в безпеці в межах освітнього середовища [1, с. 39].

«Булінг» – це агресивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у навчальному закладі для іншої особи. Булінг виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил [5].

Масштаби насильства та агресії дітей не перестають дивувати. За даними дослідження українського соціолога О. Новікової, систематичному насиллю піддаються близько 15 % дівчаток та 27 % хлопчиків [12].

                Всесвітня     організація     охорони     здоров’я     України     проводить

періодичний моніторинг аспектів поведінки здобувачів освіти, які впливають на їх здоров’я. Один із напрямів дослідження пов’язаний із насиллям у школах. Зокрема, ця організація досліджувала ситуацію щодо підлітків, яких ображали в школі не менше двох разів впродовж місяця. Згідно з даними, представленими в дослідженні в Україні, 20 % дівчат і 19 % хлопців 11річного віку зазнавали різноманітних образ у школі не менше двох разів упродовж місяця останні декілька місяців. Кількість таких дітей 13-річного віку дещо нижча порівняно з попередньою віковою категорією. Відповідно, 18 % дівчат та 16 % хлопців. У 15-річному віці тенденція до зменшення зберігається., тобто з віком кількість жертв насилля, булінгу зменшується

[16].

За результатами досліджень, проведених UNISEF у 2017 р., встановлено, що в Україні 67 % дітей віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу (цькування) протягом 3 міс, на які припало дослідження. При цьому 24 % дітей стали жертвами булінгу, серед яких 48 % нікому не розповідали про ці випадки. Це вражаючі цифри, за якими стоять покалічені дитячі долі [10].

Булінг (від англійського bullying) – тривале цькування, залякування, агресивне переслідування одного з членів колективу з боку інших представників колективу. Така поведінка має на меті самоствердитися за рахунок когось, підпорядкувати особистість своїм інтересам або заслужити собі загальний авторитет.

 

2.                 СОЦІАЛЬНІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ БУЛІНГУ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

 

В освітньому середовищі булінг відбувається при співпадінні наступних факторів:

1.                  Беззахисність жертви – важливо, щоб жертву ніхто не захищав, інакше цькування, насилля швидко припинеться, якщо на насилля ніхто не реагує. Буллери обирають, як правило, беззахисну жертву, або поступово знищують симпатії оточуючих – роблячи її зручною людиною.

2.                  Неготовність битися «на смерть» – як правило, буллери – боягузи, саме тому у якості жертви вони обирають більш слабких, тобто тих, хто гарантовано не зможе відповісти, на кому безкарно можна проявляти своє насилля, свою агресію.    

3.                  Низька самооцінка жертви, невдоволення собою або почуття вини (особливо яскраво проявляється у дітей, які мають особливий розвиток – гіперактивність, синдром дефіциту уваги, заїкання тощо). У зоні ризику діти, яких не підтримує сім’я, де відсутні довірливі відносини.

4.                  Висока агресивність – інколи жертвами стають задиристі, емоційні і хворобливо реагуючі на будь-яке зауваження або прохання діти.

5.                  Соціальні та психологічні проблеми, які є передумовами того, що дитина опиниться у ролі жертви: самотність, соціальне неблагополуччя, депресивність, невміння спілкуватися з ровесниками, комплекс неповноцінності, насилля у власній сім’ї тощо [1].

Українська дослідниця Болюк З. А. визначила дещо інші причини даного явища, а саме:

1)                занижена самооцінка (навіть якщо дитина виявляє це через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність тощо);

2)                атмосфера вдома. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як з жертвою;

3)                заряджена частина в класі. Це дитина агресор, якій чхати на почуття інших, яка шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан [4].

Приводом до цькування можуть також бути:

інвалідність, фізичні недоліки, зовнішні вади, слабкість, хворобливість; вади мовлення та інтелекту;

інакші раса, національність, релігія, колір шкіри, зовнішність; низький рівень достатку сім’ї й відповідно бідніший одяг, відсутність

гаджетів тощо; соціальна та емоційна незрілість, недотриманням норм та правил; будь-що, що відрізняє дитину від інших [9].

Від жертв насилля можна почути: «Мені постійно здається, що мене обговорюють, що гноблять, сміються, коротше кажучи, у мене самооцінка нижче плінтуса. Через це я досить часто хочу плакати в школі»; «Я став більш замкнутим і тепер боюсь виходити з дому» [15].

 

 

 

3.                  СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА БУЛІНГУ ТА ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ЙОГО УЧАСНИКАМИ

 

Професор Кембриджського університету (Велика Британія) Д. Лейн описував булінг-структуру як соціальну систему. Вона включає:           

1) кривдників (переслідувачів, агресорів, насильників); 2) жертв; 3) свідків (спостерігачів) [1]. 

Кривдник надає собі привілеї домінантності, контролю, права виключення та ізоляції жертв. Також значну роль у процесі булінгу відіграють спостерігачі, яких за соціологічними дослідженнями 88 % від усіх дітей: частина з них долучається до кривдника, інша, аудиторія, підбурює його до подальшого знущання, і лише від 10 до 20 % намагаються якось допомогти, коли над кимось знущаються [8]. 

 

4.   НАСЛІДКИ БУЛІНГУ

 

Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше – це замкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальними підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати від 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні [2].

Наслідки булінгу виходять далеко за межі навчального закладу. Наслідки насильства є дуже серйозними. Булінг викликає у дітей та підлітків важкі емоції – почуття приниження, сором, розпач і злість. Жертви булінгу стають безпорадними, самотніми, у них розвиваються неврози. Підлітки починають прогулювати заняття, вчиняють правопорушення, у них появляються суїцидальні наміри, формується алкогольна, тютюнова або наркотична залежність. 

Жертви можуть і не знати про чутки, що про них ходять, однак страждати від їх наслідків. Маніпуляції, залякування, шантаж – це та зброя, яку застосовують до жертви з метою її соціального виключення.

Щодо спостерігачів, то булінг може викликати у них почуття тривоги чи страху. Порушується здібність дітей спілкуватися,  вести переговори та йти на компроміс [8].

Отже, наслідки боулінгу в навчальному середовищі, окрім короткострокового впливу, можуь мати також серйозну довгострокову дію, що буде проявлятися як у жертв, так і в кривдників протягом навіть дорослого життя. Негативного впливу зазнають і спостерігачі, а також загалом навчальна атмосфера в навчальному закладі. Невід’ємним наслідком поширення булінгу серед юнацького середовища є перехід до агресивних дій, які носять злочинний характер, що викликає небажані негативні тенденції у функціонуванні молодіжного середовища та суспільства загалом.

 

5.                 НАПРЯМКИ БОРОТЬБИ З БУЛІНГОМ  В НАВЧАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЯК ІЗ СОЦІАЛЬНОЮ ПРОБЛЕМОЮ

 

Особі, яка сала жертвою боулінгу, важливо відчувати підтримку від дорослих – батьків, викладачів чи інших дорослих осіб.

Перш за все, батьки мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, але це не так. Не можна робити вигляд, що нічого не відбувається.

Якщо викладач має довіру з боку здобувачів освіти, то він може також допомогти і навіть вирішити проблему [2].

Існує п’ять правила для батьків, дитина яких стала учасником булінгового процесу:

стратегія захисту. Не бігти одразу до навчального закладу. Спершу

дізнатися, у дитини, що вона думає про цю ситуацію і підтримати; не вкладати свої ідеї в голову дитини. Під час поради – запитати, чи зможе дитина так учинити. Якщо відповідь буде – мені незручно, соромно, я так не зможу – потрібно шукати інші варіанти; не можна злитися на дитину за те, що вона не здатна на дорослі вчинки. Завдання батьків – допомогти;

Неможливо вирішити проблему булінгу за рахунок відсторонення агресорів від навчання або організації терапії для жертв знущання. Будь-яка стратегія втручання при насиллі повинна бути спрямована на процес в цілому

[13]. 

Основні завдання соціально-педагогічної і корекційної роботи з жертвами насилля  в навчальному закладі:

створити психологічний комфорт, підтримку і довіру жертвам булінгу; сформувати навички упевненої поведінки, позитивне самосприйняття; допомогти здобувачам освіти розвинути навички конструктивного

спілкування, комунікативну компетентність; підвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження

тривожності; необхідно працювати в напрямку зниження агресивності, формування

толерантності в студентів з метою профілактики виникнення булінгу.

Отже, у навчальному закладі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить викладачам. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва навчального закладу, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у навчальному закладі варто залучати й соцціальних педагогів та психологів.

 

6.   ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ 

Тема булінгу на сьогодні є резонансною. За даними досліджень, Україна увійшла до ТОП-10 країн із поширеною дитячою агресією у навчальних закладах. Жертвами при цьому є здебільшого діти від 11 до 15 років.

Верховна Рада України 18 грудня 2018 року прийняла Закон України №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу.

Законом визначено, що булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Окрім того, освітньому Омбудсмену надається право здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науковопедагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки щодо загальної кількості випадків булінгу у закладах освіти за певний період.

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

На сьогоднішній день надзвичайно гостро постає проблема агресивних проявів у міжособистісних стосунках підлітків. Особливого розповсюдження набувають прояви систематичної, довготривалої агресії одних підлітків по відношенню до інших, коли в ситуацію прояву агресії поступово

«включається» всі здобувачі освіти.  Дані статистики тривожні: за останні 10 років рівень дитячої злочинності та дитячого насильства зріс удвічі.

Булінг у навчальному закладі за своєю природою є складним соціально-психологічним явищем. Булінг – це специфічна соціальна ситуація, яка виникає в групі, заснована на порушеннях у соціальних відносинах, яка передбачає специфічну групову динаміку (із перерозподілом ролей, статусів, групових норм, цінностей) та ситуацію, у якій прямо чи побічно задіяні всі члени шкільного колективу. 

Булінг – явище глобальне та масове. Важливим завданням сучасної освіти є визнання існування проблеми булінгу та створення відповідного середовища в освітній установі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища. Оскільки це досить складне явище, воно не має ні однозначного пояснення, ні універсальних способів подолання та запобігання. Одні вчені називають булінгом серйозні акти агресії, а інші – будь-які погрози й образи, без яких не обходиться будьяке людське співтовариство. 

Профілактика булінгу має утворювати собою систему дій, а не окреме одноразове реагування на інцидент. Спільна праця над вирішенням цієї проблеми обов’язково дасть результат. Можна виокремити основні рекомендації, які допоможуть подолати чи не допустити булінговий процес:жертві обов’язково звернутися до дорослих – вчителів чи батьків; ігнорувати кривдника; стримувати гнів і злість; не вступати у бійку; не соромитися обговорювати загрозливі ситуацію з людьми, яким довіряєте; батьки повинні: уважно вислухати скаргу дитини і поставитися до інформації серйозно;викладачам потрібно: не закривати очі, навіть на найменший прояв цькування; поговорити з булером та жертвою спільно із шкільним психологом.

Пропонуються напрямки ефективної роботи в освітньому середовищі, які спрямовані на зменшення темпів розвитку булінгу:

1.                  Організація заповнення студентам свого вільного  часу: оволодіння якимись професійними навичками у спеціалізованих гуртках, залучення студентів до виробничої діяльності і т.д. 

2.                  Навчання поведінці при зустрічі з потенційно небезпечною людиною.

3.                  Навчання чинним законам і нормам суспільства.

Створення в атмосфери довіри, доброзичливості, любові, яка знімає страхи і підвищує самооцінку студентів,  сприятиме формуванню соціально здорової особистості, спроможної знайти вихід з будь-якої скрутної ситуації. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.     Аптикиева Л. Р. Буллинг как преморбид асоциальной направлености личности подростка / Л. Р. Аптикиева // Вестник Оренбургского государственного университета. – 2018. – № 2 (214). – С. 39 – 46.

2.     Банкова Ю. Булінг у школі: чому діти цькують дітей і що з цим робити

[Електронний ресурс] / Ю. Банкова. – Режим доступу: https://www.thevillage.com.ua/village/children/children/263143-buling-u-shkoli-chomu-dititskuyut-ditey-i-scho-z-tsim-robiti.

3.     Барліт О. О. Соціально-педагогічна сутність булінгу як одна з головних проблем системи освіти [Електронний ресурс] / О. О. Барліт. – Режим доступу: http://pedagogy-journal.kpu.zp.ua/archive/2012/24/14.pdf.

4.     Болюк З. А. Булінг або шкільне цькування: виклики та протидія [Електронний ресурс] / З. А. Болюк. – Режим доступу: http://nmc.if.ua.

5.     Булінг. Ми всі можемо допомогти це зупинити : посібник для батьків

[Електронний       ресурс].      –        Режим         доступу: http://www.edu.gov.on.ca/eng/multi/ukrainian/bullyinguk.pdf.

6.     Гайдамашко І. А. Третирування у шкільному середовищі та причини його виникнення / І. А. Гайдамашко // Науковий вісник Ужгородського національного           університету        :         Серія:         Педагогіка /         Гол.   ред.             І. В. Козубовська. – Ужгород : Говерла, 2014. – Вип. 32. – С. 49 – 51.

7.     Губко А. А. Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен /             А. А. Губко // Вісник Чернігівського національного університету. Сер. :

Психологічні науки. – 2013. – Вип. 114. – С. 46 – 50.

8.     Дитина в ситуації шкільного насилля. Запобігання булінгу в шкільному середовищі. Кібербулінг [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://7.school-info.te.ua/blog/17-psihologija/159-ditina-v-situacijishkilnogo-nasillja-zapobigannja-bulingu-v-shkilnomu-seredovishchikiberbuling.

9.     Іваній О. М. Соціальна та кримінально-правова характеристика булінгу / О. М. Іваній // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2018. – Вип. 3. – Т. 2. Серія «Юридичні науки». – С. 107 – 110.

10.Кириленко Марія. Шкільне цькування або булінг: вступ до теми

[Електронний       ресурс]       /         М.     Кириленко.           –        Режим           доступу: http://fp.com.ua/articles/shkilne-tskuvannya-abo-buling-vstup-do-temy/.

11.Коваль Г. В. Сучасні підходи до визначення та класифікації булінгу в шкільних підліткових коллективах / Г. В. Коваль // Наукові праці Чорноморського державного університету ім. П. Могили. Серія :

Педагогіка. – 2016. – Т. 269. – Вип. 257. – С. 7 – 11.

12.Кормило Оксана. Явище булінгу в освітньому просторі / О. Кормило // Проблеми гуманітарних наук. Серія «Психологія». – 2015. – Вип. 35. – С. 174 – 187.

13.Лэйн Д. А. Школьная травля (буллинг). С чего начать? [Електронний

ресурс]       /         Д.      А.      Лэйн.          –        Режим         доступу: http://www.supporter.ru/docs/1056635892/bulling.doc.

14.Найдьонова Л. А. Кібер-булінг або агресія в інтернеті: способи розпізнання і захист дитини / Л. А. Найдьонова // Методичні рекомендації / Серія: На допомогу вчителю. Вип. 4. – К., 2011. – 34 с.  

15.Проблема булінгу очима підлітка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://glavcom.ua/specprojects/stopbullying/problema-bulinguochima-pidlitka-471205.html.

16.Сидорук І. Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема /             І. Сидорук // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Л. Українки. – 2015. – № 1 (302) : Серія «Педагогічні науки». – С. 169 – 173.

17.Стремецька В. Булінг у підліткових шкільних колективах /             В. Стремецька // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. – 2014. – Вип. 31. – С. 177 – 179.