Наш барвінковий край

                                                              Виховний захід

                                                              Наш барвінковий край

Із сивої давнини дійшли до нас чудові легенди, казки, перекази, бувальщини про наших зелених супутників – рослини. А скільки пісень створено про них!

У народній творчості рослини живуть, як і люди, розмовляють, відчувають біль і радість, просять поради і допомоги.

Вчитель. Сьогодні ми запрошуємо вас на зустріч із Барвінком.

В давнину люди говорили, що благословенний і чарівний той край, де росте барвінок. А росте він у Карпатах, Лісостепу, на Буковині, в Західному Поліссі, у нас на Волині. Та якщо взяти до уваги те, що майже у всіх наших сільських і не тільки сільських квітниках стелиться ця вічнозелена рослина, то й цілу Україну можна назвати в буквальному розумінні – барвінковий край.

А свята нашого ми не уявляємо без Барвінка.  Десь забарився наш Барвінок!

(Входить Барвінок)

Барвінок. Добрий день! Я не забарився, я на ваше свято сьогодні нарядився.

Учень. Твоє стебло, твоє листя, твої голубі квіти завжди з нами. Як у народі кажуть, цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає, хоч мороз усе побив – його не займає. Все мороз поглушив, а твого цвіту не зайняв. В різних місцевостях ти маєш різні назви.

Діти. Про твої назви нам відомо: це і барвін – зілля! І барвінець! І барвінок хрещатий! І зеленка! І могильник. А назва ця походить від того, що барвінок здавна садили і садять на могилах, як символ вічної пам’яті. І лагідно тебе називають: барвінонько, барвіночок, барвінчик. І гарно в нашому куточку, бо ти є барвіночку.

Пісня «Гарно в нашому садочку»

Гарно в нашому садочку,

Як дівчині у віночку,

Лиш дивись.

Де барвінок, там метелик, а де квітка,

Там і джмелик. Любо скрізь!

Любо в нашому садочку

Як пташині у гніздечку навесні .

А коли ще заспіваєм,

Наша школа стане раєм

Для нас всіх.

Заспіваймо ж і підскочмо,

Лиш барвінку не столочмо,  бо шкода!

Розивайся наш садочку,

Прийми цю співаночку від всіх нас.

 Учень.  Наукова  ж назва походить від латинського слова, що в перекладі означає «перемагати». За іншими тлумаченнями – від близького до нього слова із значенням «обв’язувати», «обвивати».

Учень. Поширений  барвінок у нашому краї і оспіваний в народі здавна. Значне  місце, як символ, займав у віруваннях слов’ян, насамперед у Київській Русі. З тих пір постійно увійшов у побут, звичаї та обряди народу.

Учениця. Коли скресали сніги, розливалися весняні води,починали співати веснянки. Наставала радісна бентежна пора оновлення в природі, воскресіння зелен – цвіту, пора пробудження нових почуттів у людських серцях,  пора надій і сподівань.

Навесні ми святкуємо воскресіння Христа. Коли ідуть святити паску, то прикрашають  барвінком кошик із свяченим, бо він – символ добра.

Вчитель. У веснянці «Вийди, Іванку» співають  про барвінок – символ надії, оновлення природи.

Пісня «Вийди, Іванку»

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку.

Зимували, не співали,

Весни дожидали.

Весно, весно, наша весно,

Та що ж ти нам принесла?

Старим бабам - по кілочку,

А дівчатам – по віночку.

Звила ж я віночок вчора,

 Звечора, звечора.

З зеленого барвіночку,

Та й повісила на кілочку…

Вчитель. А в іншій пісні «Шум», так виразно звучить закликання весни.

Пісня «Шум»

Ой, нумо, нумо, в плетеного шума!

Як наша мати буде заплітати?

Заплетися шуме, заплетися.

Хрещатий барвінку, розстелися.

Дівчина. Готуючись до свята,  ми дізналися, що Леся Українка дуже любила барвінок. У рукописному зошиті колодяжненських пісень поетеси знаходимо «Кривий танок».

 Дівчата, давайте візьмемо свої віночки!

Пісня «Кривий танок»

А в кривого танцю

 Та не виведу кінця.

Треба його та виводити.

Кінця – ладу ізнаходити.

Треба ж його вести

Та віночок плести.

Веду, веду, та не виведу,

Плету, плету, та й не виплету.

Вчитель. Барвінок – символ хлопця. Це завжди вродливий,  ставний парубок. Як наприклад, у пісні «Цвіти, барвіночку!»

Цвіти барвіночку,

Стелися листочком.

 Прийди козаченьку,

Не сам, з товариством.

(Хлопці виконують пісню «Отаманчик»)

Учениця. У народі живе чудова легенда про походження рослини.

Діялось це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю.

Увійшли якось вороги в село і винищили там усіх людей. Лише один парубок та дівчина сховалися в лісі. Але і їх знайшли бусурмани. Парубка люті зайди зарізали, а дівчину задушили. От із парубочої крові і виріс барвінок у лісі. Тому і належить у квітнику за барвінком доглядати, насамперед, дівчині. Від Лесі Українки до нас дійшли слова пісні:

Ой в городі не метено

Барвіночком заплетено.

Піди, дівчино, позамітай

Та барвіночок порозплітай.

А діти, тим часом, заспівають пісню.

Пісня «Пішли діти в поле»

Пішли діти в поле, квіточки збирати

Мак,  мак, зірочками

Барвіночок з волошками

Ромен – зілля, буркун – зілля,

Медок – зілля і чебрець.

2. Квіточки збирали, віночки звивали ….

3. Віночки звивали, на голівку клали …..

4. Як звили віночки, завели таночки…..

Дівчина. Барвінок – рослина добра. Він – захисник і це давно помітив народ. Не обходяться без барвінку і весільні урочистості. Із завжди зеленого листя плетуть гірлянди та вінки, які символізують подружню вірність.

Вчитель. Діти,  якщо бути спостережливим, то можна помітити, що в гарну погоду справляє весілля барвінок із подругами – квітками. Через те й  з’явилася народна жартівлива пісня

 « Весільний танок»

Пісня «Весільний танок»

Під вербою в холодочку,  щоб лихо прогнать

І щоб долю звеселити, заходились наші квіти

Весілля гулять.

2. Не було б таких новинок

Та хрещатенький барвінок усіх здивував.

Він фіалочку блакитну,

Наче панночку тендітну,

До танцю узяв.

3. Ой, козаче, молоденький,

Наш барвінку ,зелененький,

 утни гопака!

(Танець «Гопак»)

Учень. Хрещатий барвінок прикрашав і обжинковий вінок на веселому святі, що його здавна влаштовували в нашому народі після завершення жнив. Про це і в пісні співали.

Пісня «Женчики»

1 Кругом, женчики, кругом

Понад зеленим лугом.

Женчики кружинають,

 жито дожинають.

2.Кінець, нивоньці, кінець.

Будемо плести вінець.

То з жита, то з барвінку

На хорошу дівку.

Мама. Послухала я вас, дітки, як гарно ви співали. Та й мені згадалися пісні, в яких співалося про барвінок. Дуже багато їх переспівала для мене бабуся, коли я була малою. А одну із них я співала щовечора своїм діткам.

Доню, ти пригадуєш? Давай для всіх заспіваємо цю колискову пісню.

Пісня «Колискова»

Ой, ти, коте, коточок,

Не ходи рано в садочок.

Не полохай діточок.

Нехай зів’ють віночок.

Із рутоньки, із м’ятоньки

Із хрещатого барвіночку,

Із запашного василечку.

Учень. Ця рослина ще й цілюща. Згадки про її лікарські властивості сягають сивої давнини.

Дівчина. Барвінку, а коли збирають твої листочки?

Барвінок. Мої листки збирають під час цвітіння.

Дівчина. А чим вони корисні?

Барвінок. Напій із мого листя знижує кров’яний тиск, тамує головний біль, його застосовують для полоскання рота при запаленні слизових оболонок, кровотечах.

Вчитель. Діти, ви так  гарно розповіли про барвінок, то тепер давайте разом відпочинемо.

Пісня-гра «Барвінок»

1 Там на горі барвінець,

На долині зеленець.

По три гроші чічка,

Два таляри стрічка.

Мої милі паняночки,

 посходімся до купочки

і ставаймо в ряд.

2. Там на горі барвінець,

на долині зеленець.

Мої милі паняночки,

 Просили вас матіночки,

Посідайте враз.

Дівчина. Барвінок також і символ краси. Дівчата в Україні колись умивалися напаром із барвінку.

Дівчина. А давайте, дівчата, і ми вмиємося цим напаром.

-Вмиємося!

- А напару де ж взяти?

Барвінок. Не турбуйтеся, я його вже приготував. Ну, дівчата, вмивайтеся. Хай цвіте ваша врода. Хай вона красить нашу волинську землю.

Пісня « Лучаночка»

Вчитель. Неповторна краса волинського краю. Звичаї його народу оспівані в поезії Лесі Українки. Пам’ятні для кожного її слова « Ой, чи так красно, в якій країні, як тут на нашій рідній Волині!

Почуття любові до рідної землі передали у своїх творах волинські письменники Олександр Богачук, Петро Мах, іван Чернецький, Віктор Лазарук, Йосип Струцюк, Василь Гей.

Он які слова знайшов Олександр Богачук, щоб передати своє захоплення рідним краєм.

Волинь моя, прадавній краю,

Русявокоса полісянко!

Зеленочубий тихий гаю,

Озер манлива колисанко!

Стою й мовчу перед тобою.

Затамував душі акорди.

Щоб не сполохати спокою

Твоєї ніжності і вроди.

Скажи мені, о , де взяла ти

Красу ранкової зірниці

І прохолоду рути – м’яти

І запах теплої живиці?

Волинь моя, мій рідний краю,

Дідів, прапрадідів колиско.

Я від землі до небокраю

Тобі вклоняюсь низько – низько.

Вчитель. Слова вірша хвилюють, будять творчу уяву, допомагають усвідомити, що людина повинна зберегти цю неповторну красу, примножувати її.

В цьому нам завжди допомагала пісня.

Шановні батьки, гості, дорогі хлоп’ята і дівчата, для гарного настрою виконаємо пісню про нашу рідну Волинь.

Пісня «Волинь моя»

1.Волинський краю дорогий,

Мені ти був колискою.

Озер блакить і синь лісів,

Для мене став ти піснею.

Волинь моя, краса моя,

Земля моя, сонячна.

2.Шумлять, колишуться хліба,

Як хвиля в морі грається.

Моя заквітчана земля,

До сонця усміхається.

3. Де ще знайти таку красу,

Як в казці намальовану,

Як нерозплетену косу,

До серця причаровану.