Чари обрядової пісні. Різдво - найулюбленіше свято з календарно-обрядового кола.

Про матеріал

Урок буде цікавим та корисним для вчителів української літератури, які працюють у 6 класі. На уроці учні знайомляться з обрядовими піснями зимового циклу - колядками; відновлюють народні звичаї та традиції, під час яких виконують ці пісні; у дітей розвивається естетичне сприйняття обрядових пісень, уміння відчувати неповторну красу рідного слова, пісні; виховується любов та повага до славного минулого народу, його історії, звичаїв і традицій.

Перегляд файлу

Урок на тему «ЧАРИ ОБРЯДОВОЇ ПІСНІ, РІЗДВО -

НАЙУЛЮБЛЕНІШЕ СВЯТО З КАЛЕНДАРНО -

ОБРЯДОВОГО КОЛА»

Підготувала: Кочура Т. О.

Учитель української мови та літератури

спеціаліст вищої категорії

Тема: Чари обрядової пісні. Різдво - найулюбленіше свято з календарно-обрядового кола.

Мета: ознайомити учнів з обрядовими піснями зимового циклу - колядками;

відновити народні звичаї і традиції, під час яких виконують ці пісні; розвивати естетичне сприйняття обрядових пісень, уміння відчувати неповторну красу рідного слова, пісні; виховувати любов і повагу до славного минулого народу, його історії, звичаїв і традицій.

Інтеграція: музичне мистецтво,українська література, українська мова, історія.

Тип уроку: урок-подорож.

Обладнання: український астрономічний календар «коло Свароже», виставка літератури, мультимедійна дошка, проектор, ноутбук, учнівські твори,відео.

Хід уроку

І. Мотивація навчання школярів.

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми й мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда.

- Із якими видами усної народної творчості ви знайомилися на уроках української літератури ?

- Що таке народна пісня?

- Яку пісню називають календарно – обрядовою?

- Які народні свята ви знаєте?

- Назвіть пісні, які виконувалися під час народних свят?

Перед учнями ставиться проблемне питання : «У чому таємниця безсмертя обрядових пісень?»

ІІІ. Засвоєння нових знань.

Учитель. Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох віків. У народі існує повір’я, що той, хто забуває звичаї своїх батьків, карається людьми й Богом. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти притулку, бо загублений для свого народу. Щоб нас оминуло таке нещастя, вирушимо в подорож, щоб ближче познайомитися з деякими народними обрядами та збагнути загадкову творчу душу наших предків. А допоможе нам у цьому часоліт – ракета часу. Займіть зручне місце, пристебніть ремені безпеки. Промовте чарівні слова: « Один, два, три, чотири, п’ять, у політ час вирушать».

( на екрані транслюється відео)https://www.youtube.com/watch?v=WqiNbgwB-Ic&ab_channel=IgorPon. )

Наш часоліт відірвався від Землі та вирушив у космічні простори. Подорож почалася, вона буде цікавою й захоплюючою, але ми будемо робити зупинки. Зараз часоліт летить над Україною, яка славна своєю історією. Тож час зупинитися та поповнити свій багаж історичними знаннями.

Перша зупинка –« Історична» - «Коло Сварога»

(Звучить пісня «Коло Сварога») https://youtu.be/DmhICz7nlKo

Учитель . Подивіться уважно на дошку. На ній ви бачите український астрономічний календар «Коло Свароже». Щоб зрозуміти, що це за коло, послухайте уривок із книги Галини Лозко «Боги кола Сварожого». Надамо слово нашим історикам.

Учень - історик.

Що таке Коло Свароже? У дуже давні часи, може сім чи навіть десять тисяч років тому, землю, яка тепер має назву Україна, заселили люди, які займалися збиранням рослин, плодів, ягід, полювали на диких звірів, а згодом почали обробляти землю й вирощувати жито, пшеницю, навчилися пекти хліб, добувати глину й ліпити посуд, розмальовуючи його чудернацькими узорами, створили прядку й ткацький верстат, щоб прясти нитки й ткати полотно, з якого шили одяг. Вони уважно спостерігали за навколишнім світом, пізнавали закони природи, життя рослин і тварин, рухи небесних світил – сонця, місяця й зірок.
Люди помітили, що після дня настає ніч, а за нею знов настає день і так без кінця… Вони побачили, що місяць протягом 29 днів міняє свій вигляд – від тоненького серпа до повного кола й знов до тоненького серпа, тільки повернутого в інший бік, подібного до нашої літери С. За зміною форми місяця навчилися рахувати час. Зміна літа й зими також навчила людей любити сонце, тепло й боронитися від зимового холоду, будуючи теплі житла з печами, у яких готували їжу, випікали хліб. Домашнє вогнище стало домашньої святинею. Вогонь обожнювали так само, як літнє лагідне сонечко, яке дає тепло Землі й людям.
Прихід Весни завжди зустрічали урочисто,із піснями й веселощами, іграми, танцями, якими славили Сонечко, бо його вважали небесним вогнем. Люди вже знали, що саме з приходом тепла настає нове літо, починається нове Коло природи. Так само восени прощалися з літнім теплом, бо взимку сонечко хоч і світить, та не гріє. І знов темними довгими зимовими вечорами вони не переставали мріяти про літнє Сонце, світлі теплі дні, буяння зелені, квітів, врожаю плодів, овочів, ягід. Усі погодні зміни в природі люди не тільки помічали, але й надавали їм спеціальні імена. Так виникли назви місяців, утворився календар.
Згодом кожному місяцю надали свого Божественного покровителя – Бога-захисника. Так протягом багатьох віків склалася ціла система Кола Небесного, яке в інших народів має назву Круга Зодіаку, і де такими покровителями місяців є сузір’я, що мають назви тварин. Нині ці назви зодіакальних сузір’їв знають, мабуть, усі: дорослі й діти. Але ця традиція чужоземна. Наші ж Пращури мали свій «зодіак», який називали Колом Сварожим від імені найстаршого Бога, покровителя Неба, Творця Всесвіту Сварога.

Учень - історик. За свідченням літописців, наші предки вірили в єдиного та водночас множинного Бога. Ім'я його – Сварог, він – Бог Світла та Небесного Вогню (на дошці з’являється зображення Сварога). Від Сварога походять інші Боги – Сварожичі. Серед них – Дажбог – Сонячний Бог. Це його ім'ям протягом тисячоліть наші пращури – українці називали одне з найбільших свят Кола Сварожого – Різдво Світла Дажбожого.

Учитель. Подивіться уважно на коло, знайдіть на ньому це свято. А яким же обрядом супроводжується воно?

Учень – історик. 21 грудня – найкоротший день у році, а з 25 грудня день починає поступово збільшуватись і, як кажуть у народі, «сонце повертає на літо, а зима на мороз». Тому наші предки вважали, що щороку 25 грудня народжується Дажбог – молоде сонце (на дошці з’являється зображення Дажбога).

Юний Божич – це воскреслий Хорс, який помер у грудні. Поворот сонця на літо в давні часи називали святом Коляди. Це було свято перемоги світла над темрявою, а життя – над смертю. Із появою на небосхилі першої зірки люди йшли селами й сповіщали про народження нового Божича. Щоб захистити новонародженого, вони виконували певні магічні дії та співали пісень. Разом зі співом колядок відбувалися народні ігрища та вистави – «Коза», «Плуг», «Зірка».

Учитель. А чи знаєте ви, чому ми відзначаємо два Різдва?

Учень – історик. Цикл релігійних свят спершу орієнтувався на календар Юлія Цезаря. Проте юліанський рік — довший за сонячний на 11 хв. 14 с. Тому за 128 років набігала ціла доба. У 1582 році Папа Римський Григорій XIII запропонував вихід — реформу календаря. За новою системою літочислення, рік зменшувався до 365 днів, 5 годин і 49 хвилин. Тож зайвий день набігає лише за 10 000 років. Григоріанський календар визнали церкви західного обряду та підлаштували свої свята на новий лад. Східний обряд, до якого належить й українська православна церква, від нововведення відмовилися. Саме так утворився поділ на старий (юліанський) і новий (григоріанський) стилі. Різниця між ними зростає щороку. Наразі вже маємо різницю у 13 днів. Якщо у 2100 р. церква не перейде на григоріанський календар, різниця зросте до 14 днів і Різдво припадатиме вже на 8 січня.

Учитель. Колядки є невід’ємним і чи не найголовнішим елементом Різдвяних свят. Вони дійшли до нас із сивої давнини, ще задовго до прийняття християнства. Термін «коляда» означає «прославлення». Виконувалися вони з 25 грудня по 7 січня. Поет Д. Павличко писав про враження, які справили на нього у дитинстві ці пісенні мініатюри: «Пречиста Діва Марія і сам Господь уявлялися мені як живі люди… Тільки мали вони чудодійну силу і хотіли, щоб усі були щасливими та добрими. Коляда вчила мене вірити в справедливість і показували, що світ дуже гарний».

Українці мають не тільки цікаву історію , а ще й талант до пісні, яким, за легендою, дівчину – українку обдарував Господь. Пригадаймо, про що ця легенда. (діти переглядають відео)https://youtu.be/qx67f2EIMTQ

Учитель. Наша подорож продовжується, наступна зупинка – «Театральна».

ІІ зупинка –« Театральна»

(заходить Ангел разом з пастушками)

Ангел.

Мир і спокій цьому дому,

Тут немає місця злому.

Пастушок.

Слава Богу, добрі люди,

Нехай радість з вами буде!

Пастушок.

Добрі маємо новини

Для старого і дитини.

Пастушок.

Світ наш нині звеселився –

Син Господній народився.

Ангел.

Посланці благої вісті,

У якім це сталось місці?

Пастушок.

Віфлеємом зветься місто,

Славне Божим благовістом.

Ангел.

Хто ж ви, діти, як вас звати?

Пастушки.

Українські пастушата.

Ангел.

Нашу славную державу,

На весь світ Господь прославив.

Скажіть, хто чого бажає,

Лиш Христос про це все знає.

Пастушок.

Я прошу, Господній сину,

Воскреси нам Україну!

Хай у нас розквітне знову,

Наша люба, рідна мова!

Пастушок.

Найпрекраснішому роду, українському народу,

Миру й злагоди бажаєм!

Хай живе під кожним дахом,

Вісник щастя – синя птаха! (передає пташку ангелу)

Ангел.

А я небесний Ангел Божий,

На цю пташку дуже схожий.

Голубі я крила маю,

Прилетів до вас із раю.

Серцем чую, відчуваю –

Україні бути раєм!

(звучить колядка «По всьому світу стала новина»)

Господиня.

Вся Україна співає:

«Слухайте, люди, у світі новина,

Діва Марія сина родила!»

Спасителя світу ми щиро вітаємо,

Щастя і миру країні бажаємо.

А ось уже і до нас колядники завітали.

Колядник.

Ой чи дома зараз, любі господарі? Чи дозволять нам зайти у хату?

Господиня.

Вдома, вдома! Заходьте, гості дорогенькі! (колядники заходять у хату й співають колядку «Добрий вечір тобі, пане господарю»).

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Колядник.

Добрий вечір, господарі, вашій оселі,

Прийміть наші побажання на свята веселі!

Ісус Христос народився в обідній годині,

Радуйтеся, українці, наше свято нині.

Колядник.

Засіяла зірка на небеснім слоні,

Адже сила Божа в нашій обороні!

Хай Ісус маленький, що родився нині,

Пошле щастя й долю нашій Україні!

(Колядники виконують колядку «Христос родився»)

Христос родився, Бог воплотився

У віфлеємській Ясині!

В стайні убогій, бідності многій

Радість велика всім нині.

Приспів:

Ангели співають, честь Єму віддають

Богу і Творцю своєму.

Ликуй, чоловіче, з рождества твого,

Христос бо від ада спасе душ много

І від неволі вражої.

Марія чиста, Божа Невіста,

Христа зложила на сіні;

На світі дніє, серце радіє,

Бог народився нам нині!

Колядник

Селом білим, новорічним, спішною ходою,

Ми за звичаєм народним ходим з колядою.

Колядник.

Коляд, коляд, колядин,

Я у батька один син.

Із мішком походжаю,

Коляду збираю.

Колядник.

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

Відкривайте скриньку,

Та давайте сливку.

Відкривайте сундучок,

Та давайте п'ятачок.

Колядник.

Коляда, коляда, у віконце загляда,

Коляда, коляда, дайте, дядьку, пирога!

Як не дасте п'ятака, візьму вола за рога.,

За поріг поведу і на волю відпущу!

Колядник.

Коляд, коляд, колядочка, яка ти нам мила,

Що Пречиста Діва – мати сина народила.

Колядники.

Добрий вечір, щедрий вечір!

Добрим людям на Святвечір!

(господар заводить козу)

Господар.

Ой людоньки, щось наша кізонька захворіла! Яка добра й розумна тваринка була! Що ж тепер будемо робити?

Господиня.

Доктора треба, доктора!

Колядник.

Може води принести?

Господиня.

Та ні!

(входить лікар)

Лікар.

Я лікар – аптекар, що у вас тут скоїлося?

Господар.

Наша кізонька захворіла.

Лікар.

Зараз перевіримо (оглядає козу). Ой, і справді захворіла. Треба її дорізати.

Колядники.

Ні! Ні! Допоможіть врятувати кізоньку!

Лікар.

Гаразд, спробую вилікувати (намагається лікувати, і в цей час кізка підстрибує).

Колядники.

Ожила, ожила!!

Коза.

Ой, як стукну я ногою та наставлю ріг!!!

Де мій кошик з колядою, я візьму пиріг.

(колядники підходять до кози і пригощають її ласощами)

Колядники.

Добрий вечір, щедрий вечір!

Добрим людям на Святвечір!

(колядники виконують пісню «Ой сивая тая зозуленька»)

Коза.

А з цього слова бувай же здорова,

Бувай же здорова, господаронька!

Ой дай же тобі, Боже, у полі ядром,

У полі ядром, а в хаті добром.

Ангел.

Підемо, підемо, нам пора, вже час!

Вернемось, вернемось, через рік до вас!

Колядник.

Милі, діти, любі, діти,

Виростайте, наче квіти,

Коза.

Чорночубі, чорноброві,

Виростайте дружні й милі.

На радість всій родині,

На славу Україні!

Господиня.

Хай щастить усім нівроку

Кожен день Нового року!

Усі.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

(колядники виконують колядку «Ой підемо, браття й сестри…»)

Учитель. Дякуємо артистам за такий чудовий виступ, але наша подорож на цьому на закінчується. Різдво Христове – це, перш за все, родинне свято. Тому послухаємо твори, які ви підготували на урок, - «Різдво в моїй родині».

Наступна зупинка нашої подорожі – « Родинна».

ІІІ зупинка – «Родинна».

(діти зачитують твори)

Учитель. Наша подорож закінчилася. Сподіваюся, що вона була цікавою та захоплюючою. Промовимо чарівні слова й відпустимо часоліт, який нам допомагав подорожувати. « Дякуємо щиро за політ, лети додому, часоліт!»

(Звучить музика) https://www.youtube.com/watch?v=WqiNbgwB-Ic&ab_channel=IgorPon. )

Учитель. А ми підведемо підсумки нашої подорожі.

VI. Підсумки уроку.

Рефлексія. Незакінчені речення.