Червоне і чорне в душі і житті Дмитра Павличка

Тема.  Червоне і чорне в душі і житті Дмитра Павличка.

Мета:  ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Дмитра Павличка; виховувати в старшокласників інтерес до хвилюючих сторінок української літератури, почуття гуманності, національної свідомості, любов до рідного краю; розвивати в учнів навички самостійної роботи, вміння робити висновки й узагальнення.

Обладнання : портрет письменника.

Епіграф уроку:

Я тілом — дужий, духом — чистий:

В мені землі моєї кров.

(Дмитро Павличко)

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

Звучить пісня «Лелеченьки» у виконанні Ніни Матвієнко.

Учитель.  Діти, я впевнена в тому, що жодного із вас не залишили байдужими ці слова і викликали щирий інтерес, кому вони належать, хто автор цих рядків?

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Учитель. Отож, сьогодні на уроці ми поговоримо про ще одного представника шістдесятників - Дмитра Павличка – людину талановиту і геніальну у своїй творчості, людину, яка має індивідуальний хист, індивідуальний вибір, індивідуальний бунт проти системи, в якій довелося жити.

ІІІ. Опрацювання матеріалу уроку

Презентація біографії Дмитра Павличка (підготувала І група учнів)

Завдання до класу: слухаючи розповідь однокласників, записати до зошита головні події життя письменника.

Звучить пісня «Два кольори»

Учитель. А зараз ми спробуємо заглибитись у творчість поета, у душі якого назавжди переплелися два кольори – червоний і чорний. Звісно ви можете сказати, що про червоне і чорне – любов і ненависть – писали у всі часи. Тоді в чому ж своєрідність Дмитра Павличка?  Звернемося за поясненням до ІІ групи. Запрошую  до слова.

Два кольори душі Дмитра Павличка.             

Учениця 1.

«Я син простого лісо­руба, гуцула із Карпатських гір»,— голосно, з гордістю заявив Павличко світові. Так, він теж гуцул — твердий і завзятий, упертий і неса­мовитий, чуттєвий і пристрасний, як сама земля, що зродила дух непо­кори, повстань, бунту.

Я народився на землі

Від батька, що орав ту землю.

Ніколи я не відокремлю

Себе від хлопської ріллі.

Із неї виріс я, немов

Пшеничний колосок зернистий.

Я тілом — дужий, духом — чистий:

В мені землі моєї кров.

Учениця 2.

Павличко народився опришком, тому й поезія його — це пісня опришкової душі, гнівної, правдивої і нескорено-гордої, вишитої черво­ною та чорною нитками.

А що перша — кольору радості.

А що друга — кольору журби.

 А що перша — кольору любові.

 А що друга — кольору ненависті.

Учениця 3.

 Надто міцно переплетені в його поезії чарівна сила любові й гнівна, спопеляюча ненависть до зла і неправди. Поет полюбляє зіткнути протилежності, бо від їх удару народжується іскра правди.

Слово - на чати!

Спати забудь!

Будем стрічати всяку паскудь.

Очі ворожі

Гострі. Як ніж.

 Ти на сторожі

Правди стоїш!

Позиція тверда і безкомпромісна: «Не шукай ніколи середини,  друзям вір, а ворога пали!»  Ніби все надмірно просто, та чомусь закрадаються сумніви: а чи так уже  певно відомо, хто — друг, хто — ворог, де — зло, а де — добро?

Учениця 4.

Павличко на ці запитання відповідав у дусі часу: добро — Ленін, комуністична партія, братній російський пролетаріат, а зловорожі  сили — релігія, український буржуазний  націоналізм.   Наснажені ненавистю перші збірки поета були спрямовані саме проти них.

Наскільки свідомим був той вибір? Сказати важко, краще нехай гово­рить поет.

Не був я, Господи, безбожним,

Але носив раба тавро,

Во ім'я правди словом ложним

Сквернив свої уста й перо.

Кормив я власним серцем звіра,

Щоб Україну менше жер,

і честь моя — страшна офіра —

Кричала, ставши на костер.                                  «Покаянний псалом», (1993)

Учитель.  Доба поклала Каїнову печать на частину творчого доробку Павличка, і нам якось боляче за чужі гріхи. Але не поспішаймо судити, бо недарма давні греки говорили, що швидкий суд — несправедли­вий суд. Тим більше, що зараз ми познайомимося з фрагмен­тами інтимної творчості поета, бо саме кохання поета болісне, жагуче червоною ниткою пройшло крізь його життя. Адже людина, якій ніколи не було знайоме це почуття, не змогла б створити таких ніжних, палких,  теплих рядків. Символiзм цих кольорiв часто використовує Павличко у своїй iнтимнiй лiрицi: збiрках "Таємниця твого обличчя", "Гранослов", "Сонети подiльської осенi", в циклi "Пахощi хвої". Червоне - то стигла пшениця, сонячний промiнь, пульсуюча кров, правдива любов; чорне - туга, зрада, розлука. Звичайно, не тiльки цими яскравими кольорами насичена художня палiтра поета. Вона насичена рiзними тонами й пiвтонами, якi пов'язуються iз психологiчним станом людини i передають сум'яття почуттiв, суперечливiсть, мiнливiсть настроїв.

Звучить пісня «Явір і яворина»

 Учитель. Ви почули, що митець здатний пiднестися над власним болем, осягнути  плиннiсть життя з його турботами, стражданнями i увiчнити прекрасну мить любовi, яка, можливо, i становить сенс людського буття.
Тема кохання у вiршi "Весiлля" поєднується з iдеєю спадкоємностi духовних традицiй нашого народу. Тут автор знову звертається до фольклорноï символiки червоного кольору та вишитих рушникiв:
  Злiтають iз прадавнiх рушникiв,
  На щастя звiнчаних, червонi птицi,
  I рiдна пiсня, як бджола з косицi…

Нiколи не може бути до кiнця осягнутою таємниця кохання. У любовi душа знаходить повноту i радiсть життя, злiтає до свiтлих висот духовностi. I хай у нашому життi неминуче сплелися любов i ненависть, як червоне i чорне на вишитому полотнi долi, вiчний поклик кохання завжди житиме в людському серцi, даруючи йому свiтло i надiю.
 

ІV.  Підсумок уроку.

Учитель. На сьогоднішньому уроці ми познайомилися з творчістю відомого українського поета Дмитра Павличка, який належав до когорти шістдесятників, світ якого був парадоксальний, контрастний: ґвалт і супротив, бунт і втеча, крик і мовчання, спопеляючий біль і непохитна віра в прийдешню свободу. Свята віра в те, що, попри все, є і буде жива Україна, бо тримають її надійні руки…

Рефлексія

Учитель. Підсумок уроку ми проведемо за допомогою незакінчених речень.

• На сьогоднішньому уроці ми…
• Я зрозумів(ла), що…
• Найбільш цікавим для мене було…
• Я б хотів(ла) попрацювати над…
• Найбільш мене вразило…
• Я замислився(лась)
• Я вважаю, що…

Учитель. Які рядки Д. Павличка запали вам у душу настільки, що ви візьмете їх у життя?

Підведення підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання.

• Дати усну зв’язну відповідь на запитання «Поет чи громадянин?»
• Вивчити напам’ять вірш, що став піснею «Два кольори»