Читання мовчки на уроці української літератури (ГР 2)

Дев’яте грудня

Класна робота

Читання мовчки на уроці української літератури

➔ Прочитати уривок з оповідання “Віють вітри, віють буйні…”, виконати завдання.

Лампадне, кліпотливе, сумовите-сумовите світлечко; від нього так і тхне церковним тягучим дзвоном, смачними маківниками, підсмаженими бубликами з трошки липкою та хрустливою шкуринкою.

У хаті вогко, пахне вимитою підлогою, свіжими рядюжками* й пиріжками з горохом. По кутках сторожко застигла тиха, таємна півтьма. Тіні ланцюжків од лампадки за кожним кліпанням ґноту похитуються, гойдаються на стінах, а святі на іконах ворушаться й закутуються у свої сині та червоні одяги.

На печі душно, черінь* пече, жене духом глини й розігрітого кожуха. Але Гринь лежить непорушно, тільки голову виставив із-за завісочки в той загадковий, чудний світ, що починається зараз же за піччю. Усе там тепер якесь інше, ніж звичайно: усе ніби таке саме, як удень, — і стіл із клітчатою цератою, і мисник із розбитою Гриньком шибкою, і зелена в рожевих квітках скриня з горбатою спиною, на якій Гринь їздить верхи в Київ, — усе те саме, але якесь воно тепер хитре, принишкле, з одведеними набік очима. Навіть макітра з пиріжками в кутку, накрита рушником, і сама макітра, з якою Гринь у такому щирому приятелюванні, і та щось таке таємне ховає в собі. А що вже ота чорна, чотирикутна дірка дверей до спальні, то на неї просто дивитися неможливо, така вона загадкова та моторошна!

І то ж отаке діється в його, Гриньовому, царстві, де він владика, цар і бог над речами й людьми, де слово та плач його — закон для мами, тата, Гаврика, Рябухи-Саньки, кішки Рудьки, собаки Жульки, для всіх стільців, скриньок, щіток, словом, усього, що там є внизу. Він, владика, тихенько лежить і не сміє ворухнутися, бо там прийшло щось дужче за нього й панує над усім. І всі кутки, стільці, рядюжки, двері — усе чисто в змові з тим таємним і дужчим. І через те все вороже до нього, Гриня, усе таке потайне, підглядаюче й хитро-застигле. От-от простягнуться з кутка руки та схоплять його. Гринь скошує очі вниз на стіну, де висить одежа. Там щось ворушиться, длубається, вимотується з-під темної купи.

— Са-анько! — раптом, несподівано для самого Гриня, зі страхом виривається в нього.

За стіною в маленькій кухні ледве чути брязкіт посуду. Не чує Рябуха Санька!

Святі на іконах гойдаються собі туди-сюди, як на гойдалці, неначе нічого не помічають. Черевата макітра, накрившись рушником, невинно куняє в кутку. Але вони всі добре знають, що воно там ворушиться в одежі.

— Са-а!!

Брязкіт         зупиняється.      Клацає      клямка       дверей,     так    солодко,          з        такою полегкістю, так весело клацає сердита клямка.

— Ну, чого там?

Який любий, затишний цей набурмосений голос!

Гринь не знає, що сказати, знає тільки, що йому невимовно любо й легко чути Саньку. — Ну, чого галасуєш?

— Пи-ить хочу!

— То злізь і напийся. Пан який!

Гринь хмуриться: ач як вона з ним балакає! Коли б вона не пішла в кухню, він би їй показав! Хоч їй аж дев’ять літ, а йому тільки на Покрову буде шість, та він двох таких, як вона, навкулачки подужає. Бо він — Гринь, а вона — наймичка, Рябуха, попихач. І вона не сміє таким голосом говорити до нього!

— Подай сюди води, ти! Рябухо!

— Нехай тобі той, що в запічку, подасть!

І знову клацає клямка, але тоскно й страшно.

(В. Винниченко)

 Словникова робота

*Рядюжки — килимки, доріжки, які стелять у кімнаті на долівку.

*Черíнь — найжаркіше місце на печі.

➢ Завдання

1.  Текст починається з опису (1 б.)

а) природи

б) портрету

в) інтер’єру

г) екстер'єру

2.  Написати страви, які згадуються у тексті. (2 б.)

3.  Який стан охоплює хлопчика в рядках “там прийшло щось дужче за нього й панує над усім”? (1 б.)

4.  Обери       малюнок,   який  ілюструє    слова “так весело клацає сердита

клямка”. (1 б.)

а)

б)

в)

г)

5.  Записати три приклади епітетів з тексту. (3 б.)

6.  Напиши три-чотири речення про персонажів. (4 б.)