•        " Виявили її в одному з приміщень на позначці 6 м восени 1986 р.

•        Щоб побачити «Слонову ногу», необхідно було проповзти крізь досить вузьку, у всякому разі, для моїх розмірів, щілину.

•        Через кілька метрів щілина виводила вас у коридор обслуговування.

•        Праворуч у цьому коридорі знаходилися двері в приміщення, яке вельми знадобилося нам для теплової розвідки.Як виявилося згодом, воно розташовувалося вниз і навскоси від місця розташування головних скупчень лави. У приміщенні цьому було повно труб і дуже спекотно, понад 40 градусів Цельсія.Однак, потужність дози залишалася цілком прийнятною.

•        Ліворуч - коридор розширювався і там-то, вдалині і красувалася чорна, з гладкою поверхнею, величезна крапля.

•        Її овівала прохолода і радіаційне поле, що сягало 8000 р/год."

Завод «Юпітер»

Завод «Юпітер» прожив два життя. У своєму першому житті, яке тривало до аварії 1986 року, «Юпітер» був так званим «заводом подвійного призначення». Офіційно на «Юпітері» виробляли касетні магнітофони - але це було тільки прикриттям для основних виробничих потужностей заводу, що працював на радянський ВПК.

приймала постраждалих від вибуху на Чорнобильській АЕС. Лікарняний комплекс МНС-126 (медико-санітарна частина) включав у себе: міську поліклініку, лікарню, пологовий будинок, інфекційне відділення, стаціонар, а також морг. У цьому покинутому постапокаліптичному госпіталі особливо гостро відчувається весь масштаб і трагізм

Щоб захистити навколишнє середовище від поширення радіоактивних речовин, за рекордні 206 діб над реактором збудували перший саркофаг. Однак під впливом радіації й зовнішніх природних факторів конструкція почала руйнуватися, тому Україна оголосила про конкурс, щодо реалізації проекту "Укриття -2".На реалізацію проєкту знадобилося сім років, понад 10 тисяч працівників та €2,1 млрд, які виділили 45 країн-донорів.

Старий саркофаг