Чорних дат у людства є немало.
Кожна з них — це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спікало, —
Вибух на Чорнобильській АЕС.
26 квітня... В ніч забуття
Йде страшне створіння — атомне дитя.
Суть його безкровна, і зіниць нема,
І уста безкровні, і душа німа
Лейтенант Володимир Правик. Першим важко. Ви ж були найперші,Із вогню та в полум'я шугали. Не до подвигів і не до звершень: Ви ж собою людство заступали. Та серця, мов кремені, не вгасли,Залишались іскрами на тверді. Тільки жити в нас бунтує спрага. Та продовжить пісню родоводу. А лишилась вірності присяга. Батьківщині. Матері. Народу.
Лейтенант Віктор Кібенок. Огонь і землю зріднили собою,І кипіла у них під ногами земля,Навіть небо двигтіло од вогненного болю,І тривога палюча долітала здаля. А трагедія кожну мить наростала. Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.І немов з Хіросіми, з безодні повстала. Перед людством, відкривши свою таїну. Як спинити її - гуртувало єдине бажання,Не терпілось, не ждалось — загрожував згаслий час. Невпокорене атомне випробування. Впало вперше, пожежники мужні, на вас.