Чорнобиль-трагедія чи попередження.

                        Відділ освіти Бердянського виконавчого комітету

                                           Бердянської міської ради

                                                Методичний кабінет

                                     загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1

 

 

 

 

                                                        Урок пам`яті

 

Чорнобиль – трагедія чи попередження…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                       Розробила класний керівник

                                                                                       11 – А класу

                                                                                       Шестопал Олена Анатоліївна

                                                                                       Проведено в квітні 2017 р.

 

м. Бердянськ, 2017 р.

Чернобыль – трагедия или предупреждение…

 

Ведущие:

 В  тот горький день весь мир, волнуясь, замер

И не забудет никогда о том,

Как юноши с горящими глазами

В чернобыльскую ночь дрались с огнем.

 

Чернобыль – только маленькая веха

Растущей человеческой беды.

Чернобыль – эхо ядерного века

И, может быть, грядущего следы.

 И если бы глухой  ночной порою

Те парни долг не выполнили свой,

Все было бы непоправимей втрое,

И ты, быть может, был бы неживой.

 

Их смерть была ступенями победы,

Там на вершине светятся они.

И тысячу других рванулись следом,

Чтобы вернуть земле живые дни.

 

Героям прошлых весен нет забвенья,

Все мелкое и злое отстраня,

Тревожное сближая поколенье,

Вновь молодость на линии огня.

 

И  если бы глухой ночной порою

Те парни долг не выполнили свой ,

Все было бы непоправимо втрое,

И ты, быть может, был бы неживой.

 

Ведучий:

        Придивіться до цих облич. Запам’ятайте  їх. Про цих юнаків пишуть книги, їм споруджено пам’ятники, про них створено кінофільми, їхніми іменами названо площі та вулиці міст і сіл. Уся країна дізналася про їхню  мужність, коли квітневої ночі 1986 року на Чорнобильській атомній  станції сталася пожежа.

        Першими на місце трагедії прибули  пожежники  частини №2. У лічені  хвилини вирішувалася доля всього  комплексу й життя багатьох людей. І хлопці зробили все, щоб заступити дорогу трагедії.

 

Ведучий:

         З того часу  пройшло 28 років, але й донині не встановлено причину аварії. Експерти вважають причиною помилки персоналу, недбалість проведення нового експерименту. Але однією з причин, певно, було й те, що людство  невдячне  в ставленні до природи. Сучасне  виробництво підриває навіть найтісніші зв’язки природних систем, ламає природну рівновагу.

 

Ведучий:

        Чорнобильська аварія – це трагедія не тільки для України , але й для  всього людства. Радіоактивний пил потрапив  до Польщі, Прибалтики і навіть до Швеції. Але  найсильнішому радіоактивному забрудненню підлягали області України, Росії, Білорусії.

 

Ведучий:

        Середина травня 1986 року. Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів, загублено  48 тисяч гектарів землі, втрачено  400 тисяч квадратних метрів житла, 10400 приватних будинків. На початку  червня кордон зони був розширений  до шістдесяти кілометрів. Її називали зоною відчуження. І до сьогодні там ніхто не живе.

 

Фільм  «Як усе було»

 

Ведучий:

Як страшно  це – води не скуштувати,

У тім краю, де Прип`ять, де Дніпро!

І хто посмів знічев’я відірвати

Від губ народу цілого відро?

 

Дивлюсь на землю, на річкові води

І думаю, аж чорний від журби.

А нам казали: «Ви – царі природи…»

А ми насправді – атома раби!

 

Луг не тішить вже зелен – рутою,

В поле й гай заходить вже не можна

Кожна квітка дихає отрутою,

Стронцієм налита квітка кожна.

 

В порожніх селах вітер квилить,

Тополі гне і лози хилить,

Гірчать на сонці полини ,

Ростуть в городах бур’яни,                                                                                                            

 З річок веселки воду п’ють

І страшно яблуні цвітуть.

Подій могло  не будь тієї ночі,

А скільки сили віддано й життів

За те, що хтось там, десь там був не точний,

За те, що хтось у чомусь поспішив.

 

Чорнобиль – тільки лиш маленька віха

Загрозливої для людей біди,

Він є відлунням ядерного віку,

Й, можливо, в нім  майбутнього сліди …

Вам, хлопчики, герої-лейтенанти,

Не буде забуття, бо день по дню,

Зближаючи тривожні покоління,

Знов молодість на лінії вогню.

 

Учитель

        Пам’ятаймо ж імена тих, хто помер  за Батьківщину, хто подарував  нам цю квітучу весну  й щастя жити. Вшануймо пам'ять про них хвилиною мовчання.

 

(хвилина мовчання)

 

Ведущий:

        Недалеко от реактора вырос лес чудес. До радиации это были молодые хвойные посадки  - радиоактивное облако  зацепило их, но молодняк каким-то образом выжил и изменился. Например, там растут елки трехметровой высоты – ствол абсолютно голый, а наверху хвойные ветки  держаться кустом, словно листья пальмы. И таких елок целая роща. Или  на еловой ветке вырастают пучки  крупной кедровой хвои.

       Здесь есть и дубки – рядом маленькие молодые и огромные листья, как у вековых  дубов. Постепенно  леса наполнились животными и птицами:  орланами-белохвостами , рысями, волками, кабанами , одичавшими лошадьми.

       Заброшенные дома утонули в траве и деревьях. С непривычки на фотографиях Чернобыль кажется  приветливым местом. А на деле, зараженная  радиоактивным  цезием, стронцием и плутонием земля нескоро оправится от  катастрофы.

       Нескоро оправятся и люди. Точнее никогда.

 

Відеофільм  «Слезы Чорнобыля»

 

       В мертвом городе все по-прежнему – те же дома, игрушки  на полках, брошенные тапочки во дворе. Почти ничего не изменилось, только дома постарели, а игрушки покрылись серым слоем пыли. В Припяти никто не живет. Туристы появляются лишь ненадолго, за 200-400 долларов в день их кормят, водят по заброшенным домам, показывают «звенящую» технику и, конечно, сам саркофаг.

Часы на стене энергоблока вчера, сегодня и завтра показывают 1:24. И если бы можно  было вернуть то время и что-то изменить, наверняка бы изменили. Но часы остановились, и время не вернуть, и людей. Остается только – помнить.

 

Відеофільм  «Чернобыль»

 

Ведущий:

 

        Говорят, что время лечит. Но бывает так далеко  не всегда, ведь некоторые события просто невозможно забыть, а их отголоски слышны еще долгие и долгие годы. И наглядное тому подтверждение  - чернобыльская трагедия.

 

Черной Былью Чернобыль стал,

В памяти людей слезой застывшей,

Урок незримой смерти пьедестал,

И в обелиски заковал он жизни.

 

Как много их: сынов любимых,

Отцов, мужей в одном строю,

И беззащитных и ранимых,

Стоящих прямо на краю.

 

Стоящих прямо перед смертью,

Не ощущая страшный час,

И за открытой смерти дверью

Они находятся сейчас.

 

Мы помним всех их поименно,

Мы помним лица их и боль.

Пред ними мы стоим в поклоне,

Сжимает сердце скорби боль.

 

 

 Учитель:

 Сьогодні у нас присутній ліквідатор аварії на Чорнобильській  АЕС Дегтярьов Володимир Миколайович. Дамо йому слово.

 

Ведучий:

         Б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля…Вони нагадують : «Пам’ятайте! Хай не повториться !Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться  до сонця  трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця  миром, спокоєм, одухотвореністю. Пам’ятаймо!

 

  Учитель:

      26 квітня  - це день, коли кожна людина повинна поставити перед собою такі питання : Хто я? Для чого я живу на світі? Як живу? Як дію? Чим можу допомогти іншій людині, яка потребує моєї допомоги? Адже природа зробила нам застереження: люди не будьте  байдужими , жорстокими, безпечними, пам’ятайте, що доля планети, доля всього  людства, наше з вами майбутнє у ваших руках.

Наш урок пам’яті закінчується. Дякую всім за співпрацю й розуміння.