День Перемоги над нацизмом

Звучать позивні           

1. Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

 

2. Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

 

(Марта Шпак «9 травня»)

 

3. Як тільки вберуться в чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні квіти каштанів, а в повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя, нестримну жагу до життя, в один з таких прекрасних днів ми відзначатимемо велике свято – День Перемоги над нацизмом!

 

4. Ми радіємо сонцю, життю, чистому небу. Ми ніколи не забуваємо про мільйони синів і дочок Вітчизни, яким не довелося дожити до світлого, такого бажаного Дня Перемоги. Це був важкий час для України. Вперше в історії фашистів зупинив героїчною боротьбою героїчний народ. Наше минуле і наше майбутнє пов’язані між собою незримим мостом пам’яті. Пам'ять… Вона вічна, вона не дає згаснути жодній героїчній сторінці історії.

5. Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Величне свято  - свято Перемоги.

Це свято не затьмариться в віках.

В цей день нестимуть люди завжди квіти,

Не обміліє пам’яті ріка –

В серцях нащадків буде вічно жити…

 

6. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Другої світової війни. Але кожного року 9 травня ми відзначаємо День Перемоги над нацизмом у Європі, а відтепер 8 травня відзначаємо День пам’яті та примирення . Ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.

(Відео Відеоролик до 8-9 травня)

7. Лінійка пам'яті за полеглими у Другій світовій війні - це лише часточка великої данини пошани загиблим. Ратний подвиг батьків, дідів і прадідів ніколи не може бути забутим. Його не можуть зменшити ані десятиріччя, ані суспільні зміни.

8.  70 років відокремлюють нас від подій, пов’язаних з Другою світовою війною. Для людини – це досить великий відрізок часу, але тільки одна мить для історії. Тим, хто пішов на фронт шістнадцятирічними, уже по 90 років. І це наймолодші. У багатьох є не тільки внуки, а й правнуки. Вони останні очевидці тих страшних подій. Вони пам’ятають все.

  

 

   9.  Минули дні і роки пролетіли
                     А дня того забуть ніхто не зміг
                     Тут навіть сосни з горя посивіли,
                     Тут навіть камінь плаче край доріг,
                     Хіба ж забудеш, як палали хати?
                     Гойдались мертві у страшній петлі,
                     І на шляху валялися хлоп'ята,
                     Багнетами прибиті до землі

    Хіба ж забудеш як сліпого діда
                     В звірячій злобі витягли крізь дім.
                     До танків прив'язали людоїди
                     І розірвали надвоє живим.

10. Україна.  Її безкрайні поля, зелені ліси і гори, блакитний Дніпро, все  вразила пухлина фашистської чуми.  Скільки українських хлопців і дівчат пішли на фронт, щоб захищати свою країну. Але на початку червня 41-го все ще було спокійно.

 11. Раптово запала на величезних просторах, застогнала від жахливого болю земля. З світлої солов'їної ночі в чотири години ранку 22 червня на неї обрушилося незліченна кількість бомб і снарядів. Тисячі німецьких гармат відкрили вогонь по прикордонних заставах, тисячі танків з чорними хрестами прасували гусеницями рідні простори. Машина гітлерівської агресії була запущена на повну потужність.

12. Друга світова війна - одна з трагічних сторінок в історії українського народу. Україна втратила п'яту частину населення: близько 3млн. чол. на фронтах, і 5,5млн. у зоні окупації. Міста обезлюдніли і лежали в руїнах. Понад 10млн. жителів України залишились без даху над головою і жили в непристосованих приміщеннях та землянках.

13. З України вивозили все, що можна було забрати: устаткування заводів і фабрик,  яке не вдалося вчасно евакуювати, сировину і матеріали, худобу, продукти. В ешелони вантажили полтавський чорнозем, викопали й забрали до Німеччини понад 1 млн. фруктових дерев. З музеїв вивезли понад 40 тис. найцінніших творів мистецтва, історичних реліквій.

 

14. Страшно уявити -  мільйони загиблих, мільйони ненароджених дітей?.. А скільки залишилось сиріт? Тих, хто міг побачити  свої тата і маму уже тільки вісні.

 

15.  Хлопчик набігався і заснув. І сняться йому різні дива: чиста тепла вода  в річці й золоті рибки в ній, рожеві яблука на блакитних гілках, соняшники, що ясним світлом освітлюють не лише землю, а й небо...

 

16. І сняться мамина усмішка і татове плече, з якого він, малий, хоче злетіти              аби побачити і збагнути світ... Хай усе буде так насправді! Соняшники - жовтими. Мамина усмішка – доброю. Татове плече – надійним. А світ – затишним.

 

17. Так сплять щасливі діти, так спали вони у червні 1941 року. Та не судилося здійснитися їхнім мріям і снам. Пекельний вогонь війни обпалив їм крилята.

 

18. Скільки юних життів покладено на вівтар перемоги? З кожної сотні молодих людей, кому в перші місяці війни було від 17 до 20 років з фронту не повернулося 97.  97 із 100. Ось вона війна!

 

ДІВЧИНА

Сукню дорослу я вперше наділа,

Туфельки перші на каблучках.

Вальс випускний танцювати хотіла,

Кульки і стрічки, квіти в руках.

Бал випускний закружляв нас з тобою,

Ранок засяяв у шибці вікна.

Ні це не ранок, це – зарево бою,

Це – сорок перший,

Це – червень…війна…

 

(ВИБУХ)

 

ХЛОПЕЦЬ

Ти чекай мене, чекай…
І повернусь я.
Ти чекай мене, коли
На душі зима,
Пада білий смуток-сніг,
Стогне заметіль…
Ти чекай мене, коли
Не проходить біль.

Ти чекай, коли гірка
Забринить сльоза.
І не вір нікому Ти,
Що забуду я
Твої очі – два вогні,
Сонця жар – уста…
Ти чекай, бо в чужині
Серце їсть туга.

 

Ти чекай мене, чекай...
Бо прийде весна.
І, нарешті, будем МИ -
разом, Ти і я.
Переможе все любов,
Сонце стопить сніг...
Повертаються до тих,
Хто чекати міг.

 

Анастасія Приходько «До свидания, мальчики»

 

19. Перемога над нацизмом без України і без українців була б неможливою. Про це свідчать величезні втрати, яких зазнала Україна в роки Другої світової війни, участь українців у Червоній армії та в арміях союзників Антигітлерівській коаліції, антинацистська боротьба Української повстанської армії.

(Відео 7 мільйонів українців…)

20. Війна перевіряла всіх на вірність, самопожертву, чесність і благородність, мужність і безстрашність. Люди не думали про власні життя. В думках було тільки одне – зупинити ворога.

 

21. Вся країна – армія і народ, тил і фронт об’єдналися під одним гаслом «Смерть фашистським окупантам. Все для фронту, все для перемоги!». Країна перетворилася в єдиний військовий табір.

 

22. А країна вся наскрізь прострелена,

На мільйон у ворогів приціл:

Долітають кулі, як їм звелено,

До найдальших, найглухіших сіл.

 

23.  Це все було… Були німі кургани,

Війна ішла не на життя – на смерть.

Гриміли залпи і ятрились рани,

І світ ішов, здавалось , шкереберть…

 

24. На бій з ворогом пішли батьки, сини, кохані, а ті, кого вони залишили вдома чекали довгожданих листів.  Листи з фронту… Це сторінки історії Другої світової війни, написані кров’ю хоробрих.

(Відео)

25. 3 роки 10 місяців і 18 днів йшов солдат по неньці - Україні крізь ту війну. А під час короткого відпочинку, згадував рідну домівку, дітей, братів і сестер, батьків, друзів, коханих. Згадував… і писав листи.

26. Хто тобі розкаже про мене,

Нене?

Друзі мої впали, мов клени,

Нене.

Я також упав між ярами,

Мамо.

Під сухими яворами,

Мамо.

 

«Мальви»

 

27. Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну. Мільйони людей забрала Друга світова війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія, а в часи лихоліття вона постукала майже в кожну домівку.

28. Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

 

29. Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

 

30. Безіменні! О ні! Кожен має ім’я!

Обеліски в безсмертя підносить земля,

А над ними вогонь вічним сяйвом горить

І його не згасить, не згасить, не згасить!!!

В ньому біль наш і пам'ять, і вічна любов,

України коханої кров.

 

 

31. Сьогоднішній день - це  день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всьо­го світу війни.

 

32.

За ниви хлібні й ранки солов’їні,

За вітру шум і лагідні світання,

Усіх загиблих пошануймо нині

Скорботною хвилиною мовчання.

 

33.

Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

Скорботи хвилина, громада мовчить.

Ніколи нехай не вертаються роки,

Димами не вкриється неба блакить.

 

Вшануймо пам'ять загиблих в роки Другої Світової війни хвилиною мовчання.

 

 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ (Відео 1939-1945)

 

 

 

34.

 Священна пам’ять в спадок нам дана,

Вона вогонь незгасний запалила

Там, де солдатська вирита могила

Де громом прокотилася війна...

Нам вашу славу з гордістю нести!

І вічну пам’ять вдячно берегти!

 

 

35.

Ви йшли у бій за те, щоб до останку

Перемогти ненависних катів,

Щоб світ увесь у мирному світанку

Під променями сонця золотів.

 

36. Довіку не забути вам атаку,

Смертельний бій і крик до хрипоти.

Стяг Перемоги до купола Рейхстагу

Бійці крізь дим зуміли пронести.

 

37. Благословенна радісна година,

Безсмертна буде в пам’яті віків,

Як над палаючими мурами Берліна

Стяг Перемоги в небі зашумів.

 

38. Через окопи і партизанські ліси, через підпілля і застінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя вона все ж таки до нас прийшла – Перемога!

 

Бучинська «Перемога»

39. Наш час пливе. І народились діти,

Для подвигів, для пісні, для сім’ї.

Хай рано на світанку їх розбудять

Томливі та бентежні солов’ї. 

 

40. Життя торжествує в новім поколінні

Та болі минулі довіку нетлінні

З граніту волає і грізно, і люто:

Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

 

41. Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб було сонце золоте,

Щоб не окоп чорнів на ниві –

Хліба цвіли, мов килими.

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Разом: Ми не бажаємо війни!

 

42. Ми хочемо без воїн жити.

Хай буде мир на всій землі!

 

43. Мир – це квіти у сонячних росах.

Мир – це радість малих і дорослих.

 

44. Мир – це усмішка в очах матусі.

Мир – це  лани золотаво-русі.

 

45. Мир – це потоки весняні сині.

Мир – це дружній танок при гостині.

 

46. Мир – це все, що у світі найкраще,

Не забувайте цього нізащо!

(«Мир без войны») (Кліп)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НИЖЧЕДУБЕЧАНСЬКА ЗОШ І-ІІІ СТ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

"Нам заповідана мужність"

(сценарій урочистої лінійки

до 70-річчя перемоги у Другій світовій війні)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета заходу:

• гідно вшанувати подвиг Українського народу, його визначний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні;
• висловити повагу усім борцям проти нацизму;
• увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни;
• посилити турботу про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху цього періоду, жертв нацистських переслідувань;
• утвердити спадкоємності традицій воїнів – переможців нацизму та нинішніх захисників Вітчизни, консолідувати суспільство навколо ідеї захисту України.

  висвітлити для широкого учнівського загалу "ціну" війни – реальні людські та матеріальні втрати України в результаті Другої світової війни;

  наголосити на внеску України в перемогу антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною та її союзниками;

  звернути увагу на участь українців у арміях та військових формувань інших країн;

сприяти формуванню кожного учня/учениці  як особистості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, сприймає війну як складний суспільно-політичний процес, протистояння між країнами, народами, поглядами, але завжди – як лихо, як руйнівний процес, що дорого коштує кожному громадянину й руйнує економіку, культури держав та долі звичайних людей