ДІЄСЛОВА З ПРОСТОРОВОЮ СЕМАНТИКОЮ
ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ВИРАЖЕННЯ ПРОСТОРОВИХ ВІДНОШЕНЬ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
ЗМІСТ Стор.
ВСТУП ................................................................................................................ 3
РОЗДІЛ І Функціонально-семантичне поле просторовісті у сучасній німецькій мові…………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ ІІ Дієслово як засіб вираження просторовості у німецькій мові
3.1. Дієслова, що виражають просторові відношення.........................11
3.2. Статика та динаміка у дієсловах із значенням „розташовуватись у просторі”................................................................................................21
3.3. Локальна характеристика дієслів із значенням „розташовуватись
у просторі”................................................................................................23
ВИСНОВКИ.......................................................................................................31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................33
Актуальність проблеми. Проблема впорядкування різнорівневих одиниць мови, об’єднаних спільним значенням, уже давно піднімалась в роботах мовознавців ( І. Мєщанінов, В. Адмоні, О. Єсперсен). Впродовж останніх років у зв’язку з активізацією функціонального підходу до вивчення мовної системи почали широко використовувати методику функціонально-семантичного поля, запропоновану О.В. Бондарком. Суть цієї методики полягає в об‘єднанні різноструктурних мовних засобів у функціонально-семантичне поле, яке виражає спільну семантичну ознаку.
Категорія просторовості – досить складна категорія, в якій поєднуються подійні сфери реальної дійсності, особливості ландшафту, численні параметричні характеристики предметів, що своєрідно відображені в мові. Ця категорія заслуговує на увагу як через частотність вживання її виразників, так і через функціональне навантаження (охоплює як статичні координати предметів та їхніх ознак, так і динамічні характеристики, пов‘язані з переміщенням у просторі).
Об‘єкт дослідження: дієслова сучасної німецької мови, в смисловій структурі яких міститься сема “ розміщення в просторі ”.
Предмет дослідження: семантична структура дієслів із значенням “ розташовуватись в просторі ” і вплив семантики дієслова на його синтаксис і на синтаксис речення.
Мета пропонованої роботи – спираючись на принцип функціональності, з‘ясувати структуру функціонально-семантичного поля просторовості, що створюється взаємодією ядерних, периферійних форм та проміжної області, визначити в цьому ФСП місце дієслів з просторовою семантикою та дослідити особливості їх семантичної структури.
Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом розв‘язання таких завдань:
Матеріал дослідження: Робота виконана на матеріалах творів німецьких письменників. Джерелами фактичного матеріалу також слугували тлумачні та синонімічні словники сучасної німецької мови.
Розділ I.
Функціонально-семантичне поле просторовості у сучасній німецькій мові.
Категорія просторовості одна з найважливіших і найскладніших категорій, що пов’язана із сприйняттям людиною навколишнього світу і відображенням його в мовленні. Це пояснюється тим, що жива істота (людина) вимірює себе у навколишньому середовищі, у світі в основному за двома параметрами – в просторі та часі.
Простір – одна із перших реалій буття, яка сприймається і диференціюється людиною. Він організується навколо людини, що ставить себе в центр. Тому не випадково перший крок і метод пізнання світу – цілком очевидний і пояснюється з точки зору психології – метод аналогій, що передбачає порівняння світу людиною з самою собою.
Це дозволяє виділити мовну категорію просторовості.
Вона розглядається як необхідний інструмент пізнання мови в її когнітивно-функціональному аспекті.
Теорія поля знаходить останнім часом широке застосування при висвітленні питань граматики в роботах вітчизняних та зарубіжних лінгвістів.
Суттєвим у структурі функціонально-семантичного поля (далі – ФСП) є виділення ядра та периферії ФСП. Ядерні семи протиставляють значення іншим значенням у системі мови, відображають постійну обов’язкову ознаку предмета. Периферійні ж доповнюють ядро.
Вчені по-різному іменують базове слово ФСП, що стоїть у центрі: ідентифікатор (В.Абрамов, Є.Кузнецова); категорійна архісема (В.Гак); ім’я поля (Ю.Караулов); гіперсема (В.Андрєєва); домінанта (А.Абдулліна, В.Богданов); ядерна одниця (В.Ібрагімова); інтегрувальний семантичний множник (В.Супрун); архілексема (Е.Косеріу); семантична тема (Д.Шмельов) та інші.
Щодо визначення периферійних елементів, В.Адмоні зазначає, що в периферії знаходяться елементи, які можуть мати ознаки, притаманні сусіднім полям. Чим більше ці елементи віддаляються від ядра, тим домінантні ознаки стають слабшими, з’являються факультативні ознаки [1, 49]
Як і інші поля, функціонально-семантичне поле просторовості, має свій центр, який опирається на синтаксичну категорію обставин місця. В німецькій мові вона презентується прийменниково-іменниковими конструкціями та прислівниками (im Zimmer, hier і т.д.).
До периферії поля можуть бути віднесені лексичні одиниці з просторовим значенням (іменники типу Sportplatz, Wohnzimmer; географічні назви – die Krim; прикметники з просторовою семантикою – die Kiewer Universität). Дані лексині одиниці не завжди вживаються в реченні як обставина місця, вони піддаються трансформації. Наприклад:
1. Die Universität in Kiew wurde im Jahre 1834 gegründet.
2. Es ist sehr interessant an der Kiewer Universität zu studieren.
Дотримуючись того розуміння структури поля, що воно складається з центру , проміжної області та периферії, можна вважати, що в функціонально-семантичному полі просторовості між центром та периферією знаходиться проміжна область, яка представлена одиницями з проміжними явищами, в першу чергу – одиницями з імпліцитними семами. Простір між центром та периферією поля може бути зайнятий дієсловами, смислова структура яких включає імпліцитні семи, в нашому випадку – сему просторовості.
Проміжна область відрізняється від периферії особливістю лексичного значення, яка дозволяє взаємодіяти з граматичною формою. Суть цієї взаємодії проявляється в контексті речення. Виходячи з даної структури поля: центр – проміжна область – периферія, розглянемо один із елементів проміжної області функціонально-семантичного поля просторовості – дієслова зі значенням просторовості, які містять сему просторовості.
Як вказує О.В.Бондарко, опис ФСП не може обмежуватись системно-мовним “польовим структуруванням”. Важливо показати, як елементи цього поля представлені у висловлюванні, як вони реалізуються, взаємодіють одне з одним і з елементами інших полів, включаючись в зміст висловлювання [3, 45].
Ядро функціонально-семантичного поля просторовості, як його семантичну домінанту утворюють лексичні одиниці, що виражаю загальне інваріантне значення. Такими домінантами для ФСП просторовості в німецькій мові є багатозначні слова – Ort, Stelle, Platz. У семантичній структурі цих узагальнюючих слів відображається весь спектр обсягу поняття місця.
Домінанта категорії просторовості об’єднує два ядра категорії: 1) ядро суб’єктної орієнтації, де в потоці мовлення орієнтиром є мовець, а в тексті – якась задана автором точка простору, орієнтована щодо спостерігача [5]; основний засіб вираження цього ядра – локативні прислівники; 2) ядро об’єктної орієнтації, де орієнтир – деякий предмет об’єктивної дійсності (там само); основний засіб вираження відмінникової форми іменників.
Периферія функціонально-семантичного поля просторовості включає лексеми, які виражають вужче значення простору. Простір виражає порядок розташування одночасно існуючих об’єктів, тобто знаходитись у просторі – значить бути у межах розташування одного предмета (об’єкта) біля іншого. Отже, простір охоплює всі об’єкти, предмети (як широкому, так і у вузькому значенні), явища дії тощо. Таким чином, будь-який предмет реальної дійсності може виступати і як об’єкт, і як локатив. У певних контекстах важко точно визначити статус тієї чи іншої мовної одиниці: позначає вона об’єкт чи локатив? „Ich habe den umkreist und auf nichts mehr gehofft, und nun kommt Isabelle plötzlich allein durch die Allee, die schon fast kahl ist.“ ( E. M. Remarque)
Саме такі лексичні одиниці і можна віднести до периферії функціонально-семантичного поля просторовості.
Розділ ІІ.
Дієслово як засіб вираження просторовості в німецькій мові.
2.1. Дієслова, що виражають просторові відношення.
Впродовж останніх років дієслову приділялась велика увага як в роботах загального характеру з проблем синтаксису і семантики, так і в багатьох спеціальних дослідженнях.
Дієслово є своєрідним переплетенням елементів синтаксису і семантики і привертає до себе найбільшу увагу як клас слів, який дає можливість прослідкувати різноманітні ракурси впливу значення слова на синтаксичне оточення, в якому це значення знаходить реалізацію.
Ще В.В.Виноградов підкреслював дивовижний вміст змісту дієслова. Лексичні компоненти в дієслівних значеннях тісно переплетені і постійно взаємодіють з граматичними і лексико-граматичними.
Дуже важливою особливістю дієслова є те, що воно займає, як правило, центральне місце в семантичній структурі речення.
Відбір дієслів із просторовим значенням, а саме “розташування в просторі” проводиться на рівні лексико-семантичного варіанту багатозначного слова із застосуванням компонентного аналізу в його модифікованому вигляді, який полягає в тому, що у смисловій структурі дієслова досліджується не весь склад сем, а лише одна – сема просторовості. Для виявлення цих дієслів використовувався також метод словникових дефініцій і парадигматичне співставлення лексичних одиниць.
За даними одномовного тлумачного словника під редакцією Р.Клаппенбах і В.Штейніца, цінність і достатня надійність якого загальноприйнята, проаналізований список дієслів з метою виявлення в ньому дієслівних лексем, які імпліціюють сему просторовості. Основна увага при аналізі приділялась експліцитним засобам, які розкривають просторове значення: прийменниково-субстантивним сполученням типу: auf dem Lande, in der Stadt, im Zimmer, прислівниками просторової семантики da, dort, hier та інших, наприклад, одне із значень дієслова liegen подається як “sich befinden, sein” і наводиться приклад: Das Hotel liegt im Mittelpunkt der Stadt (де im Mittelpunkt der Stadt є експліцитним засобом вираження просторового значення).
Враховується і той факт, що не для всіх дієслів словникові статті містять експліцитні показники просторових значень, тому поряд з тлумачними словниками використовувались також і синонімічні словники. Імпліцитна локальність дієслова виявляється і через синоніми.
Значення дієслів, об’єднаних в семантичну групу “розташування в просторі”, характеризують місцезнаходження того чи іншого предмета або його частин по відношенню до іншого предмета чи частин його. “Семантична група “розташування в просторі” наближається до групи релятивних дієслів у вираженні значення “відношення”, – підкреслює Н.Ю.Шведова [12], – і може розглядатись як окремий випадок релятивних дієслів, але їх можна виділити в окрему семантичну групу, опираючись на те, що вони характеризуються особливою лексичною сполучуваністю з найменуваннями природних об’єктів, конкретних предметів або їх частин.
Дієслова цієї семантичної групи – “розташування в просторі” можна розглядати ще з декількох позицій, тобто розділити ще на кілька підгруп.
Аналіз індивідуальних лексичних значень дієслів кожної з підгруп семантичної групи “розташування в просторі” свідчить, що в них можна також встановити певну ієрархію від дієслів з основною семою “розташовуватись, знаходитись” до дієслів з семою “місцерозташування” на периферії їх смислової структури, тобто виділяти в них ті семантичні компоненти, які обумовлюють різні модифікації значення “місцерозташування”.
Основою такого виділення є положення, згідно якого значення слова, в якому фіксується мисленнєве відображення явищ і об’єктів реальної дійсності, може бути представлене як сукупність сем, які відділяють його від значення інших слів і відображають ті властивості об’єктів, які вони позначають, які в нашій свідомості відрізняються одна від одної [5, 14].
Завдання встановлення додаткових семантичних компонентів вирішується через семне “накладення” близьких за значенням слів. При цьому виявляється залишок, завдяки якому розрізняються значення досліджуваних дієслів і який можна інтерпретувати як диференційну ознаку – сему [8, 260].
Інваріантною ознакою всієї групи є семантичний компонент “розташовуватись в певному місці або відносно інших предметів чи об’єктів реальної дійсності”. Дієслово “sich befinden” є основним для всієї групи, будучи стилістично нейтральним, воно має широку амплітуду сполучуваності: “будь-що може знаходить будь-де”.
Розглянемо кожну підгрупу детальніше.
1. Розташовуватись де-небудь на певній території, або в якомусь місці.
До цієї підгрупи належать такі дієслова (подані в алфавітному порядку):
ankern, sich aufhalten, sich ausbreiten, sich ausdehnen, bleiben, sich erstrecken, lagern, leigen, parken, reichen, stehen, unterkommen, sich verstecken, sich ziehen.
Як показує аналіз текстів художньої літератури, дієслова liegen та stehen часто вживаються у значенні “sich befinden”, тобто замінюють це дієслово, що пояснюється словниковим тлумаченням їх значення:
stehen – “sich an einer Stelle, einem Ort befinden”: Mein Schirm steht in der Ecke.
liegen – “sich befinden sein”: Zwischen den beiden Seen liegt ein fruchtbares Land.
Словникове тлумачення дієслова sich befinden містить дієслово sich aufhalten, якому властива сема “розташовуватись в якомусь місці”:
sich aufhalten – “an einem Ort sein, bleiben, verweilen”: Ich werde mich hier etwa 2 Wochen aufhalten. Er hält sich zur Zeit bei seinem Onkel auf.
Дієслова bleiben і verweilen, які пояснюють дієслово sich aufhalten мають опосередковано таким чином сему “місцерозташування”:
bleiben – Ort oder Lage nicht verändern”: Bleiben Sie am Telefon! Wo bleibst du denn?
verweilen – “sich aufhalten”: Ob ich hier lange verweilen werde, weiß ich nicht.
Такі дієслова як ankern і parken також опосередковано, через словникове тлумачення, набувають значення “місцерозташування”. Але на відміну від інших дієслів цієї групи – це дієслова з вузькою семантикою, тобто в реченні суб’єктну позицію можуть займати іменники, що називають транспортні засоби – сухопутні (parken) та водні (ankern):
parken – “mit dem Kraftfahrzeug halten, hinstellen, stehenlassen”: Mein Wagen parkt vor dem Haus.
ankern – “das Schiff mit Anker festmachen, vor Anker liegen, mit Anker festgemacht sein”: Das Schiff ankerte nicht weit von der Insel.
До цієї ж підгрупи дієслів можна віднести дієслова з диференційною семою “місцерозташування” та додатковою семою “протяжність”:
sich ausbreiten, sich ausdehnen, sich erstrecken, reichen, sich ziehеnen, які в тлумачних словниках пояснюють одне одне, а це, як відомо, і обумовлює її віднесеність до одного синонімічного ряду:
sich ausbreiten – “sich ausdehnen, sich erstrecken, nebeneinander liegen, nach den Seiten ausstrecken”: Seine Besitzungen breitete sich im 19. Jahrhundert bis zur Ostsee aus.
sich ausdehnen – “sich erstrecken”: Vor unseren Blicken dehnt sich eine weite Ebene aus.
sich erstrecken – “sich räumlich oder zeitlich ausdehnen”: Das Weideland erstreckt sich bis zum Flußufer, über die Ortgrenze hinaus. Das Land erstreckt sich 150 Kilometer von Osten nach Westen.
reichen – “sich erstrecken, Reichweite haben”: So weit das Auge reicht, ist kein Mensch zu sehen.
sich ziehen – “dehnbar sien, sich dehnen, strecken lassen”: Der Weg zieht sich in den Wald.
Ці дієслова характеризуються обмеженою семантикою, тобто актантом справа можуть бути іменники, що називають предмети, які мають протяжність.
2. Розташовуватись навколо будь-якого предмета.
До цієї підгрупи можна віднести такі дієслова як umgeben, umringen, einrahmen, ergreifen, erfassen.
Основним дієсловом в цій підгрупі є дієслово umgeben. Воно є стилістично нейтральним, часто вживаним, характеризується широкою семантикою і в тлумачних словниках входить до пояснення інших слів даної підгрупи:
umgeben – “von allen Seiten einschließen, in die Mitte nehmen”: Verschiedene Bäume umgeben das Haus von allen Seiten.
umringen – “von allen Seiten umgeben”: Alle umringten ihn mit lautem Gelächter.
einrahmen – “umgeben, umrahmen”: Die hohen Bäume rahmen das Gebäude ein. Dunkle Haarflechten rahmten ihr Gesicht ein.
До цієї ж підгрупи відносяться також дієслова erfassen та ergreifen. Вони характеризуються обмеженою сполучуваністю і в словникових статтях пояснюють одне одне. Просторові значення вони виражають при умові, якщо актантом зліва є іменники, що називають абстрактні поняття або полум’я:
ergreifen – “fassen, erfassen”: In wenigen Minuten wurden Dutzende von Häusern von dem Feuer ergriften.
erfassen – “ergreifen”: Die Flammen erfaßten das Haus.
3. Розташовуватись поблизу чого-небудь.
До цієї підгрупи відносяться дієслова: grenzen, angrenzen, begrenzen, stoßen, hinausgehen, heranrücken, herantreten, sich nähern.
Центральним дієсловом цієї підгрупи є дієслово grenzen – “an nächsten Nachbar sein von”: Der Wald grenzt an das Feld. В словникових статтях значення дієслова angrenzen та begrenzen тлумачаться дієсловом grenzen.
begrenzen – “die Grenze bilden , angrenzen”
Angrenzen – „eine gemeinsame Grenze mit etwas haben“.
Mein Garten ist ziemlich groß. Auf der einen Seite wird er durch den Fluß, auf der anderen durch das Haus begrenzt.
Woran grenzt die Ukraine?
В словниковому тлумаченні дієслово stoßen пояснюється через дієслово angrenzen: stoßen – „ an etwas angrenzen”: Unser Garten stößt an ein unbebautes Grundstück.
Mein Zimmer stößt an die Küche.
До цієї підгрупи відносяться також дієслова, в яких сема “місцерозташування поблизу чого-небудь” знаходиться на периферії їх значення, але її можна визначити в контексті: heranrücken, herantreten, sich nähern. Вони з одного боку, конкретизують сему “наближення”, а з іншого – відсувають на периферію сему “місцерозташування”.
heranrücken – „näher rücken, näher kommen“: Er rückt den Stuhl an das Fenster heran.
herantreten – „näher treten“: Er trat dichter an das Gitter heran.
sich näher – „näher herankommen“:
Der Dampfer nähert sich dem Ufer.
Сюди можна віднести також і дієслово hinausgehen, яке має значення “напрямок” + “місцерозташування”: hinausgehen – „in einer bestimmten Richtung gelegen sein“:
Diese Tür geht in den Garten hinaus.
Die Fenster gehen auf die Straße hinaus.
Як випливає з вищенаведених прикладів, дієслова, які містять декілька сем “місцерозташування” + “наближення”, є динамічними, їм притаманна також сема “рух”.
4. Розташовуватись непрямо або під кутом.
До цієї підгрупи належать дієслова:
sich kreuzen, uberqueren, sich sсhneiden, kreisen, sich schlingen, sich schlängeln. Центральними дієсловами цієї групи є sich kreuzen, sich schlingen, sich schlängeln, так як їм всім властива диференційна сема “знаходить під кутом відносно чого-небудь”
sich kreuzen – „überschneiden, überqueren“: Die beiden Straßen kreuzen sich hier.
sich schlingen – „kreisförmig oder in Windungen legen“: Die Pflanzen schlingen sich um das Fenster.
sich schlängeln – „sich winden“: Der Weg schlängelt sich durch die Felsen. Der Bach schlängelt sich durch die Wiesen.
Дієслово sich kreuzen знаходимо в словниковому тлумаченні дієслова sich sсhneiden.
sich sсhneiden – „sich kreuzen“: Die Wege schneiden sich hier.
Звідси можна стверджувати, що дане дієслово також відноситься до цієї підгрупи.
Дієслово kreisen, має дві семи: “місцерозташування під нахилом” + “рух”, включаючи динамічний компонент і характеризується обмеженою семантикою: суб’єктну позицію можуть займати іменники, що називають живі істоти або предмети, які здатні рухатись (транспорт, наприклад)
kreisen – „sich im Kreise (um etwas) bewegen; Die Raubvögel kreisten um das verwundete Tier.
В даному контексті ми бачимо, що сема “рух” виходить на перший план, а “місцерозташування” знаходиться на периферії значення даного дієслова.
5. Знаходитися поза загальною лінією розташування.
До цієї підгрупи відносяться дієслова hineinragen, hinausragen, einschneiden, hervorragen, sich abheben, sich erheben, hervorstehen, hervortreten.
Всім цим дієсловам властива сема “знаходження поза лінією розташування”, яка конкретизується їхніми індивідуально-додатковими семами:
Суб’єктну позицію при даних дієсловах можуть займати іменники, що називають предмети, яким характерна така ознака як висота.
Диференційна сема “місцерозташування” + додаткова сема “вклинювання куди-небудь” властива дієсловам hineinragen, hinausragen, einschneiden:
hineinragen (hinausragen) – “länger sein als etwas”: Die Landzunge ragt tief ins Meer hinein.
Das Vorgebirge ragt weit ins Meer hinaus.
einschneiden – “schneidend eindringen”: Der Meerbusen schneidet tief in die Küste ein.
Актантами зліва у цих дієсловах є іменники, які називають природні ландшафти (наприклад, im Meer, in die Küste u. a. m).
6. Розташовуватись, звисаючи над чим-небудь або з чого-небудь.
До цієї підгрупи відносимо дієслова hängen, aufhängen, sich hinauslehnen, sinken, heransinken, sich lehnen, sich beugen, sich neigen, schweben.
В смисловій структурі даних дієслів є сема “розташовуючись, звисаючи над чим-небудь, або з чого-небудь”, але вони розрізняються семантикою актантів, як справа, так і зліва.
Так, дієслова hängen відрізняється від дієслова sinken за ознакою статика (динаміка).
hängen – „schwebend befestigt sein“: Die Felsen hängen über dem Meer (статичність) sinken (herabsinken) – „langsam fallen, niedriger werden“: Der Nebel sinkt aufs Tal. Die Nacht sank auf die Stadt herab. (динамічність)
7. Розташовуватись своєю течією. (про водойми)
До цієї підгрупи дієслів входять: fließen, strömen, münden, hineinfließen, hinausfließen, entspringen, vorbeifließen, sich vereinigen.
Основним дієсловом в даній підгрупі можна виділити fließen, так як воно входить до словникового тлумачення всіх решти дієслів цієї підгрупи. Іншими дієсловам властива ще додаткова сема “напрям” (hineinfließen, hinausfließen, mänden); ”інтенсивність” (strömen) або “виникнення” (entspringen).
fließen –„sich fortbewegen (von Flüssigkeiten ), strömen“: Die Donau fließt ins schwarze Meer.
strömen – „ in großen Mengen fließen“: Wasser strömt ins Becken.
entspringen – „ aus etwas quellen“:Zwei Flüßen entspringen aus diesem See.
hineinfließen – „von (hier) draußen nach (dort) drinnen fließen“
hinausfließen – „von (hier) drinnen nach (dort) draußen fließen“: Der Flüß fließt hier in den See hinein und auf der anderen Seite wieder hinaus.
münden – „ in etwas hineinfließen, einströmen“: Der Dnipro mündet ins Schwarze Meer.
vorbeifließen –„ einen Augenblick nebeneinander fließen und dann weiter fließen, vorüberfließen“: Dieser Flüß fließt an vielen Dörfern vorbei.
An unserem Garten fließt ein Bach vorbei.
sich vereinigen – „ zusammenfließen“: Viele Flüße vereinigen sich hier. Hier vereinigt sich die Isar mit der Donau.
Як видно з вищенаведених прикладів, всі дієслова підгрупи „розташовуватись своєю течією“ характеризуються динамічністю. Суб’єктна позиція у цих дієслів може займатись лише іменниками, що позначають водойми. Локальна позиція, відповідно, також займається прислівниками, що входять до ядра ФСП просторовості, або іменниками, які позначають географічні назви водойм.
8. Розташовуватись, відмежовуючи що-небудь, мати якесь відмежування.
До цієї групи відносяться дієслова abgrenzen, absperren, abtrennen, absondern. Всі вони мають в своїй структурі сему “ відмежовувати що-небудь”. Центральним дієсловом в цій підгрупі є дієслово abgrenzen, так як воно входить до словникового пояснення всіх решти дієслів даної підгрупи.
abgrenzen – „ eine Grenze festlegen, bilden“: Der Wandschirm grenzt eine Ecke meines Zimmers ab.
absperren – „ abgrenzen, abschließen“: Der Hof ist auf allen Seiten durch eine hohe steinerne Umzäunung abgesperrt.
abtrennen – „abgrenzen, absondern“: Ein Latterzaun trennt den Gemüsegarten vom Obstgarten ab.
absondern – „ abtrennen, isolieren“: Das kleine Haus ist durch einen Zaun von der Straße abgesondert.
Складна семантична структура кожного дієслова, його індивідуальне значення заставляють враховувати також такі фактори:
Таким чином, дієслова по одному компоненту значення об’єднуються в одну групу слів, а по другому – вступають в антонімічні відносини всередині цієї групи. Цей факт підтверджує те положення, що “синонімічні та антонімічні відношення є різновидами одного явища – семантико-смислових подібностей і розбіжностей” , іншими словами , “ кожні два синоніми є антоніми відносно їх семантичних компонентів, за якими вони розрізняються.” [4, 32]
2.2 Статика та динаміка в дієсловах із значенням “розташовуватись в просторі”.
Поділ дієслів на статичні та динамічні тісно взаємопов’язані з класифікацією дієслів на дієслова стану і дієслова дії, де дієслова стану характеризуються як статика, а дієслова дії – як динаміка. Але таке традиційне протиставлення дієслів не можна вважати повністю завершеним. Різні відтінки в семантиці дієслів досить часто ускладнюють однозначне віднесення дієслова до того чи іншого семантичного типу, а відповідно цьому однозначний поділ за ознакою статичності \ динамічності, тому що не завжди стан означає статичність. Значення ж процесуальності, яке організує семантику дієслова, знаходить своє вираження також не в однаковій мірі: дієслова стану не можуть передавати процес в такому обсязі, як це властиво дієсловам дії, які в свою чергу розрізняються за інтенсивністю даної ознаки.
Складна проблема статичності \ динамічності в семантиці дієслова породжує різні висновки вчених-лінгвістів, іноді і протилежні.
Дієслово розглядається і як основа речення, що служить для базових моделей речення як ядро моделі [2, 3-28], що підтверджує висновки лінгвістів про те, що неможливо розглядати дієслово окремо, поза реченням (ситуацією).
Під статичною ситуацією розуміється така, яка не призводить до зміни стану, чи властивостей об’єктів, які в ній приймають участь, впродовж того всього часового інтервалу, коли ця ситуація відбувається. Динамічні ситуації характеризуються наявністю якісно відмінних часових проміжків.
Таке розуміння статики / динаміки дозволяє рахувати, що досліджувані в роботі дієслова з просторовим значенням мають, в основному, статичний характер, так як поняття “місцерозташування в просторі” заключає в собі обов’язковий елемент “знаходитись, бути, перебувати”, тобто постійність впродовж певного проміжку часу. Тому в усіх цих дієсловах має бути певний стан спокою, статики, бо вони мають значення не “процесу зміни стану” чи “переходу з одого стану в інший” а “наявність предмету”, його розташування в просторі відносно інших предметів, або частин.
Наприклад, Hinter den Feldern liegt der Wald mit Bächen, Teichen und Lichtungen (E.M.Remarque).
Die Kirche befindet sich am Ende der Gasse (E.M.Remarque).
Oben steht der Abend im blauen Mantel am Fenster (E.M.Remarque).
Відзначаючи статичність дієслів, що мають просторове значення, слід підкреслити, що дана ознака властива не всім дієсловам в однаковій мірі: одні характеризуються високим ступенем статичності, у інших статика може співіснувати з динамікою, що в певних умовах призводить до нейтралізації дангої ознаки. Цю властивість мають дієслова, які відносяться до підгруп розташовуватись поблизу чого-небудь (herankommen, heranrücken, herantreten, hinausgehen, sich nähern, sich drängen, sich drücken); рознашовуватись під нахилом (steigen, hinaufgehen, hinaufsteigen, sinken, kreisen).
Ті ж дієслова, які відносяться до підгрупи розташовуватись своєю течією, хоча і виражають місцерозташування предмета (тобто статичність) мають динамічний характер, тобто означають рух, зміну внутрішнього стану, а не місця де вони знаходяться.
Тобто в цих дієсловах спостерігається взаємопроникнення динаміки і статики, коли місцезнаходження предмета не змінюється (є статичне), але відбувається внутрішній рух (тобто наявна і динамічна ознака). В таких випадках відбувається нейтралізація цих ознак. Можна зробити висновок, що вищезгадані дієслова знаходяться на межі статики і динаміки і в залежності від значення, яке вони реалізують в комунікативній ситуації їх можна віднести, як до статичних та к і динамічних.
Переважну більшість дієслів, що мають просторове значення можна віднести до тих, де системи ознак яких відноситься і категорійна сема “статичність”. Як відзначає Т. І. Дешерієва “Імена динамічних і статичних (в сучасній термінології – “динамічні” і “статичні” дієслова) були створені людиною насамперед у зв’язку з необхідністю розрізняти конкретні ситуації, пов’язані з її практичною діяльністю” [6, 41]. Ця думка ще раз підтверджується на прикладі дієслів з просторовою семантикою, які досліджуються в даній роботі.
Відомо, що побудова речення, крім спеціальних законів синтаксису, залежить від можливості сполучення лексичних одиниць між собою, а остання відображає їх семантико-лексичну вибірковість. Таким чином, характеристика синтаксичних одиниць пов’язана з проблемою валентності, що являє собою “точку перетину синтаксису та лексичної семантики” [15, 7].
Проблема взаємодії лексики і синтаксису в сучасному мовознавстві вирішується в плані встановлення семантико-синтаксичних класів слів, визначення закономірностей лексичного наповнення синтаксичних конструкцій, а також виявлення закономірностей впливу сполучуваності слів на синтаксичну структуру речення. Кожна словоформа виявляє системно-структурну взаємодію усіх рівнів мови, тому що вона служить матеріалом для фонологічних, граматичних і лексикологічних досліджень”, – зазначає академік В. М. Русанівський [10, 26]. На такому підході до дослідження синтаксису у взаємозв’язку синтаксичних і лексичних одиниць, які формують класи слів відповідної семантики і виконують конструктивну роль в утворенні синтаксичних моделей і наголошують сучасні лінгвісти.
До останнього часу синтаксисти більше уваги приділяли основним одиницям синтаксису – реченню і словосполученню. Слово залишалось тією мовною реалією, яку за будь-яку ціну намагалися вилучити із синтаксису, пропускаючи лише його форму як схематичне представлення певних класів слів, що займають певні позиції у словосполученні й реченні.
Останнім часом не лише посилилась увага до слова як елемента, який безпосередньо (у вигляді словоформи) входить у речення, але й, можна вважати, слово стало невід’ємною складовою частиною всієї синтаксичної науки про речення, словосполучення і зв’язки слів. У сферу синтаксису входять такі одиниці, які “належать до інших сфер мови і беруть участь в утворенні синтаксичних одиниць, це – слово і форма слова” [10, 6].
У зв’язку з посиленням уваги вчених до слова як структуроутворювального елемента словосполучення і речення поширеними в синтаксисі стали теорії, пов’язані з вивченням сполучуваності слів, відомі під назвами “сполучуваність”, “дистрибуція”, “інтенція”, “семантична вибірковість”, “семантична потенція”, “конфігурація”, “валентність”.
Об’єктом даного дослідження є дієслово, поскільки саме воно займає центральне місце в синтаксичній будові речення. Тому вданій роботі розглядаються синтаксичні ознаки сполучуваності, притаманні саме цьому класу.
Представники того чи іншого підходу до теорії валентності (логічного, семантичного чи синтаксичного) переконливо доводять, що не головні члени речення (в традиційній граматиці – підмет і присудок) визначають конструктивний склад речення, а перед усім – дієслово, його зміст. Дієслово створює навколо себе валентне поле, в якому виявляється вся необхідна лексика, тобто відбувається взаємодія предикатної лексики з аргументною лексикою [2, 13].
Відповідно до цього виникає ряд питань, пов’язаних з визначенням кількості і якості компонентів, які структурують ситуацію „розміщення в просторі”, і аналізом валентнісних потенцій дієслів з просторовим значенням, які, в свою чергу залежать від значення дієслова, яке визначає оточення дієслів в реальному мовленні, в якому вони функціонують.
Розглядаючи ситуацію „розміщення в просторі”, ми бачимо, що вона складається як мінімум із двох компонентів: суб’єкта розташування („хто”, „що”) та локального компонента („де”).
Одиницями будови для семантичної структури речення існують спеціальні компоненти, які виділяються на основі взаємодії в них граматичної і лексичної семантики, а одиницями побудови – такі категорії як суб’єкт, дія, стан, об’єкт, ознака, темпоральність, локальність тощо.
Проекція ситуації „розміщення в просторі” на структуру речення має бути виражена формулою S-V-Adv.lok., де S – суб’єкт розміщення, V – дієслово з просторовим значенням, Adv.lok. – простір розміщення. При цьому визначальна роль в процесі створення даного речення, яке відображає ситуацію „розміщення в просторі”, належить дієслову.
Суб’єкт є обов’язковим актантом дієслова. Суб’єктна валентність закладена в самій основі дієслова. Іменники, які займають суб’єктну позицію, представлені досить широко. Вони можуть позначати назви істот і предметів, тобто категоріі матеріального світу. Основною ознакою даних іменників має бути ознака візуальності : конкретні імена мають дану ознаку, у абстрактних іменників вона відсутня .
Але і тут існують певні обмеження, зумовлені семантикою дієслова. Якщо розглядати дієслова з просторовим значенням з підгрупи розташовуватись течією, то суб’єктом мають виступати, лише водойми, або назви інших рідин(der Fluß, das Wasser, der Dnipro тощо).
Стосовно дієслів sich ausdehnen, sich ersfricken, sich ausbreiten, sich ziehen, то суб’єктну позицію мають займати назви предметів, які характеризуються протяжністю.
Das Feld erstreckt sich bis zum Wald.
Іншими словами можна сказати, що існують дієслова, які своїм значенням не обмежують вибору суб’єкту (або дієслова з необмеженою суб’єктивною семантикою ), такі як sich befinden, sfehen, lieden тощо), але більшість дієслів мають обмежену суб’єктивну семантику (тобто їх значення передбачає вибір певного суб’єкту :
ankern – іменники, що називають водний транспорт
sich erheben – назви предметів, що характеризуються такою ознакою, як висота: (der Baum, das Haus, das Denkmal тощо).
Нездатність одного дієслова поєднуватись з тим чи іншим суб’єктом заповнюється за рахунок іншого дієслова, в оточені якого цей суб’єкт є. Створюється так звана „взаємопідтримка”, в результаті чого в суб’єктній позиції розташовуються іменники з різноманітною семантикою, які є домінантами найрізноманітніших об’єктів реальної дії, а також різних процесів, дій і станів навколишнього світу.
Відповідно до своєї семантики, дієслова, що виражають просторові відношення вимагають обов’язкового локального актанта, тобто наявності локального елемента в правому оточенні дієслова. Як відомо, в перших дослідженнях з валентності дієслівне оточення складали лише суб’єкт і об’єкт. При цьому не враховувались обставинні означення. Такий підхід, очевидно, вірний по відношенню до тих обставин, які не залежать від валентних властивостей дієслів. З іншого боку, виключення обставини з дієслівного оточення було обумовлено, вірогідно, тим, що до поняття „обставина” відносили все те, що не могло бути віднесено, з тієї чи іншої причини, до доповнення чи означення [9, 164]. Це призвело певним чином до невизначеності та розпливчастості категорії обставини. „В традиційній граматиці, - як відзначається, - категорія обставини – це дуже невизначена категорія,” в ній „поєднують не тільки різні, але й різнорідні речі. Обставина місця і обставина часу відрізняються, але не є різнорідними, так як обидві характеризують обстановку, в якій протікає дія, дають її просторово-часову характеристику. Якщо ж ми порівняємо обставину часу і місця з тим, що називають обставиною способу дії, то ми побачимо, що це зовсім різнорідні речі. Так звана обставина способу дії не характеризує, чи деталізує обстановку, умови процесу, що відбувається, не визначає місця події реальності [10, 111]. Разом з тим виявилось, що значна кількість дієслів є синтаксично і семантично адвербіальними, тобто такими, які потребують обставинного поширювача як обов’язкового актанта. Відсутність останнього призводить або до незавершеності речення, його неграматичності, або до зміни характеру функціонування дієслова. Більш того , стає очевидним, що в значній кількості випадків результатом пропущення обов’язкових обставинних поширювачів може бути завершене речення, але його зміст не буде еквівалентним змісту вихідного речення в зв’язку із змінами, які відбулися в реченні (порушення логіки висловлювання, зміна цільової спрямованості речення, зміна значення дієслова). В зв’язку з цим лінгвісти до числа валентно-обумовлених компонентів дієслівного оточення, поряд з суб’єктними і об’єктними актантами в різних відмінках з прийменником і без нього, відносять різні обставини, вказуючи на те, що валентністю дієслова детермінується не тільки наявність обставинного означення, але і його різновидність[18, 186].
Так, дієслова з просторовою семантикою – sich befinden, sich ausdehnen,sich erheben – вимагають обставину місця (де?)
Валентно-пов’язані локальні елементи розділяються на обов’язкові і факультативні,залежно від реалізації дієслівної валентності в структурі речення.
Обов’язкова присутність локального елемента в реченні, обумовлена семантикою того чи іншого дієслова, вказує на те, що локальна характеристика для даного дієслова є необхідною.
Die Kirche befindet sich im Stadtzentrum. (підкреслено валентно-необхідне доповнення).
Факультативний характер локального елемента базується на вірогідності локальної характеристики для дієслова. Це означає, що присутність локального елемента можлива на основі валентних властивостей дієслівної одиниці, тобто в залежності від контекстуальних умов локальна характеристика даного дієслова може бути нереалізована. Іншими словами, в деяких випадках локальна характеристика може не отримувати словесного вираження і набувати імпліцитного характеру, що обумовлюється тими чи іншими контекстуальними або ситуативними умовами. При цьому ця характеристика легко експліціюється з контексту або очевидна із ситуації.
Аналіз валентних властивостей дієслів із значенням “розташовуватись в просторі” дозволяє зробити висновок про те, що відношення між локальним елементом і дієсловами, що аналізуються в роботі на синтаксичному рівні характеризуються обов’язковим або, рідко, факультативним зв’язком, оскільки вказівка на простір , звичайно, для дієслів з просторовою семантикою має першочергове значення.
Як свідчить проведений аналіз валентності дієслів із значенням “розташовуватись в просторі”, такими валентно-необхідними доповненнями є різнорівневі лексичні одиниці, які належать до функціонально-семантичного поля просторовості, яке аналізувалось в другому розділі даної роботи.
Актантами справа у дієслів з просторовою семантикою є тільки прислівники, які виражають просторові відношення і належать до ядра суб’єктної орієнтації ФСП просторовості:
Da liegen die Rosen neben dem Vervillfältigungsapparat „ Presto“, und da liegt auch mein Brief ungeöffnet, und daneben ein Zettel mit einer Botschaft von Fritz. (E.M.Remarque).
Oben steht der Abend im blauen Mantel am Fenster. (E.M.Remarque).
Hier ruht nach langem, schwerem Leiden der Major a. D. Wolkenstein, gestorben in Mai 1923. (E.M.Remarque).
Ein Sarg wird es erst , wenn ein Toter drin liegt (E.M.Remarque).
Weinlaub hängt herein(E.M.Remarque).
Dort ist niemand versteckt (E.M.Remarque).
Lisa steht jetzt gegenüber in einem seidenen Schlafrock, auf dem Papageien gedruckt sind(E.M.Remarque).
Unten liegt die Stadt mit ihrem grün patinierten Türmen und rauchenden Schornsteinen. (E.M.Remarque).
Слід також зазначити, що стосовно прислівників, які мають просторове значення у дієслів немає обмежень. Будь-яке дієслово з просторовою семантикою може сполучатись у реченні із прислівниками, які визначають місцезнаходження предмета.
Локальний елемент може бути виражений також прийменниково-іменниковими конструкціями.
Серед цієї групи дієслів можна виділити такі, які допускають будь-які обставини з просторовим значенням. До них належать дієслова sich befinden, stehen, liegen, zusammenlegen. Їхніми локальними актантами можуть бути будь-які іменники, що називають особи або предмети, відносно яких може розташовуватись суб’єкт.
Wir sitzen im Büro und warten auf Riesenfeld(E.M.Remarque).
Eine Akrobatin steht auf der Tanzfläche(E.M.Remarque).
Es stehen unbeweglich die Sterne in der Höh. ( H. Heine)
Такі дієслова як, наприклад, grenzen, angrenzen, begrenzen вимагають в правій позиції іменників, що позначають предмети, які характеризуються протяжністю, або географічні назви.
Die Ukraine grenzt an Polen.
Unser Garten grenzt an den Wald.
Для дієслів, які відносяться до підгрупи “розташовуватись під нахилом” локальними актантами є іменники, які називають предмети, що мають вертикальну або похилу поверхню (hinaufgehen, hinaufklettern, hinuntersteigen).
Дієслова, які належать до підгрупи „ розташовуватись своєю течією“ вимагають у правій позиції іменники, що позначають назви водойм або географічні назви та поняття.
Dieser Fluß fließt an vielen Städten vorbei.
Отже, як видно з наведених прикладів , дієслова з просторовим значенням можуть допускати не всі обставини, а лише ті , яких вимагає семантика даного дієслова.
Отже, смислова структура речення реалізується не тільки дієсловом, а його відношенням до різних лексичних одиниць – до іменників, які виступають як суб’єкт або як локальний актант. В смисловій структурі речення це не тільки одиниці, що заповнюють вільні позиції, які відкриває дієслово; вони взаємодіють з дієсловом і дають можливість краще відобразити реальну дійсність в комунікативній ситуації.
Висновки.
У мові для вираження просторових значень існують різні мовні засоби – синтаксичні, лексико-синтаксичні, лексичні. Формальна, традиційна лінгвістика не відображає всіх потенцій мови і мовлення зокрема. Тому функціональний підхід до вивчення мовних одиниць є найприйнятнішим і найрезультативнішим під час аналізу категорії просторовості, тому що у функціональній парадигмі мова розглядається як інструмент соціального взаємозв’язку між людьми і використовується як засіб у встановленні комунікативних відношень між мовцями.
ФСП просторовості – одна з найважливіших і найскладніших категорій, що пов’язана із сприйняттям людиною навколишнього світу і відображенням його в мовленні. Структура ФСП просторовості – це єдина цілісна система, що складається з центру (ядра), периферії та проміжної зони, що знаходиться між ними.
Дієслово є своєрідним переплетенням елементів синтаксису і семантики і займає, як правило центральне місце в семантичній структурі речення, тобто містить в собі модель майбутнього речення.
Дієслова з просторовим значенням об’єднуються в лексико-семантичну групу “розташовуватись в просторі”, яка, в свою чергу, може бути поділена на такі підгрупи:
Розглядаючи дієслова з просторовою семантикою з точки зору статичності/динамічності, можна побачити,що цим дієсловам властивий статичний характер, хоча деякі з них можуть виражати і динамічні відносини.
Дієслова, що виражають просторові відношення, можуть допускати будь-які суб’єкти чи обставини з просторовим значенням, тобто виступати в реченні як дієслова з необмеженим просторовим значенням. Але до цієї ж групи “розміщення в просторі” відносяться і такі дієслова, які своєю семантикою визначають вибір актантів як справа, так і зліва.
Отже, вивчення семантики слова і його функціонування в мовленнєвій комунікації сприяє вирішенню комплексу проблем, пов′язаних з адекватністю/неадекватністю лінгвістичного відображення об′єктивного світу, з вивченням граматичних значень, які інкорпоровані в лексичну семантику у вигляді сем, що мають граматичну релевантність.