До Сценарію на випускний вечір.Виступ класного керівника "Якби..."

                      ЯКБИ…

Мої добрі, найкращі діти!

Якби мала магічну силу,

Я б вам зиму зробила літом,

Увесь світ вам до ніг схилила б .

Якби я була сонцем,

То тільки ясним і ніжним,

Світила б у ваші віконця,

Висушувала б доріжки.

Якби я вогнем стала,

Зігрівала б в морози люті,

Вам би шлях вночі осявала,

Не давала б з дороги звернути.

Якби я була водою,

То у спрагу поїла б вас перших,

Я б втопила все горе з бідою,

Я б на хвилях несла вас до звершень.

Якби вільним вітром стала,

Навчила б любити волю!

Вам би в спеку хмарку дістала,

Навіяла б гарну долю…

Якби стала землею рідною,

То лиш щедрою і родючою,

Рятувала б завжди  вас від бідності.

Якби музою стала співучою,

Я б щасливу вам долю виткала,

Була б лагідною і строгою,

І завжди б вас в дорогу кликала

До батьківського порогу.

Якби я була птахом,

Я б вам дарувала крила,

Щоб злітали  над рідним дахом,

Над землею, що вас зростила,

Щоб полинули в світ за мрією,

Я  безліч вам верст відмірю.

Я знаю: ви все зумієте,

Бо я у вас щиро вірю!

Якби перевтілилась в пісню я,

Проспівала б щемну до болю

Вам учительську вічну істину:

Як важливі ви в нашій долі!

                           І

Я хочу вам наворожити долю,

Якої варті кращі із людей,

Коли цінують думки злет і волю,

Котрих ніщо не спинить і  ніде.

Бажаю вам натхнення і завзяття

В досягненні намічених висот,

Щоб в апогеї  їх і в час сум’яття

Землі своєї, повної щедрот,

Свого коріння, що сяга глибоко,

Що живить душу й не дає засхнуть,

Що хибно не дає ступити й кроку,

Щоб не зцуралися  коли-небудь.

 Ще щиро зичу ласки і тепла,

Бо як без них у світі важко жити,

Щоб крига душ до пеплу перейшла,

Зустрівши ваше серце ворожбита..

Я б вам  хотіла набажати мрію,

Яка б неслася вільно у світи.

І лише той здійснить її зуміє,

Хто крок за кроком буде далі йти.

А ще я прагну побажати віри

У мудрість, щирість, чесність почуттів,

Щоб світ ніколи не здавався сірим,

А був яскравих, теплих кольорів.

І вам  я зичу не зазнать розлуки,

З ким єдність душ сплітає два світи.

Але старайтеся не опускати руки,

Як прийдеться крізь біль невдач пройти.

А ще – любові осягнути мить

Такої, щоб душа сіяла й грала,

Коли від щастя серце заболить,

Як слів водночас і багато й мало…

Любіть життя, цінуйте ті хвилини,

Як Всесвітом могли для  когось стать.

Та щастя не бува наполовину:

Старайтеся  добро добром  віддать.

Ви в казку вірили, як ще були малята,

І зараз з казкою упевнено дружіть!

А працю, знайте, вибирати  варто,

Щоби була до серця, до душі!

Мої надійні, любі, милі  й щирі!

Ви всі з душею  тут були завжди.

Найбільше хочу, щоб жили ви в  мирі,

І дух життя завжди був молодий!

Свою любов від вас я не таю,

 ЇЇ на вас на всіх завжди стає:

Щодня вам віддавала й віддаю

ЩИРО ЛЮБЛЯЧЕ СЕРЦЕ СВОЄ!