дослідницька робота на тему "Лікувальні властивості пилку"

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Сумської облдержадміністрації

Сумське обласне територіальне відділення МАН України

Роменська міська Мала академія наук учнівської молоді

Відділення: біологія

Секція: біологія

Лікувальні властивості

квіткового пилку

Роботу виконала:

слухачка секції біології

Роменської міської Малої академії

наук учнівської молоді,

учениця 10-В класу Роменської спеціалізованої

загальноосвітньої школи

I – III ступенів №1

ім. П.І. Калнишевського

Роменської міської ради

Панасенко Лілія Віталіївна

науковий керівник:

Шевченко Станіслав В’ячеславович

керівник секції біології

Роменської міської Малої академії

наук учнівської молоді

Ромни – 2015

Тези

Автор: Панасенко Лілія Віталіївна Роменська міська Мала академія наук учнівської молоді, Спеціалізована загальноосвітня школа I-III ст. № 1 ім. П. І. Калнишевського, 10 клас (м. Ромни Сумської області)

Науковий керівник: Шевченко Станіслав В’ячеславович, учитель біології вищої категорії Роменської спеціалізованої загальноосвітньої школи |-||| ступенів №1 ім. П.І. Калнишевського Роменської міської ради

Актуальність даної теми обумовлена тим, що продукти бджільництва є ефективними засобами лікування багатьох недуг.

Мета дослідження: дослідити лікувальні властивості пилку квіткового, його склад. Порівняти з синтетичними вітамінними препаратами. Дослідити вплив пилку квіткового на підвищення рівня гемоглобіну в крові.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що ми практичним шляхом розрахували кількість пилку, яку можна зібрати за сезон з 50 бджолосімей і кількість людей, яких можна оздоровити.

Предмет дослідження: пилок квітковий.

Завдання дослідження: дослідити лікувальні властивості пилку квіткового та його склад. Порівняти його з синтетичними вітамінними комплексами. Дослідити вплив пилку на рівень гемоглобіну в крові людини.

Методи дослідження: порівняльно-описовий, статистичний, моніторинг, експериментальний.

Очікуваний результат дослідження: довести цінність і неперевершеність біологічно активного продукту бджільництва.

У ході виконання роботи зроблено висновки: пилок квітковий за складом і за діапазоном впливу на людський організм значно переважає синтетичні вітамінні комплекси. Практичним методом ми підтвердили, що обніжжя бджолине підвищує вміст гемоглобіну в крові.

Практичне значення нашого дослідження полягає в тому, що ми довели, що синтетичні вітаміни можна замінити природними.

Зміст

Вступ ………………………………………………………………4

Розділ 1  Біологія бджолиної сім’ї

 1.1. Бджолина сім’я – єдина біологічна одиниця…………………………………6

 1.2. Збирання, заготівля та зберігання квіткового пилку…………………………...9

Розділ 2 Пилок бджолиний – корисний біологічно-активний продукт…………………………………………………………….12

 2.1. Склад пилку………………………………………………………………………12

2.2. Лікувальні властивості пилку…………………………………………………13

2.3. Порівняння пилку квіткового з рядом відомих синтетичних препаратів…16

 2.4. Альтернатива пилку квіткового синтетичним препаратам…………………18

 Розділ 3 Практична частина

 3.1. Розрахунки кількості можливого отримання обніжжя бджолиного…………20

3.2. Кількість людей, яких можна оздоровити………………………………………20

3.3. Дослідження впливу пилку квіткового на рівень гемоглобіну в крові людини……………………………………………………………………………........21

3.3.1.

3.4

Висновки…………………………………………………………..27

Список джерел інформації……………………………………….29

Додатки……………………………………………………………30

ВСТУП

Бджоли з’явилися на 50-60 тис. років раніше людини. Багато історичних

пам’яток вказують на те, що первісна людина знала і любила мед. У 1814 році в Україні було створено перший у світі розбірний рамковий вулик. В цьому вулику Петро Прокопович вперше виділив рамку в самостійну частину бджолиного житла, якою оперують сьогодні мільйони пасічників усього світу.

Бджільництво у світовому масштабі у наші дні досягло великих успіхів.

Причиною цього є швидкий темп, яким наука рухається вперед. Доведено

велике господарське значення бджільництва для розвитку садівництва,

городництва. Завдяки опиленню, яке здійснюють бджоли, отримують значно

вищі врожаї і якіснішу продукцію.

     Значну участь у розвитку бджільництва беруть хімія і медицина. Доведено

велике значення меду, бджолиної отрути, квіткового пилку для організму

людини, а прополісу (бджолиного клею) і воску – для різних галузей 

промисловості.

      Останнім часом багато науково-дослідних інститутів України, Росії,

Румунії, Польщі, Німеччини, США та інших країн багатосторонньо вивчають

харчові і лікувальні властивості продуктів бджільництва.

      Природні лікувально-профілактичні продукти мають ряд істотних переваг перед синтетичними. Це практична їхня не токсичність, відсутність небажаних побічних ефектів, висока ефективність і комплексна позитивна дія на організм людини. Продукти бджільництва, а саме, пилок бджолиний, займає особливе місце серед природних лікувальних засобів. Він легко засвоюється, біологічно активний і енергоконцентрований.

Розділ 1

Біологія бджолиної сім’ї

1.1.Бджолина сім`я – єдина біологічна одиниця

     Бджолам властивий суспільний спосіб життя. Поведінка, робота,

взаємозв'язок між робочими бджолами та іншими особинами сім'ї нагадує

єдиний організм. Бджоли всією сім'єю постійно підтримують у гнізді

температуру 34—35°,  легко переносять сувору зиму, охороняють гнізда від

ворогів тощо. Одинока бджола зробити цього не може.

      Об'єднуються бджоли як єдиний організм спільним житлом, місце

знаходження якого вони запам'ятовують і завжди до нього повертаються,

наявністю єдиного запаху, якого надає їм маточна речовина та нектар,

зібраний з певних рослин, використанням взятку, особливістю включення

бджіл у медозбір тощо. Відповідну роль у цьому відіграє і носова залоза.

До того ж бджоли постійно обмінюються їжею, а коли гинуть з голоду, то

всі разом. Отже, життя бджіл можливе лише сім'ями.[1]

Бджоли живуть, виховують розплід і зберігають кормові

запаси в гнізді. Основою гнізда є стільники, які бджоли будують із

воску. Стільники складаються з шестигранних комірок. Комірки бувають

бджолині, трутневі і перехідні. У стільнику одночасно можуть бути

розплід, мед і перга. Розміщуються ці компоненти в певному порядку: в

середній частині рамки — розплід; у верхній — мед; перга —- у деяких

комірках між розплодом. У вулику розплід знаходиться на середніх

стільниках гнізда, проти льотка. Пергу бджоли складають  у сусідні з

розплодом рамки, а мед — у крайні стільники гнізда.[3]

      Новий стільник завжди світлий, але коли в ньому виводиться кілька

поколінь бджіл, то він буріє. Пояснюється це тим, що після народження

кожної бджоли у комірках залишаються кокони, якими личинки обплітаються

перед лялькуванням. А коли в стільнику виведеться 12—15 поколінь, він

темніє і не просвічується. У такому стільнику комірки стають набагато

меншими, округлими, і тому бджоли з них виходять дрібними. Якщо такі

стільники не вибракувати, то бджоли змушені будуть відгризати кокони від

стінок комірок й «обновлювати» їх.

     Розплід бджоли запечатують воском з домішкою перги. В такій кришечці є

пори, через які до розплоду проникає повітря. Мед бджоли запечатують

чистим воском, але під восковою кришечкою залишають повітряну порожнину.

Таке запечатування має білий вигляд і називається сухим. Якщо бджоли

порожнин під кришечками не залишають, то таке запечатування називається

мокрим. У карпатських бджіл печатка меду в основному суха, іноді мішана.

Часто комірки з пергою бджоли доповнюють медом. Рамки з таким

комбінованим кормом дуже цінні весною, коли в сім'ях багато розплоду,

для годівлі якого потрібен саме такий корм.[2]

      Коли в гнізді немає розплоду, то температура може коливатися від 14 до

28—35°, при наявності розплоду — бджоли постійно підтримують її в межах

32—35°. Якщо температура в цей період становитиме 30°, то бджоли

народжуються з короткими хоботками, недорозвиненими крильцями тощо, а з

підвищенням її до 36—37°— майже 25% розплоду гине. Це показує, що

наявність розплоду є головним визначальним фактором підтримання

постійної температури в гнізді.

     Пасічник, знаючи біологічні особливості бджіл та умови, які вони

підтримують у гнізді, завжди може надати їм необхідну допомогу та

влаштувати затінення вуликів, створити додаткову вентиляцію гнізд тощо.

Виділення бджолами воску і відбудова нових стільників. Віск бджоли

виділяють спеціальними залозами, що знаходяться під восковими

дзеркальцями. У перші три дні життя бджоли залози недорозвинені і воску

не виділяють, а потім вони збільшуються і між 12 та 18 днем функціонують

найінтенсивніше, після чого знову зменшуються. В льотної бджоли вони, як

правило, не діють. Але коли сім'ю позбавити молодих бджіл, то при

необхідності старі бджоли знову почнуть виділяти віск. Коли взятку

немає, то бджоли майже не виділяють воску. Не будують вони стільників і

при відсутності матки. Коли ж взяток продуктивний і постійний, то бджоли

нормальної сім'ї виділяють віск безперервно.[1]

      Найенергійніше бджоли відбудовують стільники в трьох  випадках: коли

сім'я зовсім позбавлена гнізда, якщо в гнізді  не вистачає місця для

розміщення всіх бджіл і коли частина гнізда з розплодом пошкоджена. Цими

біологічними властивостями бджіл і користуються пасічники при потребі

отримання більшої кількості воску.[3]

1.2. Збирання, заготівля та зберігання квіткового пилку

      З квітня по липень — найкраща пора року для збирання бджолами квіткового пилку — цінного продукту рослин, природного концентрату, в якому містяться вітаміни, ензими, рослинні гормони, мікроелементи, білкові речовини, незамінні амінокислоти, прості й складні цукри, жири тощо.

     Квітковий пилок необхідний для бджіл як білково-жировий корм, джерело вітамінів та мінеральних солей. У багатьох районах України, особливо степових, в деякі періоди пасічницького сезону бджолині сім'ї відчувають білкове голодування через відсутність квіткового пилку. Без нього вони не можуть нормально розвиватися, давати товарну продукцію (мед, віск) і ефективно запилювати ентомофільні рослини. В цих районах може бути використаний пилок, зібраний бджолами в інших господарствах. Значна кількість квіткового пилку потрібна сім'ям, які використовуються на запиленні культур закритого грунту та виведенні маток.[1]

      Збирання квіткового пилку проста й доступна справа, яка не потребує складних пристосувань та великих затрат праці. Пасічник може заготовляти його під час догляду за бджолами без використання додаткової робочої сили. Разом з тим заготовляти пилок економічно вигідно.

       Для збирання пилку використовують пилковловлювачі різних конструкцій. Вони можуть бути навісними або вмонтованими всередину вулика. Основними деталями їх є пилкозбиральна решітка і приймач для обніжжя. Особливу увагу звертають на отвори решіток, які повинні бути шліфованими, з гладенькими краями і діаметром 4,9—5 мм. Зручні для робочих бджіл решітки, які з внутрішнього боку обладнані поличками.[4]

      Приймач пилковловлювача місткістю 0,5—0,6 кг сирого пилку бажано виготовляти з дерева, а для запобігання псуванню та частковому підсушуванню торцеві його боки загратовують металевою лудженою сіткою з отворами 1 х 1 мм.

Пилковловлювач навішують на передню стінку вулика так, щоб він щільно закривав верхній або нижній льоток. Решітка повинна відповідати льотковому отвору, що дає змогу бджолам вільно проходити в обох напрямках і потрапляти у вулик лише через отвори решітки пилковловлювача. Щоб запобігти блуканню бджіл під час збирання обніжжя, пилковловлювачі навішують на поряд розміщені вулики.

     Протягом перших 3—5 днів у пилковловлювачах решітку тримають відключеною. Після підготовчого періоду її включають на весь весняно-літній період, коли відбувається масове цвітіння рослин, і в інші строки, що залежить від видового складу квітучих рослин, сили бджолиних сімей, запасів перги у гніздах бджіл. Пилок пасічники збирають також під час цвітіння верб, кленів, весняного лісового різнотрав'я, плодоягідних насаджень, еспарцету. В другій половині літа пилок зовсім не заготовляють, бо в цей час у природі його мало і він необхідний для нарощування сімей на зиму.

     Перед початком збирання квіткового пилку пасічники готують для цього відповідні сім'ї, які повинні мати силу 8—9 вуличок, плідну матку, не менше 4— 5 кг корму, різновіковий розплід та 1—2 рамки перги. Сім'ї мають бути здоровими і утримуватися в чистих продезинфікованих вуликах. Якщо деякі з них погано збирають пилок, пилковловлювачі навішують на вулики інших бджолиних сімей. Доглядають ці сім'ї, як і всі інші.[6]

     Квітковий пилок належить до продуктів, що швидко псуються. Якщо його своєчасно не просушити або не законсервувати, він швидко пошкоджується мікроорганізмами, міллю комірною зерновою, шкіроїдом, хрущаком борошняним та іншими комахами і стає непридатним для використання. Тому необхідно стежити за своєчасним збиранням і переробкою квіткового пилку. Для цього його кожний день відбирають з приймачів у зручну для перенесення тару, перебирають, видаляють трупи бджіл та інші механічні домішки, після чого сушать або свіжим консервують цукровою пудрою чи медом із розрахунку на одну частину пилку одну або дві частини консерванта. Перед консервуванням пилок старанно розтирають, а потім розмішують з медом або цукровою пудрою.

         Пилок на пасіці просушують у будь-якому чистому приміщенні з протягом. Якщо такого приміщення немає, то використовують ізолятори, виготовлені з дерев'яних рейок і обтягнені марлею. В усіх випадках сушіння пилку слід запобігати потраплянню на нього сонячних променів та комах. Сушити пилок можна в сушильних шафах різної конструкції при температурі, не вищій 40 °С ±1°. Незалежно від способів сушіння вологість пилку повинна бути не вище 10 %.

Після сушіння і консервування квітковий пилок герметично упаковують у чисту тару для харчових продуктів. Фасують його масою від 50 г до 25 кг. Зберігають при плюсових температурах, запобігають проморожуванню.[5]

      При заготівлі, переробці та зберіганні квіткового пилку стежать за чистотою пилковловлювачів, тари, режимом сушіння і консервування. Пилок не можна збирати, якщо цвітуть отруйні рослини. Запобігають сушінню або консервуванню пилку, який потрапив під дощ.

      Під час обробки отрутохімікатами сільськогосподарських культур, розміщених в радіусі 5 км від пасіки, квітковий пилок збирають і переробляють через 10 днів після їх застосування.

Розділ 2

Пилок бджолиний – корисний біологічно активний продукт

2.1. Склад пилку

      Квітковий пилок – це чоловічі статеві клітини квіткових рослин. В залежності від виду рослин, він буває найрізноманітнішого кольору (від сліпучо-білого до густо-чорного), для прикладу: пилок акації – білий, з малини – білувато-сірий, з гречки – світло-жовтий, з яблуні – жовтий. Колір пилку визначається рослинними пігментами – каротиноїдами і флаваноїдами. Ці ферменти беруть безпосередню участь в окисно-відновних процесах клітин, в забезпеченні імунітету рослин. Рослини продукують значно більше пилку, ніж його потрібно для репродуктивих цілей. Розсіюючись на великі відстані, пилкові зерна забезпечують запилення квіток у найнесприятливіших кліматичних умовах.[4]

     Оболонка пилкових зерен складається зі стійкого каротиноїдального полімеру та його ефірних сполук. Завдяки цьому вона не змінюється протягом тривалого часу. Вчені знаходили неушкоджені пилкові зерна в геологічних покладах землі, вік яких більше тисячі років.

      Разом з тим до складу оболонки пилкових зерен входить до 50% жирів, які розщеплюються ферментами травних соків. Це сприяє вивільненню пилкових зерен з оболонки та їх перетравленню.

      Пилок є незамінним джерелом білків, мінеральних речовин, жирів, вітамінів для бджіл і бджолиного розплоду. Споживаючи пилок, бджоли-годувальниці виробляють маточне молочко, яким годують матку і молодих личинок. Саме завдяки маточному молочку із заплідненого яйця розвивається матка.[5]                                                                                                                                        

     У пилку міститься багато амінокислот, ряд вітамінів: ретинол, тіамін, рибофлавін, аскорбінова кислота, біотин, пантотенова кислота, фолієва кислота та інші. В пилку жовтої акації каротину (провітаміну А) в 20 разів більше, ніж у моркві. В пилку містяться усі незамінні амінокислоти, особливо багато в ньому ізолейцину, метіоніну, фенілаланіну, лейцину, треоніну, лізину, триптофану і валіну. В 20 г пилку знаходиться добова потреба організму в амінокислотах.

      У пилку, як і в перзі є такі мікроелементи: барій, ванадій, вольфрам, залізо, золото, іридій, магній, кадмій, кобальт, кремній, мідь, молібден, олово, паладій, платина, срібло, фосфор, хлор, хром, цинк.[3]

2.2. Лікувальні властивості пилку

       Квітковий пилок має значущу роль в регулюванні обмінних процесів в організмі, її складові мають величезний лікувальний ефект. При застосуванні пилку будь-яке захворювання або проходить швидше, або зникає зовсім. Часто думка про високу алергенність квіткового пилку є помилковими, оскільки алергію може викликати пилок, яка розноситься вітром, а бджоли додають у пилок слину і трохи нектару, які сприяють руйнуванню алергенів.

      Професор О.І. Волошин зі співавторами виданої монографії “Пилок квітковий” (1998) переконливо доводить, що використання пилку є комплексом методів оздоровлення і раціонального харчування людей. Вони поділяють наявні в пилку біологічні чинники на такі основні групи. [5]

      Білки та вільні амінокислоти являють собою білковий комплекс, у складі якого 22 амінокислоти, з них 10 називаються незамінними й не можуть бути синтезовані. Пилок містить також нуклеїнові кислоти.

       Вітаміни та їхні попередники (провітаміни) – одна з найбагатших груп важливих чинників біологічної активності. В пилкових зернах утворюються всі відомі вітаміни. Відзначається особлива роль пилку в забезпеченості вітамінами групи В. Висока цінність його визнана за вмістом провітаміну А. В квітковому пилку різних рослин вміст каротиноїдів коливається від 0,66 до 212,5 мг на 100 г. Відзначається також високий вміст вітамінів С, Е, Р. Всі вони – регулятори певних життєвих функцій організму і мають постійно надходити в організм за нормального харчування. Зокрема, вітаміни групи Р – рутин (цитрин) зміцнює стінки капілярів, сприяє підвищенню стійкості до інфекцій. Рутин запобігає крововиливу у мозок, сітківку ока й серце. Але найголовніше, що вітамін Р підсилює дію вітаміну С, запобігає його руйнуванню окисленням.

      Ліпіди представлені в основному тригліцеридами і фосфоліпідами. Їх вміст в обніжжі ботанічних видів рослин коливається від 2 до 20 %, з яких близько половини становлять жирні кислоти. Доведено їх роль у виведенні з організму холестерину та синтезі простагландинів. Фосфоліпіди входять до складу всіх без винятку клітинних мембран людського організму, вибірково регулюють транспортування іонів, забезпечують нормальний обмін речовин, запобігають розвитку атеросклерозу. Антисклеротична дія пилку зумовлена також присутністю в ньому фітостеринів (від 0,6 до 1,6 %). Квітковий пилок є сировиною для отримання жиророзчинної групи біологічно активних речовин. Встановлено, що в квітковому пилку, зібраному з різних рослин, вміст ліофільних речовин та каротиноїдів знаходиться в достатньо постійних межах.[4]

      Мінеральні елементи, серед яких особливу цінність мають 23 мікроелементи, зокрема залізо, цинк, мідь, фосфор, марганець, кобальт, сірка, нікель, срібло та ін. Сукупний вміст макро- і мікроелементів (28 назв) становить 1–6 % сухої маси пилку, що надає йому важливого значення при вживанні як харчового продукту та лікувального засобу. Вони регулюють процеси кровотворення, судинного тонусу, водно-сольового обміну і підвищують опірність організму.

      Фенольні сполуки (флавоноїди і фенолокислоти) пилку виявляють широкий спектр дії, зокрема протизапальної, антиоксидантної, капілярозміцнюючої, антисклеротичної, гепатопротекторної, протипухлинної, антибактеріальної.

Фітогормони виявляють стимулюючу  дію на ріст тканин, регенерацію, активують ендокринні регуляторні процеси. Ці сполуки містяться в ядерних субстанціях пилкових зерен. До біологічно активних компонентів пилку належать також ферменти.

       Значну частину в складі пилку становлять вуглеводи – фруктоза, глюкоза, сахароза, крохмаль та ін. У різних його сортах вони займають 13–48 %. Під час виготовлення бджолами перги відбувається ферментація, внаслідок чого утворюється більше простих, легкозасвоюваних речовин порівняно зі свіжим пилком. Проте перга використовується поки що в обмежених кількостях з причин труднощів її добування з бджолиного гнізда.

      В чистому вигляді пилок (обніжжя) з метою профілактики рекомендують приймати один-два рази на день за 30 хв. до їжі по 1 чайній ложці з такою ж або в 2-3 рази більшою кількістю меду. Розсмоктують пилок в роті і не запивають водою, або іншою рідиною протягом 15-20 хв. Курс вживання – від 20 днів до місяця. Повторні курси – після місячної перерви.[6]

      Обніжжя дозують об’ємно. В 1 чайній ложці (без верху) міститься 5 г, в десертній 10 і столовій – 15 г. Набрані з верхом ложки містять відповідно по 8, 15 і 24 г обніжжя.

Бджолине обніжжя рекомендується вживати при:

      Атеросклерозі, гіпертонії, ішемічній хворобі серця, коронакардіосклерозі, дистрофії міокарду, стенокардії, варикозному розширенні вен та інших серцево-судинних захворюваннях, анемії, схильності до тромбозів, астенії, неврастенії, інволюційних психозах, депресії, абстинентному синдромі, вегетативних неврозах, головних болях, зниженні пам’яті, клімактеричному синдромі, хронічних бронхітах,бронхіальній астмі, пневмоніях, туберкульозі легень, абсцесі легень, гастритах, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах, дискінезії жовчовивідних протоків та жовчного міхура, хронічних гепатитах, ендемічному зобі, хронічних захворюваннях нирок, простатитах, везикулітах, аденомі простати, порушенні обміну речовин, відставанні в рості, гіпо- та авітамінозах, переломах, ранах, опіках, перевтомі, кон’юктивітах, зниженні гостроти зору,випадінні волосся, дерматитах, сильному схудненні, зниженні імунітету, хронічних інтоксикаціях, радіоактивному опроміненні, відновленні сил після тяжких захворювань та хірургічних операцій, профілактиці процесів старіння, зміцненні стану людей похилого віку, підвищенні захисних сил організму. [7]

Протипоказання:

      Індивідуальна непереносимість обніжжя. Є одне застереження. В обніжжі високий вміст провітаміну А – в 20 разів більше, ніж у моркві, і при наявності в раціоні інших, багатих вітаміном А продуктів велика доза пилку (особливо при тривалому вживанні) може призвести до гіпервітамінозу.

2.3. Порівняння пилку квіткового з рядом відомих синтетичних препаратів

       Щоб оцінити багатство складу й діапазон впливу квіткового пилку на людський організм, дотримуючись відомого вираження: "Усе пізнається в порівнянні", склад квіткового пилку розглянемо у вигляді таблиць, які відображують якісний  склад деяких  препаратів (Додаток А).

     Проаналізувавши цю таблицю, ми бачимо, що пилок квітковий за складом вітамінів, мінеральних речовин, амінокислот переважає всі відомі і широко рекламовані препарати. Також він містить ферменти.

      Далі зробимо порівняльний аналіз пилку квіткового і даних синтетичних препаратів за складом вітамінів (Додаток Б).

    З цієї таблиці ми бачимо, що пилок квітковий містить у собі всі вище згадані вітаміни. На відміну від пилку,синтетичні вітамінні препарати не мають повного складу вітамінів.

      Деякі фактори впливу вітамінів на організм (по А.Кайяс): В1, тіамін, регулює обмін цукрів; В2, рибофлавін  -  застосовується як живильний засіб; В6, піродоксин  -  сприяє росту, застосовується проти анемії;  В3, або РР, нікотинова кислота - застосовується для лікування нашкірних хвороб, розладів травлення й нервово-м’язових захворювань; В5, пантотенова кислота – сприяє росту, застосовується при шкірних, нервових і респіраторних захворюваннях, розладах травлення, хворобах крові  ;  З, аскорбінова кислота, -  застосовується при цинзі, кровотечах  ; ВР, фолієва кислота - сприяє кровотворній функції; Р, рутин -  добре впливає на зміцнення стінок капілярів, попереджає появу мозкових крововиливів, серцевих приступів ; А,  ретинол - застосовується при поразці очей, наприклад при ксерофтальмії ("сухості очей");  Н, біотин - сприяє росту, застосовується при шкірних захворюваннях і блефариті;  Е, токоферол- вітамін відтворення, застосовується при безплідності, сприяє сперматогенезу, застосовується також при лікуванні нервово-м’язових захворювань.  ДО, вікасол - сприяє нормалізації згортання крові. Зверніть увагу на те, що тільки пилок квітковий  містить вітаміни групи Р (рутин), які зміцнюють стінки капілярів, сприяє підвищенню стійкості до інфекцій. [7]

      Пилок- природний стимулятор кровотворення. Він містить в собі майже всі мікроелементи, які входять до складу людської крові. Порівняння з одним з найбільш відомих комплексів «Краплі Береш-плюс» (Додаток В) показує, що за основними мінеральними складовими обніжжя йому не поступається, і значно переважає краплі за такими важливими компонентами як Калій (підтримує скорочення серцевого м`язу,  запобігає набрякам,  допомагає при ревматизмі), Кальцій( запобігає рахіту, остеопорозу, підтримує нормальний серцевий ритм, полегшує безсоння), Магній ( антистресова речовина – допомагає в боротьбі з депресією, забезпечує здоровий стан серцево-судинної системи і допомагає запобігти серцевим нападам, підтримує здоровий стан зубів, запобігає відкладенню каменів в нирках та жовчному міхурі), Хлор (регулює кислотно-лужний баланс крові, сприяє виведенню шлаків з організму, покращує функцію печінки).

2.4. Альтернатива пилку квіткового синтетичним препаратам

      Організм людини виробляє вітаміни в недостатній кількості, та і то  в здорових (не хворих) органах травлення. Більшість із них надходить ззовні, переважно з рослинної їжі. Тому багато людей відчувають нестачу вітамінів, адже не надають належного значення споживанню живих дарів природи. У північних країнах уся популяція недоодержує потрібну кількість вітамінів С та А.

      Вітаміни поділяють на водорозчинні та жиророзчинні. Жиророзчинні вітаміни містяться в продуктах тваринного походження – м’ясі, яйцях, молоці, група вітамінів В – у соєвих, бобових, у хлібі. Щоби «вітамінізувати» свій організм, необхідно з’їсти велику кількість таких продуктів, а це майже неможливо.

       Тут постає питання, чи можна замінити природні вітаміни синтетичними. Мабуть, незначною мірою, але ми приведемо деякі факти, з яких можна зробити висновки що до переваги природних вітамінів над синтетичними. У синтетичних вітамінах немає необхідних компонентів, які допомагали б їм засвоюватися в організмі. Штучні вітаміни – це хімічні сполуки, які можуть спричинити алергію, токсичні реакції та порушення травлення. Натуральні вітаміни, навіть у великій кількості, жодних побічних реакцій не викликають, а лише сприяють покращенню самопочуття. Штучні вітаміни вносять дисбаланс до нашого організму, можливе передозування цими препаратами.[8]

      Отже, дослідивши склад пилку квіткового і його лікувальні властивості, та порівнявши його з рядом синтетичних вітамінізованих препаратів, ми рекомендуємо його до вживання. Це достойна заміна синтетичних вітамінів. Жодний з природних продуктів не має такої збалансованості біологічно активних елементів, як пилок квітковий. Тому добавка їх в раціон особливо слушна при вікових змінах, коли з цілого ряду причин спостерігаються порушення обмінних процесів. Пилок квітковий є сильним зміцнюючим засобом, який особливо сприяє одужанню після тяжких хвороб і операцій, ослабленим  і людям похилого віку. Є така думка, що пилок квітковий підсилює ефект лікувальних препаратів, в тому числі антибіотиків. Слід враховувати також сорбентні властивості пилку. Після руйнування мікропор пилкових зерен в шлунково–кишковому тракті здійснюється травлення та засвоєння їх вмісту з подальшим заповненням звільнених зерен-капсул  неперетравленими останками їжі, в значній мірі токсичними. Досліди показують, що 1г квіткового пилку має поверхню сорбції до 1  , що позитивно впливає на процеси в шлунково-кишковому тракті. [9]

Розділ 3

Практична частина

3.1. Розрахунки кількості можливого отримання обніжжя бджолиного

      Для збору пилку квіткового ми задіяли 50 бджолосімей. Збір пилку проводили 3 місяці – з 1 травня по 31 липня. Кількість обніжжя бджолиного залежить від погодних умов ( температури, вологості повітря, сили вітру).А ще від кількості рослин, які цвітуть.

      Кожного дня ми збирали пилок квітковий, відбираючи його з приймачів у зручну для перенесення тару. Перебирали, видаляючи трупи бджіл та інші домішки.  Висушували у спеціальній сушарці при температурі не вище 40 ◦С. Потім ми зважували партію висушеного пилку, зібраного за один день, і розділяли на 50 бджолосімей. Так дізнавалися середню кількість пилку, яка припадає на одну бджолосім’ю. Для того, щоб бджоли могли забезпечити свою сім’ю пилком квітковим, ми кожні 5 днів збирали пилок, а на 2 дні робили технічну  перерву, відключивши решітки пилковловлювачів. Ще деякі дні пилковловлювачі були відключені через несприятливі погодні умови.

 Ми отримали такі результати:

За травень було зібрано 46 кг пилку квіткового  (Додаток Г).

За червень – 77,25 кг (Додаток Д).

За липень – 76,5 кг (Додаток Е).

3.2. Кількість людей, яких можна оздоровити

      Рекомендація до вживання пилку квіткового 1 – 2 чайні ложки на день для дорослої людини. Чайна ложка без гори містить 5 г пилку квіткового. У 100 г пилку - 20 чайних ложок.

      Щоб приймати 1 місяць, дорослій людині достатньо 150 г обніжжя бджолиного. Щоб пройти за рік три курси лікування на одну дорослу людину достатньо 450 г пилку квіткового.

      Виходячи з наших розрахунків, з 50 бджолосімей за сезон ми отримали 199,750 кг пилку.

                   199,750 : 50 = 3,9 ⸗ 4(кг) - з однієї бджолиної сім’ї  зібрали за сезон.

                   199,750 : 0,450 = 444 (чоловік) – можна оздоровити пилком квітковим, зібраним за сезон з 50 бджолосімей.

3.3. Дослідження впливу пилку квіткового на рівень гемоглобіну в крові людини

Найважливішим показником аналізу крові, діагностичним критерієм різних хвороб є гемоглобін. Від його нормальних характеристик залежить хороше самопочуття і злагоджена робота всіх систем людського організму.

      В еритроцитах, червоних кров’яних клітинах, шикуючись навколо атомів заліза гем-групи, білок глобін утворює складне з’єднання, що відповідає за дихання і постачання клітин киснем, – гемоглобін. При диханні людини він захоплює кисень в легенях, адаптує в форму, яка добре засвоюється і несе по крові в органи і тканини, в кожну клітину нашого тіла, щоб забезпечити їх життєдіяльність і нормальний окислювальний процес. Потім гемоглобін забирає вуглекислий газ, який там накопичився і транспортує назад в легені для подальшого його виведення. Цей процес безперервний, практично весь кисень, який потрапляє в організм людини, переноситься гемоглобіном, лише 2% залишається у плазмі крові.

 Коли кількість залізовмісного білка скорочується, клітини отримують кисню недостатньо, настає кисневе голодування, а це призводить до дегенеративних процесів у тканинах. Відбувається збільшення кислотності клітин, що негативно впливає на роботу серця, судин, дихання всіх органів. Отже, гемоглобін – це один з гарантів дихання і життєдіяльності людського організму.

   Існує кілька видів гемоглобіну, так як його склад змінюється в залежності від здатності приєднувати молекули інших речовин. Якщо в природних реакціях цей процес зворотній і є частиною його функціонального призначення, як, наприклад, приєднання молекул кисню і вуглекислого газу, то в інших ситуаціях зміни структури молекул можуть свідчити про присутність захворювань або отруєнь. Такі зміни здатні серйозно нашкодити організму, аж до летального результату.

Коли глюкози в крові дуже багато, вона приєднується до білка глобіну, і утворюється глікозируваний гемоглобін. Це означає, що кількість цієї форми гемоглобіну в крові збільшилася, і можна говорити про наявність цукрового діабету у людини.

Існує ще один тип гемоглобіну — фетальний. Його будова і властивості дещо відрізняються від звичайного. Він присутній в крові новонароджених дітей до 80%. Через 100 днів кількість помітно знижується, а до року він практично повністю зникає. І якщо у немовлят такий гемоглобін в крові – норма, то наявність його в дорослому організмі говорить про серйозні проблеми зі здоров’ям.

Норма гемоглобіну

У дітей, показники будуть відповідати 110-130 од. Зазвичай рівень гемоглобіну крові у чоловіка — від 135 до 160 г/л, а у жінок — 120-140 г/л. У людей похилого віку ця величина повинна теж зберігатися, і її падіння потребує корекції.[8]

 Зрозуміло, що показники рівня гемоглобіну, які знаходяться нижче цієї норми, є ознакою низького гемоглобіну або анемії. В залежності від рівня відхилення від норми і причин, що зумовили низький гемоглобін, розрізняють різні види анемії і ступеня її тяжкості.

Види анемії

Анемія або низький гемоглобін - це хворобливий стан організму, пов'язаний зі значним зменшенням в крові вмісту червоних тілець - повноцінних еритроцитів. Таке зменшення може бути викликано рядом причин, у зв'язку з якими анемії поділяють на: анемії, пов'язані з гострою крововтратою; анемії, що виникли в результаті руйнування еритроцитів (гемолітичні) та анемії виникли в результаті порушення продукції еритроцитів. Останній вид анемій підрозділяють на: апластичні, залізодефіцитні, мегалобластні, сидеробластні і анемії, пов'язані з хронічними захворюваннями.[10]

За ступенем тяжкості, залізодефіцитні анемії поділяють на кілька ступенів: легка, при якій вміст гемоглобіну коливається від 110 г/л до 90 г/л; середня, складова від 90 г/л до 70 г/л і, нарешті, важка, при якій показник його змісту перебуває на рівень менше 70 г/л.

Зустрічається також прихована або латентна анемія, при якій рівень червоних кров'яних тілець відповідає нормам, але низький рівень сироваткового заліза. Часто така форма анемії діагностується у вагітних жінок. При цьому хворі спостерігають всі симптоми анемії.

Симптоми низького гемоглобіну

Всі симптоми низького гемоглобіну можна розділити на астенічні і дистонічні.

Так, до астенічних симптомів слід віднести: різке падіння артеріального тиску, загальну слабкість, збільшення частоти серцевих скорочень, сонливість, швидку втомлюваність, часті мігрені, запаморочення, а при тяжких формах - навіть непритомність.

До дистонічних проявів низького гемоглобіну можна віднести: безпричинне, хоча і не дуже значне, до 37-37,5 градусів, підвищення температури тіла, так званий субфебрилітет; сухість шкірних покривів; хворобливе розтріскування і сухість куточків губ; уповільнений ріст волосся і їх рясне випадання; ламкість і розшарування, а також значне витончення нігтьових пластин, їх «смугастість» лініями.

Також причиною дистонічних проявів, низького рівня червоних кров'яних тілець, можуть стати: дисбаланс смаку і дисбаланс нюху. У першому випадку, це означає, що людина несподівано захоче з'їсти абсолютно неїстівні і вкрай несподівані речовини - починаючи від крейди, піску, глини і землі, до сірникових головок і вугілля. Крім того, людині може захотітися сирих продуктів, які неїстівні без харчової обробки, наприклад, таких, як фарш, макаронні вироби, крупи або сире тісто.

Що стосується дисбалансу нюху, то цей симптом низького рівня червоних кров'яних тілець, характеризується схильністю людини до вкрай незвичайних запахів: автомобільних вихлопів,  ацетону, бензину, нафталіну або гуталіну. Людині може подобатися запах фарб або лаку для нігтів.

Крім того, змінюється і зовнішній вигляд таких хворих, і в першу чергу, це блідість шкіри і слизових оболонок.[9]

А симптомом низького рівня червоних кров'яних тілець, який знижений з-за нестачі вітаміну В12, є характерним зміна мови - його слизова оболонка стає яскраво-червоною і як би «полірованою», а сам він стає досить болючим. Ця ознака анемії називається «глосит».

Крім того, при деяких видах анемії внаслідок зниження рівня червоних кров'яних тілець всі шкірні покриви людини можуть змінити свій колір не тільки у бік блідості, але і придбати видимий «жовтяничний» відтінок.

Але все це симптоми вже досить розвиненого захворювання, коли симптоми стають очевидними. На ранніх же стадіях анемії, особливо залізодефіцитної, її симптоми можуть бути прихованими або виражатися досить слабо.

Також анемія може бути сама симптомом тих чи інших захворювань, будучи лише їх супутником.

Фактори падіння

Чому ж падає гемоглобін в крові? Підстав для цього багато:

— Відомо, що він формується із заліза, і якщо воно не надходить разом з їжею, то і рівень білка, залежного від нього, різко знижується.

— Іноді заліза з їжею надходить досить, але для його перетворення в гемоглобін необхідний каталізатор, а якщо він відсутній або його занадто мало, то і реакція повноцінна не вийде: білок не може формуватися в достатній кількості. Таке трапляється із-за браку вітамінів групи В (В1, В, В9, В12), С, РР. В9.[11]

— Це відбувається із-за низької активності ферментів шлунку і кишечника.

— Паразити теж сприяють його зниженню, так як вони інтенсивно поглинають фолієву кислоту.

— Захворювання нирок, коли зменшується гормон еритропоетин, який відповідає за вироблення еритроцитів.

— Серйозні захворювання печінки і щитовидної залози.

— При достатньому споживанні заліза і його синтезі анемія теж можлива. В цьому винні крововтрати — це приховані виразки і ерозії в кишечнику і шлунку, незагойні ранки на тілі або в роті, рясні менструації, переливання крові, операції.

     У пилку містяться мікроелементи: барій, ванадій, вольфрам, залізо, золото, іридій, магній, кадмій, кобальт, кремній, мідь, молібден, миш’як, олово, паладій, платина, срібло, фосфор, хлор, хром, цинк, стронцій. Високий вміст мікроелементів в пилку квітковому та їх участь в процесах кровотворення, використовується для лікування анемій. Особливо ефективно вживання пилку з гречаним медом.[13]

У науковій роботі ми вирішили провести експеримент: практичним шляхом визначити вплив пилку квіткового на вміст гемоглобіну в крові людини. Для цього ми задіяли 5 чоловік, які побажали залишитись анонімними. На початку експерименту кожна людина здала аналіз крові на вміст гемоглобіну. Протягом місяця учасники експерименту приймали обніжжя бджолине по 1чайній ложці 2 рази на день за 20 хвилин до прийому їжі. Через місяць були здані повторні аналізи крові на гемоглобін. Зробивши перерву на 2 тижні, люди знову вживали пилок протягом місяця. Після того було зроблено повторні аналізи. Результати експерименту занесли до таблиці( Додаток Н)

      На основі проведеного експерименту ми довели лікувальні властивості пилку квіткового, а саме – його вплив на підвищення гемоглобіну в крові людини.

Висновки

      Під час дослідницької роботи ми зрозуміли , що продукти бджільництва є ефективними засобами лікування багатьох недуг. Одним із важливих бджоло продуктів є пилок квітковий.

       Квітковий пилок є чоловічим елементом квітки, являє собою концентрований, природний, біологічно активний, поживний продукт харчування високої якості. У ній містяться всі необхідні речовини для будови, існування та розвитку живого організму: жири, білки, вуглеводи, амінокислоти, вітаміни, стимулятори росту, антибіотики та інші. Величезне значення має квітковий пилок для збереження здоров'я людини.

      Обніжжя бджолине — рослинний продукт, що містить цілий ряд гормонів, біологічно активних речовин тваринного (бджолиного) походження. В ньому за мільйони років еволюції збалансувалися між собою всі біологічно активні речовини в найсприятливішій для живих організмів формі. Тому їх добавка до раціону особливо слушна за вікових змін (гормональних спадів, пов’язаних зі старінням організму і патологічними порушеннями роботи залоз внутрішньої секреції), коли з цілого ряду причин спостерігаються порушення обмінних процесів.

       В ході науково-дослідницької роботи ми довели, що за складом і за діапазоном впливу на людський організм пилок квітковий значно переважає синтетичні вітамінні комплекси. Однією з переваг є те, що він дешевший за ціною від синтетичних препаратів. Пилок квітковий легко засвоюється, є біологічно активним і енергоконцентрованим.

      Ми пропонуємо людям замислитися над своїм здоров’ям і включити в раціон бджолині продукти, в тому числі обніжжя бджолине. Також пропонуємо замінити вживання синтетичних вітамінних препаратів на природні вітаміни.

Високий вміст мікроелементів в пилку квітковому та їх участь в процесах кровотворення, використовується для лікування анемій. Ми довели це провівши дослід (Додаток Н).

      Хоча соціальне опитування довело, що пилок квітковий не наскільки відомий серед населення, як синтетичні вітаміни – та це продукт майбутнього! (Додатки Ж,З,І,К,Л,М).

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1.  Бабич І.А., Мегедь О. Г. Бджільництво.— К.: Урожай, 1979.— 247 с.;
2.  Поліщук В.П. Збільшення виробництва продуктів бджільництва.— К.: Урожай, 1975.— 144 с.
3. Таранов Г.Ф. Биология пчелиной семьи.— М.: Госсельхозиздат, 1961.— 336 с.
4. Нестерводський В.А. Організація пасік і догляд за бджолами.— К.: Урожай, 1966.— 452 с.
5. Тюнин Ф.А., Перепелова Л.И. Работа на пасеке.— М.: Колос, 1966.— 376 с.
6. Чудаков В.Г. Технология продуктов пчеловодства.— М.: Колос, 1979.— 160 с.
7. http://www.bee-home.ru/ua/kalendar-pasichnyka/index.html
8. http://medok.lviv.ua/index.php/likizvulika/perga_bdzholina/54-likuval_no_profilaktichni_vlastivosti_kvitkovogo_pilka
9. http://toyhealth.ru/page/likuvalnij-efekt-kvitkovij-pilok
10. http://www.ubeautys.ru/page/likuvalni-vlastivosti-kvitkovogo-pilku
11. http://www.medolub.kiev.ua/pulok.html
12. http://stopbolezni.net/likuemo-prurodoy/4117-koryst-kvitkovogo-pulky-i-pergi.html
13. http://beemaster.ho.ua/index.php/корисна-інформація/пилок/29-корисна-інформація-пилок-квітковий
14. http://apiterapia.dovidnyk.info/index.php/apiterapiya-/medproti100hvorob/75-likuvannya_kvitkovim_pilkom

ДОДАТКИ

Додаток А

Порівняльна таблиця  складових пилку квіткового і відомих полівітамінних, амінокислотних і мінеральних синтетичних комплексів

Додаток Б

Порівняльна таблиця  за вмістом вітамінів пилку квіткового з синтетичними препаратами

Додаток Г

Збір пилку квіткового за травень 2014 року

Додаток Д

Збір пилку квіткового за червень 2014 року

Додаток  Е

Збір пилку квіткового за липень 2014року

Додаток Ж

Діаграма збору пилку за сезон 2014 року

                            46 кг               77,250 кг              76,500 кг

 Додаток З

Діаграма збору пилку за сезон 2015 року

Додаток І

Соціологічне опитування дорослого населення м. Ромни

Які корисні бджолині продукти ви знаєте?

Додаток К

Чи знаєте ви, що таке пилок квітковий (обніжжя бджолине)?

Додаток Л

Чи вживали ви його для профілактики чи лікування?

Додаток М

Чому б ви надали перевагу, природним чи синтетичним вітамінам?

Додаток Н