ЗМІСТ

                 Загальна характеристика роботи

Розділ 1 ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ІСНУВАННЯ ЗЕМНОВОДНИХ

1.1.Загальна характеристика екологічних умов  с.Миколаївське  Вітовського району Миколаївської області щодо існування земноводних  родини Ропухові (Dufonidae)……………………….….5

1.2.Негативні екологічні чинники антропогенного походження в існуванні земноводних в умовах степової зони………………………6

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОДИНИ РОПУХОВІ (DUFONIDAE)

 2.1.Систематика й характеристика представникiв сучасних   видів родини         Ропухові (Dufonidae)…………………………………………………………..….7

2.2. Екологічні особливості родини Ропухові (Dufonidae)………………….….8

2.3.Представники родини Ропухові (Dufonidae)  на території с.Миколаївське Вітовського  району Миколаївської області……………………………...……14

2.4. Функціональна роль земноводних  родини  Ропухові (Dufonidae) у біогеоценозах…………………………………………………………….………17

2.5. Охорона і раціональне використання земноводних………..……………..18

Висновки…………………………………………………………………………24

Література………………..………………………………………………………26

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. При вивченні біології у школі  успіхом використовується так званий краєзнавчий підхід – залучення матеріалів про природу, історію та культуру рідного краю. Нажаль ці відомості часто мають фрагментарний характер, як у географічному (регіональному) так і комплексному (по окремих елементах природних комплексів) планах. До останнього часу еколого-фауністичні дослідження наземних хребетних південної частини України проводились лише в окремих  частинах.

З п’яти основних ландшафтних регіонів України (Полісся, Лісостеп, Степ, Карпати, Гірський Крим) степова зона перебуває у найкритичнішому стані. Вона характеризується найвищим ступенем господарської освоєності, вкрай малими площами природних територій та максимальною фрагментарністю природних екосистем. Тому створення екомережі є найбільш актуальним саме для степової зони. Степові флора та фауна залишилися, крім заповідних територій, лише у балках, ярах, на берегових крутосхилах, кам’янистих відслоненнях, пісках, засолених землях – тобто на непридатних для сільського господарства територіях. Але якраз ці землі в останні роки інтенсивно освоюються – під сади, дачі, рекреаційні установи, іншу забудову. Через це будь-які заходи, направлені на збереження біорізноманіття степів, мають бути терміновими. Враховуючи те, що західніше України степи майже не збереглися і що у Європі в цілому степовий біом вважається зникаючим, охорона степів у нашій країні має не лише національне, а й загальноєвропейське значення. Багато видів тварин степового комплексу виявилися вразливими, не здатними пристосуватися до умов перетворених у агроценози ландшафтів. Ці види мають жорсткі вимоги до середовищ існування: багато з них є досить стенобіонтними, деякі потребують значних просторів і/або не витримують навіть незначного турбування. Тому такі види опинилися в охоронних переліках різного рівня – у Червоній книзі України, Європейському червоному списку, додатках до Бернської конвенції тощо. Вказані причини, а також те, що степова зона має значне різноманіття ландшафтів, екосистем та середовищ існування тварин, призвели до того, що цей регіон дав притулок 193 рідкісним видам наземних тварин (вони складають 63,5 % від загальної кількості тварин, занесених до Червоної книги України). У межах степової зони зустрічаються також 33 рідкісні види водних тварин – 42,3 % від загальної кількості занесених до Червоної книги мешканців водойм. Серед наземних хребетних тварин фауни України плазуни (Reptilia) та земноводні (Amphibia) мають загалом найнижчу здатність до переміщень або міграцій і дуже тісно пов’язані з місцями свого помешкання. Промислове значення земноводних i плазунів у нашій країні дуже незначне (заготівля жаб не розвинена, отруйні змії виловлюються у малій кількості і незаконно), мисливських видів серед них нема. Тому для охорони цих тварин найголовнішим є збереження середовищ їх існування. Земноводних тут налічується 12 видів (стільки ж підвидів): тритони гребінчастий – Triturus cristatus (Laur.), дунайський – Т. dobrogicus (Kiritzescu) i звичайний – Т. vulgaris (L.), ропухи звичайна – Bufo bufo (L.) i зелена – В. viridis Laur., кумка червоночерева – Bombina bombina (L.), квакша звичайна – Нуla arborea (L.), часничниця звичайна – Pelobates fuscus (Laur.), жаби гостроморда – Rana arvalis Nilsson, їстівна – R. esculenta L., ставкова – R. lessonae Camerano і озерна – R. ridibunda Pall.[3]

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є аналіз сучасного стану популяцій земноводних родини Ропухові (Dufonidae) c.Миколаївське Вітовського району Миколаївської області, вивчення їх еколого-біологічних особливостей, зокрема біотопічного та їх ролі в біоценозах. У зв’язку з цим для досягнення мети ми поставили такі завдання:

1. Провести оцінку видового багатства земноводних родини Ропухові (Dufonidae) , межах степової зони півдня України та у біоценозах с.Миколаївське;

2.Дослідити  екологічні особливості та морфологічні особливості представників родини Ропухові (Dufonidae);

3.Встановити причини зменшення чисельності,запропонувати методи збереження біорізноманіття.

Об’єкт дослідження – Ропуха зелена – Bufo viridis

Предмет дослідження – екологія земноводних родини Ропухові (Dufonidae) с. Миколаївське Миколаївської області  .

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено дослідження земноводних родини Ропухові (Dufonidae) с. Миколаївське Миколаївської області ,виявлено місце в трофічній структурі виду Ропуха зелена – Bufo viridis.

Практичне і теоретичне значення одержаних результатів.  Одержані дані щодо екології родини Ропухові (Dufonidae) с. Миколаївське Вітовського району Миколаївської області дозволяють оцінити не лише екологічні особливості окремих видів, а й їх значення в природі і житті людини. Дані з роботи можуть бути використані зоологами для доповнення кадастру видів земноводних степової зони України і викладання курсу біології 7 класу при вивченні теми «Різноманітність тварин» та «Організми і середовище існування»,що орієнтує на розвиток у школярів екологічної свідомості, соціальної активності, відповідальності за збереження організмів й етичне ставлення до природи та її охоронио,формування відповідального члена суспільства, який усвідомлює необхідність збереження природоохоронних об’єктів держави.[4]

Розділ 1 ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ІСНУВАННЯ     ЗЕМНОВОДНИХ

1.1. Загальна характеристика екологічних умов  с.Миколаївське  Вітовського району Миколаївської області щодо існування земноводних  родини Ропухові (Dufonidae).

        с.Миколаївське  розташоване 46°55′50″ північної  широти 32°07′28″ східної довготи.        Площа – 2260 га,кількість орних земель -2234 га . Кількість населення – 1006 осіб(за станом на 01 січня 2018 року). За особливістю природних умов с.Миколаївське розташоване на півдні області в межах степової фізико-географічної зони .На заході межує з Інгульським районом м.Миколаєва, на півночі з с.Шевченково, на сході знаходиться траса Херсон –Миколаїв,на півдні  знаходиться с Зелений гай.Поверхня села являє собою рівнину, нахилену в південному напрямі, лежить у межах Причорноморської низовини. За особливістю природних умов територія області належить до степової зони. Клімат помірно-континентальний з м'якою малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Пересічна температура січня – -4,5°C, липня – +22,2°C. Річна кількість опадів коливається від 330 мм  до 450 мм.Висота снігового покрову 9-11 см. Природні та кліматичні умови села сприятливі для інтенсивного високоефективного розвитку сільського господарства. В межах села проходить зрошувальний канал Інгулецької зрошувальної системи 30 км.Споруджено ставок. Відстань до траси Миколаїв –Херсон 5 км.За 7 км знаходиться залізна дорога.

1.2.Негативні екологічні чинники антропогенного походження в існуванні земноводних

У сучасних умовах в степовій зоні спостерігається надмірне техногенне, агрогенне та рекреаційне навантаження на різні природні процеси. Це навантаження викликало значну трансформацію екосистем. Головні чинники цих процесів наступні: – Відносно високий рівень забруднення повітря, ґрунтів і води. У повітря викидається понад 2 млн. тонн на рік різних забруднювачів (важкі метали, сірчистий ангідрид, окиси азоту, фтористі сполуки тощо). Викиди забруднюють ґрунт, який певною мірою можна вважати місцеперебуванням багатьох наземних земноводних .Забруднення повітря та ґрунту здійснює негативний вплив на тварин як безпосередньо, так і через трофічні ланцюги. Водяні екосистеми забруднюються стічними водами й, у той же час, інтенсивно використовуються їх ресурси. Водозабір на різні потреби становить 58 % від загального стоку. Таким чином, й у водяних екосистемах значно погіршилися умови існування водно-болотного комплексу земноводних , що позначається на їх чисельності. Утворення та накопичення промислових і побутових відходів. Складування цих відходів відбувається в балках, ярах , що призводить до забруднення довкілля, особливо підземних, поверхневих вод і ґрунтів.  Великі площі порушення земель різними підприємствами та виключення їх з біогеоценотичних процесів . Масштабне використання земельних угідь сільським господарством, яке охоплює до 80 %. Перетворення історично сформованих степових екосистем на агроценози з їх постійними механічними перетурбаціями та забрудненням пестицидами фактично призвело до переведення більшості видів у статус зникаючих або до значного зниження чисельності. [8]

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОДИНИ РОПУХИ (DUFONIDAE)

2.1.Систематика й характеристика представникiв сучасних видів родини Ропухові (Dufonidae)

Представники родини поширені на всіх материках і континентах, окрім полярних областей, загальна кількість видів − 558. Близько 50 видів австралійських ропух населяють різні пустельні райони Австралії. В Україні живе три види. Ззовні особини покриті бородавчастою шкірою, багатою на залози, які виділяють отруйний секрет. Не мають зубів, кінцівки майже однакові. Звичайна ропуха Bufo bufo є найбільшою серед безхвостих, досягає 20 см довжини. Заселяє Карпати, Закарпатську рівнину, Полісся, лісостепову зону, рідше − передгір’я і північні схили кримських гір, долини Дніпра, Дністра. Живиться наземними малорухливими комахами (жуки, гусінь нічної совки, молюски, дощові черви, хрущі, буряковий довгоносик). Зелена ропуха Bufo (Pseudepidalea) viridis має менші розміри тіла (до 140 мм), ікру відкладає у вигляді драглистих шнурів до 3−5 метрів завдовжки. Одна самка може відкласти до 6 000 ікринок. Поширена на всій території України, хоча частіше трапляється у її східній частині. Очеретяна ропуха Bufo (Epidalea) calamita заселяє біотопи північно-західних районів Волинської області та деякі райони Полісся. Трапляється в садах, лісах, на полях, луках. Активна вночі. Усі ропухи за очима на спинному боці голови мають великі білявушні отруйні залози – паротиди. Секрет цих залоз, подразнюючи слизову оболонку, змушує хижака, який схопив ропуху, виплюнути її. Ага Rhinella marina, поширена у Південній Америці, має довжину тіла до 25 см. Її отрута дуже сильна: собака, схопивши ропуху, швидко вмирає. Місцеві жителі використовують цю отруту для виготовлення отруйних стріл. Ропуха південна Anaxyrus terrestris сягає 7–8 см довжини; заселяє сухі піщані ділянки південного сходу США.[1]

Таб.1 Географічне розповсюдження земноводних України[2]

       З таблиці 1 видно,що у степовій зоні поширені: Ропуха звичайна – Bufo bufo,  Ропуха зелена – Bufo viridis ,Ропуха очеретяна – Bufo calamita .

2.2.Екологічні особливості родини Ропухи (Dufonidae)

Статус.

Вид включений до II Додатка Бернської конвенції про охорону європейських видів дикої фауни та їх природних місць мешкання як вид, що підлягає особливій охороні

Перелік видів тварин, що охороняються, в регіоні (станом на 01.01.2019 року)[5]

Умови існування і розповсюдження.

 Земноводні відносяться до групи пойкілотермних (ектотермних, холоднокровних) тварин. Життя їх залежить і від вологості навколишнього середовища, що обумовлено значною участю шкірного дихання. Гола шкіра земноводних завжди волога, тому що дифузія кисню може відбуватися лише через вологу плівку. Волога з поверхні тіла при високих температурах постійно випаровується, завдяки чому понижується температура, а організм захищається від перегріву. Оптимальні умови існування земноводних спостерігаються при високій вологості повітря (70–90 %) при температурі в межах +20…+30ºС. Верхня температурна межа для більшості видів – +40ºС. При температурі +7…+8ºС більшість видів впадає в оціпеніння, а при подальшому пониженні до –2ºС – гине. При температурі +9…+12ºС земноводні переміщуються до зимових сховищ. Представники родини Ропухові (Dufonidae)  належать до наземно-поверхневої екологічні групи. Вони мешкають недалеко від водойм або у місцях з високою вологістю повітря на більш або менш зволожених ґрунтах (вологих і сирих) із розвиненим трав’яним покривом і наявністю потужної підстилки. У водоймах зустрічаються рідко і пов’язані з ними лише у період розмноження. Із видів, поширених в умовах степу України, до  групи відносяться гостроморда та трав’яна жаби, тритони та саламандри, ропуха зелена, австралійські циклорами, які живуть навіть у пустелях.Особливу підгрупу серед наземних земноводних представляють рийні форми. До них відносяться безногі земноводні – типові ґрунтові мешканці, які рідко виходять на поверхню (часничниці, частково – зелені ропухи та деякі інші). Але представники безхвостих використовують ґрунт як тимчасове місцеперебування, здебільшого переховуючись у денні та спекотні години та сезони.

 Циклічність.

Циклічність земноводних обумовлена характером місцеперебування, екологічною формою та зміною сезонів. Для амфібій характерна як добова, так і сезонна циклічність, тобто зміна періодів спокою та активності. Добова циклічність різна у різних екологічних форм земноводних. Водяні види, як правило, денні тварини, наземні – сутінкові або нічні. У дощові дні вони можуть виходити зі своїх денних схованок й у денні години. У напівводяних земноводних добова активність в основному залежить від ступеня голоду. Сезонна циклічність залежить від природної зони поширення земноводних.. У період посухи тварини впадають у літню сплячку, зариваючись на значну глибину у ґрунт і запасаючись у лімфатичних порожнинах водою.Характер зимових сховищ, де зимують земноводні, надзвичайно різноманітний. Ропухи, часничниці, кумки, гостроморді жаби та тритони зимують у наземному середовищі, використовуючи нори гризунів, порожнини під корінням дерев, у погребах, підвалах тощо. У зимовий період у земноводних різко понижується обмін речовин, вода нирками майже не виділяється. Перед зимівлею накопичується велика кількість глікогену у печінці.

Активність.

Зелена ропуха активна після заходу сонця, удень зустрічається в дощову та похмуру погоду. Зимує в норах, під камінням, у ямах, льохах, гнойових купах, під скирдами сіна. Якщо ґрунт пухкий, може викопувати невеликі нірки. На зимівлю йде наприкінці вересня – на початку жовтня. Навесні  з’являється у квітні. З місць зимівлі прямує до водойм, де відразу або через один–два тижні приступає до розмноження при температурі води близько +8ºС.

Розмноження.

Розмножується у різноманітних водоймах (від рік до калюж) у квітні – на початку травня. Кладка має вигляд двох шнурів, прикріплених до водяних рослин. Пуголовки виходять з ікринок уже на другу–третю добу. На мілководді поблизу берегів личинки утворюють великі скупчення. У дрібних водоймах спостерігається висока смертність ікри та личинок від пересихання. Це компенсується високою плодючістю, різноманітністю водойм і розтягнутим періодом розмноження, навіть у межах популяції. Пуголовки розвиваються швидко, але майже не ростуть. Через 65– 70 діб відбувається метаморфоз, після якого молоді ропухи масово виходять на суходіл при довжині тіла 2,0–2,5 см. Тривалість життя у природі може досягати 11 років.

Живлення.

 Пуголовки поїдають детрит і водорості, рідко – дрібних тварин. Дорослі особини живляться в основному наземними безхребетними (клопи, жуки, слимаки, дощові черви). У раціоні переважають комахи. Відомі випадки канібалізму, коли дорослі поїдають цьоголіток.

Причини зміни чисельності.

 Антропогенна зміна корінних біотопів (вирубка лісів, меліоративні роботи, урбанізація). Збезлісення ландшафтів несе найбільшу небезпеку існуванню звичайної ропухи у степовій зоні. Забруднення середовища, процеси урбанізації та рекреації, загибель на автошляхах під час весняних міграцій до нерестових водойм, безглузде знищення людиною ведуть до поступового, але неухильного скорочення чисельності популяцій цього виду. [9]

Заходи охорони.

Створення заказників, інших природоохоронних територій. Зміна негативного ставлення людей до амфібій шляхом популяризації екологічних знань. [7]

2.3.Представники родини Ропухові (Dufonidae)  на території с.Миколаївське.

    На території с.Миколаївське було виявлено 1 вид родини Ропухові (Dufonidae)  : Ропуха зелена – Bufo viridis.

Анкета

для запису даних спостережень за ропухою

с.Миколаївське Вітовський  район Миколаївська обл

Анкета

для запису даних спостережень за ропухою

с.Миколаївське Вітовський  район Миколаївська обл

2.4. Функціональна роль земноводних  родини  Ропухові (Dufonidae) у біогеоценозах

В умовах степу земноводні споживають понад 200 видів різних об’єктів, представлених в основному різними безхребетними, серед яких є багато фітофагів різних стадій розвитку: імаго і личинки листоїдів, довгоносиків, хрущів, листовійок, турунів, дротяників, совок, клопів та інших.

У живленні ропухи зеленої основними об’єктами є жуки (34,4 %), лускокрилі (25,7 %) і багатоніжки (12,8 %). Часто вона поїдає перетинчастокрилих (в основному мурах) – 6,8 %, різних клопів – (6,2 %), дощових червів – 5,6 %, молюсків – 4,7 %, павуків – 2,8 %. Решта об’єктів (рівноногі, колемболи, прямокрилі, бабки, щипавки, двокрилі) займають в її “меню” незначне місце – 0,1–0,3 %. Коефіціент корисної дії складає 57–87,0 %, а загальне відношення фітофагів до всієї ваги спожитого корму складало 70–74 %.

Ропуха зелена  бере участь у ґрунтоутворенні в основному порушуючи підстилку, посилюючи її деструкцію. Крім того, ропухи, використовуючи різні нори ссавців, закопуючись у них, здійснюють незначну рийну діяльність.це сприяє ґрунтотвірному процесу, який в умовах степової зони перебуває у дещо загальмованому стані.[7]

2.5. Охорона і раціональне використання земноводних

Екологічний стан природних систем зазнав і зазнає значних втрат за рахунок їх техногенної трансформації. Одним із найважливіших завдань є розробка заходів з оптимізації довкілля як за рахунок зниження рівнів забруднення екосистем, так і за рахунок спрямованого формування розвитку вторинних екосистем на відпрацьованих землях. Використання земноводних при біологічній рекультивації і при спонтанному розвитку вторинних екосистем на відпрацьованих землях є важливим практичним заходом з прискорення процесів відновлення і оптимізації довкілля в складних екологічних умовах.[10]

       У Парижі перед будівлею Пастерівського інституту встановлено пам’ятник жабі. Нещодавно другий такий пам’ятник установлено в Токіо на кошти, які зібрали студенти-медики. Це данина поваги і визнання величезних заслуг цих тварин перед наукою. Вони послужили відправним поштовхом у розвитку знань про електрику, відкриття її багатьох таємниць. Починаючи з робіт знаменитого італійського вченого Луїджі Гальвані, жаба стала найпоширенішим об’єктом наукових досліджень. Дуже багато було проведено експериментів з участю жаб, які допомогли вирішити медикобіологічні проблеми. Наведемо лише один, але дуже показовий приклад. Досліджуючи жаб, видатний фізіолог І. М. Сєченов у простих експериментах відкрив гальмування – важливе явище в роботі центральної нервової системи. Роль, яку виконували жаби в розкритті різних таємниць у багатьох галузях науки, безцінні. Звичайно, ті ж самі результати, хай на десятиріччя або навіть сторіччя пізніше, були б виявлені і без участі земноводних. Однак є такі галузі науки, в яких замінити земноводних ніким.

   Земноводні – перша група організмів серед вищих тварин, які завоювали новий екологічний простір – наземні умови, володіли широкою гамою адаптивних умов життєвих ознак, які допомогли їм не тільки закріпитися на нових екологічних плацдармах, а й успішно розвиватись. Ці генетично закріплені ознаки в багатьох випадках і у багатьох видів, особливо у хвостатих земноводних як піонерів освоєння наземних умов, збереглися і дотепер. Один із активних дослідників і популяризаторів нетрадиційного способу і устрою життя Б. Ф. Сергєєв ( 1971) визначив головні напрями, які з допомогою земноводних можуть прокласти шлях до прогресу в науці і господарстві. По-перше, це вирішення проблеми регенерації і лікування ушкоджень або відновлення втрачених функцій. Нині перед медичною наукою постало питання про заміну ушкоджених чи втрачених органів. Зараз медики здатні пересаджувати рогівку ока, кровотворні тканини, шкіру і навіть деякі внутрішні органи – нирки, серце. Але для цього треба мати донорів. По-друге, постала інша проблема – бар’єр тканинної і біологічної несумісності. Особливо це гальмує розробку таких важливих питань як пересадка кінцівок, ушкодженого ока тощо. Між тим, багато земноводних (особливо хвостатих), як, наприклад, наш тритон, легко відновлюють втрачений або ушкоджений кишечник, кінцівки й інші органи. Деякі хвостаті спроможні навіть відновлювати спинний мозок. Якщо ж досконально вивчити цей феномен, а це можливо в майбутньому, особливо при освоєнні новітніх технологій і приладів, то людина озброїться дуже цінними засобами заміни хворих або ушкоджених органів без допомоги донорів, а за рахунок розшифровки генетичного коду, який зберегли лише земноводні. У наш освічений час учені дуже мало знають, з чим пов’язана ця дивовижна особливість хвостатих земноводних. Мабуть, у боротьбі за існування в складних формуючих нових екологічних умовах у них виробилися регенераційні властивості. Чи є надія в майбутньому використати ці можливості регенерації органів у людини? Чи людина втратила їх назавжди? Дослідження свідчать, що така надія є. Ссавці таку властивість втратили не зовсім: можуть регенерувати кришталик ока, відростки нервових клітин, печінка. Вже одержані перші результати. Виявилось, що регенераційним процесом завідує генетичний старт, де активізуються окремі гени і посилюються регенераційні можливості, а в інших випадках – послаблюються. Таким механізмом володіє гіпофіз. Вводячи речовини, одержані з гіпофізу, і подразнюючи ушкоджену частину органу у жаби, вже штучно можна викликати регенерацію. Отже, шлях до вирішення проблем регенерації лежить і через земноводних. Проблема друга – одержання цінної фізіологічно активної речовини, – близька до завершення свого вирішення. Вище вже вказувалось на наявність отруйних залоз у шкірі земноводних, які у деяких видів (кокоа) на декілька порядків токсичніші, ніж отрута змій. Виявилося, що отрута наших ропух, найбільш отруйних земноводних України, є цінною фармацевтичною сировиною. Лише від однієї ропухи можна отримати достатньо сировини для приготування 30–60 протишокових доз. Перспектива лікування за допомогою отрути земноводних тяжких хвороб – прокази, ракових пухлин, інфаркту міокарда, загоювання без шрамів опікових ран та багато інших. Проблема третя – розробка засобів одержання поліплоїдних тварин. Відомо, що врожайність сільськогосподарських сортів рослин значно вища, ніж у диких форм. Це стало можливим і через створення сортів рослин з допомогою поліплоїдії. Поліплоїдія серед тварин відома лише у тих, які здатні розмножуватися партеногенетично, тобто з незапліднених яєць. Дослідження розвитку яєць земноводних показало, що, впливаючи на них лише температурними чинниками, можна викликати розвиток триплоїдного ембріона. У багатьох амбістом (хвостаті земноводні) вже легко одержують у 70 % випадків триплоїдні яйця, причому, на відміну від інших тварин (безхребетних), з них одержують більшість плодовитих особин. Перший виняток у цьому відношенні подарували земноводні. Так, самиці триплоїдних гібридів аксолотля і мексиканської амбістоми виявилися здатними до розмноження. Вивчення цього феномена на основі розшифрування процесу утворення поліплоїдних тварин і перехід до поліплоїдного тваринництва дасть можливість у майбутньому значно підвищити рівень продуктивності тваринництва без великих економічних витрат на створення кормової бази. Відомо, що особина, яка важить більше, споживає значно менше корму на одиницю ваги тіла, і це узгоджується з правилами термодинаміки.

  Отже, в майбутньому люди будуть ставити пам’ятники і жабам, і ропухам, і тритонам, і багатьом іншим біологічним об’єктам, які зберегли величезні можливості живої природи і віддали їх на користь людям. Але зараз від людини їм потрібно лише одне – бережливе ставлення, аби якомога більше зберегти їх для майбутнього, бо з втратою будь-якого виду назавжди втрачається можливість розшифрувати секрети великого надбання на землі – життя.

Головні заходи з охорони земноводних:

1. Відведення важливих місць концентрацій земноводних  до охоронно-заповідних територій. За екологічними нормами таких територій повинно бути не менше 10–15 % від усієї площі в районах з критичним і загрозливим екологічним станом.

2. Зменшити рівень техногенного забруднення за рахунок більш інтенсивного переходу технологічного процесу на безвідходне виробництво.

3. На відпрацьованих землях за рахунок виробничих підприємств як землекористувачів провести роботи з біологічної рекультивації і екологічної реабілітації техногенних ландшафтів.

4. У різних типах водойм, особливо в привабливих для відпочинку людей, організувати так звані «блакитні» зони з забороною в них господарської діяльності і перебування значної скупченості людей.

 5. По берегах річок створити «зони спокою», перемежаючи їх площі з ділянками активного використання для випасу худоби.

 6. Заборонити господарську діяльність (особливо забудови) на островах водосховищ, берегах річок – у береговій зоні не менше як на 500–1000 м.

7. Ввести ліцензії і ліміти на відловлювання зелених жаб для потреб медичних і наукових установ. 8. Вести широку роз’яснювальну роботу серед населення з залученням студентів і школярів – юних натуралістів про надзвичайно корисну роль земноводних і  необхідність їх охорони.

9. Регулярно видавати популярні видання (брошури, листівки, плакати, календарики, значки) з пропагандою необхідності охорони земноводних і плазунів.

 10. Видавати книжки та інші інформаційні джерела про охоронні заповідні об’єкти Миколаївської області, які відіграють значну роль у збереженні земноводних і плазунів.

11. Створити екологічні батрахологічні  маршрути для ознайомлення туристів з особливостями життя і значенням земноводних і плазунів і для активної роз’яснювальної роботи про необхідність їх охорони.

12. У діяльності Українського батрахологічного товариства ініціювати практику оголошення року певного виду земноводних  з широкими заходами з їх дослідження по всій території країни.  Встановити всеукраїнський загальний „батрахологічний день” на зразок „Дня птахів”.

                                               ВИСНОВКИ:

1. У степовій зоні півдня України поширені: Ропуха звичайна – Bufo bufo,  Ропуха зелена – Bufo viridis ,Ропуха очеретяна – Bufo calamita .В межах с. Миколаївське мешкає Ропуха зелена – Bufo viridis.
2. Морфологічні ознаки дорослих особин Ропуха зелена – Bufo viridis.:довжина тіла 4,5–10,0 см. Барабанна перетинка розвинена. У самців є резонатори, заховані під шкірою горла. Зчленовані горбки розміщені поодинці. Внутрішній край передплесна з поздовжньою шкірною складкою. Шкіра спини горбиста. Верх сіруватий із зеленими плямами та червоними крапками на боках. Самець відрізняється наявністю шлюбних мозолів на першому пальці передніх ніг (у шлюбний період – на перших трьох пальцях) і дрібнішим тілом. Він має легшу статуру та сірувате черево (у самиць – біле).
3. Причини зміни чисельності:антропогенні зміни біотопів, руйнування корінних степових біогеоценозів. Забруднення водойм промисловими та сільськогосподарськими відходами. Загибель на дорогах під час весняних міграцій. Знищення через забобони.

Головні заходи з охорони земноводних:

1. Відведення важливих місць концентрацій земноводних  до охоронно-заповідних територій. За екологічними нормами таких територій повинно бути не менше 10–15 % від усієї площі в районах з критичним і загрозливим екологічним станом.

2. Зменшити рівень техногенного забруднення за рахунок більш інтенсивного переходу технологічного процесу на безвідходне виробництво.

3. На відпрацьованих землях за рахунок виробничих підприємств як землекористувачів провести роботи з біологічної рекультивації і екологічної реабілітації техногенних ландшафтів.

4. У різних типах водойм, особливо в привабливих для відпочинку людей, організувати так звані «блакитні» зони з забороною в них господарської діяльності і перебування значної скупченості людей.

 5. По берегах річок створити «зони спокою», перемежаючи їх площі з ділянками активного використання для випасу худоби.

 6. Заборонити господарську діяльність (особливо забудови) на островах водосховищ, берегах річок – у береговій зоні не менше як на 500–1000 м.

7. Ввести ліцензії і ліміти на відловлювання зелених жаб для потреб медичних і наукових установ. 8. Вести широку роз’яснювальну роботу серед населення з залученням студентів і школярів – юних натуралістів про надзвичайно корисну роль земноводних і  необхідність їх охорони.

9. Регулярно видавати популярні видання (брошури, листівки, плакати, календарики, значки) з пропагандою необхідності охорони земноводних і плазунів.

 10. Видавати книжки та інші інформаційні джерела про охоронні заповідні об’єкти Миколаївської області, які відіграють значну роль у збереженні земноводних і плазунів.

11. Створити екологічні батрахологічні  маршрути для ознайомлення туристів з особливостями життя і значенням земноводних і плазунів і для активної роз’яснювальної роботи про необхідність їх охорони.

12. У діяльності Українського батрахологічного товариства ініціювати практику оголошення року певного виду земноводних  з широкими заходами з їх дослідження по всій території країни.  Встановити всеукраїнський загальний „батрахологічний день” на зразок „Дня птахів”.

Література:

1. Зоологія хордових : підручник [для студентів вищих навчальних закладів / Й. В. Царик, І. С. Хамар, І. В. Дикий та ін.] ; за ред. Й. В. Царика ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка.2013

2. ПРИРОДНИЧЕ КРАЄЗНАВСТВО: Петроченко В. І.  Земноводні та плазуни України: географо-краєзнавчий аспект ,Запоріжжя.2017р

3. Публікації про охорону природи Степової зони України/ Котенко С.І./ Автореф. дисс. ... канд. біол. наук. – К., 1983. – 24 с

4. Програма з біології для 6-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів (оновлена), затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804

5. Екологічний паспорт Миколаївської області за 2018 рік

6. Куриленко В. Е., Вервес Ю. Г. Земноводные и пресмыкающиеся фауны Украины: Определительсправочник. – К.: Генеза, 1998. – 208 с.

7.Біологічне різноманіття України:монографія/ В. Л. Булахов, В. Я. Гассо, О. Є. Пахомов; Дніпропетровськ, Видавництво ДНУ 2007.-421 с.

8. Коршунов А. В., Зиненко А. И., Шабанов Д. А. Антропические факторы смертности амфибий и рептилий в трансформированных местообитаниях // Актуальні проблеми біології в дослідженнях молодих учених Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2003. С. 12–13

9. Загороднюк І. Антропогенні пастки та виживання тварин у трансформованому середовищі // Трибуна-12: материалы II Междунар. междисципл. конф. по дикой природе, посвящ. памяти Ф.Р. Штильмарка. К., 2006. С. 160–171

10. Федонюк О. В. Загибель земноводних та плазунів на дорогах // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. біол. 2007. Вип. 21. С. 247–248.

ВІДДІЛ ОСВІТИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ ВІТОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

ЦЕНТР ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ ВІТОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

МИКОЛАЇВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-III СТУПЕНІВ

Обласний конкурс  «Тварина 2019 року - ропуха»

Дослідницька робота на тему:

«Видове  різноманіття родини Ропухові (Dufonidae)  в межах с.Миколаївське Вітовського  району Миколаївської області»

                                                                                                                                       Виконав: учень 9 класу

                                                                                                  Миколаївської ЗОШ

                                                                                                          Ратинський К.

                                                                                                         Керівник: Бень Г.С.

2019 рік