Дослідницько – пошукова робота присвячена загиблому в зоні антитерористичної операції Грабовому В.М. -« Життя мов спалах»

Усний журнал « Життя мов спалах»

Вчитель:

В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім Батьківщина. Вислів В.О.Сухомлинського ,,Сила й ефективність патріотичного виховання визначається тим, наскільки глибоко ідея Батьківщини оволодіває особистістю, наскільки яскраво бачить людина світ і саму себе очима патріота” дуже актуальний в наші дні. Ці слова – видатного педагога, громадянина − можуть слугувати орієнтиром у національно-патріотичному вихованні молодого покоління. Утвердження громадянських цінностей, виховання почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції є одним із найважливіших пріоритетів нашої школи.

Пісня « Мій край»

Відео про Україну

( Картинка Україна) Учень Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди й прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Ведучий: Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка  випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

                    Пісня: «Це край де я родилась і живу»

(Відео церква)

            Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.І слова видатного українського педагога В.О.Сухомлинського Патріотизм починається з любові  до людини.  Патріотизм починається з колиски. є цьому підтвердження

Пісня « Сорочка мамина»

Учень: Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

Учень Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо -  біль утрат в зоні АТО. Майже рік ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

 

Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою.

Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний

 

Ведучий: Захищати рідну землю – святий обов’язок чоловіків. Хоч як боліло мамине серце, а мусила вона в усі часи проводжати синів. Благословляла в похід, благала Бога, щоб сини повернулися. Проклинала війну…

А сини часто не поверталися з походів, гинули, захищаючи рідний край. Господи, та це ж протиприродно: колисала, любила, навчала, ростила – а війна забрала… Самотня мати до кінця своїх днів чекала своїх синів.

 

Пісня « Сину, сину ангел мій»

 

 

Учитель: Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них наш земляк Грабовий В.М.. Члени учнівського парламенту « Лідер» здійснили дослідницько – пошукову роботу, яку назвали « Життя мов спалах» присвячену загиблому в зоні антитерористичної операції Грабовому В.М.

 

( Біографія Грабового супроводжується фотографіями)

Він обіцяв вернутися, бо не міг не піти.  І святкував би 45 день народження. Та доля розсудила інакше.

Валерій Грабовий народився 15 серпня 1969 в місті Подільськ (колишній Котовськ) на Одещині. Коли Валерію було 11 років, родина переїхала на Кіровоградщину. Закінчив загальноосвітню школу села Бандурове Гайворонського району.

З 1987 року служив у Прикордонних військах  1991 закінчив командний факультет Алматинського вищого прикордонного училища спеціальність — командно-тактична, офіцер прикордонних військ. 1993 року залишив службу, остання посада — начальник прикордонної застави.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України наприкінці березня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Старший лейтенант, заступник командира батареї по роботі з особовим складом 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули^[3][4].

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

25 липня Валерія Грабового поховали в селі Троїцькому Павлоградського району

Залишилась дружина Наталія Олександрівна та двоє дітей.

Нагороди

• Валерій Миколайович посмертно нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ст. — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу та Нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Вшанування пам'яті

• 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів^[9].
• 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську^[10]
• 7 червня 2015 року в нашому селі на фасаді будівлі школи встановлено меморіальну дошку на честь випускника Валерія Грабового
• В центрі села Троїцьке Павлоградського району встановлено меморіальну дошку. 15 травня 2016 року в селі відбувся кубок з футболу пам'яті Валерія Грабового

( Пісня « Повертайся живим» супроводжена відео про літак збитий з Грабовим)

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Учень: Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Фото Грабового

Герой не вмер, він - у серцях!
Вже мати не побачить сина
І не обійме, як завжди.
Стоїть цинкова домовина,
у ній єдиний син лежить,
а мати пада на коліна,
не в силах стримать сліз кричить:
«Що ви зробили з моїм сином?
Верніть його мені, верніть!»
Знесилена втрача свідомість.
Перед очима - син. Живий.
Одразу все втрача  вагомість,
Лиш тихий шепіт: «Рідний мій».
А син підходить, обіймає,
бере за руку, мовить їй:
«Не плач, матусю, я благаю,
життя віддав за спокій твій,
за мирне небо на Вкраїні
І за майбутнєє дітей.
Не плач, і буду я спокійний».
І тихо рушив до дверей.
Вже мати не обійме сина,
Та сліз нема в її очах,
Бо син поліг за Україну.
Герой не вмер, він – у серцях!

 

Танець « Маки червоні»

 

(Фото загиблих у районі)

Учень: Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

Учитель: Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Хвилина мовчання

Ведучий 1. Просимо вшанувати пам'ять загиблого поклавши квіти до меморіальної дошки, яка щодня зустрічає і проводжає поглядом учнів, нагадує кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

 Звучить музика «Плине кача»   кладуть квіти.

( слайди із загиблими в АТО)

Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців…

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки

Схід країни від зла захищають,

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддають найцінніше -життя,

України найкращі сини!

 

 

Пісня : «Україна мати»

 

У дитинстві починається тривалий процес пізнання – пізнання і розумом, і серцем – тих моральних цінностей, що лежать в основі моралі: безмежної любові до Батьківщини, бажання стати справжнім патріотом, справжнім борцем».

1 Ведуча:  Наша школа не залишився осторонь тих непростих подій, що відбуваються у нашій державі. Постійно  проходять акції «Лист пораненому», «Лист воїну АТО», «Діти – воїнам АТО». Учні  написали тисячі листів, збирали теплий одяг, гроші, продукти для воїнів АТО та пораненим бійцям у шпиталь.

 

 Ведуча:  Сьогодні нам треба гуртуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі, не піддаватись провокаціям та чуткам, що розповсюджує пропаганда Кремля, який сіє злість, зневіру та брехню про нашу країну. Будьмо мужніми, збережімо державу, збережімо себе. Ми віримо, що скоро закінчиться  АТО на Сході нашої неньки.

 

 

Найголовніше, найяскравіше, що на все життя западає в серце патріота і що втілює в собі Батьківщину, - це люди

 

1 Ведуча: Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до кожної нації  і мови.  Ми – єдина Україна!

Україна - єдина країна

Пам'ятайте і людям кажіть.

 Неподільна у нас Батьківщина,

 Ви,до кожного це донесіть.

 І любов, що тримаєте в серці,

Не цурайтесь її - положіть,

 Будьте вірними завжди ненці,

Душу й тіло до ніг покладіть.

І тоді лише сонце засяє

Та зігріється кожна душа,

 Коли нас всіх країна з'єднає.

Україн,вона в нас одна!

 

Танець « Ми українці»

 

( Картинка Україна)

Ведуча: Моя Україна… Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю та щастя.

Ведучий: Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.
Ведуча: Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

 

Відео про Україну Пісня: «  Нам потрібне мирне небо»

 

 

 

Ведуча:  Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю.

Ведуча: Немає на світі кращого неба, ніж небо України!

Ведучий:  Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полиньмо аж до Бога і гляньмо на зелено-блакитну Землю – і тоді відкриється нам на зелено-блакитному суцвітті планети  край, що нагадує собою серце, - Україна!

 

 

Ведуча: Ні! Як нема кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж наша Україна!

Ведучий: Об’єднаймося ж усі задля миру та спокою на рідній землі.

Разом. Ми проти війни!

Ведучий: О Боже єдиний, здійсни мою мрію,

Не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім я,

Ведуча: В усіх нас одна Батьківщина, одна,

Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

Ведучий: За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав,

Писав і благав у свого народу,

Щоб він не проспав України свободу

Бо звір стоголовий уже не дрімає,

І пазурі гострі у серце впинає.

 

Ведуча: Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата

Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба,

А більше для щастя нічого не треба!

 

 

Відео про Україну  Пісня