Екологічна казка "Весна дарує нам дива"

Екологічна казка

                                                              Вчитель біології:

 Козлик М.І.

Весняного ранку сонечко піднімалося все вище та вище, навсібіч розкидало свої промінчики. Один з них торкнувся мурашника, де ще солодко спали мурахи. І раптом вони відчули дивне тепло, яке залоскотало їхні носики свіжим повітрям. За правилом визирнув нагору найстарший мураха. Він озирнувся навколо і побачив, що навкруги все змінилося. З-під землі визирнули своїми оченятами перші квіти весни, а ще подекуди з’явилася зелена травичка. Мурах швидко повернувся до багато численної рідні та повідомив радісну новину.

Згодом про весняну пору року говорили всі мешканці лугу. І ось вони зібралися на свої лугові збори, на яких усі жителі мали однакові права голосу. Першим промовив старий мураха: «Оскільки ми тут усі зібралися, то я думаю, що кожен із нас повинен самостійно добувати собі їжу і, звичайно, не приносити шкоди довкіллю».

Усі погодилися з таким рішенням, і одразу ж звернули увагу на двох жуків – гнойовика і гербарика, які здалеку повзли до інших комах. Мураха переконливо промовив: «Я бачу тут ще всіх немає». Після цих слів до них приєдналося сонечко, яке сиділо і грілося на травичці. Усі потім побачили, що з лісу летить до них метелик голуб`янка. Він уже був дуже стомлений, тому тихим голосом промовив: «Друзі, я чув, що у лісі вже виросли квітки, і люди часто ходять їх збирати». «Це чудово», - промовили інші. Весна дарує нам дива. Останніми приєдналися до зборів Метелики – адмірал, лимонник та кропив’янка. Метелик лимонник промовив: «Неподалік від річки є пасовисько. І люди вже вигнали пасти корів». «А ще, – промовив метелик адмірал, - ми побачили там ґедзі і оводи». «Вони ще не прокинулися від зимового сну», – промовив жук-гробарик. «Надіємось, вони не зроблять шкоди лугу», – сказали джмелі і бджоли. «Летимо туди»,- промовили всі.

Найповільнішим був черв’як, він ледве-ледве наздоганяв жуків. Усі зупинилися коло корів, які паслися на пасовищі. «Он, он вони, – промовили бджоли, – летімо туди». «Ні, зачекайте, здається, я зрозумів, – промовив мурашка. – За літо нас усіх побільшає, друзі, хоч що би ми не робили, потрібно робити від щирого серця і думати не тільки про себе». Усі повернулися до своїх домівок. Цей день запам’ятався їм на все життя.