Есе "Трепет моєї душі"

Трепет моєї душі

Я дуже люблю природу. І боляче дивитися, як зникають рослини, птахи, тварини. Особливо мене турбує, як під час зимових свят вирубують молоді насадження ялинок, сосен. Я хочу звернутися до всіх, кому небайдужа краса рідного краю: «Давайте разом боротися проти нищення природи!»

- Рідний край, - шепочу я, і подумки пропливають великі, неосяжні лісові простори. В уяві постають стрункі берези, розлогі дуби, тоненькі осини. Це - мішані ліси.

Запахло хвоїнками, подув свіжий вітерець, чути аромат шишок – хвойний ліс. І мерехтить калейдоскоп живих істот, які пов’язані з цим словом. Це - птахи, звірі, квіти, кущі, трави. Чуєш кування зозулі та стукіт дятла. Ось шарудить в травичці їжачок, перестрибує з гілки на гілку вивірка. Все живе, дихає, рухається. Вдивляюся в цю красу, занурююся в пахощі! І на душі так радісно, спокійно. Люблю спостерігати і за найменшими мешканцями лісів: комахами, мурахами, метеликами, бджолами... Неповторна ниточка переплітає їх життя.

Ліс – це домівка сотні тварин. Це жива істота, яка так і просить нас побачити її красу, відчути її необхідність. Ось маленькі сосонки тягнуться до світла, нагадуючи немовлят. Ось протягли до сонця голівки кущі барбарису.

Ліс – це мати для його мешканців, дбайливий батько – захисник від стихійних бід, дощів, спеки. Шумить, гуде, стогне, застерігаючи людину від поганих вчинків. Вчить жити в мирі і злагоді, як живуть його мешканці.

Ліс – це комора людська: ягоди, гриби, рослини, прохолода, здоров’я. Кожне дерево – частинка людини, її оберіг. Придивись, не поспішай скривдити створене Богом блаженство. Зупинись, замислися, замилуйся красою. Ліс не тільки тобі потрібен, пам’ятай це!

Я ще мало прожив на світі, але боляче відчуваю біду природи, що супроводжує наших найменших друзів. Я розумію: ліс – багатство, дорожче за золото. І його роль безцінна в житті кожної людини!

Але що ще треба зробити, щоб докричатися до байдужих людей? Які треба дібрати слова, щоб застерегти їх від поганих вчинків? Як навчити бачити прекрасне поруч?

Любіть природу, як себе,

Вдивляйтесь в дзеркало річок,

Вслухайтесь в іволги співання,

І станете добріші ви в житті,

І будете цінити те прекрасне,

Що називається – ліси.