"Формування мотивації на здоровий спосіб життя у молодших школярів". З досвіду роботи.

Формування мотивації на здоровий спосіб життя у молодших школярів

                                                            Робота вчителя початкових класів

                                                                  Опитненської загальноосвітньої

                                                                             школи I-III ступенів

                                                                              Стучинської Наталії Василівни

Щоосені поріг школи переступають першокласники. Всі вони дуже різні: маленькі та великі, сором’язливі та не дуже, самостійні і нерішучі. Одні прийшли навчатися з бажанням, інші міцно тримають за руку батьків та бояться від них відійти.

Початок навчання у школі – один із самих важких етапів у житті дитини, тому для батьків головне, щоб дитина росла здоровою, незважаючи на додаткове навантаження, пов’язане з навчанням. Чотири  роки тому батьки довірили мені своїх дітей. Моє завдання  полягало у  тому, щоб разом з навчанням зберегти та зміцнити здоровя дітей, сформувати навички здорового способу життя та більш компетентне ставлення до власного здоровя. На це націлює роботу вчителя в сучасній школі нормативно – правова база.

 Конституція України визнає життя і здоров’я людини одним із найвищих соціальних цінностей. Від стану здоров’я нового покоління значною мірою залежить стан продуктивних сил країни, економічний, інтелектуальний, духовний потенціали. Пріоритетним завдання школи є виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян , формування гігієнічних навичок і засад, здорового способу життя , запобігання  пияцтва, наркоманії. Але формування здорового способу життя, культури здоров’я, як зазначено в “Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя”, це система ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук, тобто мотивації дітей у прагненні бути здоровими. Ознайомлення з основними нормативними документами дає поштовх до перегляду ставлення школи, вчителя, громадськості, батьків до здоров’я підростаючого покоління.

 Свою роботу з класом я розпочала зі знайомства з даними медичного огляду, соціальним станом сімей, співбесід з батьками. На жаль, статистика стану здоровя була не зовсім втішною: учні мали ендокринну патологію, порушення зору та ОРС.

  Аналітична діяльність з цього питання  спонукала мене до вивчення і творчого доробку теми формування мотивації, відповідального ставлення до свого здоров’я у молодших школярів, до праці над вдосконаленням роботи з цього питання, до розробки певних алгоритмів діяльності мене як учителя та як класного керівника. Я склала моніторинговий зошит, розробила алгоритм роботи, орієнтований на індивідуальний розвиток дитини, оснований на формуванню в учнів стійких переконань та системи знань про здоровя та здоровий спосіб життя.

  Я розуміла, що системна робота з цього питання  передбачає активне залучення батьків.  Взаємодія школи і сім’ї – один із головних принципів організації освіти, яка повинна здійснюватись, виходячи з потреб інтересів дітей. Слід пам’ятати , що сім’я – основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. В.О. Сухомлинський стверджував: “У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілка, і квітка, і плоди.”Анкетування, проведене серед батьків, (додаток № 1)показало, що більшість батьків хвилює питання  здорового способу життя своїх дітей і вони вбачають школу  основним джерелом знань для дітей з цих питань  та  позитивно відносяться до проведення  для батьків заходів з питань формування навичок здорового способу життя у дітей. Тому мною було розроблено тематику бесід та лекцій, які я проводила з батьками моїх учнів протягом років навчання їх дітей в початковій школі.Батьки активно залучались до участі в одноденних походах, в проведенні свят ”Спортивна сім’я”, “Ми здоровими зростаємо”, випуску стіннівок.

     Кожного року я аналізую листок здоров’я, знайомлю з даними вчителів - предметників. Підбираю парти згідно з маркировкою, контролюю якість освітлення в приміщенні, навантаження на уроках фізичної культури, слідкую за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог : вологе прибирання, температурний режим та режим провітрювання. 

   Виходячи з основних засад особистісно-зорієнтованого навчання, ключовою фігурою в процесі навчання є особистість учня, а передумовою самореалізації особистості є здоров’я. Адже знання, вміння, здібності мають сенс лише тоді, коли фізичний стан дозволяє їх реалізувати. Для мене дуже  важливо, щоб здобута в процесі навчання  інформація, одержані учнями знання стали реально дійовими, стали переконаннями і мотивацією на здоров’я. Доведено, що жодні побажання, накази, покарання не можуть змусити людину вести здоровий спосіб життя, охороняти та зміцнювати власне здоров’я, якщо відсутня усвідомлена мотивація. Здоровий спосіб життя визначається різними мотивами, але  головною, на мій погляд, є мотивація одержання задоволення від здоров’я: відчуття здоров’я приносить радість, щоб відчути це почуття людина прагне бути здоровою. Та мотивація не завжди для школярів  стає керівництвом у поводженні. Це пов’язано з наступним: рекомендації зі здорового способу життя часто насаджуються в повчальній, категоричній формі («Не пали!», «Загартовуйся!», «Більше рухайся!» тощо) і не викликають у дітей позитивних емоцій; самі дорослі, особливо батьки, часто не дотримуються зазначених правил у повсякденному житті; засоби масової інформації в привабливій формі культивують нездоровий спосіб життя: паління сигарет, непомірне вживання пива розцінюються як престижні атрибути молодіжної  субкультури.

          Головною структурою навчально-виховного процесу є урок, а  в                                                                                                                                центрі цього процесу знаходиться учень та збереження його здоров’я.  На уроках я намагаюсь дотримуватись збереження оптимального рівня функціонального стану організму учнів, що сприяє високому рівню розумової працездатності, забезпеченню успіху навчання.  Організовуючи навчальний процес, я враховую основні закономірності динаміки працездатності, на цій основі планую проведення уроку.

   Згадуючи слова Шалви Амонашвілі: “Навчання повинно бути радісним, навіть якщо нічого не вдається”,  я створюю ситуацію інтересу, створюю ситуацію успіху тим учням, які цього потребують,  намагаюся заслужити довіру учнів, змінюю види діяльності та, незалежно від вибраної технології, методів та прийомів, починаю заняття з доброзичливої посмішки й ласкавого вітання, часто пов’язаного з майбутньою темою, що є своєрідним “оргмоментом” і психологічною установкою на успішну роботу. Намагаюсь розвивати в дітей оптимізм, життєлюбство, вчити їх одержувати радість від кожного прожитого дня, від спілкування з однокласниками й дорослими, навколишнім світом.     

   Емоційний комфорт на уроці, що є профілактичним засобом попередження  психотравматизму, стресів та неврозів, я підтримую з допомогою комунікативних вправ: “Підняти настрій”, “Подаруй посмішку”, “Зазирни у дзеркальце”, “Мені весело, коли мені цікаво”, “Кому і за що”.

      Найважливішим важелем зміцнення та збереження здоров’я дітей є рухова активність, що формується з раннього дитинства протягом всього життя. На уроках я постійно використовую фізкультпаузи, фізкультхвилинки, валеопаузи. Рухові вправи на уроках з метою фізичної розрядки, а також переключення уваги дітей з одного виду діяльності на інший зумовлює позитивний вплив на засвоєння нового матеріалу. Під впливом м’язової діяльності прискорюється кругообіг, кровопостачання, поглиблюються дихання, кора головного мозку дістає заряд енергії для подальшої розумової діяльності, що знімає втому, нормалізує активність, увагу.

    Уроки з основ здоров’я дають широкі можливості для формування мотивації на здоровий спосіб життя. Велику увагу я приділяю практичному  спрямуванню уроків з цього предмету, яке пов’язане із профілактикою захворювань, ознайомленням з основами долікарської допомоги. У вересні я провела практичне заняття, де разом з дітьми та з  допомогою батьків склали індивідуальні характеристики самооцінки стану рівня здоров’я за суб’єктивними показниками.Постійно на уроках навчаю учнів методам  самоконтролю за поставою, охорони зору, запобіганню карієсу, респіраторним захворюванням, елементам дихальної та імуногімнастики. Дуже часто проводжу уроки з використанням  ігрових моментів, рольових ігор “У лікаря “, “В гостях у королеви Гігієни”, інсценування “В країні Чистюль”.                        

  При підготовці до уроків з математики, мови ставлю за мету не тільки охоплення  необхідного обсягу матеріалу та глибокого вивчення його, а й старанно планую використання вправ, текстових та словникових диктантів, задач з валеологічним змістом.Це дає можливість звертатись до питань здоров’я майже на кожному уроці. Учні мого класу уже звикли до валеологічної спрямованості уроків, навіть часто намагаються разом з батьками скласти подібні завдання або вправи. Готуючись до кожного уроку, виважено обдумую не тільки тематику, а й  етапи уроків, де будуть найбільш ефективно та результативно використані дані завдання.

  На уроках читання широко  використовую багату скарбницю народної мудрості, народні знання про зцілення, спосіб життя, харчування, спілкування українців, а також приказки, прислів’я, повір’я, казки, загадки, пісні, обряди.

  Важливою складовою уроку є його рефлективність. На кожному етапі я проводжу фіксацію власного ставлення учнів до уроку за допомогою зорових сигналів, малюнків, усної відповіді, що формує свідомість, критичне мислення, що до знань або інформації, отриманої на уроці, готовності використовувати її за межами уроку, школи і, як наслідок, сприяє формуванню психічного та соціального здоров’я.

  Позакласна робота – це продовження навчальних занять. Вона поглиблює, розширює знання, підвищує інтерес, збагачує учнів, допомагає виявляти серед них обдарованих. Зміст позакласних занять і форми їх організації намагаюсь вибирати цікаві. Адже будь-яка справа принесе повне задоволення лише в тому випадку, коли вона спирається на потреби самого учня, знаходить відгук у його почуттях, викликає позитивні емоції.  Рівень здоров’я кожної людини залежить від рівня загальної культури, духовної сфери. Треба, щоб уже з раннього дитинства вона вчилася любити людей, життя, шанобливо  ставилась до основ буття людини: повітря, землі, води, здоров’я. Тому на позакласних заходах я використовую тематику: гра - подорож “Країна Здоров’ятко”, усний журнал ”Здорові діти - здорова нація”, фотоальманах “Моя сім’я відпочиває”, екологічна вітальня “Мудре слово”, конкурс “З бабусиної скриньки” цікаві п’ятихвилинки “Пізнай себе”. Два роки тому я розробила міні програму уроків етики, яка складається з двох блоків ”Основи етикету” та “Етика спілкування і взаємин”.   Кожну роботу завжди оцінюють за результатами. Одним із показників моєї роботи  є результати медичного огляду :розподіл за групами на уроки фізкультури за останні два роки не погіршився, а навіть спостерігаються позитивні тенденції.

В.О. Сухомлинський писав: «Дитинство - найважливіший період людського життя. Це не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, яким було дитинство, хто  вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло у її розум і серце із навколишнього світу, - від цього значною мірою залежить, якою людиною стане сьогодні шній малюк.”

     Додаток №1

                                       Анкетування батьків

1.Чи вважаєте ви, що основним для дитини при навчанні в школі є здоров’я?

2.Чи вважаєте ви, що здоров’я дитини залежить від дотримання санітарно-гігієнічних умов в навчальному процесі?

3.Чи вважаєте ви,що формування навичок здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок потрібно проводити в початковій школі?

4. Чи згодні ви з використанням завдань, вправ та задач валеологічного змісту при вивченні всіх предметів?

5.Чи згодні ви співпрацювати з класним керівником в питаннях формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя?

                      Результативність анкетування