«Формування пізнавального інтересу учнів на уроках природничо – математичного циклу»

«Формування пізнавального інтересу учнів на уроках природничо – математичного циклу»

Вчитель фізики КЗЗСО ліцей №142 ім. Пьера де Кубертена Тереб Л.В.

Вивчення фізики є важливим засобом пізнання, всебічного розвитку учнів, формування в них наукового світогляду.

Одним із пріоритетних завдань учителя є реалізація засобами фізичної освіти ідеї взаємодії людини – природи – суспільства, яка характеризується такими аспектами: розкриття значення фізичних методів у формуванні наукового світогляду, сучасної фізичної картини світу; висвітлення ролі новітніх теоретичних напрацювань як наукової основи створення перспективних практичних пристроїв та обладнання сучасного виробництва; використання фізичних знань у суміжних дисциплінах, демонстрація конкретного застосування фізики в побуті; пояснення впливу розвитку суспільства на стан навколишнього середовища, зокрема на організми, природні ресурси; формування екологічної культури людини, науково обґрунтованого ставлення до природи як до вищої та загальнолюдської цінності; озброєння учнів не лише практичними вміннями, що допоможуть в оволодінні майбутньою спеціальністю, а й засобами пошуку та використання інформації з різних джерел, мотивації до самоосвіти, розвитку кругозору, пізнавального інтересу, інтелектуальних здібностей.

Розвиток пізнавального інтересу є однією з актуальних проблем сучасної освітньої школи. Загальноприйнято, що в навчанні треба спиратися на наявні в учнів інтереси. Та значно важливіше формувати у них пізнавальні інтереси, а для цього потрібно всебічно вивчити їх. Інтересом до фізики можна назвати будь-яке позитивне ставлення до неї. Це ставлення треба знати для формування інтересу, але його далеко не досить. Для  справжнього пізнавального інтересу та формування творчої активності учнів характерне розуміння значення та мети пізнавальної діяльності і позитивне ставлення до неї, а також наявність мотивів, що йдуть від самого процесу діяльності і спонукають займатись нею.

Фізика займає особливе місце серед шкільних дисциплін. Як навчальний предмет, що має власну багату історію становлення і розвитку, значний вплив на становлення і культуру людської цивілізації, фізика створює в учнів уяву про наукову картину світу, формує творчі здібності учнів, їх світогляд та переконання. Такі цілі навчання будуть досягнені лише тоді, коли в процесі навчання формується інтерес до знань. Сформованість пізнавальних інтересів учнів сприяє підвищенню їх активності на уроках, розвитку позитивної мотивації навчання, активної життєвої позиції, що в сукупності забезпечує підвищення ефективності процесу навчання.

Основна мета роботи вчителя щодо активізації пізнавальної діяльності учнів - розвиток їх розумових здібностей. Досягнення цієї мети дозволяє розв'язати багато завдань навчання і забезпечити міцні та свідомі знання матеріалу, підготовити учнів до активної участі у виробничій діяльності, виробити вміння самостійно поповнювати знання, втілювати в життя науково-технічні рішення, освоювати нові спеціальності, дати вищим навчальним
закладам добре підготовлених абітурієнтів, здатних творчо оволодівати обраною професією.

Внутрішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає в тому, що вона визначається такими компонентами, як інтерес до навчання, ініціативність у навчальній роботі, пізнавальна самостійність, напруження фізичних і розумових сил для розв'язання поставленої пізнавальної задачі.

Зовнішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає в тому, що до цієї діяльності необхідно залучити всіх учнів даного класу і кожного з них. Це означає, що організувати роботу на уроці слід так, щоб усім учням було цікаво і зрозуміло. Учні мають оволодіти певним мінімумом знань і умінь, працювати на уроці разом з учителем.

Реалізація поставленої мети, на уроках фізико-математичного циклу здійснюється такими методами: словесним, наочним, практичним, проблемним, дослідницьким.

Активізацію пізнавальної діяльності учнів важко без активізації їх уваги. Недостатня увага заважає учням приймати повноцінну участь у колективній роботі на уроці, приводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам'ятовування, помилок при виконанні завдань.

Колективну та індивідуальну увагу учнів активізуємо такими прийомами, як евристична бесіда, різного роду дидактичної опори (наочно-образні, або логічні схеми, плани-конспекти, тощо), самостійні завдання, які передбачають активізацію уваги учнів (наприклад, самостійно закінчити деяке тотожне перетворення, розв'язати рівняння, відтворити тільки що викладене доведення математичного твердження (або його
фрагмент), виконати завдання, аналогічне розглянутому вчителем, тощо), порівняння результату своїх дій із зразком (контроль), прийом самоконтролю на різних етапах уроку з використанням відкидних дошок, тестів із самоперевіркою «захист робіт» (шляху виконання, доведення чи розв'язування), самоперевірка та взаємоперевірка.

Сюди ж відноситься і використання дидактичних матеріалів у вигляді карток, на яких містяться індивідуальні завдання для учнів. Дидактична мета цих завдань може бути різна, проте вони завжди є засобом активізації уваги.

Періодично проводяться математичні (фізичні) диктанти. Вони привчають дітей уважно стежити за мовою вчителя, відразу включатися у виконання завдання, сприяють виробленню певного ритму роботи.

Особливе місце у вчиненні фізики, варто відвести фізичному експерименту,
демонстрації дослідів, проведення лабораторних робіт, залучення учнів до
конструювання приладів.

Як один з прийомів активізації самостійної діяльності учнів, вчителі математики та фізики практикують заслуховування, підготовлених окремими учнями, п'яти-семи-хвилинних повідомлень з питань, які безпосередньо відносяться до програмного матеріалу, (інформація про вченого, винахід, раціональний або цікавий спосіб доведення теореми). Мабуть одним із основних шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів є процес
розв'язування нестандартних задач, прикладних задач, завдань практичного змісту (скласти електричне коло, визначити основні характеристики, тощо). Вміння розв'язувати такі задачі свідчить про глибоке володіння математичним та фізичним апаратом, а це набагато важливіше ніж тільки «чисті знання», які швидко поповнюються завдяки хорошим довідникам.

На уроках, при першій нагоді, використовуємо проблемний підхід у навчанні учнів. Шкільний курс математики та фізики надає широкі можливості для цього. Основою даного методу є створення на уроці проблемної ситуації. Учні не мають достатніх знань або способів діяльності для пояснення фактів і явищ, висувають свої гіпотези, рішення даної проблемної ситуації. Даний метод сприяє формуванню в учнях прийомів розумової діяльності, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, установлення причинно-наслідкових зав’язків, розвитку логічного мислення.

Активізації навчальної діяльності велике значення має використання прийомів інтерактивного навчання (за В.Шарко): вправи «Коло ідей», «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Навчаючись - учусь», «Обери позицію», робота в парах, малих групах, тощо.

Вчителі кафедри також здійснюють інтелектуально-емоційну підтримку учнів на основі авансування. Це передбачає підхід до дитини з оптимістичною гіпотезою, вірою в її здібності й успіхи. Не менше значення має проведення на уроках психологічного розвантаження, під час яких
учням пропонуються завдання в формі ігрової діяльності. Такі уроки є дієвим засобом формування позитивного ставлення й пізнавального інтересу учнів. Цікаві за змістом завдання, відсутність напруженості створюють на заняттях особливий позитивний емоційний фон: розкутість, інтерес, бажання навчитися виконувати завдання, що пропонуються.

Так, під час актуалізації опорних знань, можна пропонувати учням розгадати фізичні ребуси. Завдання естафети записані на дошці, учасники по черзі підходять до неї і виконують завдання під своїм номером, в якості вихідних даних використовується відповідь попереднього учасника. Таким чином, в ігровій формі перевіряються знання формул та використання їх під час розв'язку задач.

На різних етах уроку можна використовувати вправу: «Логікон». Учням необхідно заповнити порожні комірки запропонованої таблиці, встановивши певну закономірність. Таблицю зарання необхідно нарисувати на дошці (екрані).

Вправа «Шифрограма»: На дошці чи плакаті записані слова з’єднанні між собою стрілками. Учням необхідно правильно вибрати (відгадати) перше слово і рухаючись за вказаними стрілками прочитати вислів, (найчастіше, для повторення правила, закону, що важко запам'ятовується)

Вправи «Знайди зайве», «Вірю - не вірю», «Увага, анаграма!» «Хто більше?», «Чомучка», «Сходинки». «Думай швидко» «Встановіть відповідність», «Фізичне (математичне) лото», «Хрестики - нулики», «Цифровий термінологічний диктант», «Ланцюжок» учням пропонується дати відповіді на сім запитань. У словах – відповідях вибрати відповідну літеру і записати її у клітинку. В результаті виконання завдання учні зможуть прочитати зашифроване слово.

Велике значення для розглядуваної проблеми має також використання нестандартних уроків: уроки-подорожі, уроків-екскурсій, уроки психологічного розвантаження, урок - змагання, урок - випробовування, урок - аукціон, урок - казка, уроки - дослідження, та ін., (хоча за браком часу це зазвичай підсумкові уроки).

У кожному класі є учні, які мають потяг до розв'язування задач підвищеної складності і охоче беруть участь у предметних олімпіадах, інтернет-олімпіадах, предметних тижнях, написані науково-дослідницьких робіт.

Програма і час, що є в розпорядженні вчителя, не завжди дають йому можливість зупинятися під час уроку на багатьох важливих і цікавих питаннях елементарної математики та фізики і тому необхідність позакласної роботи очевидна.

Важливу роль в активізації пізнавальної діяльності відіграють «Тижні предметів фізико- математичного циклу». Вміло організовані, вони сприяють вихованню учнів, розширюють і поглиблюють здобуті на уроках знання, показують шляхи їх використання на практиці, допомагають увійти в світ технічної, наукової, комп'ютерної ідеї.

Процес використання всіх вище перерахованих прийомів, форм та методів організації пізнавальної діяльності учнів вдається урізноманітнювати з можливістю використання в навчально-виховному процесі інформаційно-комунікативних технологій: презентацій, віртуальних лабораторій, відео-матеріалів з теми, що вивчається, програм для тестування, моделювання фізичних та математичних процесів, електронних довідників та
енциклопедій, тощо.

Отже, кожен урок може носити творчий характер, бути логічно довершеним, нестандартним, в міру насичений проблемними вправами і диференційованими завданнями. Саме головне - «любити те, що викладаєш і тих, кому викладаєш».