"Географ з Україною в серці"

 

 

 

 

 

  ( Сценарій до 140-річчя з Дня народження Степана Рудницького )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор:

Кундис Галина Іванівна  - вчитель географії Шегинівської ЗОШ І- ІІІ ступенів

 

Сценарій складено для проведення позакласного заходу з відзначення річниці з дня народження С. Рудницького.  Для учнів 8 – 9 класів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучить музика.

За сценою читець читає вірш:

Земле вкраїнська, яка ти багата

На широкі лани і поля

Земле вкраїнська, яка ти багата

На розум іскристий і мужні серця.

1 ведучий:

Перемишль – одне із міст Галичини і Володимирщини Австро – Угорської імперії, важливе вогнище духовного життя українців кінця ХІХ ст. Сьогодні – місто в Польщі. Тут, на межі Карпат і Підгір’я, де «Сян пливе зелений» 3 грудня 1877 р. в родині гімназійного учителя народився Степан Львович Рудницький.

Батько  Степана Львовича – Лев Денисович працював у Перемишлі вчителем географії та історії. Після переїзду до Тернополя працює директором української гімназії, а з 1891 року викладає географію та історію у четвертій гімназії міста Львова. Мати його, Емілія, походить із священицької  родини Таборських. Всю свою увагу приділяє вихованню дітей.

2 ведучий:

Дітей у сім’ї Рудницьких було четверо. Найстаршим був Левко, юрист, відомий культурний і науковий працівник Лемківщини. Молодший, Юрій – знаний як письменник під псевдонімом Юліан Опільський. Наймолодшою була сестра Софія – відома як музикант, музикознавець та педагог.

Тут, в мальовничому Перемишлі маленький Степан проводить своє дитинство, здобуває початкову освіту. І вже тоді засянська далечінь, що відкрилася з «Високого замку» міста – Татарської гори – захвилювала і покликала допитливого хлопця у мандри. Хто знає, може саме звідси з’явилась жага до пізнання свого рідного краю.

1 ведучий:

1891 рік. Тернопіль.

За сценою:

Кохані друзі, линьте віддаля

Як линуть, весну вчувши, журавлі

До нас в Тернопіль, на Україну милу.

 1 учень:

Степан разом зі своїми батьками переїжджає на Східну Галичину. Тут проходять його юнацькі роки. Та бажання вчитися, здобувати знання, покликали юнака до Львівського університету, який на той час був одним із найстаріших у Європі і славився своїми науковими здобутками та відомими людьми. Тут працювали професор Яків Головацький та Михайло Грушевський. У такий «рідний» університет і записується Степан Рудницький на філософський факультет. Вчителями майбутнього фундатора української географічної науки були Михайло Грушевський та вчений географ Антоні Реман. Особливо цікавлять його лекції з літератури, географії, філософії. Спеціалізується в галузі історії.

2 ведучий:

Але як зрозуміти перехід Степана Рудницького з історичної до географічної науки? Відповідь проста. Національно – державні ідеї і концепції Михайла Грушевського потребували географічного обгрунтування. І все подальше своє життя Степан Рудницький присвятив вивченню природи України, її ще не вивчених на той час неоціненних багатств. І не думав тоді Степан, що стане фундатором географії України.

1 ведучий:

Віденський і Берлінський університети.

Читець за сценою читає:

О мудросте преславная,

Од віків у чоловіці давняя!

Любителі твої тобою прославлені

І на високих достойностях поставлені.

2 учень:

Під час навчання у Віденському і Берлінському університетах вчений глибше вивчає основи географічних досліджень, після чого і починається новий, надзвичайно плідний період у його житті. Особливу увагу приділяє вивченню природи рідного краю. Мальовнича природа нашого Дністра не залишила байдужим науковця.

ПІСНЯ ПРО ДНІСТЕР

В чудових зелених Карпатах,

Де царство каміння і скал,

Маленьким струмком починався,

А грізною річкою став.

Шумлять береги й верболози,

Змійкою гордо тече,

Звивається швидко до моря

Наш незрівняний Дністер.

Несе він крізь гори і доли

Бистрі води свої чарівні,

І життя оживає навколо,

Всюди линуть пташині пісні.

 

2 учень:

Протягом шести – семи років береги з верболозу і шумні води вабили до себе молодого вченого. А як наслідок – багато наукових досліджень геоморфології басейну Дністра, які ввійшли в обширну працю в двох частинах « Основи морфології і геології Підкарпатської Руси  й Закарпаття взагалі».

2 ведучий:

Хтозна, можливо саме близькість з природою, її глибоке пізнання пробудили в серці молодого хлопця найкраще почуття – кохання.

3 учень:

Молода, красива Сибілла Шенкер зі Стрия, вчителька, дочка відставного офіцера, заполонила серце Степана і стала його вірною супутницею життя. В знак великої любові вона дарує йому троє дітей: найстаршу доньку Емілію, сина Левка і наймолодшу Ірину. Разом з чоловіком Сибілла бере активну участь в громадському житті, стає засновницею і головою товариства опіки над дітьми і молоддю.

2 ведучий:

1907 – 1914 роки

1 ведучий:

Це роки, які вирішують подальшу долю нашого вченого. Степан Рудницький мріє стати викладачем Львівського університету, а для цього необхідно було пройти так звану габілітацію – своєрідний екзамен.

СЦЕНКА

«Габілітація Степана Рудницького»

( За столом сидять професори, члени комісії)

Голова комісії, декан філософського факультету Каллєнбах:

На порядку денному нашого засідання Комісії є розгляд заяви С. Рудницького. Прошу нашого секретаря зачитати її.

Секретар читає:

Заява

Світлий Зборе Професорів!

Підписаний просить о допущенє його до габілітації з географії.  Яко габілітацій ну розвідку предкладає підписаний свої морфологічні студиї в области Дністра.

Іменно:

Знадоби до морфології карпатського сточища Дністра, 85 сторінок

Знадоби до морфології підкарпатського сточища Дністра, 80 сторінок становлять одну цілість.

Яко приписані прилоги долучає:

Докторський диплом;

Автобіографію з програмою викладів;

Габілітаційну розвідку;

13 інших розвідок;

Свідоцтва професорів Віденського університету.

 

Доктор Стефан Рудницький

( В цей час професура переглядає його роботи)

Голова комісії:

Приступимо до обговорення. Хто бажає висловити свою думку.

 

Професор Антоні Реман:

Стефана Рудницького я знаю добре. Це мій колишній учень. В нього світлий розум і велике майбутнє. А праці його є насправді серйозними і він може бути допущений до габілітації.

 

Дуніковський:

Я не погоджуюся з думкою професора А. Ремана. В працях претендента я не побачив жодної, яка б відповідала вимогам габілітації, а у габілітацій ній розвідці ( про морфологію карпатського і підкарпатського сточища Дністра) нема власної позиції.

 

Професор Зубер:

Я також підтримую зауваження щодо праць кандидата, які висловив професор Дуніковський.

 

Голова комісії Каллєнбах:

Оскільки в членів комісії, є різні думки щодо праць претендента, пропоную відкласти цю справу до наступного засідання, яке відбудеться 25 січня 1908 року. На цьому наше засідання закінчено.

( Після цих слів всі встають і виходять).

 

2 ведучий:

Як бачимо доктору Степану Рудницькому було відмовлено в габілітації.

 

1 ведучий:

Друге засідання було коротким. Виступив лише один з головних опонентів – професор Зубер, який висловився «… за допущення кандидата до габілітації», після чого одноголосно ухвалено запропонувати Відділові допустити доктора Стефана Рудницького до габілітації.

 

4 учень:

Другий етап був так званий габілітацій ний колоквіум, в якому взяло участь 26 професорів та 1 доцент. Тут претендентові було задано 15 питань, після яких Антоні Реман пише відгук, що проведення колоквіумів задовільне і кандидат С. Рудницький може бути допущений до пробної  ( габілітаційної ) лекції.

Пробна лекція С. Рудницького була на тему « Чорне море». Після лекції до Міністерства культури і освіти у Відні було відіслано обширне обґрунтування: « Колегія професорів разом з спеціальною комісією з цього приводу у складі професорів Ремана, Зубера, Дуніковського, Семерадського та декана Каллєнбаха після заслухання докладної доповіді прийшла до висновку, що кандидат повністю володіє сучасними науково – дослідними методами і вирішила 29 січня 1908 року з одним голосом «проти», визнати вказану габілітаційну доповідь достатньою і надати докторові Стефану Рудницькому право викладати географію в університеті.

Міністерство культури і освіти у Відні затверджує габілітацію С. Рудницького.

 

1 ведучий:

У С. Рудницького настають світлі дні. Галичина стає центром українського національного руху.

 

 Звучить пісня « Боже, вислухай благання»

Учень читає вірш:

Предвічний Боже,

Всемогутній Творче,

Дай життя їй гоже,

Радісне і творче.

Дай життя їй щасне,

Щастя дай прекрасне,

Наче сонце ясне,

Вічне і незгасне.

Дай відвагу, силу

Лихо відвертати,

Батьківщину милу

Дай відбудувати.

 2 ведучий:

На той час С. Рудницький був цілком сформований і відомий у науковому світі вчений – географ.

 

 1 учень:

Він повністю поринає у наукову та викладацьку діяльність вищої школи. Вводить вперше в історії вищої школи курс « Географії України». Видає книгу під назвою « Коротка географія України:  фізична географія».

 

1 ведучий:

« Ідеалом українців є вільна Україна в її етнографічних межах. Степан Рудницький. 1914 – 1920 роки».

 

2 учень:

Початок складного  та надзвичайного етапу життя Степана Рудницького. Період світової трагедії, розпаду великих Російської, Австро – Угорської та Османської імперій, на розвалинах яких  виникли національні держави, в тому числі дві українські – УНР та ЗУНР, які 22 січня 1919 року об’єднались в одну державу. Сповнились слова Франкового « Мойсея», написаного десятиріччя перед тим:

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольнім колі,

Труснеш Кавказ, вбережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі.

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Але був цей період для самого С. Рудницького періодом особистої і суспільної драми.

Звучить музика

За сценою читець читає вірш:

Та не знав Степан,

Що доля гіркий полин підкине

Троє діток малих ще зовсім

На нього залишить.

 

2 ведучий:

Помирає на 37 році життя його кохана дружина Сибілла, залишаючи С. Рудницькому троє дітей. Під ударами білополяків та більшовиків не втримались молоді українські держави і вченому довелось наспіх тікати зі Львова у Відень, щоб уникнути арешту, а то й фізичного знищення.

 

За сценою:

Ой устав я, задумався, що робити маю,

Чи маю я мандрувати до чужого краю?

Покинув я країну як матір рідненьку

І поїхав я у Відень,  потім у Прагу.

 

1 ведучий:

Праця у Відні і Празі. У Відні Рудницький пробув недовго, там він викладав географію в Академії експорту і світової торгівлі, працював в Інституті  Сходу та Орієнту, виступав референтом у студентському товаристві « Січ». Разом з М. Грушевським, Олесем Коллесою, В. Кушніром, С. Дністрянським, поетом Олесем Кандибою, став одним із фундаторів Українського Вільного Університету, який засновується тут українськими емігрантськими організаціями в січні 1921 року.

 

2 ведучий:

Та вже восени цього року його переміщують у Прагу, де і перебирається С. Рудницький і стає першим деканом філософського факультету ІВУ, входить до складу сенату університету бере активну участь у підготовці і проведенні у Празі Першого Міжнародного з’їзду слов’янських етнографів і географів, згуртовує навколо себе студентів українців.

 

1 ведучий: 

Так, в умовах еміграції С. Рудницький здобув багато: він став всесвітньо відомим географом, з його думкою рахувались, його слово мало силу наукового аргументу. Та все таки певний дискомфорт існує. Емігрантське життя має багато тіневих сторін і він вирішує повертатися на Україну.

Пісня «Виростеш ти, сину»

 

2 ведучий:

Може легше жилось, може хліб був біліш

Але рідна земля завжди серцю миліш.

Харків. 1926-1933 роки

 

1 ведучий:

Приїхавши до Харкова, С. Рудницький займає посаду завідуючого кафедрою географії у Геодезичному інституті, читає географію, згуртовує навколо себе студентську молодь. Видає в цей час велику стінну фізичну та політико – географічну карту України, малий український шкільний атлас та великий атлас України. Велику увагу приділив вчений шкільній географії, краєзнавчому підходу до вивчення географії. « Сором тому народові, що не знає своєї неньки – рідної землі» - писав вчений.

 

2 ведучий:

Як справжній географ – природодослідник С. Рудницький розумів, що лише плідна праця « в натурі» може дати плідні наслідки. Тому він організовує дослідження долини й течії Дніпра, Донбасу, морського побережжя України, вивчає поширення лесу на Україні й у Східній Європі.

 

1 ведучий:

Тут, у Харкові, у професора С. Рудницького є всі умови стати академіком та особисте неприйняття деякими старими київськими академіками « молодого галицького» претендента на це звання затяглося аж до 1929 року.

 

1 учень:

29 червня 1929 року у Києві на засідання Ради Академії С. Л. Рудницького було обрано академіком Всеукраїнської Академії наук. Творчі плани академіка було перервано ходом історичних подій на Україні…1929 рік став початком тотального гоніння на українську інтелігенцію. Закінчилась так звана «українізація». Довірливим довелось платити за свою наївність. Не оминула ця участь і академіка С. Рудницького.

 

2 ведучий:

Настає 1933 рік. Рік, коли на Україні лютує штучний голод, гинуть мільйони селян.

Звучить музика.

Читець читає вірш:

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини. Дні минають

Минають місяці. Село

Навік замовкло, оніміло,

І кропивою поросло.

( Т. Шевченко)

 

2 учень:

В цей же рік, 23 березня організацією Головного політичного управління висунуто бездоказове звинувачення у членстві С. Рудницького у контрреволюційній Українській військовій організації, у «шкідництві» і «шпигунстві».

Рівно через півроку після арешту трійка Колегії Державного Політичного управління УРСР у Харкові засуджує С. Рудницького до п’яти років позбавлення волі. 4 січня 1934 року його було виключено з Академії наук, позбавлено наукових звань і ступенів – академіка, доктора наук, професора і всіх посад, які він займав в Академії наук в Києві, а дітей його Левка і Орисю, як родичів «ворога народу» було вивезено з Харкова до Воронежа. Лише Емілії вдалося залишитися у Львові, вона пізніше, після багаторічних митарств, опинилася у Чехословаччині, біля Праги, у Карлових Варах.

 

1 ведучий:

Так закінчився передостанній і почався останній період життя і творчості С. Рудницького. Період тюремний і табірний – з 21 березня 1933 року по 3 листопада 1937 рік.

 

2 учень:

Спочатку його було відіслано у спецтабір « Свірлаг», потім у Біломорсько – Балтійський табір, де пише ще дві свої праці «Геономія» і « Ендогенна динаміка земної кори», які були забрані від нього, яка їх доля – нікому невідомо.

Навесні 1935 року С. Рудницький потрапляє до соловецького кремля. Тут він став центром вільної української думки, де наддніпрянці і галичани ніби ще раз демонстрували свою солідарність і єдність. Він завжди навчав соловецьких українців любити, розуміти, знати свою батьківщину, бо, як казав « без цього не будете ні дипломатами; ні міністрами, ні урядовцями, ні порядними українцями».

ГРУДКА УКРАЇНИ

Червонуваті зерна із калини

Кудись несе у дзьобі сивий птах.

Так землю, чорну землю України

Розвозять по усіх материках.

 

Везуть, несуть її в маленьких вузликах.

А там, де не співають солов’ї?

Із грудочки йде солов’їна музика,

Сльозами люди скраплюють її.

 

І навіть там, де не цвіте калина,

Де слово зневажається моє,

Всі знають – є на світі Україна,

І є на світі совість, правда є.

 

1 ведучий:

Для академіка Соловки не були постійним місцем перебування. Наприкінці 1937 року йому довелося від’їхати ще на другу каторгу – у напрямку Ухта – Печора – Воркута у спецтабір для ув’язнених, що звинувачувались у найтяжчих антидержавних злочинах.

А 9 жовтня 1937 року особлива трійка Управління НКВС Ленінградської області засуджує академіка до розстрілу. Вирок було  виконано 3 листопада 1937 року.

 

2 ведучий: 

Так закінчилася доля нашого майстра географічної науки, так гинув цвіт української інтелігенції.

 

Читець читає вірш:

Україно, Україно,

Ненько рідна, дорога,

Це за тебе моя мила,

Віддам свої серця,

Свою совість, розум, щастя

Творчу працю і любов

О, як важко помирати

І не бачить тебе знов.

 

Пісня «Моліться люди, ви, до Бога»

 

4 учень:

 Ім’я академіка Степана Рудницького займає гідне місце в царині української і світової  географічної науки. Видано політико – географічні праці вченого окремою книгою, збірник наукових праць про його діяльність у різних галузях географічної науки. У Львові названо одну з вулиць іменем академіка С. Рудницького і відкрито меморіальну дошку на будинку, де він проживав.

 

1 ведучий:

 

Твоя справа, дорогий Степане, не пропала, твоє життя стало зразком самовідданої праці в ім’я української географічної науки.

 

Читець читає вірш:

Україно, Україно,

Ненько рідна, дорога,

Всі твої сини і доньки

Повертаються до нас.

Україно, Україно,

Ненько рідна, дорога,

Правда, друже, що не згине

Їхня слава у віках!

 

Пісня « Молодь України»