Географія 10. Економія Єгипту. Виконила Дащук Анастасія

Єги́пет (араб. مصر Міср [misˤɾ], масрі مصر Маср [ˈmɑsˤɾ], копт. Ⲭⲏⲙⲓ [kʰēmi]), офіційна назва Ара́бська Респу́бліка Єги́пет (араб. جمهورية مصر العربية Джумхуріят Міср аль-Арабія, масрі جمهورية مصر العربية Гумхурія Маср иль-Арабія) — трансконтинентальна держава, яка охоплює північно-східний кут Африки та південно-західний кут Азії, які з'єднані сухопутним мостом, утвореним Синайським півостровом. Єгипет — середземноморська країна, яка межує з сектором Гази (Палестина) та Ізраїлем на північному сході, Акабською затокою та Червоним морем на сході, Суданом на півдні та Лівією на заході. Через Акабську затоку лежить Йорданія, через Червоне море лежить Саудівська Аравія, а через Середземномор'я розташовані Греція, Туреччина та Кіпр, хоча жодна з цих країн не має сухопутного кордону з Єгиптом. Площа країни становить 997 690 км² (29-те місце у світі), з яких 59 202 км² — в Азії. Столиця — місто Каїр, найбільше місто Близького Сходу і Північної Африки. Державний устрій — змішана республіка. З XVI століття до початку XX століття Єгипет знаходився під контролем іноземних імперій: Османської та Британської. Сучасний Єгипет датується 1922 роком, коли він отримав номінальну незалежність від Британської імперії як монархії. Однак британська військова окупація Єгипту тривала, і багато єгиптян вважали, що монархія є знаряддям британського колоніалізму. Після революції 1952 року Єгипет вислав британських військових і чиновників з країни, чим припинив британську окупацію, націоналізував Суецький канал, який знаходився до цього моменту під британським контролем, вислав короля Фарука та його родину та зрештою проголосив себе республікою. У 1958 році країна об'єдналася із Сирією, утворивши Об'єднану Арабську Республіку, яка згодом розпалася у 1961 році. Протягом другої половини XX століття Єгипет переживав соціальні та релігійні чвари та політичну нестабільність, беручи участь у кількох збройних конфліктах з Ізраїлем у 1948, 1956, 1967 і 1973 роках, періодично окуповуючи Сектор Гази до 1967 року. У 1978 році Єгипет підписав Кемп-Девідські угоди, офіційно вивів свої війська із Сектору Гази та визнав Ізраїль як самостійну та суверенну державу. Країна й надалі продовжувала стикатися з викликами, починаючи політичними заворушеннями (включаючи недавню революцію 2011 року та її наслідки) і закінчуючи проблемами з тероризмом та економічною слабкістю. Нинішній уряд Єгипту — змішана республіка на чолі з президентом Абделем Фаттахом ас-Сісі, якого часто характеризують, як авторитарного правителя. Єгипет має одну з найдавніших історій у світі, яка починається ще у IV тисячолітті до нашої ери. Вважаючись колискою цивілізації, Стародавній Єгипет був одним із перших центрів ранньої писемності, сільського господарства, урбанізації, організованої релігії та центрального уряду[2]. Знакові пам'ятки, як-от Некрополь Гізи та Великий Сфінкс, а також руїни Мемфіса, Фіви (сучасний Луксор), Карнакський храм та гробниці Долини Царів відображають цю спадщину і продовжують викликати значний інтерес з боку наукової спільноти та громадськості. Довга і багата культурна спадщина Єгипту є невід'ємною частиною його національної ідентичності, яка зазнавала різноманітних іноземних впливів, включаючи: грецький, перський, римський, арабський, османський турецький і нубійський. Єгипет був раннім і важливим центром християнства, але значною мірою був ісламізований у VII столітті і дотепер залишається переважно мусульманською країною, хоча зі значною християнською меншиною. Іслам є офіційною релігією Єгипту, а арабська — його офіційною мовою[3]. З понад 100 мільйонами жителів, Єгипет — найбільш населена країна Північної Африки, Близького Сходу та Арабського світу, третя за чисельністю населення в Африці (після Нігерії та Ефіопії) та чотирнадцята за чисельністю населення у світі. Переважна більшість населення країни мешкає біля берегів річки Ніл, площею близько 40 000 км², де знаходиться орна земля. Великі райони пустелі Сахара, які складають більшу частину території Єгипту, є малонаселеними. Близько половини жителів Єгипту живуть у міських районах, більшість яких розповсюджена у густонаселених центрах великого Каїру, Александрії та інших великих міст дельти Нілу. Єгипет вважається регіональною потугою в Північній Африці, на Близькому Сході та в мусульманському світі, а також середньою потугою у світі[4]. Економіка цієї держави є однією з найбільших та найдиверсифікованіших економік на Близькому Сході, яка, за деякими прогнозами, стане однією з найбільших у світі в XXI столітті. Єгипет має 3-тю за величиною економіку Африки та 40-ву у світі — за номінальним ВВП. Єгипет — член-засновник: Організації Об'єднаних Націй, Руху неприєднання, Ліги арабських держав, Африканського союзу та Організації ісламського співробітництва