Консультація батькам:

«ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА,

ДОБРЕ ЧИ ПОГАНО?»

МТВ                                                                                                                                    2

Ви чули про таке захворювання, як синдром гіперактивності? Так, цей синдром - таке ж захворювання, як вада серця або ниркова недостатність. І як ми не будемо сварити дитину за те, що вона страждає на якусь хворобу, так і у випадку із синдромом гіперактивності розуміємо, що малюк потребує особливої уваги та допомоги. Але як же важко сприймати спокійно та любити дитину, яка через свою надмірну неуважність і рухливість погано вчиться, неспроможний дотримуватися встановлених правил поведінки та зовсім не звертає уваги на ваші зауваження!Але тільки любов і турботливе виховання батьків, розуміння оточення можуть допомогти дитині впоратись із її проблемою. Отже, перед нами - не мале чудовисько, на яке не знайдеш ради. Ця дитина страждає на синдром гіперактивності. У чому виявляється таке захворювання? Малюк не просто час від часу відволікається - це можна сказати про всіх. Гіперактивна дитина зовсім не спроможна зосередитись на чомусь одному. Її увага ні на чому не затримується. Вона дивиться у книжку, але не розуміє прочитаного. Про її думки можна сказати, що вони обганяють одна одну, і на жодній вона не зупиниться, щоб над нею замислитись. У такої дитини - не передбачувана поведінка. Вона то на вулицю вискочить, то когось хапає, то лізе на дерево... вона постійно у синцях та подряпинах. Її дії випереджають думки про наслідки, і тому часто є небезпечними. Гіперактивна дитина - постійно збуджена. Вона просто не може сидіти спокійно. Навіть якщо буде дуже старатися, у неї все одно щось рухатиметься - ноги, ступні, руки або язик і губи. Як же можуть допомогти батьки і педагоги? Спробуйте якомога більше вивчити цю хворобу. Знаючи, які особливості поведінки пов’язані саме із синдромом гіперактивності, вам легше буде уникати несправедливих звинувачень. А ще, розуміючи, чим викликані проблеми навчання і виховання, ви зможете добирати ефективні способи їх подолання. Наприклад, дитині потрібно постійно рухатись - дайте їй таке завдання, ну хоча б перемотувати клубочок із різнокольорових ниток, або розв’язувати вузлики на мотузці - це на деякий час заспокоїть її, вона не буде відволікати інших. Малюку легше буде навчитися контролювати свої вчинки, якщо встановити для нього суворий режим із чітким розпорядком дня. І ефективним буде введення сімейних правил - що дозволено, а що ні. Також дуже важливо прийняти дитину об’єктивно, розуміючи її стан, і допомогти їй самій змінити уявлення про себе. Знаєте, ці діти, як правило, впевнені, що вони “бридкі, дурні й погані”. Вони ж багато чого погано почули про себе від ровесників, учителів, а деколи й від батьків. Отже, хоча покарань ніхто не відміняє, непогано було б знаходити нагоду похвалити свою дитину. Адже щоб зробити щось правильно і добре, гіперактивній дитині потрібно набагато більше зусиль, ніж решті. За можливістю відвідайте невролога або нервопатолога. Рекомендації батькам:

•      У СВОЇХ ВЗАЄМИНАХ З ДІТЬМИ ПІДТРИМУЙТЕ ПОЗИТИВНУ

УСТАНОВКУ. ХВАЛІТЬ ЇЇ ЩОРАЗУ, КОЛИ ВОНА НА ЦЕ

ЗАСЛУЖИЛА, ПОМІЧАЙТЕ УСПІХИ. ЦЕ ДОПОМАГАЄ ЗАКРІПИТИ ВПЕВНЕНІСТЬ ДИТИНИ У СВОЇХ СИЛАХ.

•      РОЗМОВЛЯЙТЕ З ДИТИНОЮ СТРИМАНО, СПОКІЙНО, М’ЯКО, АЛЕ ВПЕВНЕНО. НАМАГАЙТЕСЯ ДИТИНІ ПОЯСНИТИ

ЗРОЗУМІЛОЮ ДЛЯ НИХ МОВОЮ, ЧОМУ ЦЕ ПОВИННО БУТИ

САМЕ ТАК, ЧОМУ ЦЕ МАЄ БУТИ ЗРОБЛЕНО САМЕ ТАК, ЧОМУ ЦЕ НЕ МОЖНА РОБИТИ…

•      ПРИ КАПРИЗУВАННІ ТА МАНІПУЛЯЦІЯХ З БОКУ ДИТИНИ ОСТАННЄ СЛОВО ЗАЖДИ МАЄ ЗАЛИШАТИСЯ ЗА ВАМИ, АЛЕ НЕ З ПОЗИЦІЇ СИЛИ, А З ПОЗИЦІЇ РОЗ’ЯСНЕННЯ.

ПРЕД’ЯВЛЯЙТЕ ДО ДИТИНИ АДЕКВАТНІ, ЗРОЗУМІЛІ АЛЕ ЧІТКІ ВИМОГИ, І ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА СЬОГОДНІ, НЕ МОЖНА І ЗАВТРА, А НЕ ВІДПОВІДНО ВІД ВАШОГО НАСТРОЮ.

•      ДАВАЙТЕ ДІТЯМ ТІЛЬКИ ОДНЕ ЗАВДАННЯ НА ПЕВНИЙ ВІДРІЗОК ЧАСУ, ЩОБ ВОНА ЙОГО ЗРОЗУМІЛА І МАЛА ЧАС І ЗМОГУ ЙОГО ЗАВЕРШИТИ.

•      ДЛЯ ПІДКРІПЛЕННЯ УСНИХ ІНСТРУКЦІЙ ВИКОРИСТОВУЙТЕ ЗОРОВУ СТИМУЛЯЦІЮ.

•      ЗАОХОЧУЙТЕ ДИТИНУ ДО ВСІХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО

ПОТРЕБУЮТЬ КОНЦЕНТРАЦІЇ УВАГИ (НАПРИКЛАД, РОБОТ З КУБИКАМИ, ПАЗЛАМИ, РОЗФАРБОВУВАННЯ, ЧИТАННЯ ТОЩО).

•      ОБМЕЖУЙТЕ ПЕРЕГЛЯД МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНИХ ФІЛЬМІВ ТА ФІЛЬМІВ З СИЛЬНИМ ЕМОЦІЙНИМ НАВАНТАЖЕННЯМ (БІГ, МЕТУШНЯ, СТРІЛЯНИНА, АГРЕСІЯ ТА НАСИЛЬСТВО ОДНОГО ГЕРОЯ НАД ІНШИМ, БІЙКИ, КРОВ…).

•      ПЕРЕД СНОМ УНИКАЙТЕ ГАЛАСЛИВИХ ІГОР, ШУМУ, ПЕРЕГЛЯДУ ТЕЛЕВІЗОРА. ІГРИ І ЗАНЯТТЯ МАЮТЬ БУТИ СПОКІЙНИМИ, ПРИЄМНИМИ, ДОБРОЗИЧЛИВИМИ.

•      ПІДТРИМУЙТЕ ВДОМА ЧІТКИЙ РЕЖИМ ДНЯ: ЧАС ПРИЙОМУ ЇЖІ, ІГРИ, ПРОГУЛЯНКИ, СОН ЩОДНЯ МАЄ ВІДПОВІДАТИ ЦЬОМУ РЕЖИМУ.

•      УНИКАЙТЕ СКУПЧЕННЯ ЛЮДЕЙ. ПЕРЕБУВАННЯ У ВЕЛИКИХ

МАГАЗИНАХ, НА РИНКАХ, РЕСТОРАНАХ, РОДИННИХ СВЯТ З

ВЕЛИКОЮ КІЛЬКІСТЮ ЛЮДЕЙ ДИТИНА ТАКОГО ТИПУ ПЕРЕЖИВАЄ ДУЖЕ СКЛАДНО І У НЕЇ МОЖУТЬ ПРОЯВЛЯТИСЯ РІЗНІ НЕАДЕКВАТНІ РЕАКЦІЇ.

•      ПІД ЧАС ІГОР ОБМЕЖУЙТЕ ДИТИНУ ЛИШЕ ОДНИМ ПАРТНЕРОМ. УНИКАЙТЕ НЕСПОКІЙНИХ, ГАЛАСЛИВИХ

ДРУЗІВ.

АГРЕСИВНІ ДІТИ!

Агресивна поведінка — одне з найпоширеніших порушень серед дітей дошкільного віку, оскільки це найшвидший і найефективніший епос досягнення мети.

Правила взаємодії з агресивними дітьми

1.        Бути уважним до потреб дитини.

2.        Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3.        Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4.        Покарання не повинні принижувати дитини.

5.        Навчати прийнятним способам виразу гніву.

6.        Надавати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після фруструючої події.

7.        Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.

8.        Розвивати здібність до емпатії.

9.        Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10.   Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.

11.   Учити брати відповідальність на себе.

ПРАВИЛА ВЗАЄМОДІЇ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ

1.        Уникайте змагань і будь-яких видів робіт, що вимагають швидкості.

2.        Не порівнюйте дитину з іншими.

3.        Частіше використовуйте тілесний контакт (обнімайте), релаксацію.

4.        Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5.        Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

6.        Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте у всьому прикладом для дитини.

7.        Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

8.        Будьте послідовні у вихованні дитини.

9.        Робіть дитині якомога менше зауважень.

10.   Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.

11.   Не принижуйте дитину, караючи її.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СОРОМ'ЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

1.   Фон спілкування з дитиною повинен бути спокійним і доброзичливим.

2.   Необхідно звести до мінімуму критику і негативні оцінки поведінки дитини, а щодо її особистості такі оцінки взагалі неприпустимі.

3.   Головний козир дорослих — це терпіння і тактовність.

4.   Необхідно розвивати у дитини ініціативність і самостійність.

5.   У побуті необхідно стимулювати дитину до різнобічного спілкування: звернутися до когось з проханням, ніддати щонебудь (гроші — продавцю, телеграму — телеграфісту тощо). На перших етапах присутність та участь знайомого дорослого обов'язкова.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ НЕСПОКІЙНОЇ ДИТИНИ

-                     Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

-                     Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

-                     Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти. Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття.

-                     Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ КОНФЛІКТНОЇ ДИТИНИ

1.                Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

2.                Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3.                Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.

4.                Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися.

Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.