Година спілкування, присвячена героям АТО

Година спілкування, присвячена Дню Захисника України (Героям АТО)

Мета: виховувати повагу до українських захисників землі, до історичного минулого своєї держави, формувати почуття патріотизму, толерантності, національної свідомості та гордості за свою Батьківщину.

Обладнання: мультимедійна установка, комп’ютер,  мультимедійна презентація

ХІД ЗАХОДУ:

Слово вчителя:

Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!
Бо його забирають.
Нас Надія веде, нас ідея веде
За свободу для рідного краю.

Відео (Океан Ельзи «Не твоя війна»)

https://www.youtube.com/watch?v=eOtEC4wCA40

Герої АТО. Історії життя

1-й учень: Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко Указом «Про відзначення державними нагородами України» нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня кулеметника одного з підрозділів окремої механізованої бригади імені Данила Галицького ОК солдата Дмитра Махова.

Як повідомляє Управління преси та інформації Міністерства оборони України, 16 червня механізований підрозділ, в якому проходить службу юнак, отримав наказ здійснити марш і надати допомогу бійцям Національної гвардії України в одному з районів Донеччини. Дорогою наші військові потрапили під обстріл терористів.

Дмитро отримав вогнепальне поранення обличчя, однак не залишив своїх товаришів без вогневого прикриття. Не зважаючи на нестерпний біль у правій скулі, напівсліпий від кровотечі військовослужбовець лише міцніше стиснув руків’я кулемета. Сміливі й рішучі дії контрактника дозволили особовому складу зайняти кругову оборону, організувати евакуацію загиблих та поранених бойових побратимів та дати гідну відсіч терористам.

Майже місяць знадобився спеціалістам Військово-медичного клінічного центру Західного регіону для того, аби поставити до строю українського бійця. Зараз він перебуває у реабілітаційній відпустці у колі своєї сім’ї та мріє знову повернутися до своїх бойових побратимів.

Варто зазначити, що вісімнадцятирічний прикарпатець Дмитро Махов є наймолодшим військовослужбовцем, який бере участь у проведенні антитерористичної операції.

2-й учень: Марійка Годунок – учасниця антитерористичної операції на Сході. На Донеччині Марійка застудилася і захворіла пневмонією, зараз лікується у Луцькому військовому госпіталі, як і понад сотня інших бійців АТО, - повідомляє  «Волинь-нова». 

22-річна Марійка родом із села Верба Володимир-Волинського району, ― військовослужбовець за контрактом. У зоні АТО перебувала з травня. Юна, красива дівчина. Що довелося їй пережити там, під кулями, снарядами? «Робота в мене така. Сама її вибрала», ― усміхається Марійка. Дівчина зізналась, що і страшно було, і важко, але майже всі зв'язківці-дівчата несли службу нарівні з чоловіками. Бронежилет купили родичі. Мала і каску, і форму ― як належить бійцю. Але у сирих бліндажах, де сиділи цілодобово, ще з весни нагадав про себе бронхіт, який згодом ускладнився пневмонією. Пила таблетки ― не допомагало. Тепер лікується у Луцькому госпіталі. «Я була на Донеччині, а тепер мій молодший брат туди поїхав. Йому 19 років. Настояв, що теж хоче служити за контрактом. Пішов добровільно. Маму шкода, дуже за нас переживає», ― зітхнула Марійка. Вона, яка поки не знає, скільки днів зможе погостювати вдома, виписавшись із стаціонару. «Накази в армії не обговорюють, після відпустки буду готова повернутись у стрій», - запевнила Марійка.

Як повідомляло Інформаційне агентство «Волинські Новини», пацієнт хірургічного відділення Луцького військового госпіталю, боєць 51 бригади, волинянин Григорій Козіцький, який отримав множинне осколкове поранення, врешті зміг узяти донечку на руки. 

«Багатьом нашим пацієнтам зараз ще важко згадувати пережите. З часом вони справляться із наслідками стресу, допомагають їм у цьому психологи», ― пояснив начальник інфекційного відділення госпіталю Святослав Кушнір, у якого ― дві медалі за участь у миротворчих діях у Ліберії. Теж неодноразово життя було під загрозою. Тому розуміє стан молодих бійців. 

«Але моральний дух наших земляків ― високий. Якщо спілкувалися з хлопцями із 51-ї бригади, могли в тому переконатися», ― підсумував Святослав Кушнір. 
          Справді, від пацієнтів госпіталю, які пройшли серйозні випробування на Сході, не почули ні нарікань, ні докорів. Але перед цими хлопцями, які стали на захист цілісності держави, в моральному боргу всі ми, хто пороху не нюхав. 

Відео (Історії поранених бійців з зони АТО)

https://www.youtube.com/watch?v=KraMJi6EvKw

3-й учень: Специфіка служби у частинах спеціального призначення така, що офіцери там неговіркі, зайвого слова не скажуть. Підполковник Денис Матюшко саме з таких: «нічого особливого», «виконував завдання командування»…
          Його «нічого особливого» вилилося у прострілену навиліт ногу, госпітальне ліжко, бойовий орден і дострокове присвоєння чергового військового звання. Орденом «За мужність» ІІІ ступеня офіцера було нагороджено, коли він іще був майором. Свою нагороду Денис Іванович отримав з рук Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Петра Порошенка, коли той відвідав Головний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ» МО України. Від преси офіцер відмахується: які там, мовляв, подвиги, я — звичайний офіцер штабу, начальник відділення… Вважає, що розповідати нічого, просто з початку травня — в зоні проведення АТО, завдання виконував у районі Слов’янська: «виходили групою»…

Вихід групи армійського спецпризначення — це насамперед розвідка. Вдала розвідка — це успішно проведені операції, це розгром терористів, наближення миру на Донбасі. А ще можна сказати, що кожен «вихід» наших спецпризначенців — це здобута інформація, завдяки якій вдається рятувати десятки, а то й сотні життів військовослужбовців, задіяних в АТО.
Поранення Денис Матюшко отримав, якраз рятуючи групу, своїх найближчих бойових товаришів. Того дня вони пішли в черговий «вихід». Денис із напарником йшли попереду основної групи — в головному дозорі. Перетинаючи відкриту ділянку місцевості, офіцер помітив, як за коровами, що паслися на лузі, ховаються озброєні люди. Сумнівів не було — готується засідка. Зазвичай у таких випадках терористи, коли їм вдається залишитися непоміченими, пропускають дозорних, а потім зненацька атакують основну групу чи колону, що рухається за ними. Рішення було прийнято миттєво: вв’язатися у бій і в такий спосіб попередити товаришів. У цьому бою жоден зі спецпризначенців не загинув. Того дня свій військовий обов’язок підполковник Денис Матюшко виконав з честю — ризикуючи власним, врятував життя своїх товаришів.

Ось такі штабні офіцери служать в українському спецпризначенні.

Слово вчителя: Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

4-й учень:

Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.
Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.
 

5-й учень:

Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо -
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

Слово вчителя: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Відео («Повертайся живим»)

https://www.youtube.com/watch?v=t4ZKm89RJIs

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Криворізький навчально-виховний комплекс №129

«Гімназія-ліцей академічного спрямування»

ГЕРОЯМ АТО ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ…

(година спілкування)

Розробка педагога-організатора 11-Г класу

Заболотньої Лариси Вікторівни

м. Кривий Ріг