Година спілкування «Про що говорить твоє ім’я»

Мета:   Поглибити знання учнів  про походження і творення імен у різних народів; про значення окремих імен; формувати навички самостійної роботи учнів; уміння узагальнювати, порівнювати; розвивати логічне мислення, пам'ять; виховувати почуття любові до рідної мови, повагу до мов народів світу.

                                                          День народження дитини
                                                          Називаєм – іменини!
                                                         І тому не дивина,
                                                         Що даєм їм імена.
                                                                                         Олег Чорногуз
                                  У давнину ім’я «купували»
     Поява дитини— завжди жадана та довгоочікувана подія в українській родині. Батьки готові оточити крихітку, котра щойно народилася, любов’ю, ніжністю і турботою. А перший батьківський подарунок — це ім’я.
      У давні часи до цього ставилися дуже уважно. З довіри до Бога нарікали немовля по святцях тим йменням, яке випадало на день його народження. Люди вбачали Божий промисел у тому, що дитя з’явилося на світ саме в цей, а не інший день. Отже, саме той святий, пам’ять якого вшановується, стане маляті добрим помічником й наставником. Збереглося „відлуння” цього звичаю: день народження й досі часто називають іменинами.
     У різних куточках України посередником між батьками та церквою у цій справі була повитуха. Упоравшись із пологами, вона йшла до священика додому за „молитвою та ім’ям”, несла йому хліб, курку або сало, пшоно, а іноді — навіть гроші. Поверталася й вітала батьків з „іменем”. Якщо ж воно не задовольняло родину, повитуха знову відправлялася до священика. Найулюбленішими (а тому найдорожчими!) іменами були Ганна, Марія, Іван, Василь та Микола.
У наш час найбільш популярні жіночі: Анастасія, Вікторія, Валерія, Ганна, Дарина, Дарія, Єлизавета, Катерина, Христина, Марія та Софія. Чоловічі — Андрій, Вадим, Владислав, Гліб, Данило, Денис, Максим та Роман. Хіба що вже не потрібно віддавати за них декілька наділів поля.
      Все рідше можна зустріти Анатолія, Галину, Григорія, Ніну, Людмилу, Леоніда, Степана та Петра. Здебільшого так називають новонароджених на честь когось із родичів. Така традиція збереглася ще з дохристиянських часів, коли дітям давали імена в пам’ять славних предків.

                                „Що в імені твоєму?..”
      Багато хто вважає, що ім’я вельми впливає на характер людини, а вірно підібраний варіант може зробити свого володаря щасливим, і тому пошук його — напружена й хвилююча робота для батьків.
       Крихітка ще знаходиться в животику у мами, проте вже має власний характер, він уже набув притаманних лише йому рис. Кожна майбутня матуся багато чого розповість про свого ще ненародженого малюка: який він – тихий, спокійний чи активний, майбутній „футболіст”.
        Вважається, що „зимові” діти і характер мають відповідний - сильний, вольовий і разом з тим, впертий та конфліктний. Народжені навесні – емоційні, нерішучі, невпевнені в собі. „Літнім” теж не вистачає твердості, незважаючи на їх талант та гордість. А от на „осінніх” діток ім’я не чинить помітного впливу.
         Умовно всі імена також можна розділити на „тверді” (Валерія, Катерина, Владислав, Богдан), „м’які”( Ілля, Наталя, Олексій, Софія ) та „нейтральні” (Ганна, Андрій, Анастасія, Павло). Останні ніби складаються з твердої та м’якої частини одночасно й можуть наділити людину врівноваженістю та розсудливістю.
        Отже, у відповідності до того, які саме риси батьки прагнуть бачити у свого нащадка в майбутньому, й вибирають ім’я. Хочеться застерегти батьків від бажання наректи дівчинку „чоловічим” іменем (Олександра, Євгенія, Віталія, Олеся, Василина, Яна, Михайлина). Помічено, що в характері таких дівчат переважають чоловічі риси, вони мають складну вдачу, наполегливу та вперту. А це, на жаль, не приносить жінкам щастя в особистому житті.

                                     Думайте про майбутнє!
       Запорукою гарних стосунків у родині багато хто вважає наявність спільних літер в іменах батьків та дітей. Наприклад, якщо маму звати Наталя, а батька - Максим, то і ім’я малюка повинне містити „а” (Дарина, Вадим, Ірина, Павло).
        Зважаючи на традицію звертатися до дорослої людини на ім’я та по батькові, необхідно також звернути увагу на співзвучність імені дитини та його тата. Наприклад, ініціали Глібова Андрія Дмитровича (Г.А.Д.) курйозні й невідомо як можуть вплинути на його долю.
Часто батьки шукають чогось незвичайного, рідкісного, пам’ятаючи, скільки на їх життєвому шляху зустрічалося Сергіїв, Світлан, Наталь та Сашків. Але нерідко вони забувають, що набагато комфортніше психологічно почуває себе третя в класі Настя, ніж єдина в місті Есмеральда чи Мерисабель. Особливо комічно звучать подібні імена з типово українськими прізвищами – Аделеїда Ковбаса, Ричард Кавун, Венера Петрунько. До подібних прізвищ більше підійдуть класичні Марійка, Іванко чи Василько.
           Ім’я – програма майбутнього для дитини, тож бажано звернути увагу на подібні тонкощі. Проте досвід показує, що це справа індивідуальна, котра не підлягає логічним поясненням.

                                         Довіртеся відчуттям
         Дехто ще до вагітності знає, як назве свою майбутню крихітку. Інші довіряють „зробити вибір” самому малюку: штовхнув ніжкою в животику, реагуючи на почуте ім’я — отже, воно йому подобається. Іноді старші діти ( вважається, що у них гарно розвинена інтуїція) вибирають ім’я своєму братику чи сестричці. Хтось вирішує кинути жереб або просто покластися на власні відчуття. Також повертається до нас традиція вибирати ім’я по святцях...

                               КАЗКА ПРО ІМЕНА
Наймення, поширені в різних народів,
До нашого люду дійшли крізь віки,
І носимо їх ми тепер залюбки.
В них сила і віра, і щастя, і врода,
Хоробрість і мужність, життя нагорода.
Аглая — прекрасна, Валерія — сильна,
Віталій — життєвий, а Ганна — граційна,
Кирило — господар, а Клара — ясна,
Галина — спокійна, Аза — міцна.
Найбільший Максим, і маленький Павло,
Наталія — рідна, і камінь — Петро.
Красиве ім'я Маргарита — перлина.
Оксана й Варвара — чужі, а Ірина...
Ірина — це мир, благородний — Євген,
А Костя — постійний, все чує Семен.
Олена — це світло, Лариса — це чайка,
Тамара — це пальма, а Марфа — хазяйка.

Вчитель: Імена, імена... Скільки їх у світі? Не злічити! Ми звикли до того, що кожна річ, явище, дія, жива істота мають назву. Людина має ще й власне ім'я. Багато жителів земної кулі мають однакові імена. Деякі імена зі спільною основою, а є одиничні і дуже оригінальні. Переконатись у цьому можна на прикладі великого колективу людей, зокрема школи, нашого села, вулиці.
— Як же прийшли імена в нашу мову? Як вони змінювалися протягом свого існування?

Розповіді учнів:

1-й учень: В українців, білорусів, росіян є імена, імена по батькові і прізвища. І до цього всі вже звикли. А у більшості країн Заходу люди один одного звертаються на ім'я, незважаючи на вік чи посаду, і лише в офіційних випадках на прізвище.
2-й учень: У багатьох народів Сходу прізвищ немає, а тільки одне ім'я. До нього може входити і прізвисько, і характеристика людини, і визначення категорії людей, до яких певна особа належить (наприклад, хлопчик, юнак, дівчина, мати, батько), і назва роду, й імена родичів. У В'єтнамі і Бірмі ім'я людини змінюється протягом її життя кілька разів відповідно до усталеної традиції.
Історична довідка.
3-й учень: У різних народів дуже своєрідні імена та традиції, пов'язані з ними. Розділ лексикології, що вивчає власні імена, називається ономатологія або ономастика (гр. onoma — ім'я). У східних слов'ян у давні часи новонародженому давали лише ім'я: Ігор, Олег, Володимир, Владислав, Вячеслав, Мсчислав, Мстислав, Ростислав, Ярослав, Богдан, Віра, Надія, Любов, Людмила.
Імена Ігор і Олег — скандинавського походження (одне — «воїнство», «сила»; друге — «священний»).
4-й учень: Чимало імен з'явилося на Русі із введенням християнства. Вони прийшли на Київську Русь через Візантію (Грецію). Недаремно християнство називали «грецькою вірою». З Візантії привезено списки узаконених релігією імен; у них зазначалося, в який день якого святого вшановувати (Аквілон, Ісаак, Садок, Пуд, Лука, Тарах...). Новонародженим дітям у цей день давали ім'я святого, якого вшановували, отже, про дітей піклуватимуться святі заступники. Одні імена прижилися, інші - загубилися з плином часу.
5-й учень: Давні жителі землі надзвичайно шанували диких звірів, тому назви багатьох хижаків стали іменами-талісманами. На Сході поширене ім'я Лев, у східних слов'ян — Вовк, Волк, у сербів — Вук, у поляків — Вільк. у німців — Вольф, у румунів — Лупул.
6-й учень: У народів Західної Європи та в інших країнах при хрещенні давали кілька імен. Французький письменник Мопассап мав імена Анрі Ренс Альоср Гі. В Іспанії люди теж мають по кілька імен і кілька прізвищ. Людина з одним прізвищем вважається незнатного роду.
7-й учень: У 20—30 роках, як віяння комуністичної епохи, з'явилися такі чудернацькі імена: Комунар, Комунара, Кінармія, Поема, Ідея, Епоха, Трактор, Гіпотенуза, Комбайн, Алтай, Казбек, Ревмира, Інтерна, Іскра, Май, Майя, Боротьба, Воля, Барикада, Енергія та інші. Звісно, що імена комуністичної епохи не прижилися на здоровому тілі українського народу.
8-й учень: Читання учнями вірша «На захист дітей».
Будь розумний, мудрий будь —
Не давай малятам
Отаких імен смішних,
Як Протон та Атом.
... Як один оригінал,
Любитель газети,
Власним дітям підібрав:
Супутник і Ракета.
— Що ж означають імена, які давно стали нашими, рідними? З яких країн вони до нас потрапили?
Виступи учнів з поясненнями окремих імен.
Андрій (гр.) — «чоловік», «людина», «муж», «хоробрий»; Анрі, Андріян, Гандрей, Анджей.
Володимир — «володар світу», східнослов'янське.
Ганна — староєврейське — «благодать»; Ханна, Анна, Ана, Она. Іван — Йоханаан, давньоєврейське — «божий дар»; Джон, Ганс, Жан, Ян, Джованні, Юхан, Йоганн, Йон, Янка, Ованес, Вано.
Ксенія (гр.) — Аксіпья, Оксана — «чужоземка», «гостя». (На плакаті ~ значення поданих нижче слів і виставка книг про значення імен): Лев —- цар звірів, «могутній», «хоробрий»; Леонід — «син лева», з левиного роду; Лідія — лідіянка (з міста Лідії); Лариса — гр. місто Лариса («приємна», «чайка»); Марина — «морська»;
Марія — (євр.) — «гірка», «плачлива», «піднесена»; Михайло — (євр.) — «богоподібний», «божественний»; Микола — «переможець народів»; Олег — «священний»; Ольга — від імені Олег; Петро — «камінь»; Раїса — «покірна», «легка»; Роман — «римський», «римлянин»; Сава — «неволя», «полон»; Сергій — «високий», «шановний»; Тарас — «неспокійний», «бунтар»; Григорій — «бадьорий».
(Читання приспів "їв та загадок, у яких є імена людей).
Прислів'я:
Як у поле — Анцю в боці коле,
Як до танцю — вже не коле Анцю.
У всякої Федори свої одговори.
Посидь, Уляно, бо ще рано.
Побили Хому за Яремину вину.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Катерина та Дем'ян посварились за бур'ян.
Збагатів Кіндрат — забув, де брат.
Загадки:
Довга Настя простяглася,
Якби встала, то б неба дістала. (Дорога)
Що за Мартин дереться на тин? (Хміль)
Бігає Марушка у ста кожушках,
Як вітер повіє, то й спина замріє. (Курка)

Вікторина.
— Назвати без запинки 10 чоловічих імен (для дівчаток), 10 жіночих імен (для хлопчиків).
— Пригадати назви кінофільмів і літературних творів, у яких ужиті імена людей.
— Які є спільнокореневі чоловічі та жіночі імена?
— Пригадати прислів'я та приказки з людськими іменами.
— Назвати якнайбільше загадок, у яких є імена.
— Що означає ваше ім'я, імена ваших рідних?
— Як називаються люди з однаковими іменами?
— Назвати найбільше старовинних імен, що зустрічаються в Україні.

Підсумок