Виховний патріотичний захід для учнів 2-4 класів " Україна в нас - одна"

Тема: «Україна у нас –одна»

Мета: Формувати в учнів ціннісні орієнтації до держави та суспільства, риси сучасного патріота української держави, уявлення про способи вияву патріотичної позиції; сприяти зацікавленості і бажанню виявляти патріотичні якості в повсякденному житті; виховувати почуття співучасті та милосердя, національної гордості та любові до України

Обладнання: прапор, синьо-жовті долоньки, карта України, свічки, комп’ютер, проектор.

                                                 Хід проведення

Вчитель: Як не обирають рідну матір, так людина не обирає батьківщину, але любить її впродовж свого життя. Сьогоднішній захід присвячується найдорожчому, що є в кожного з нас – рідній домівці, рідній землі, неповторній Україні.

                         Дитино, глянь навкруг, яка твоя земля

                         Красива, дивовижна і єдина

                         Усе тут дороге: ліс, гори і поля

                         Бо це – Вітчизна наша – Україна!

                         Світ неосяжний, земля велика

                         Кожному сонце в своїй стороні

                         Краю мій, доле моя сонцелика,

                         Ти при мені.

Ведучий1:Це – моя Батьківщина, моя рідна земля, моя Вітчизна – і в житті немає палкішого і священнішого почуття,  як любов до неї

Ведучий 2: …Буває часом сліпну від краси

                         Спинюсь, не тямлю, що воно за диво.

                          Оці степи, це небо, ці ліси,

                          Усе так гарно, чисто, незрадливо,

                          Усе як є – дорога, явори,

                          Усе моє, все зветься Україна

                          Така краса, висока і нетлінна,

                          Що хоч спинись і з Богом говори…

(Всі діти виходять на сцену і розказують вірші, а в цей час презентація «Куточки нашої України»)

Учень 1: Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

                 Бо щастя жити ти мені дала.

                 Для мене ти одна і рідна, і єдина,

                 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Учень 2: Є з усіх одна країна

                 Найрідніша нам усім,

                 То- прекрасна Україна

                 Нашого народу дім!

Учень 3: Наша славна Україна

                Наше щастя і наш рай!

                Чи на світі є країна

                Ще миліша за наш край!

(Пісня «На нашій Україні»)

(Всі ховаються за куліси. На сцені з’являється Україна-мати і троє синів. Звучить мелодія впродовж всієї сцени)

Ведучий 1: Давно, давно жила жінка і було в неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю. Готові були  віддати за неї своє життя.

Син 1:Мамо, піду, я межи люди подивлюся світ

Україна: Ну, що ж, сину іди, та пам’ятай рідну домівку, а на згадку візьми золоту корону, з трьома промінцями. Хай в далекому краї зігріває вона тебе.

Ведучий 2:Минув час, син став князем і дали йому ім’я – Тризуб, а знак, що дала йому мати назвали Гербом.

Син 2: Пустіть, мамо, мене світ подивитись

Україна: Візьми сину, в дорогу жовто-блакитний одяг і своїми ділами прославляй матір.

Ведучий 1: Одержав син імення – прапор. А там, де був наймолодший син завжди лунала дзвінкоголоса пісня.

Син 3: Мамо, пустіть і мене світ побачити, як мої брати!

Україна: Так, сину, йди, але спочатку, я подарую тобі, соловейків голос.

Ведучий 2: І одержав син за свій голос і величний спів ім’я – Гімн.

Син 1: Знак країни головний

             Це – тризубець золотий

             Він – як сонце в небі синім,               

             В ньому слава, в ньому сила,

             В нім священне слово «воля»,

             Що рятує від недолі

Син 2: Синьо-жовтий прапор України

             Це безхмарне небо, синє-синє,

              А під небом золотіє нива,

              І народ – і вільний, і щасливий.

Син 3: Лине пісня незабутня,

             Горда, величава

             В ній- надія на майбутнє,

             України слава

             До нових здобутків кличе

             Пісня Україну,

             А зовуть її велично

             Всі Державним Гімном

(На сцену виходять всі учні, і виконують пісню «Моя Україна»)

Учень 4: Золотавий вечір

                 Впав на тихі верби,

                 Солов’їна пісня, ллється в далині,

                 І дрімлива річка

                 Між гаями в’ється

                 Все це – Україна,

                 Все це я і ти.

Учень 5: Моя Україна – червона калина,

                 Журба журавлина – це земля моя

                 Моя Україна – червона калина,

                 Надія єдина – це любов моя.

Учень 6: Це моя Вкраїна

                Тут моє коріння

                Моя мова рідна,

                Золоті лани

                В світі все минає

                Тільки зостається

                Молоде кохання

                І любов землі.

(Учні ховаються за куліси. Танець « З прапором»)

Ведучий 1: А з чого починається Україна?

Це та стежина, що йду я ранком в школу нею. Це вулиці, будинки мого села, це всі кущики й дерева що разом співають пісню мого дитинства.

Ведучий 2: Любити рідну Україну – означає любити і знати українську пісню. Вона весь вік супроводжує людину.

(Виконується пісня «Це край де народилась і живу». В цей час презентація «Рідними стежками»)

Учень 7: Україна – це мама рідна,

                 Вишитий рушник,

                 А на тім рушникові –

                 Святая святих кожної сім’ї –

                 Хліб свіжий.

(На сцені сидить жінка, яка вишиває сорочку, а біля неї сидить маленький хлопчик. Весь час звучить мелодія)

Ведучий 1: Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, чорнобривці, сині волошки.

Івасик: Матусю дуже гарно, а що це буде?

Мати: А це синку буде – українська святкова сорочечка!

Івасик: А чому вона називається українська?

Мати: Бо вишиваю, такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша синку – зветься Україною, і ти Івасику маленький українець.

Івасик : А ви мамо?

Мати: А я українка, і татко, й бабуся й дідусь. Ми – українського роду і любимо нашу землю, нашу мову, наші квіти.

Івасик: Вишиванку я візьму, швидко одягнуся,  і піду обійму я свою матусю.

(Виконується пісня «Мамина сорочка». Після пісні танець «Український»)

(Після танцю всі учні виходять на сцену, в руках тримають жовто-блакитні долоні. На сцені плакат з картою України. Кожен учень, який розказує вірш кріпить свою долоню на карту)

Учень 8: На тебе Україно, боляче дивитись

                 Нам залишається молитись.

Учень 9: Молитися за волю, за народ,

                 Щоб вже кінець-кінцем

                 Добитися свобод!

Учень 10: О, Боже наш, ти нас спаси!

                   Врятуй нам неньку Україну,

                   І не зроби з неї руїну.

Учень 11: Ми миру хочемо, добра,

                   Щоб Україна вільною була

                   Всевишній, нам допоможи

                 І Батьківщину збережи!

Учень 12: Живи Україно, живи для краси,

                   Для сили, для правди, для волі!

                  Шуми Україно, як рідні ліси,

                  Як вітер в широкому полі.

Учень 13: До суду тебе не скують ланцюги,

                   І руки не скрутять ворожі:

                   Стоять твої вірні сини навкруги

                   З шаблями в руках на сторожі.

Учень 14: Стоять, присягають тобі на шаблях

                   І жити, і вмерти з тобою

                  І прапори рідні в кривавих боях

                  Ніколи не вкрити ганьбою!

Учень 15: На Схід і на Захід нам досить ділитись

                  Візьмемось за руки усі, як один,

                  Щоб сонце світило, сміялися діти,

                  Ми рідную землю піднімем з колін!

Учень 16: Матінка-земля в нас одна-єдина

                   І одна-єдина ненька Україна

                  І поля безкраї, і сади квітучі,

                  Ріки повноводні і могучі

                  Захисти нас Боже, від лихої долі

                  Уроди доволі житечка на полі

                Щоб сміялись дзвінко діти в кожній хаті

                Щоб були щасливі і були багаті

                Я здійму до неба крильця-рученята

               Помолюсь за маму, помолюсь за тата,

               За сестру, за брата, за усю родину

               І за рідну неньку-нашу Україну

(Виконується пісня «Молитва за Україну», в руках учнів свічки. В цей час презентація «Слава воїнам АТО». Після пісні учні ставлять свічки на підлогу.)

Всі разом взялися за руки і промовляють слова:

                Любов у нас до Батьківщини

                Іде із серця глибини

                Ми патріоти України

                Її ми дочки і сини

(Вклонилися вийшли зі сцени)