Година спілкування "Рушник, наче доля"

Комунальна організація (установа, заклад)

 «Шосткинська спеціальна загальноосвітня школа № 10

 Шосткинської міської ради Сумської області»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ

години спілкування

для дітей з особливими освітніми потребами

 

«РУШНИК, НАЧЕ ДОЛЯ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

 вчитель початкових класів

 першої кваліфікаційної категорії

                                                                            Пендюрина Тетяна Василівна

 

Тема. Рушник,  наче доля

Мета: розширювати знання дітей про український рушник, формувати уявлення про справжню красу, про українські обереги; виховувати почуття поваги звичаїв свого народу,

Місце проведення: класна кімната прикрашена рушниками, на стінах плакати «Хата без рушників не хата», « Рушник на кілочку – хата у віночку».

 

 

І . Вступ . Актуалізація знань. ( Слайд 1)

Вчитель. ( Слайд 2) Доброго дня, діти, гості! Запрошую вас на виховну годину  « Рушник, наче доля».

Діти ( Слайд 3)

          Де веселкою день виграє,

          Куди сонячний промінь сягає

          Український барвистий рушник

          Свої крила у даль простягає.

Діти.

           Українські мої рушники

           Це натруджені в праці роки,

           Де надія й любов, мов дива

           Український рушник , в тобі сила жива.

Діти.

          У тобі барви веселі й сумні

          Це життя – його дві половини.

          Де і радість і смуток сплелись,

          Мов у кожної долі людини.

 

ІІ. Повідомлення теми і мети години спілкування

Вчитель. ( Слайд 4)

- Український рушник, оздоблений квітами, зірками, птахами. Від сивої давнини і до наших днів він невід’ємна частина життя українців.

 - Сьогодні, діти,  ми простежимо шлях українського рушника в житті людини, його роль у звичаях і обрядах українців. 

Вчитель. ( Слайд 5)

 - Традиційно українці зустрічали дорогих гостей хлібом-сіллю.

 Діти.  Хліб-сіль на рушнику вручаємо, гостей дорогих вітаємо.

ІІІ.  Шлях українського рушника

Вчитель. Діти, український рушник, його красу поети оспівали у своїх віршах.

 Діти. (Слайд 6)

Вишиваю рушничка різними нитками

Там калина молода й ружі з солов’ями.

У барвінку синій цвіт, кущ рясного глоду,

Український рушничок – символ мого роду.

Діти.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули

Всміхнулась рута-м’ята.

Діти.

        Дивлюся мовчки на рушник,

        Що мати вишивала.

        І чую: гуси зняли крик,

         Зозуля закувала.

        І біль із серця раптом зник

        Так тепло-тепло стало.

        Цілую мовчки той рушник,

        Що мати вишивала.

Вчитель. (Слайд 6)

- Дякую,  ви дуже гарно прочитали вірші. Діти, подивіться на ці рушники.

  Рушники, діти, одвічні обереги українського народу. Вони захищають житло та долю людини від усього лихого.  Тому з самого народження рушник входив у життя людини, на нього клали щойно народжену дитину.

Вчитель.  ( Слайд 7)

          Перше дихання немовляти

          На сніжно-білім полотні.

          Блакитним шовком вишиває мати,

          Мов першу стежку у житті.

Вчитель.

-   Перший рушник  називався « родимчик» у нього загортали дитину, яка щойно народилося. На хрестини  малюка виготовляли окремий святковий рушничок, який називався «крижмо». Такі рушнички і зараз хрещені батьки приносять на хрестини.

 

 Вчитель. ( Слайд 8)

- Вишивати рушники мати навчала дочок ще змалку. Кожна дівчина заздалегідь вишивала собі весільні рушники, їх повинно було бути  до 15.

Від того як і скільки дівчина вишила рушників складалася думка про її  працьовитість. За добру науку дівчата дякували своїм матерям.

- Діти, подивіться інсценівку у виконанні Лєри та Катерини

    Дівчина. ( Слайд 8, а) .( Інсценівка)

         Спасибі тобі, моя ненько,

          Що будила мене раненько.

          А я слухала, вставала,

          Та рушничків навишивала.

          По тихому Дунаю білила

          На сухому бережечку сушила.

    Мати.     

         Тримай хаточку як у віночку,

          І рушник на кілочку.

          Прийдуть гості до хати,

          Будуть тебе доню шанувати.

Вчитель. ( Слайд 9)

Але найбільше, діти,  використовувався рушник у весільному обряді. Рушники подавали сватам, пов’язували молодих, підв’язували коровай, на рушничок щастя ставали молодята під час одруження. І зараз ці традиції підтримуються. У народі кажуть « На рушник стати – навік друга мати». Стелять рушник на килим згоди під слова пісні:

                         Не впади порошино,на весільну стежину,

                         Де зійшлися дві долі в житті.

                         В ці години святкові, на яснім рушникові

                         Вам єднатись навік молоді.

- Спеціальні рушники вишивали наречені, жінки, матері, бабусі  проводжаючи рідних в далеку дорогу.

Вчитель.  ( Слайд 10) Про це написав у своєму вірші поет Андрій Малишко.  Він передає хвилювання матері за долю дитини. А вишитий рушник оберігає її в дорозі, у  житті.

Згодом композитор Платон Майборода написав мелодію до вірша. Так було створено « Пісню про рушник». Яку знають як в Україні так і за її межами. ( Звучить « Пісня про рушник») ( Слайд 11)

        -  Бачу, що вам сподобалась ця пісня. Бо мелодійна і лірична , вона западає у душу кожного, хто її слухає.

Діти.

      - Діти, велике значення мали рушники у повсякденному житті. Про це народ склав прислів’я і приказки. Отож послухаємо їх. ( Слайд 12)

• Хата без рушників не хата.
• Рушник на кілочку - хата у віночку.
• Не втирайтеся разом одним рушником, бо посваритеся.
• Хай стелиться вам доля рушниками.
• Рушник на щастя і долю.
•  На лінуйся , дівонько, рушник вишивати, буде чим гостей шанувати.

- Пам’ятайте народну науку, шануйте українські звичаї.

Вчитель. ( Слайд 13)

       - Діти, зверніть увагу на цей слайд.

-  Рушниками прикрашали помешкання: вішали на стіни, покуть - « покутник», над портретами, картинами - «кілкові»,  обводили ікони на покуті -  «божниками».

Діти.

       Лиш пам’ятати слід,

       Якщо ікони не покриті,

        Рушником квітчастим,

       То не можна нам до неї

        Молитву казати.

Вчитель.  Бесіда.

-  В кого вдома, в бабусі  є вишиті рушнички над іконами, картинами ?

      - А чи бачили ви рушники в нашій школі? Де саме?

      - А як ви думаєте, для чого рушники в школі? ( Бо ми шануємо і поважаємо, продовжуємо  традиції свого українського народу.)

Вчитель.  ( Слайд 14) ( Бесіда)

      - Діти, скажіть, це святкові рушники чи буденні? ( Буденні)

      - Чому ви так думаєте?  

     -  Так, правильно. Буденні рушники виткані з темнішого, грубішого полотна. На буденних рушниках не було вишитих візерунків. А якщо були, то прості, виткані  різнокольорові смужечки.

-   Такі рушники використовували в повсякденній роботі: «стирок»- так називали рушник для посуду, стола, лав, при доїнні худоби, накривали хлібну діжу;  «утирач» слугував для витирання рук, тіла; використовували рушники  на святі урожаю, при будівництві.

Вчитель. ( Слайд 15) А на свята використовували рушники з білого полотна, вишиті різноманітними візерунками. Такі рушники називають святковими.

         -  А на які свята зараз використовують вишитий рушник?( бесіда за слайдом)

- На Великдень, на весіллі, коли зустрічають дорогих гостей.

- Діти, ви сьогодні принесли вишиті рушнички своїх родин. Розкажіть про ці рушнички.( Діти показуть рушнички і розповідають про них).

 Вчитель. (Слайд 16)

-  Рушники кожного регіону України мали свою характерну ознаку, самобутність, яка виражалась в орнаменті, кольоровій гамі.

      Окрасою Сумщини є кролевецькі рушники.

Діти. (Слайд 17)

      В світі мало хто знає Сумщину,

      Але знають її рушники.

       Кролевецькі, кролевецькі,

       Кролевецькі її рушники….

Діти.   Кролевеччино! Земле,

          Свята і велична

          Рушниковий оспіваний краю.

          Фестиваль оберегів

          Прекрасне і вічне.

          Ми сьогодні тебе вітаєм.

  Вчитель. (Слайд 18)

- Унікальний кролевецький  рушник!  Він символ поліського краю, най сильніший оберіг. Кролевецькі рушники не вишивали, а ткали – червоними нитками - візерунками по білому. Місто Кролевець – центр художнього ткацтва на Сумщині. Щорічно тут проходить фестиваль «Кролевецькі рушники». В 2011 році у Кролеці відкрито музей кролевецького рушника.

  Вчитель. (Слайд 19)

-  Багато майстринь вишивальниць є й зараз в Україні і в нашому місті також. Сьогодні до нас завітала Гудима Катерина   Павлівна .  Вишивки на сцені - це її роботи. ( Розповідь про вишивання)

Діти.

Святая жінко, української землі,

Так хочеться із вдячності й любові

Низько вклонитися до ваших ніг

І цілувати руки, що красу цю творять.

Вчитель. (Слайд 20)

- Діти, мистецтво  вишивання рушників відроджується, вони є неодмінним атрибутом сучасного життя. Продовжуються традиції в обрядах, з’являються нові традиції, пов’язані з рушником.

  В Україні в  2007 – 2011роках тривала акція « Рушник національної єдності». Вишивальниці з різних куточків України вишивали єдиний рушник: ширина рушника - 75 см, довжина – 9 метрів, 30 см. Вага рушника 4 кг 750 гр. Най молодшій вишивальниці було 6 років, найстаршій – 98 років. Усього взяли участь у вишиванні 1340 осіб. Мета акції об’єднати всіх українців.

Дівчина.

Скільки всіх рушників  в Україні

Не злічити нікому повік!

Тільки цей наш рушник - він єдиний

Поєднав схід і захід навік.

Сотні голок його вишивали

Берегинь, українських жінок.

Стоголосої пісні співали,

Вишивали калини вінок.

То ж ми горді за тебе Вкраїно,

Цей рушник  - це безмежна любов.

І серця наші б’ють воєдино.

Наче срібнії дзвони церков.

Простягнися ж рушник до українців,

В найглухіші куточки землі

Хай народ прокричить: « Ми – єдині»

Сила й міць – обереги твої.

ІY. Підсумок спілкування. (Слайд 21)

     Вчитель.

 -  Діти, отож скажіть, де використовувався і використовується рушник в житті українців?

Діти.

       Немовля загортають в рушник,

Діти.

       Нареченим  під ноги встеляють.

Діти.

      І в далеку дорогу дітей

      З рушниками батьки проводжають.

Діти.

      Найдорожчих і званих гостей

      Яких щиро у гості чекають

      З хлібом-сіллю на рушнику

       В нашім краї завжди зустрічають.

Діти.

       На святих образах рушники,

       Як хвала всемогутньому Богу,

        Що дає нам початок в житті

        І проводжає в останню дорогу.

  Діти. 

         Це життя безконечна ріка,

         Що ні меж, ні кордонів немає.

         Український барвистий рушник

         Символ  нашого рідного краю.

   Вчитель.

  Із бездоння віків,

З неосяжних років,

З незмілілих глибин родоводу

Дивна врода співучих прийшла рушників

 Їх цінують як мудрість народу.

 Щоб довіку нам щастя у долі було

У житті,  не лише на тканині,

Бережім рушники

І родини тепло

Щедро стелим  щкільній родині.

- Як  бачимо,учні, український рушник оспіваний у віршах, піснях, прислів’ях приказках. Отож заспіваймо  пісню « Ой, рушник, рушничок».

( Слайд 22) Учитель і діти виконують пісню « Ой рушник, рушничок»

Вчитель.

-  Дякую, діти , спілкування, за вашу роботу.  Хай стелеться вам доля рушниками.

 

 

ДОДАТОК

Ой рушник рушничок кольорова доріжка

Слова: Вікторія Адамова
Музика: Вікторія Адамова
Мама мені вишивала рушник
Голка наче сріблясте проміння
Дощ за вікном моїм, і неначебто зник
В небі хмари не чорні, а сині
Стати маленькою зростом мені.
Стежкою, аж до зорі мандрувати
Тільки насправді, а не у вісні
Голосно пісню веселу співати.

Ой рушник, рушничок
Кольорова доріжка
Ой рушник, рушничок
Вже стомились ніжки
Ой рушник, рушничок
Полем стелиться нитка
Ой рушник, рушничок
Я маленька, як квітка
Я маленька, як квітка

З маків червоних віночок сплету
Райдуга з ранку доріжкою стане
Все подолаю і все віднайду
Зіроньку з неба яскраву дістану
Друзям в дарунок несу рушничок
Кажуть, що дива на світі немає
Вірю до зустрічі з казкою крок
Щастя навколо по світі я знаю.

Ой рушник, рушничок
Кольорова доріжка
Ой рушник, рушничок
Вже стомились ніжки
Ой рушник, рушничок
Полем стелиться нитка
Ой рушник, рушничок
Я маленька, як квітка
Я маленька, як квітка

 

Пісня  про рушник

Слова: А Малишко. Музика: П Майборода

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.