Година спілкування
«Від матері доні добро передати»
Мета: розширити й поглибити знання учнів про значення матері в житті людини; виховувати в них повагу та любов до матері, турботливе ставлення до неї.
Хід години спілкування
І. Вступне слово вчителя
- Коротке це слово – мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Все її життя із серця б’є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей. Усе її життя – це терпіння, безмежна самопожертва, пробачання провин. Із добра й любові створили матір.
Звучить аудіозапис пісні П.Майбороди «Рідна мати моя».
- Що ви уявляєте, коли вимовляєте слово мама? (Ніжні руки, теплі, ласкаві слова, привітне обличчя, радість у домі, смачну їжу, солодощі, чистий одяг).
- То ви любите своїх мама? А за що? (за те, що вони є; за те, що вони нас жаліють; за те, що вони – мами.)
Мати… Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама… Це те слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов. І кожний із вас скаже: «Найкраща мама – моя, бо безмежна її ніжність.»
Якби люди навчилися берегти доброту, ніжність і любов, що випромінюють серця матерів, усі на цій планеті були б щасливими.
ІІ. Бесіда
ІІІ. Творче завдання «Мамина посмішка»
Учитель просить учнів висловити словами те, що вони відчувають, коли мама усміхається. Наприклад: радість, ніжність, заспокоєння, щастя, тепло. Усі ці слова записуються на дошці. Потім учні, працюючи у групах або індивідуально, складають гімн маминій усмішці й кожен малює свою маму.
ІV. Робота з прислів’ями.
V. Творче завдання «Образ мами»
Учитель пропонує учням скласти збірний образ мами. По рядах він пускає три невеликі аркуші паперу (по аркушу на ряд), які учні, заповнивши, скручують у вигляді сувою.
Кожний має відповісти на одне запитання: що я найбільше люблю у своїй мамі?
По закінченні роботи вчитель читає написане. Виходить збірний образ мами, який учитель, підбиваючи підсумки, коментує.
VІ. Заключне слово вчителя.
Завершити годину нашого спілкування можна словами Яреми Гояна: «Материнський образ являється дітям з любові, встає із сивих туманів віків, із синяви неба і золотавих надвечірї’в, з вишневого цвітіння і калинової задуми. То випливає на небо нашої вічності одне-однісіньке слово, як сонце – Мати! – і купається в сльозі, й відроджується зі сльози, і світиться в сльозі, веселковими барвами дитинної ніжності: Мати, Мама, Мамунця, Мамуня, Мамуся, Мамочка, Мамонька, Матінка, Матіночка, Матуся, Матусенька, Ненька, Неня, Ненечка…»