«ГОЛОДОМОР: ПАМ’ЯТЬ, ЩО РЯТУЄ МАЙБУТНЄ».

ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ «ГОЛОДОМОР: ПАМ’ЯТЬ, ЩО РЯТУЄ МАЙБУТНЄ»

Голодомор 1932–1933 років став однією з найстрашніших трагедій в історії України. Щороку в четверту суботу листопада ми вшановуємо пам’ять мільйонів жертв, які загинули внаслідок штучного голоду. Цей день визначено на державному рівні Указом Президента від 2007 року. ЖНИВА СКОРБОТИ

Голодомор 1932–1933 років — це незагоєна рана в історії нашого народу. Це був не просто голод через неврожай, як стверджувала радянська пропаганда. Це була спланована зброя масового знищення. Сьогодні ми говоримо про це не для того, щоб лише сумувати, а щоб пам’ятати ворога і ціну нашої свободи. ЖНИВА СКОРБОТИ

ПРИЧИНА: СТРАХ РЕЖИМУ Сталін боявся втратити Україну. Це не була параноя однієї людини, це був холодний розрахунок імперії. Українці — нація господарів, індивідуалістів. Вони не хотіли йти в колгоспне рабство. Українець — власник, а не раб. Лише у 1930 році в Україні відбулося понад 4000 масових повстань, у яких взяли участь понад мільйон селян. Радянська влада втрачала контроль над селом. Сталін писав Кагановичу: «Якщо ми не візьмемося зараз за виправлення становища в Україні, Україну ми можемо втратити».

ПРИЧИНА: СТРАХ РЕЖИМУ Мета Голодомору — упокорення. Зламати хребет нації, знищивши її основу — село. Радянська пропаганда десятиліттями стверджувала, що голод виник через посуху. Це брехня. У 1932 році врожай був достатнім, щоб прогодувати населення. Голодомор був спланованою спецоперацією Сталіна. Голодомор був превентивним ударом. Мета — зламати хребет українській нації, знищивши її основу (село) та еліту (інтелігенцію), перетворивши вцілілих на покірних виконавців.

ЗАКОН ПРО «П'ЯТЬ КОЛОСКІВ»: ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ВБИВСТВА Закон про «п'ять колосків» - це народна назва постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 року «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації...». За розкрадання колгоспного майна (а ним вважалося все: від мішка зерна до кількох колосків, знайдених на полі після жнив) передбачався розстріл з конфіскацією всього майна. За пом'якшуючих обставин розстріл замінювали на 10 років ув'язнення. Амністія була заборонена.

ЗАКОН ПРО «П'ЯТЬ КОЛОСКІВ»: ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ВБИВСТВА Цей закон застосовували навіть до дітей. Голодні діти, які йшли на поле шукати їжу (зерно, мерзлу картоплю чи буряки), ставали «розкрадачами соціалістичної власності». Це була держава, яка охороняла хліб від тих, хто його виростив. Тільки за перший рік дії постанови було засуджено 150 тисяч осіб. Це був юридичний інструмент, щоб забрати у людей останнє.

https://www.youtube.com/watch?v=g9ju. Auc. R400

«ЧОРНІ ДОШКИ»: РЕЖИМ ГЕТТО ТА БЛОКАДИ Сьогодні ми знаємо слова «блокада» та «облога» через дії Росії (Маріуполь, Чернігів). У 1932–33 роках це називалося занесенням на «Чорну дошку». Що це таке? Це був адміністративно-репресивний захід колективного покарання цілих районів, сіл та колгоспів за «невиконання плану хлібозаготівель». На «Чорні дошки» заносили переважно села в Україні та на Кубані (де жило багато українців). Це прямий доказ етнічної спрямованості геноциду.

«ЧОРНІ ДОШКИ»: РЕЖИМ ГЕТТО ТА БЛОКАДИЩО ОЗНАЧАЛО ПОТРАПЛЯННЯ НА «ЧОРНУ ДОШКУ»? Село перетворювалося на зону смертіУ село вводили війська, його оточували по периметру. Забирали не лише зерно, а й усю їжу (картоплю, квасолю, сушню) як штраф. Закривалися всі крамниці, вивозилися всі наявні товари (сіль, сірники, гас). Забороняли виїзд. Люди опинялися в резервації смерті..

ПАСПОРТИЗАЦІЯ ТА «ВНУТРІШНІ КОРДОНИ»: ПАСТКА Коли почався тотальний голод, єдиним порятунком була втеча в міста або в інші республіки (Росію, Білорусь), де голоду не було. Влада це передбачила. У грудні 1932 в СРСР запровадили паспортну систему. Але селянам паспорти не видавали. Вони стали кріпаками, прив'язаними до місця проживання. Без паспорта в місті людину арештовували. У січні 1933 року вийшла директива про заборону виїзду селян з України та Кубані.

ПАСПОРТИЗАЦІЯ ТА «ВНУТРІШНІ КОРДОНИ»: ПАСТКАНа кордонах України з Росією та Білоруссю, а також на залізничних станціях стояли військові кордони НКВС. Людей знімали з поїздів. Забирали придбаний хліб. Силоміць повертали в вимираючі села. Це доводить штучність голоду. Якщо голод виникає через посуху, люди тікають туди, де є їжа, і держава їм допомагає. Тут держава зачинила людей у пастці, щоб вони померли.

ПАСПОРТИЗАЦІЯ ТА «ВНУТРІШНІ КОРДОНИ»: ПАСТКА Уявіть, що ваше місто оточили війська. У магазинах немає їжі. Інтернет і зв'язок відключили. Ви хочете виїхати до родичів в іншу область, де безпечно, але на блокпостах вас розвертають назад під дулами автоматів. А якщо ви знайдете на полі залишену кимось їжу — вас можуть посадити до в'язниці. Саме це зробив радянський режим з українцями у 1933 році.

ҐАРЕТ ДЖОНС - ЖУРНАЛІСТ, ЯКИЙ НЕ ЗЛЯКАВСЯНас намагалися переконати, що українці покірно йшли на забій. Це не так. Ми боролися до останнього. Ґарет Джонс — британський журналіст. Він таємно приїхав в Україну, пройшов пішки селами Харківщини, спав на підлозі в хатах селян і ділив з ними останні крихти. Повернувшись, він скликав пресконференцію в Берліні і кричав на весь світ:«Голод скрізь! Люди пухнуть і помирають!». "Я пройшов через села... і всюди чув одне й те саме: "У нас немає хліба, ми помираємо".

ҐАРЕТ ДЖОНС - ЖУРНАЛІСТ, ЯКИЙ НЕ ЗЛЯКАВСЯ Завдяки йому ми маємо свідчення очевидця. А згодом Джонсон загинув за загадкових обставин. «Люди помирають, але правда не може померти. Я буду кричати про це, навіть якщо світ закриє вуха». Ці слова Ґарета Джонса, які звучать як заповіт не мовчати. Він не мовчав тоді, коли це було смертельно небезпечно. Ми не маємо права мовчати зараз. Правда — це наша зброя. Ми вчимо історію не для того, щоб плакати, а щоб знати, навіщо нам армія і держава. Його назвали брехуном. Джонсу заборонили в'їзд до СРСР, проти нього працювала машина радянської пропаганди та західні журналісти, куплені Кремлем. Але він не здався.

"https://www.youtube.com/watch?v=swl. PF-2 IJn. Q"

АЛЕКСАНДР ВІНЕРБЕРГЕР (ФОТОГРАФ ГОЛОДУ) Александр Вінербергер - австрійський інженер, який працював у Харкові. Він таємно зробив близько 100 фотографій голоду на камеру "Leica". Це ті самі найвідоміші фото тіл на вулицях Харкова, черг за хлібом, вимерлих сіл. Він вивіз плівки дипломатичною поштою через Австрійське посольство, бо розумів: якщо НКВС знайде їх у нього — це розстріл.

УКРАЇНСЬКИЙ ОПІР (МІФ ПРО ПОКІРНІСТЬ) До початку тотального голоду (1930–1932) в Україні відбулося понад 4000 масових виступів. «Бабські бунти»: часто ініціаторами були жінки. Вони розбивали склади з зерном, повертали відібрану худобу. Радянська влада боялася стріляти в жіночі натовпи, тому спочатку була розгублена. У деяких районах люди бралися за зброю. Щоб їх придушити, влада залучала армію та авіацію. Голодомор став відповіддю режиму на цей опір — коли не вдалося зламати силою, вирішили зламати голодом.

УРОК ІСТОРІЇ: ПАРАЛЕЛІ ІЗ СЬОГОДЕННЯМ Історія повторюється, бо зло не було покаране. Ми бачимо ті самі методи у діях Росії сьогодні: Крадіжка хліба: у 1933-му вивозили все до зернини. У 2022–2025 роках окупанти крадуть українське зерно з елеваторів та блокують порти, шантажуючи голодом весь світ. Знищення еліти: тоді було «Розстріляне відродження». Зараз — катування та вбивства активістів, вчителів, патріотів на окупованих територіях (Буча, Ізюм, Херсон). Депортація: тоді українців висилали в Сибір. Зараз дітей та дорослих примусово вивозять у глибинку РФ.

ЧОМУ СВІТ У 1933 РОЦІ ЗАКРИВ ОЧІ НА ТРАГЕДІЮ?Економічна вигода Геополітика та страх Успішна пропаганда та брехня. УРОК ІСТОРІЇ: ПАРАЛЕЛІ ІЗ СЬОГОДЕННЯМ Волтер Дюранті (лауреат Пулітцерівської премії!) писав: "Росіяни голодні, але не помирають з голоду". Йому вірили більше, ніж чесному Ґарету Джонсу.

УРОК ІСТОРІЇ: ПАРАЛЕЛІ ІЗ СЬОГОДЕННЯМ ЧИ БАЧИМО МИ СХОЖУ ПОВЕДІНКУ ДЕЯКИХ КРАЇН СЬОГОДНІ (ПІД ЧАС ВІЙНИ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ)?Глибоке занепокоєння" замість дій. Економіка (Газ та нафта замість зерна)Інформаційна війна. Втома від війни

УРОК ІСТОРІЇ: ПАРАЛЕЛІ ІЗ СЬОГОДЕННЯМЩО СПІЛЬНОГО МІЖ 1933 РОКОМ І ДІЯМИ РФ ЗАРАЗ?Крадіжка хліба Геноцидна риторика Знищення еліти

УРОК ІСТОРІЇ: ПАРАЛЕЛІ ІЗ СЬОГОДЕННЯМУ 1933 році наш народ вбивали голодом, тому що у нас не було власної держави, не було своєї армії, яка б могла захистити кожну хату, кожен колосок. Ми були беззахисні перед імперією. Сьогодні все інакше. Так, війна триває, і нам боляче. Але ми більше не мовчазні жертви. Ми — нація, яка має силу дати відсіч. Ми знаємо свого ворога в обличчя і знаємо ціну нашої свободи. Запам'ятайте слова Джеймса Мейса: "Незалежність України — це єдина гарантія того, що геноцид ніколи не повториться". У ЧОМУ ГОЛОВНА ВІДМІННІСТЬ МІЖ НАМИ ТОДІШНІМИ І НАМИ ТЕПЕРІШНІМИ?

Тож у цю суботу, о 16:00, я прошу вас запалити свічку пам'яті у вікні. Хай цей маленький вогник стане символом двох речей: нашої скорботи за тими, кого не стало, і нашої віри в те, що Україна вистоїть. Ми є. Нас не знищили. Це вогник перемоги життя над смертю.

https://www.youtube.com/watch?v=ey. Jw. Uj. NWij. E