ГРАФІЧНА ФАСИЛІТАЦІЯ

– відома як візуальне мислення, графічний запис, групова графіка, карти історій. Карти, що створюються з використанням зазначеної технології, допомагають учням краще усвідомити реальність, накреслити стратегію та план досягнення успіху.

Дослідник К. Роджерс наголошує на тому, що в сучасному світі, для якого характерними є постійні зміни,  акцент у навчальному процесі необхідно перенести з викладання на фасилітацію.

     В епоху інформаційних технологій та великих обсягів повідомлень важливо, щоб потрібна інформація запам'ятовувалася та потрапляла в довгострокову пам'ять.

     Для цього на допомогу кожному –  графічна фасилітація. 

2 основних формати

Метод візуальних шаблонів                           

     Цей варіант графічної фасилітації  передбачає можливість для вчителя попередньо підготуватися та принести із собою великоформатні візуальні матеріали для роботи з командами.  Заповнювати шаблон можна в декількох варіантах – текстовому, візуальному (текст + образи) або із допомогою наліпок (команди вклеюють свої картки в заготовлені для цього місця).

Синхронна графічна фасилітація

     У цьому випадку в учителя немає можливості підготувати шаблон заздалегідь, оскільки візуалізації піддаються ті пропозиції, варіанти, вирішення тощо, які народжуються в учнів прямо в процесі роботи. Цей варіант графічної фасилітації вважається складнішим тому, що тут необхідне вміння не тільки працювати з командою, керувати груповою динамікою та розробляти ефективний для учасників процес, але і на «льоту» вихоплювати та «переупаковувати» їх у зрозумілий формат.

Використання прийому

     Метод графічної фасилітації застосовують, коли піднімають гострі теми, які вимагають конкретних рішень; коли ситуацію важливо розглянути комплексно, з різних сторін; коли потрібно організувати ефективну дискусію, де кожен учень може висловитися, поділитися ідеями та досвідом.

     Використання графічної фасилітації потрібне для того, щоб допомогти групі знайти найбільш креативне розв’язання проблеми, сформулювати чіткі цілі, спланувати найшвидший шлях їх реалізації. Графічна фасилітація полягає у візуалізації ідей на папері за допомогою використання слів та ілюстрацій, покращує мисленнєвий процес, змінюючи традиційне лінійне мислення на креативне.

     Практика показує, що педагог – це творча професія, а педагогічна діяльність відзначається унікальністю, оригінальністю та неповторністю, її дедалі частіше розглядають як допомогу або фасилітацію.

     Фасилітатор (від англ. facilitate): сприяти, допомагати, полегшувати. Це вчитель, основне завдання якого полягає в стимулюванні та направленні процесу самостійного пошуку інформації та спільної діяльності учнів.    Фасилітація – це організація й управління процесом обговорення певних питань (тем) у групі. Мета учителя-фасилітатора – організувати спілкування всіх учнів, налагодити ефективний обмін думками таким чином, щоб зіткнення думок перейшли в конструктивне русло, розбіжності були успішно подолані й прийняте рішення було вироблено.

Перед учителем-фасилітатором стоять завдання

Допомогти учням стати самостійними активними учасниками навчального процесу та краще зрозуміти особисті позиції й позиції інших.

Спостерігати за процесом засвоєння, помічати в ньому моменти напруження й проривів.

Моніторити якість отриманих результатів.

                                       МЕТОДИ ФАСИЛІТАЦІЇ

Фасилітаційна організація процесу педагогічного спілкування

Створює реальний психологічний контакт, який виникає між учителем і учнем та особливу психологічну атмосферу, яка сприяє взаємному прояву особистої активності.

Забезпечує суб’єкт-суб’єктивні стосунки.

Сприяє усуненню різноманітних психологічних бар’єрів, що виникають під час взаємодії педагога та дітей (вікові, соціально-психологічні, мотиваційні, установчі, пізнавальні).

Переводить учнів зі звичної для них позиції, підпорядкованості вчителеві, на позицію співробітництва.

     Отже, графічна фасилітація – це універсальний метод, який може бути корисним в освіті. Із заглибленням у фасилітацію, як інструмент створення середовища співпраці та сотворчості, мотивації й самоорганізації,  прийшло розуміння, що в сучасному світі давно закінчився час героїв-одинаків. Лише ефективна команда може стати успішною. Саме тому, важливо опановувати фасилітацію як стиль керування та взаємодії.

МЕТОД ФАСИЛІТАЦІЇ

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

Поради

Як учителям і батькам зробити щось разом?

У класі вирішили провести свято й попросили батьків долучитися до організації. Батьки долучилися, обговорили, придумали, але так нічого й не організували.

Як уникнути таких ситуацій? Як перетворити шкільне життя у співпрацю між усіма його учасниками? Як досягти того, щоб усі робили щось із задоволенням, а не тому, що їм делегували певний обов’язок? У цьому може допомогти метод фасилітації. 

Що потрібно для фасилітації?

Крок перший

Сформулювати тему зустрічі. У ній обов’язково має бути дієслово «робити». Якщо ви будете формулювати тему: «що ви думаєте про…», то це не призведе до результатів.

Крок другий 

Запросити на зустріч усіх батьків. Для цього є кілька шляхів. Водночас розмістити запрошення на сайті чи на дошці оголошень, розказати про зустріч учням у класі.

Крок третій

Під час зустрічі батьки мають об’єднатись у кілька команд по 3-5 осіб.

Крок четвертий

Кожен записує на аркуші мінімум 7 ідей, щоб вони хотіли бачити.

Чотири важливі моменти

По-перше, це мають бути якісь конкретні речі.

По-друге, у кожному формулюванні має бути дієслово. Наприклад, не «літературні читання», а «організовувати літературні читання».

По-третє, потрібно писати все, що хочеться, не думаючи про обмеження.

По-четверте, потрібно ставити себе на місце дитини й замислюватися, чи буде це цікаво та корисно для неї.

Крок п’ятий

Групі потрібно обрати 10 ідей і кожну написати великими буквами на окремих аркушах.

Крок шостий 

Ідеї всіх команд необхідно прикріпити на дошку чи стіну. Потім їх потрібно об’єднати в кілька окремих хмарок (стовпчиків). У хмарки об’єднуються тематичні ідеї. Наприклад, дві ідеї: «проводити Pizza Day для учнів, учителів і батьків» та «організувати кіноклуб» можна об’єднати в хмарку «Спільне дозвілля». Для зручності кожній хмарці дають якусь назву. Цей процес називається хмаровими технологіями.

Крок сьомий

Коли всі хмарки сформовані, кожній людині потрібно написати своє ім’я й прізвище на двох маленьких аркушах (це можуть бути стікери, які зручно клеїти). Перший аркуш треба наклеїти біля хмарки, таким чином обираючи тему, в якій людина хоче працювати. Другу – біля проекту, яким би вона хотіла займатися. Якщо людина не зацікавлена щось робити – то не клеїть свої імена до жодної хмарки чи проекту.

Крок восьмий

За допомогою попередніх кроків ви формуєте команди. Якщо до якогось проекту долучилися мінімум три людини – то їх уже, можливо, достатньо для реалізації. Якщо ода чи дві – то їх потрібно попросити знайти ще когось зацікавленого (не обов’язково серед присутніх).  Люди в командах мають домовитися, хто буде координатором. Він відповідає за те, щоб в найближчі десять днів зустрітися й обговорити, що команда робитиме далі. Правило лише одне: після першої зустрічі кожна людина має зрозуміти, з ким і коли буде наступна зустріч та навіщо. За узгодження дій відповідає координатор, проте результат проекту – відповідальність усієї команди. Команди можуть рухатись у зручному для себе темпі – залежно від кількості вільного часу. Учителю треба зустрічатись зі всім складом раз на два-три тижні та ділитись тим, хто що робив протягом цього часу. Якщо цього не робити, то батьки можуть розслабитися й відкладати все на потім.

Чому працює метод фасилітації?

     Особливість цього методу полягає в тому, що батьки самі генерують ідеї й погоджуються взяти за щось відповідальність.

     Окрім того, цей процес сприяє об’єднанню й розумінню, що всі роблять спільну справу. Ніхто не вважатиме, що щось зробила школа, всі казатимуть: «Це зробили ми всі разом».

Фасилітація – допомога групі бути продуктивною!

     Тема фасилітації може бути будь-якою.