Гумористична сценка на дві дійові особи до Дня вчителя

На педраді (точніше, після неї)

До Дня вчитель гуморсценка від дев’ятого класу

Дійові особи:

Елеонорівна – Куліш Ольга;

Калістратівна – Боровинська Вікторія.

Виходять на сцену дві вчительки з великим досвідом роботи

Елеонорівна. Добрий день, дорогенькі наші учні!

Калістратівна. Елеонорівно, зупинися! Які учні?! Ти не на уроці!!!

Елеонорівна. Ой, Господи, точно..., Калістратівно... Добрий день, дорогі глядачі!

Калістратівна. Добрий день усім! Ви тут зібралися, щоб подивитися, що діється на педраді?

Елеонорівна. А дзуськи! Це професійна таємниця. А от ЩО після неї – приємного перегляду.

Калістратівна. Я думаю, що після нашого діалогу, ви більше дізнаєтеся про учительське життя.

Елеонорівна. Калістратівно, ти знаєш, ЯКИЙ у неділю буде день?

Калістратівна. Знаю. Наш день, ДЕНЬ УЧИТЕЛЯ!

Елеонорівна. Е, ні! День нашої каторги!

Калістратівна. Точно, Елеонорівно... Оце щороку святкуємо наш ДЕНЬ, і щороку після гулянки усіх розвожу по хатáх, бо в мене одної тільки є машина. А так хочеться, Елеонорівно, щоб у цей ДЕНЬ хоч раз МЕНЕ розвезло!..

Пауза

Елеонорівна. Подружко, а пам’ятаєш перший свій день у школі у ролі мучительки?

Калістратівна. Так, це було незабутньо: перший дзвоник, усміхнені учні, відро квітів...

Елеонорівна. І я була щасливою, Калістратівно. Щаслива... дура! Отак і пропрацювала 10 років... (важко видихнувши) а потім доживала до пенсії...

Калістратівна. Ти чого?! Ану нюні підбери, ми ж досвідчені методистки!

Елеонорівна. Ну так, звісно!.. З п’ятдесятип’ятирічним досвідом.

Калістратівна. А... перестань. Он глянь, скільки у нашому колективі мóлоді!

Елеонорівна. Ага! Невгамовні глобал тічерз! Ще не нанюхалися шкільного пороху!

Калістратівна. Це ти про крейду?

Елеонорівна. Ага! А то  все їм подавай інтерактивні дошки, мультимедійки. Що там ще супер-пупер наворочене?..

Калістратівна. І це при тому, що вони корів не тримають! О!

Елеонорівна. Як ми, по чотири дійних, ще двох бичків. А ти чула, що Лєночка корів поздавала (з жахом)?

Калістратівна. Ай молодець! Хоч виспиться!

Пауза

Калістратівна. Елеонорівно, а як там твої?

Елеонорівна. Що? Зошити?

Калістратівна. Та ні!

Елеонорівна. Хто? Учні?

Калістратівна. (Хреститься) Цур-цур-цур їм! Діти! Твої!

Елеонорівна. Калістратівно, ти що? Забула? Нещасні мої діти! Я їм триста разів казала! А вони ж не послухалися! Тепер у нас учительська династія у третьому коліні. Хіба я їм такої долі бажала...

Калістратівна. А я свого згадую, коли його вчила. Кажу, давай щоденник на оцінку (це коли вже дзвоник пролунав на перерву), він зривається, біжить і кричить: «Вдома поставите, ми ж разом живемо!». Отак і досі бігає від однієї до іншої. От  уже ж і бабій вродився...

Елеонорівна. Не переживай, переросте. Калістратівно, оце ми з тобою сьогодні посекретничали!

Калістратівна. Ой, я ще згадала. Пам’ятаєш, я колись дуже поспішала на перший урок і забула одягнути спідницю, так і просиділа у кардигані весь день. Відтоді ношу тільки брюки!

Елеонорівна. А знаєш, моя дорогесенька, що я найбільше не люблю у нашій роботі?

Калістратівна. Дітей?

Елеонорівна. Ти що, ні! Ми заради них ще живемо!

Калістратівна. А ЩО ж тоді?!

Елеонорівна. Заміни! От нема у мене уроків (вікно по-нашому). А якась поїхала на курси (і я там була...). От у мене вікно, думаю, вип’ю чаю з лимоном...

Калістратівна. А тут бац – заходять дев’ятикласники: «А ми до Вас!!!».

Елеонорівна. Я трохи не вдавилася (сама ж розклад не подивилася).

Калістратівна. Зате, які тоді уроки проходять!

РАЗОМ. КЛАСНЮЧІ!!!

Елеонорівна. Ой! Щось хруснуло (хапається за коліно).

Калістратівна. Ой! Щось кольнуло (хапається за серце).

Елеонорівна. Йдемо, ліки приймемо. І хоч тоді нас розвезе, а вже завтра на роботу.

Калістратівна. Карвалолчику, кальцемінчику, ми йдемо до вас...

Уходять