Хай завжди буде хліб на столі, І як сонце сіяє над світом.

Хліб – всьому голова

 

Мета: Прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба;

виховувати повагу до людей праці; ознайомлювати учнів з минулим  свого народу,  звичаями  нашого краю.

Обладнання: Колоски пшениці, коровай та вироби з тіста на вишиваних              

                      рушниках.

                 Виходять двоє ведучих в українських костюмах, одна

тримає коровай. Вклоняються і бережно кладуть його на вишиту

скатертину.
1-а: 3 хлібом у нас зустрічають гостей,

Хліб на весіллях цвіте в короваї,

І кращих немає на світі вістей,

Ніж - хліб уродився у рідному краї.

Хліб священний лежить на столі-

Запашний і рум'яний, високий,

Знають добре старі й малі,

Що то рук хліборобських неспокій.

Хліб священний лежить на столі,

В нього запах жнив'яного літа,

Хай завжди буде хліб на столі,

І як сонце сіяє над світом.
2-а: Хлібом-сіллю Вас вітаєм і здоров'я всім бажаєм,

Під веселий рідний спів посилаєм Вам уклін.

пісня "Ой зелене жито, зелене"

 

1-а: Хліб - усьому голова. Мабуть, ці слова Ви вже чули багато разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитись по -буденному. Це святиня людська. І скільки не проходить років і тисячоліть, а він залишається святим і величним завжди, В чому ж ця сила і велич хліба?

2-а: Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

Любов'ю трударів і радістю земною,

 

І сонцем, що всміхалося весною, І щастям наших неповторних діб-Духмяно пахне хліб!

1-а: Теплий хліб, виплеканий теплими руками,-

Таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому?

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,
Як поведуть твої брати
Зерном наповнені машини?
Хліб пахне соками земними.
2-а: Звідки ж бере початок шматок хліба?

1-а: Хліб люди їли завжди і у великій кількості. І він ніколи не приїдався,

не надоїдав-така дивовижна властивість цього головного продукту харчування.

 

 

 

 

2-а: Хліб здавна був символом благополуччя. Відношення до нього було,

як до священного предмету-шматочки хліба ніколи не викидали, їх віддавали пташкам, домашнім тваринам. Гріхом рахувалося не доїсти шматок хліба. Якщо ж він падав на землю, його треба було підняти, обтрусити, поцілувати і доїсти.

1-а: Здавна хлібу надавали круглої форми, ототожнюючи його зі сонцем.

Якщо у домі  пахне хлібом - тут злагода та щастя. Якщо  в державі

колосяться хлібні поля - тут мир і достаток. Хліб - це частина , хліб - це рука допомоги, хліб - сила, могутність держави. Хліб - це святість.

2-а: В  усі  віки хліб  був  обов'язковим  атрибутом,  що  супроводжував

найважливіші події в житті людини. Коли народжувалася дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину - на здоров'я і достаток. Коли дитина йшла на навчання до дяка, то батько ніс пучок різок, горщик каші і хлібину - на розум, силу, здоров'я. На весіллі молодих зустрічали хлібом - сіллю і молоде подружжя схиляло голови перед  хлібом, цілувало його, приймаючи благословення.

1-а:    На тому місці, де мали ставити хату, сіяли пшеницю.

Якщо вона добре сходила, це означало, що місце добре, чисте і хату можна будувати. На толоку сходилося багато людей, це був чудовий давній звичай, що засвідчував братерство, доброзичливість, взаємодопомогу. Люди сходилися на толоку, вважали дорогими гостями.

2-а:     В   нову  хату  входили  тільки   з   паляницею.   Вважалося   великою

невихованістю і неприязню до господаря зайти в нову оселю без хліба. Принести хліб - означало щире побажання господарям достатку, здоров'я та добра.

1-а:    Великою майстерністю вважалося вміння пекти хліб. Добрі господині

славилися на все село. Коли по вулиці розходився запашний хлібний дух, сусідки перемовлялися: "Мабуть, це вже Марія хліб вийняла, у неї завжди вдається хліб". І зрозуміло, коли в сім'ю входила невістка, свекруха найперше перевіряла, як вона вміє пекти хліб.

2-а: В усі часи майже всі свята були пов'язані з хлібом і не тільки як з найпотрібнішим продуктом харчування, а й як з найголовнішим , навколо його розгорталося дійство. На Різдво обов'язково пекли пироги з капустою і маком, пампушки, дрібні пиріжки, якими частували дітей, готували кутю з товченої пшениці, вносили сніп жита - "злато, щоб увесь рік ми жили багато.

1-а: На Великдень у красному куті виставляли високі паски, прикрашені гілочками свяченої верби і свічками. Навколо пасок - барвисті крашанки та писанки. Якщо в хаті є дівка на виданні, клали їй паску на голову і казали:

"Аби у людей така величина, як паска пшенична".

Малу дитину клали у порожній "дорідник", примовляючи: "Аби так скоро росло, як паска росте.

2-а: На Трійцю обов'язково на великих листах пекли з доброго тіста

пироги із солодкою літньою начинкою - мазури. Пиріг ставили   посередні
столу і прикрашали духм'яною, квітками, пахучими травами.
1-а: На свято Андрія влаштовували вечорниці, основним тут було кусання

калитки. Калита - великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівчата,
тісто місять по черзі. Тісто солодке, з медом, зверху калиту оздоблюють
сухими вишнями чи родзинками - "щоб гарна була". Посередині дірка. В
дірку протягають червону стрічку і підвішують до сволока. Підвішують
високо. Щоб парубок міг дістати зубами калитку тільки тоді, як добре
підстрибне." Біля калитки стає вартовий - "Пан Калитинський". Веселий
парубок - жартівник, він смішить хлопців, і якщо розсмішить, парубок
немає права кусати. "Пан Калитинський" мітить його чорною сажею.
2-а: Чи знаємо ми ціну шматка хліба? Чи вміємо ми оцінити його смак?

Напевно, тільки той, хто їв його недосито, хто пережив голод, знає йому ціну.

1-а: Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і

життя країни. Та багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Сонце сходило над схолоднілими за зиму полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні.

 

2-а: 1932 рік був дійсно не дуже хлібним, коли зібрали зерна лише на 15-

20% менше звичайного. Але Сталін приказав конфіскувати більшу частину зерна безплатно на потреби міста. Загони в пошуках зерна обшуковували кожний дім, зривали підлогу, лазили в колодязі. Навіть тим, хто пух від голоду, не дозволялося залишати зерно у себе... Людині, яка збирала зерно за комбайном, грозило 10 років виправних робіт чи навіть смертна кара, за "розкрадання соціалістичної власності". Підраховано, що весною, 1933 року на кожного члена сім'ї було приблизно 1,7 кг. хліба на місяць. Залишившись без хліба, люди їли кору, листя, кішок, собак, навіть були випадки людожерства. Страшніше всього було дивитися на маленьких дітей, в яких висохші кінцівки звисали з роздутих животів. Число жертв цього голодомору близько 6 тис. чоловік, що старанно приховувались. Люди за кордоном не могли повірити, що СРСР вивозить хліб, а в Україні лютує голод.

1-а: Скрізь, як говорить Шевченко "Село неначе погоріло, неначе люди

подуріли". Від голоду помирали, дорослі, і такі, як Ви, діти, промовляючи своє останнє слово в житті - "хліб". Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя.

2-а: По-особливому цінили хліб і на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Особливо гостро відчули ціну шматку хліба ті, кому довелося пережити блокаду Ленінграду. 8 вересня 1941 року Ленінград був блокований. Перший день догорав, а попереду було ще 900-900 страшних голодних блокадних днів. Блокадний пайок важив трохи більше 100 грамів, а самого хліба у ньому було 10 частина.

1-а: Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки

далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все - таки хліб і хліб для живих.

Солдатський хліб - черствий сухар

І в казинку незмінна каша

Ми винесли тяжкий тягар,

Така вже, видно, доля наша.

Тоді збагнули ми, що хліб

Здобутий боєм цеї роти,

Ми проміняти не змогли б

На всі житєйськії щедроти.

2-а: І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх

днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

1-а: І, коли Вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте - це неправда. Є

гіркий, є чорний, позичений. А легкого хліба нема.

2-а: В наших руках - свічки пам'яті. Присягаємося ж нашою гіркою

пам'яттю, що не допустимо знущання. Земле, наша! Мати наша! Годувальниця і заступниця! Не пам'ятай зла за те, що шматували твоє тіло вогонь та залізо, що часом не піт трударя капав у лоно твоє, а кров бранців твоїх. Земле рідна, прости, що засівали тебе не хлібом єдиним, а росла на тобі короста горя, кукіль та

чортополох жорстокості. Прости за те, що дорогоцінний дар твій - хліб насушний -топтали у багно, топили у морі, палили. Обійми і покрий вічним спокоєм тих, хто залишився в тобі у той страшний 33-й і 41-й і буде в кожному з нас вічна пам'ять про них!

1-а: Та не можна вбити землю, вбити хліб, як не можна побороти життя.

Мов перше - найсолодше із зітхань,

Мов перше - найтривожніше з чекань,

Крізь втому днів, і крізь безсоння діб -

Мій перший хліб! Мій найсолодший хліб!

2-А: Налитий колос прагне до землі,

І кожний гін - неначе справжній біль,

І кожний гін у пам'яті моїй

О, перший хліб! Такий тривожний хліб!

1-а: Срібритися під росою на чолі-

Як спрагою нас полудень пече... Вже налилося втомою плече... А хліб іде! Такий гарячий хліб!

2-а: Як віднайти найвлучніше і з слів -

Шукаю й відкидаю всі підряд –

Яке могло б достатку передать,

Який у цьому році трудний хліб!

1-а: Зупиниться опівночі комбайн,

Озвуться болем мозолі,

Та не біда, адже за виднокрай

В валках лежить твій, мій, наш спільний хліб!

2-а: Нехай же з року в рік,

Із роду в рід -

          Не буде хліборобам переводу.

          Хай слава їхня вічно не заходить,

           Аж поки сонце ллє на землю світ!
1-а: Важка праця хлібороба. Це і недоспані ночі, напружені дні, висушене

сонцем обличчя, і мокра від поту сорочка.
2-а: Шануй же руки в мозолях

Вклонися мудрим і землистим,

Як і щороку на полях

                    Пшеницю сіють  золотисту.

1-а: Зараз на допомогу людині прийшла техніка -трактори, комбайни, машини. А у давні часи кожний колосочок мали зібрати руки селянина, зросити потом. Але завжди у полі, на ниві з працею поруч лилася пісня.
2-а: Дзвенить колоссям нива золота,

Сповняє лан ранкова світла повінь,

 І літній день, краси й наснаги повен,

В вінок пшеничний пісню запліта.

Та пісня ллється радісна й проста,

.

Де простягайсь хлібів дозрілі гони, Де гримотять комбайнові загони, Збираючи пшениці і жита.

Звучить пісня "Ой шумлять хліба"

1-а: А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди, який

він важливий у житті.

-Риба- вода, ягода - трава, а хліб усьому голова

.

2-а: Паляниця - хлібові сестриця.

1 -а: Довелося будувати на хліб сіль заробляти.

2-а:                    Калинова гілка - хлібові тітка : 

1-а                 Нема святішої святині, як хліб на нашому столі,

2-а: Земля матінка, а хліб батечко.

1-а: Хліб частина історії і її майбутнього. Він дивний початок і окреме щастя життя. Раніше люди говорили про хліб, як про живу істоту. "Хліб - годувальник", "Хліб - батечко". То чи заслуговує він такої величі?
2-а: Ми кажем: хліб. У слові цім усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Весна, що цвіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно.

В путі не впав, з дороги не зійшов,

Ніхто, якщо у жилах його - сила,

Ми кажем: хліб. І знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила.

 

 

1-а: Ми кажем: хліб. Та важко він росте,

На нього спеки, буря, град і злива, Як часто ще колосся золоте, Калічиться негодами на ниві. Та хліборобське серце - не із тих, Які здаються у полон розлуки, Співаю славу людям, у яких,

.

Міцнішають перед бідою руки.

 

2-а: Так, він заслуговує такої величі. І зараз ми зачитаємо пам'ятку про хліб, і ми впевнені, що ці слова залишаться не тільки в Вашій пам'яті, а і в серці, у вашому ставленні до хліба - назавжди.

ПАМ'ЯТКА

1-А: Друже! Може ти станеш трактористом чи шахтарем, але хто ти б не

був, і ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба.

2-а:  Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий і чесний, стався до

нього так, щоб і для твоїх дітей і правнуків він завжди лишився прекрасним дивом, витвором рук людських.

1-а:   Запам'ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі, долі багатьох

людей, їхня невтомна праця.

2-а: Не топчи хліба, не кидай недоїденим, не гордуй ним. Пам'ятай: за хліб платять життям. А шматок хліба поділений навпіл, робить людей друзями.

•

1-а: Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся

віддячити йому за хліб усім добром, на яке тільки здатен.

2-а:   Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб.

Будьмо ж вдячними, друже!

1-а: Пам'ятай ці слова завжди. Шануйте працю хлібороба! Шануйте хліб!

2-а: В народі хліб, мов матір поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

 І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Так хай же щедро наливає соком,

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком, Його величність - годувальний ХЛІБ!

1-а: Любіть землю! Любіть працю на землі!

Бо із землі поростає зерно, з якого починається життя.

Нові часи, нові завдання, нові вимоги.

Підводиться з колін Україна, їй потрібні справжні господарі, які перетворюють родючі землі на квітучий сад, здобувши в цьому безсмерття.

2-а: Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці. До неї

ми повинні ставитись по - новому, робити все для того, щоб вона була для
нас внутрішньою потребою. Так лише чесна і самовіддана праця може
зробити кожного з нас щасливим. Праця для блага рідного народу, нашої
України.
1-а: Горжуся родом хліборобів,

Майстрами хліба і землі,

Шануй скромний їх доробок,

Діла великі і малі...

Ось дар священний їх - хлібина,

Лежить у мене на столі,

Неначе пісня голубина,

Неначе сонце на крилі.

Хто спік її, коли? Не знаю,

Чийого серця там тепло,

Але я завше в ній пізнаю

Життя людського джерело.

У ній краса земна і сила

Пошана, щастя і любов,

Недаром нива колосилась,

Вбирала в себе цвіт дібров.

Дівочий сміх, цілунок перший

І радість тиху матерів,

Щоб хліб у пісню перевершить

Під сяйвом ранньої зорі.

2-а: Пролетять   над   Вами   лебеді   дитинства і   прощально   помахаючи

крилами, зникнуть за обрієм. Вам обирати майбутнє. І яким воно буде - все залежить від Вас.

1-а:      Тільки в чесній праці, твоя добра слава і твоє безсмертя. Згідно за

народною мораллю, праця - то найвища чеснота, найповніша засада життя. Саме в наполегливій праці людина пізнає свою сутність на землі.

2-а: Хліб, наче сонце, зіграє теплом,

Хліб поведе нас достойним шляхом.

Хліб, наче, пісня, мистецтва краса:

Свіжість йому дарує роса.

Твердість характеру від хлібороба,

Якість і вміст має вищої проби!

1 -а: Завжди нехай за святим столом,

Буде хліб, буде сіль, буде пісня,

Зорею ясною над рідним селом

Горить в Вашім серці мелодія звична

;

Хай лине землі зачарований спів,

Хай душі розбудить ця пісня священна Шануйте, любіть Ви своїх матерів, Шануйте й любіть нашу матінку землю.

Звучить пісня

2-а: На почесному  місці  лежить  коровай.  Він  випечений дбайливими  руками наших мам.

1-а: За давнім народним звичаєм українців, ми розділяємо коровай між  усіма присутніми на нашому святі  

2-а: Нехай шматок духм'яного короваю нагадає кожному із вас про святий

обов'язок перед рідною землею, про причетність до споконвічного ремесла дідів і прадідів, до мирної місії хліборобів - творця доброту і щастя.