Хвороби зернових колосових культур. Заходи боротьби

Тема: Хвороби зернових колосових культур. Заходи боротьби. Мета: Дидактична - вивчити основні хвороби зернових колосових культур. Виховна – виховання почуття відповідальності.

ПЛАН1. Сажка злаків.2. Іржа злаків.3. Борошниста роса злаків.4. Кореневі гнилі .5. Смугаста плямистість ячменю.6. Ріжки.

Зернові колосові культури в Україні уражуються багатьма хворобами, переважно паразитарної природи. Недобір врожаю зернових колосових культур від комплексу хвороб становить в середньому 12-18%, а в роки епіфітотій – 25-50% і більше.

Хвороби зернових злаків. Неінфекційні хвороби можуть виникати при нестачі або надмірної кількості поживних речовин - азоту, фосфору, калію; відсутності потрібних рослинам мікроелементів - бору, марганцю, міді та ін., недостатнє або надмірне зволоження; несприятливих погодних умов, механічних пошкоджень, наявності шкідливих речовин у повітрі, ґрунті. Нестача PЖовта карликовість ячменю. Нестача Mg. Нестача Сu

На злаках трапляється кілька видів сажки, основні з них такі: сажка і зона пшениці, сажка і тверда сажка ячменю, стеблова сажка жита, зона і сажка вівса, сажка і пухирчаста, сажка кукурудзи. Всі вони вузькоспеціалізовані і уражують певні культури; наприклад, спори сажки вівса уражують тільки овес і не можуть спричинювати сажку на пшениці і ячмені. Сажка - одне з найшкідливіших захворювань хлібних злаків. Сажка завдає великої шкоди. Сажка - дуже поширена хвороба, вона трапляється повсюди, де виро­щують зернові.

Хвороба виявляється в період молочної стиглості зерна. Ура­жені колоски мають інтенсивніше зелене забарвлення, ніж здо­рові, надалі ознака втрачається, й уражені колоски стають тьмяними. Криючі лусочки й остюки роздуваються, уражене зерно стає здутим й округлим. Вміст зараженого зерна являє собою чорну сажисту масу, що складається з безлічі круглих, з сітчастою оболонкою спор з неприємним оселедцевим запахом, внаслідок чого зона дістала назву мокрої, або смердючої. При зараженні пшениці зоною руйнується тільки зерно, а колоскові частини збе­рігаються, включаючи навіть оболонку, такі заражені зерна часто називають сажковими мішечками.

В період воскової стиглості хворі колоски легко виявляються в посівах пшениці, від легкості вони не поникають донизу, як здорові, а стоять вертикально. При обмолоті зерна сажкові мішечки руйнуються, спори ви­вільняються й забруднюють здорове зерно, машини, тару, потрап­ляють в грунт. Зона зимує у вигляді спор на зерні. Потрапляючи в грунт, за­бруднене зерно починає проростати, при цьому спори, які є на по­верхні насіння, проростають в ба­зидії з базидіоспорами. Базидіоспори зливаються між собою, і дають росткову трубочку, яка заглиблюється в молодий проросток пшениці й заражує його.

Схема розвитку зони пшениці1- уражений колос; 2- зруйнований сажковий мішечок; 3- заспорення зерна; 4- проросла спора сажки; 5- зараження проростка зерна; 6-розвиток міцелію сажки (М) у рослині

Зерно заражується зоною під час свого проростання, тобто заражується тільки пророс­ток пшениці, при наступному рості рослини зараження не настає. Заражуються рослини при тем­пературі грунту 6-15°С. Чим більше забруднено насіння спорами гриба, тим вищий процент ураження пшениці зоною. Рослини сильніше уражуються при занадто ранній сівбі ярих і пізніх - озимих, а також при глибшому за­гортанні насіння. Потрапивши в молоду рослину, грибниця розростається і до коло­сіння нічим не проявляє своєї при­сутності. Розростаючись у молодих ділянках стебла, вона відмирає в старих. Досягнувши колоска в пе­ріод його формування, міцелій починає посилено розростатись, а потім розпадається на спори, утворюючи замість зерна сажкові мішечки.

При­ховані втрати полягають, коли молоді сходи бувають заражені сажковим міцелієм, що під його дією гинуть; іноді сажковий міцелій росте, але не досягає колоска, рослина зовні здається здоровою, але пригніченою. Спори зони в грунті довго зберігатись не можуть, під дією різних грунтових мікроорганізмів вони ослизнюються, розпа­даються і гинуть. Грунт досить швидко (1-2 мі­сяці) звільняється від спор зони. Основним джерелом зараження є сажкові спори, які містяться на поверхні здорового насіння - необхідне хімічне протруювання насіння.

Сажка пшениці. Збудник хвороби - Ustilago tritici Jens. За­хворювання поширене повсюди. Сажка пшениці за характером зараження і проявом хвороби різко відрізняється від зони пше­ниці. Збудник сажки руйнує всі частини колоска, за винятком стрижня. Тому колоски, уражені сажкою, легко помітити в полі - всі частини колоска перетво­рені в чорну спорову масу. Хламідоспори збудника сажки знач­но менші, ніж у зони, округлі, з дещо шипуватою оболонкою. З хворого колоска спори потрап­ляють за допомогою вітру на здорові квітки. На приймочці квітки вони проростають в гриб­ницю, яка проникає в зав’язь і заражує її. Із зара­женої зав’язі формується зовні нормальне зерно, в якому в стані спокою міститься грибниця збуд­ника сажки.

Схема розвитку летючої сажки пшениці1- уражений колос; 2- квітка здорового колоса; 3- спори сажки в квітці; 4- проростання спор сажки; 5- заражене зерно і його тканина з міцелієм; 6-проросле заражене зерно; 7- розвиток міцелію сажки (М) проростку.

При проростанні такого зерна водночас з ним починає розви­ватись і грибниця, яка міститься в ньому, вона поши­рюється по міжклітинниках за точкою росту. Закритоквітучі сорти пше­ниці менше заражуються, ніж сорти з відкритим цвітінням. Чим пізніше спори сажки прони­кають у квітку, тим менше мож­ливості зараження. Зараженню рослин сприяє тепла погода (темпе­ратура повітря 20-25°С) і відносна вологість повітря вище 50%. В разі ураження пшениці сажкою заразне начало (грибниця) міститься всередині зерна - застосовувати термічне знезаражування насіння або протруювання системними препаратами

Кам'яна, або тверда, сажка ячменю. Збудник - Ustilago hordei Kell, et D. B. Swing. При ураженні рослин руйнує вміст зерна, його оболонки і лусочки. Верхній шар тканин лусочок збері­гається у вигляді дуже тонкої плівки, крізь яку просвічує спорова маса гриба. Спори дрібні, вони не розсипаються на порох, а склею­ються в тверді грудочки, тому ця хвороба й дістала назву кам'яної сажки. Під час обмолоту сажкові колоски руйнуються і заспорюють здорове зерно. Весною, потрапляючи в грунт разом з зерном, спори проростають і заражують рослини в досить широких тем­пературних межах (мінімальна 5°С, оптимальна 20°С і максимальна 35°С). Відносна вологість грунту повинна становити 68% повної вологоємності. У збудника кам'яної сажки виявлено кілька форм і рас, що уражують окремі різновиди і сорти ячменю.

2. Іржа. Збудники іржі належать до базидіальних грибів. На ураженому листі, листкових піхвах, стеблах гриби спричинюють утворення жовтих або іржаво-бурих, що потім темнішають, поду­шечок, або пустул, які виступають з-під розірваного епідермісу.Іржа - не руйнує колосу та зерна, шкода від неї дуже велика. Оселяючись на зелених частинах рослин, іржасті гриби порушують у них нормальні життєві процеси, через що рослини погано розвиваються, врожай знижується, а також зменшується зимостійкість і посухостійкість. Гриби, що спричинюють іржу, розвиваються тільки на живій здоровій рослині, тобто вони облігатні паразити.

Іржасті гриби мають кілька стадій спороносіння: спермогоніальну, ецидіальну, уредостадію, телейтостадію і базидіальну стадію. Для деяких іржастих грибів характерна різнохазяйність, тобто здатність окремих стадій гриба розвиватись не на злаках, а на рослинах з інших родин. Одні види утворюють спермогонії й ецидії на чагарниках (барбарис, жостір), інші - на бур’янах. На хлібних злаках паразитує багато видів іржі; найпоширеніші і найшкідливіші з них лінійна, або стеблова, іржа, яка уражує всі злаки; бура листкова іржа пшениці, бура листкова іржа жита, жовта іржа, корончаста іржа вівса, карликова іржа ячменю.

Лінійна, або стеблова, іржа. Збудник хвороби - Puccunia gra minis Pers. Збудник - повноцикловий різнохазяйний гриб уражує всі культурні і дикорослі злаки. Весняні ста­дії - спермогонії й ецидії - розвиваються на проміжному хазяїні - барбарисі; уредостадія, телейтостадія і базидіальна - на злаках. Уражуються головним чином стебло і піхва ли­стка, на яких з’являються поздовжні пустули, що розривають епідерміс. Спершу пустули цегляно-іржавого кольору - це роз­виваються уредоспори, потім пустули темнішають - утворюються телейтоспори. Внаслідок ураження стебла недорозвиваються, над­ламуються, при сильному зараженні в колосі не утворюється на­сіння. Зимує гриб на стерні в вигляді телейтоспор. Весною телей­тоспори проростають, утворюючи базидії з базидіоспорами. Базидіоспори заражують, барбарис, спричинюючи утворення на ньому яскраво-жовтих плям. З верхньої сторони плями добре помітні чорні цятки - спермогонії, з нижньої сторони плями видно жовті дрібні чашечки - ецидії. Дозріваючи, ецидіоспори розносяться вітром і заражують злаки, на яких утворюється кілька поколінь уредоспор у вигляді іржаво-бурих порошистих подушечок, або пустул, що складаються з одноклітинних уредоспор. Пустули зливаються між собою й утворюють лінії, або смужки. Тому іржа і дістала свою назву «лінійна». Стеблова ір­жа зернових культур1 - уражене стебло; 2 – уредоспори;3 - телейто­спори збудника хвороби;4 - уражені листя і ягоди барбарису.

Бура листкова іржа (Puccinia recondita Rob. Et Desm. F. Tritici Eriks.):1 - уражений лист з урединіями; 2 - частина листа з урединіями; 3 - урединіоспори; 4 - уражений лист з теліопустолами; 5 - частина листа з теліопустулами; 6 - теліоспори; 7 - листя з еціями; 8 - частина листа з еціями; 9 - спермогонії; 10 - еції з еціоспорами; 11 - еціоспори.12 - уражене листя з урединіями; 14 - урединіоспори.

Телейтостадія з’являється під осінь, вона утворюється на тій же грибниці, що й уредоспори, немов замінюючи їх. Телейтоспори двоклітинні, з товстою оболонкою, на ніжках. На стеблі вони мають вигляд темних злитих у смужки подушечок, що виступають через прорваний епідерміс. Телейтоспори перезимовують на за­лишеній в полі стерні. Весною цикл розвитку іржі повторюється. Збудник хвороби має кілька спеціалізованих форм. На зернових злаках розвиваються три форми: одна - P. graminis f. secalis - на житі, ячмені, пи­рії; друга f. tritici - головним чином на пшениці; третя - f. avenae - на вівсі, грястиці збірній, рідше на тимофіївці та інших кормових злаках. В межах цих спеціалізованих форм є фізіологічні раси паразита, які відрізняються один від одного уражуваністю сортів. Для боротьби з лінійною іржею необхідно висівати стійкі або слабкоуражувані сорти. Рання зяблева оранка сприяє зниженню захворюваності, при цьому глибоко заорюється стерня, в якій є телейтоспори. По­близу полів зернових культур знищують барбарис.

Бура листкова Іржа пшениці. Збудник - Puccinia triticina і Eriks. Уражує озимі і ярі пшениці. Трапляються дві форми збудника бурої іржі - європейська і східносибірська. Захворювання проявляється на листі і листкових піхвах, де протягом вегетації сильно розвивається уредостадія. Уредопустули іржаво-бурого кольору безладно розміщуються на пластинці листка і листкових піхов. Уредоспори одноклітинні, округлі, шипуваті. Протягом вегетації утворюються в кількох і поколіннях. Восени на тій же грибниці, де раніше були уредоспори, але частіше з нижньої сторони, з’являються дрібні довгасті темні купки зимових телейтоспор, прикриті шкіркою, що просвічує. У боротьбі з бурою іржею пшениці велике значення має виро­щування стійких сортів.

Бура іржа пшениці: утворення на листках пустул, що розривають епідерміс

3. Борошниста роса злаків. Збудник хвороби - Erysiphe graminis DC.- належить до класу сумчастих грибів. Вона уражує культурні і дикорослі злаки (головним чином листя і лист­кові піхви). При сильному розвиткові хвороби спостерігається захворювання стебла і колоса. На уражених органах з’являється рясний білий борошнистий наліт, що являє собою поверхневу грибницю і конідіальне спороносіння гриба. Пізніше грибниця твердішає, утворюючи міцеліальні подушечки, на яких чорні цятки - клейстотеції з сумками, що утворилися в них. Сумкоспори дозрівають наприкінці літа і заражують озимі посіви, де й перезимовують у вигляді грибниці. В зоні вирощу­вання ярих культур гриб зимує в сумчастій стадії на заражених рослинних рештках. Весною клейстотеції викидають сумкоспори, які заражують сходи ярих посівів. Хвороба поширюється через конідіальну стадію гриба, що утворилась на заражених рослинах.

Хвороба дуже шкідлива, спричинює пригнічення рослин, перед­часне відмирання листя, зменшує кількість колосків і зерен у колосі - знижує врожай, в окремих випадках на 15-30%. Е. graminis - складний вид, до якого входять спеціалізовані форми, що уражують окремі зернові культури: одна форма уражує жито, друга - ячмінь. Борошниста роса дуже поширена, де вирощуються зернові культури. Заходи боротьби. 1. Лущення і зяблеву оранку полів з-під зернових культур здійснювати до появи сходів озимих посівів; сіяти стійкішими сортами. 2. По можливості віддаляти посіви ярих культур від ози­мих, щоб не допустити зараження останніх; висока агротехніка вирощування зернових культур, застосування добрив, боротьба з бур’янами.

4. Кореневі гнилі - належать до захворювань, які ослаблюють рослини. Вони завдають значної шкоди. Уражені частини рослин при за­хворюваннях цього типу містяться в грунті, і хвороба не супро­водиться характерними симптомами на надземних частинах рос­лин. Кореневі гни­лі супроводяться хворобою коренів і кореневої шийки, що призводить до відмирання продуктивних стебел, пустоколосиці і сильної, щуп­лості зерна уражених рослин. Кореневі гнилі дуже поширені. Спри­чинюють їх різні гриби (види Fusarium, Helminthosporium sativum Pam., King et Bakke, Ophiobolus graminis Sacc. та ін.).Інфекція зберігається в грунті, на рослинних рештках, на оболонках і всередині насіння. Великої шкоди захворювання завдає озимій і ярій пшениці.

Заходи боротьби.1. Сівозміна. Най­кращими попередниками для ярої пшениці в посушливих районах є чисті і зайняті пари, просапні культури і бобові багаторічні трави; в районах з достатнім зволоженням багаторічні трави; для озимої пшениці добрими попередниками є люцерна, чорний пар, зернобобові. 2. Правильне і своєчасне внесення добрив, що обмежує розвиток кореневих гнилей. 3. Очищення і протруювання насіння - Вітавакс 200 FF, 2кг/т.

5. Смугаста плямистість ячменю Збудник – Drechslera graminea Ito. Зустрічається повсюди, більш шкідлива на Поліссі та в Лісостепу. Смугаста плямистість призводить до відмирання листків, утворення щуплих зерен. Урожай зерна за умов епіфітотійного розвитку може знижуватися в 4,5 рази. Уражує листки, піхви, стебла і колосся спочатку у вигляді жовтих плям, які пізніше зливаються у світло-коричневі смуги з вузькою пурпуровою облямівкою. На плямах і смугах утворюється темно-сірий наліт конідіального спороношення. Максимальний розвиток хвороби спостерігається у фазі цвітіння-наливання зерна. У місцях ураження листки підсихають, руйнуються, розщеплюються уздовж на кілька частин, засихають і обпадають. При ураженні колоса міцелій проникає в зав’язь, спричиняє внутрішнє зараження зерна без зовнішніх ознак, але в окремих сортів цей тип ураження викликає побуріння зародка і всієї зернівки. У нестійких сортів спостерігається дифузне поширення міцелію. Рослинні рештки та уражене насіння – джерело інфекції. Після перезимівлі в рослинних рештках гриб може утворювати перитеції з сумками та сумкоспорами, які є додатковим джерелом інфекції. У цій стадії збудник смугастої плямистості називають Pyrenophora graminea. Міцелій, що знаходиться в зерні ячменю, після висіву проростає разом із зерном. Сприятливими є прохолодна і волога погода. Проростання міцелію разом із зародком приводить до зараження всього проростка. Після інфікування піхви зародкового корінця гриб поширюється всередині всієї молодої рослини. Рослина уражується хворобою в тій або іншій мірі, залежно від стійкості до хвороби сортів ячменю. Заходи захисту. Використання здорового посівного матеріал; вирощування стійких сортів; стимулювання появи швидких сходів; протравлення насіння (Венцедор).

6. Ріжки. Збудник хвороби - Claviceps purpurea Tul., паразит­ний гриб з класу сумчастих. Спричинює утворення в колосі за­мість зерен темно-фіолетових ріжків, що являють собою видозмі­нену грибницю – склероції . При сильному ураженні в колосі утворюється від 3 до 5 ріж­ків, решта зерен колоса щуплі, часто зовсім не утворюються. Паразит розвивається в трьох стадіях: склероційній, сумчастій і конідіальній. Зимує гриб у вигляді ріжків - склероціїв - у грунті, куди вони потрапляють під час збирання врожаю. Весною на перезимувалому склеропії утворюються дрібні, завбільшки як шпиль­кова головка, строми, що складаються з безплідних гіф, по пери­ферії строми розташовані складні плодові тіла - перитеції, в яких розвиваються сумки з сумкоспорами (сумчаста стадія гриба). На час цвітіння злаків сумкоспори дозрівають і з силою викидаються з плодового тіла. Потрапивши на квітку, сумкоспора заражує її, грибниця пронизує нижню частину зав’язі, і вже через кілька днів після зараження на грибниці з’являється конідіальне спороносіння (конідіальна стадія гриба). Уражена зав’язь виділяє солодкий сік - медяну росу. Цукристий сік, в якому є безліч конідіоспор, принаджує комах, які переносять спори з хво­рих квіток на здорові і поширюють хворобу.

Розвиткові ріжків сприяє висока вологість повітря під час цвітіння, особливо у роки з дощовою і похмурою погодою в весняно-літній період. По краях поля ріжків буває більше, що пояснюється сусідством злакових бур’янів, з яких гриб може перейди на жито. Ріжки зменшують врожай зерна і погіршують його якість. Зерно, що містить більш як 0,15% ріжків, не до пускається до помелу. Ріжки уражують жито, ячмінь, пшеницю і багато дикорослих рослин з род. злакових, особливо сильно колосняк сибірський, тимофіївку, грястицю збірну. Заходи боротьби. 1. Старанне очищання насіння від ріжків на зерноочисних машинах. 2. Глибока зяблева оранка. 3. Додержання сівозмін. При значному ураженні жита ріжками треба крайові (приблизно 5-7м від краю смуги) зони збирати й обмолочувати окремо.

Домашнє завдання. Бублик Л.І., Васечко Г.І., Васильєв В. П. та ін. Довідник із захисту рослин / За ред. М. П. Лісового. - К.: Урожай, 1999.с.93-111 Поспєлов С. М., Арсеньєва М. В., Груздев Г. С. Захист рослин. –К.: Вища школа, 1981. с.115-134 Субін В. С., Олефіренко В.І. Інтегрований захист рослин. –К.: Вища освіта. 2004. с.252-259 Опрацювати самостійно тему: «Шкідники і хвороби кукурудзи. Заходи боротьби».