Інфографіка як засіб систематизації знань з теми "Клас Ссавці"

Закалюкіна Ірина 16 листопада 26 Відгуки відсутні

Про матеріал

Авторська навчально-методична розробка «Клас Ссавці» — це систематизований комплекс наочних навчальних матеріалів, створений з метою поглиблення, візуалізації та структурування знань учнів про різноманітність ссавців. Розробка поєднує сучасний систематичний підхід, порівняльно-біологічний аналіз та поглиблені наукові відомості. Її використання сприяє формуванню цілісного уявлення про еволюцію тваринного світу, розвиток дослідницьких навичок і природничо-наукової компетентності учнів.
Перегляд файлу

Picture 2 Підклас Першозвірі (Яйцекладні / Інотерії),

Ряд Однопрохідні.

Поширення: Австралія, Тасманія, Нова Гвінея.

Представники: Качкодзьоб, єхидна (4 види).

Особливості будови та життєдіяльності

Розмноження: Відкладають яйця з м'якою оболонкою (качкодзьоб насиджує яйця у гнізді в норі, єхидна виношує яйце у шкірній сумці на череві).

Травна, видільна та статева системи: Мають клоаку (спільний отвір, як у плазунів та птахів).

Вигодовування: Молочні залози примітивні (трубчасті), не мають сосків — молоко виділяється крізь розширені пори на шерсть («молочні поля»), звідки дитинчата його злизують.

Зубна система та ротовий апарат: У дорослих особин зуби відсутні, щелепи вкриті роговим чохлом (утворюють плескатий шкірястий дзьоб у качкодзьоба або вузький дзьоб у єхидни).

Терморегуляція: Низький рівень обміну речовин; температура тіла нижча за інших ссавців (близько ) і може коливатися.

Специфічні адаптації:

Качкодзьоб: напівводний спосіб життя, п'ятипалі кінцівки з плавальними перетинками, сплющений хвіст (запасає жир), здатність до електролокації за допомогою дзьоба, відсутність вушних раковин.

Єхидна: наземний риючий спосіб життя, тіло вкрите грубою шерстю та голками, довгий клейкий язик для поїдання комах (мурах і термітів).







Picture 3 Інфраклас Плацентарні (Вищі звірі), Клада (Надряд) Афротерії.

Загальна характеристика плацентарних: Наявність добре розвиненої плаценти, через яку зародок отримує поживні речовини та кисень від матері; дитинчата народжуються добре розвиненими.

Походження: Еволюційно сформувалися в Африці.


Основні ряди та їхні особливості:

  1. Ряд Трубкозубоподібні (Представник: Трубкозуб):

Корінні зуби складаються зі зрослих вертикальних дентинових трубочок, не мають емалі та коренів, ростуть усе життя.

Видовжена морда, довгі вуха, потужні кігті для риття нір і руйнування термітників, довгий липкий язик (живиться мурахами й термітами).


  1. Ряд Хоботні (Представники: Слон африканський, Слон індійський / азійський):

Найбільші сучасні наземні ссавці (маса до 5 тонн і більше).

Хобот — мускулистий орган, утворений зрощенням верхньої губи та носа (слугує для дихання, нюху, дотику, захоплення їжі та всмоктування води).

Бивні — видозмінені верхні різці, що ростуть протягом усього життя; ікла відсутні; корінні зуби змінюються горизонтально протягом життя.

Товста шкіра майже без шерсті, стовпоподібні кінцівки, спілкування за допомогою інфразвуку та сейсмічних коливань, високий розвиток кори головного мозку та складна соціальна поведінка.

  1. Ряд Сирени (Представники: Ламантини, Дюгонь):

Виключно водні травоїдні ссавці («морські корови»).

Передні кінцівки перетворені на веслоподібні ласти (у ламантинів на них збереглися плоскі нігтеподібні копитця), задні кінцівки редуковані, хвіст перетворений на горизонтальний плавець.

Аномалія шийного відділу хребта: мають лише 6 шийних хребців (замість типових для ссавців 7), тому не можуть повертати голову вбік. Постійна горизонтальна зміна корінних зубів протягом життя (спільна ознака зі слонами).





Інфраклас Плацентарні,

Клада (Надряд) Неповнозубі (Xenarthra).

Поширення: Південна, Центральна та Північна Америка.

Представники: Броненосці (трисмугий, дев'ятисмугий, гігантський, рожевий), Мурахоїди (гігантський, тамандуа, карликовий), Лінивці (двопалий, трипалий).

Зубна система: Зуби спрощені — позбавлені емалі та коренів, мають однакову циліндричну форму, ростуть усе життя; різці та ікла відсутні (а у мурахоїдів зуби редуковані повністю).

Скелет і кінцівки: Мають специфічні додаткові суглобові відростки на поперекових хребцях (зміцнюють поперек для копання) та великі, сильно вигнуті кігті на передніх кінцівках.

Фізіологія: Уповільнений обмін речовин і нижча, ніж у більшості плацентарних, температура тіла.

Особливості окремих груп:

Броненосці: тіло зверху вкрите рухомим панциром із кісткових щитків та рогових пластинок; мають від 8 до 100 однотипних зубів; їдять комах і дрібних безхребетних; характерна поліембріонія (народження 4 однояйцевих близнюків однієї статі).

Мурахоїди: зуби повністю відсутні; трубкоподібна видовжена голова, дуже довгий липкий язик; мускульний відділ шлунка подрібнює комах (як у птахів); під час ходьби спираються на тильну сторону зігнутих пальців передніх лап, щоб не затупити великі кігті.

Лінивці: деревні рослиноїдні тварини, висять спиною донизу, чіпляючись довгими гачкоподібними кігтями; шерсть росте у напрямку від черева до спини (для стікання дощової води), у волосках живуть симбіотичні зелені водорості (маскувальне забарвлення); кількість шийних хребців відхиляється від норми (від 5–6 до 8–10); температура тіла коливається

П ідклас Справжні звірі (Терії),

Інфраклас Сумчасті (включає 7 рядів).

Поширення: Переважно Австралія та прилеглі острови, також Південна і Північна Америка (опосуми).

Представники: Рудий кенгуру, коала (сумчастий ведмідь), опосум, тасманійський диявол, вомбат, валабі, бандикут, сумчаста миша, тилацин (сумчастий вовк — вимерлий).

Особливості будови та життєдіяльності

Розмноження та розвиток: Плацента не утворюється або слабо розвинена; вагітність дуже коротка (у кенгуру 31–36 днів).

Дитинчата: Народжуються крихітними, сліпими, голими та недорозвиненими (розміром із квасолину, 1,5–2 см), але з розвиненими передніми кінцівками, щоб переповзти у сумку.

Вигодовування: Доношування відбувається у шкірній сумці на череві матері, всередині якої розташовані молочні залози із сосками (дитинча прикріплюється ротом до соска).

Скелет: Наявність специфічних парних сумчастих кісток у тазовому поясі, які підтримують сумку.

Особливості окремих представників:

Кенгуру: потужні задні кінцівки та хвіст для пересування стрибками (ахіллове сухожилля працює як пружина), здатність до ембріональної діапаузи («замороження» розвитку зародка) та одночасного вироблення двох різних за складом видів молока.

Коала: деревний спосіб життя в евкаліптових лісах, живиться виключно пагонами та листям евкаліпта (монофаг), спить 18–20 годин на добу, на лапах два пальці протиставлені трьом іншим для обхоплення гілок, має папілярні лінії на пучках пальців (як у приматів).


РPicture 1 яд Мишоподібні (Гризуни)

Інфраклас Плацентарні, Надряд Евархонтогліри (група Гліреси / Гризуни), Ряд Мишоподібні.

Чисельність та поширення: Найчисленніший ряд ссавців (близько 40% усіх видів); поширені на всіх материках, крім Антарктиди.

Представники: Миша хатня, пацюк (щур), вивірка (білка звичайна), білка-летяга, бобер, хом'як, ховрах, бабак, полівка лучна, дикобраз, морська свинка, капібара (найбільший гризун — до 130 см), голий землекоп, лугова собачка, агуті, бурундук.

Особливості будови та життєдіяльності

Зубна система: Мають лише по одній парі різців у верхній і нижній щелепах (усього 4 різці); різці не мають коренів, ростуть і сточуються протягом усього життя; передня поверхня різців вкрита товстим шаром емалі, а задня — дентином, завдяки чому вони самозаточуються під час гризіння.

Діастема та кутні зуби: Ікла відсутні; між різцями та кутніми зубами є широкий беззубий проміжок — діастема; кутні зуби мають плоску або горбкувату жувальну поверхню з емалевими валиками для перетирання твердої рослинної їжі.

Травна система: Рослиноїдні представники мають видовжений кишечник та добре розвинену сліпу кишку, де симбіотичні бактерії розщеплюють клітковину (целюлозу); практикують копрофагію (поїдання власних фекальних гранул для повторного засвоєння поживних речовин); у деяких груп (хом'яки, бурундуки, ховрахи) наявні защічні мішки для транспортування та запасання корму.

Специфічні адаптації окремих представників:

Бобер: напівводний спосіб життя, будує греблі та хатки, має плаский хвіст (стукає ним по воді для сигналу тривоги), заготовляє гілки дерев під водою на зиму.

Бабак: накопичує великі запаси підшкірного жиру восени (вага збільшується до 50%) перед зимовою сплячкою.

Білка-летяга: має шкірні перетинки між передніми й задніми кінцівками для ширяючого польоту (планерування).

Голий землекоп: підземний колоніальний гризун (до 80 особин на чолі з однією самкою-«королевою», подібно до комах), холоднокровний, без шерсті, з редукованими очима та вушними раковинами.

Picture 3 Ряд Зайцеподібні

Систематичне положення: Інфраклас Плацентарні,

Надряд Евархонтогліри (група Гліреси), Ряд Зайцеподібні.

Представники: Заєць сірий (русак), заєць білий (обидва види поширені в Україні), дикий кріль, пищуха (сіноставка).

Головна відмінність від Мишоподібних (Гризунів): На верхній щелепі мають дві пари різців (2 пари зверху і 1 пара знизу — усього 6 різців): позаду великих передніх різців розташована друга пара малих різців, схожих на кілочки.

Зубна система: Різці ростуть протягом усього життя, ікла відсутні, між різцями та кутніми зубами є діастема (всього у зайця 28 зубів).

Травлення: Виключно рослиноїдні тварини (живляться травою, корою молодих дерев і чагарників); складніша будова шлунка, дуже довга сліпа кишка з бактеріями для розщеплення клітковини, характерна копрофагія.

Порівняння зайців, кролів та піщух

Ознака

Зайці (сірий, білий)

Кролі

Пищухи (сіноставки)

Зовнішній вигляд

Довгі вуха та довгі задні ноги

Коротші вуха та задні ноги

Малі розміри тіла, короткі округлі вуха

Спосіб життя

Поодинокий, нічний/сутінковий, нір не риють

Живуть колоніями, риють глибокі нори, роблять гніздо з трави і власного пуху

Живуть колоніями на відкритих чи кам'янистих ділянках

Розвиток малят

Виводкові: зайченята народжуються зрячими, вкритими густою шерстю, здатними бігати

Нагніздні: кроленята народжуються сліпими, голими та безпорадними

Народжуються недорозвиненими в норах



Picture 5 Ряд Примати

Інфраклас Плацентарні, Надряд Евархонтогліри (група Евархонта), Ряд Примати.

Поширення: Тропічні та субтропічні регіони Азії, Африки, Південної та Центральної Америки.

Підряд Мокроносі мавпи (Напівмавпи): Лемур котячий (ендемік Мадагаскару; має вологий ніс, густе хутро з підшерстям, довгий смугастий хвіст).

Підряд Сухоносі мавпи (ніс сухий, вкритий волоссям):

Довгоп'ятоподібні: Довгоп'ят (нічна тварина розміром 9–16 см з величезними очима без тапетуму та довгим хвостом). Широконосі мавпи (мавпи Нового Світу — Америка): Мармозетка карликова (найменша мавпа — 16 см), ревун (має горлові мішки-резонатори), капуцин, павукоподібна мавпа. Особливості: широка носова перегородка, ніздрі спрямовані вбоки, мають довгий чіпкий хвіст, 12 малих кутніх зубів (премолярів).

Вузьконосі мавпи (мавпи Старого Світу — Африка та Азія): вузька носова перегородка, ніздрі спрямовані донизу, хвіст ніколи не буває чіпким або відсутній, 8 малих кутніх зубів. Поділяються на:

Мавповатi (Мартишкоподібні): макака, павіан, бабуїн, мандрил.

Людиноподібні мавпи (Гомініди та Гібонові): безхвості примати — гібон (малі людиноподібні), орангутан, горила східна і гірська (найбільші — до 180 кг), шимпанзе звичайний та карликовий шимпанзе (бонобо — генетично найближчий до людини вид).

Кінцівки: П'ятипалі кінцівки хапального типу; великий палець протиставлений іншим (забезпечує точне захоплення предметів та гілок); на пальцях замість кігтів — плоскі нігті.

Череп і нервова система: Збільшений мозковий відділ черепа та вкорочені щелепи (лицевий відділ); очниці спрямовані вперед (бінокулярний об'ємний зір); високий розвиток кори великих півкуль головного мозку з численними борознами та звивинами.

Зубна система: Гетеродонтна (є всі типи зубів: різці, ікла, малі та великі кутні зуби), пристосована до всеїдності.

Поведінка та розмноження: Складна соціальна ієрархія, використання знарядь праці (особливо у шимпанзе), наявність самосвідомості (проходять дзеркальний тест), тривала турбота про потомство (народжується зазвичай 1 дитинча), добре розвинена міміка та звукова комунікація.

РPicture 7 яд Комахоїдні

Інфраклас Плацентарні, Надряд Лавразіотерії, Ряд Комахоїдні.

Поширення: Усі материки, крім Австралії, Антарктиди та полярних регіонів.

Представники: Їжак звичайний (та вухатий), кріт європейський, землерийки (бурозубка звичайна, бурозубка мала, бурозубка крихітна, білозубка), карликова багатозубка (разом із крихітною бурозубкою — найменші ссавці у світі: довжина тіла 3–5 см, маса близько 3 г), хохуля.

Загальна організація та нервова система: Тварини дрібних та середніх розмірів (5–45 см) із низкою примітивних ознак: невеликий головний мозок із гладенькими півкулями (майже без звивин) та примітивна будова черепа; водночас мають високоспеціалізовані пристосування до середовища.

Зовнішня будова та органи чуття: Морда видовжена у рухливий чутливий хоботок; очі та вуха малі (іноді редуковані), провідні органи чуття — нюх і дотик; покриви тіла — коротке м'яке оксамитове хутро (кроти, землерийки) або видозмінені на голки волоски (їжаки).

Зубна система: Зуби слабо диференційовані (примітивна зубна формула), мають гострі горбики на корінних зубах для утримання та подрібнення хітинових покривів комах і червів.

Обмін речовин: Надзвичайно висока інтенсивність метаболізму.

Їжак: спина і боки вкриті порожнистими голками (зміцнені кератином), здатний згортатися у тугий клубок завдяки роботі двох великих спинних м'язів; веде нічний спосіб життя, всеїдний (комахи, слимаки, жаби, змії, ягоди); на зиму впадає у справжню сплячку (температура тіла знижується з 35°C до 2°C).

Землерийки (бурозубки, білозубки): зовні схожі на мишей, але з гострим хоботком; через надшвидкий обмін речовин за добу з'їдають корму у 1,5–2 рази більше за власну масу і гинуть без їжі за 5,5–9 годин; у сплячку не впадають (можливе лише короткочасне заціпеніння); дитинчата білозубок пересуваються за матір'ю «караваном» (ланцюжком), тримаючись зубами за хвіст попереду ідучого.

Кріт європейський: пристосований до підземного риючого способу життя; передні кінцівки вкорочені, лопатоподібно розширені, вивернуті назовні, з великими сплющеними кігтями (риє ґрунт лапами, а не зубами); хутро росте вертикально (прямо) і лягає в обидва боки, що дозволяє легко рухатися у вузьких ходах вперед і назад; вушні раковини відсутні, очі недорозвинені (позбавлені кришталика й сітківки, сховані під повіками); у сплячку не впадає (взимку полює у глибших шарах ґрунту та робить запаси із паралізованих дощових червів, відкушуючи їм головний кінець); без їжі гине через 14 годин.

Хохуля: веде напівводний спосіб життя, має плавальні перетинки та довгий лускатий хвіст.

РPicture 9 яд Рукокрилі

Інфраклас Плацентарні, Надряд Лавразіотерії, Ряд Рукокрилі.

Поширення: Усі материки, крім Антарктиди, тундри.

Крилани (Великі рукокрилі): Летючі лисиці, летючі собаки (живляться фруктами, поширені у тропіках).

Кажани (Малі рукокрилі): Нічниця велика, нічниця ставкова, підковоніс малий, вечірниця, вухань, американські десмоди (вампіри — 3 види у тропіках Америки, які живляться кров'ю). У фауні України представлені виключно комахоїдні кажани, більшість з яких занесено до Червоної книги України.

Пристосування до махаючого польоту: Єдині серед ссавців здатні до справжнього махаючого польоту:

Передні кінцівки перетворені на крила: між сильно видовженими II–V пальцями кисті, передпліччям, тулубом, задніми кінцівками та хвостом натягнута еластична шкіряста літальна перетинка.

Літальна перетинка пронизана кровоносними судинами, нервами та м'язовими волокнами, здатна до швидкої регенерації і бере участь у газообміні та терморегуляції.

На грудині сформований кіль для прикріплення потужних грудних літальних м'язів. Кістки скелета тонкі, легкі та міцні.

Органи чуття та просторова орієнтація: Зір у більшості видів слабкий; слух і дотик (вібриси, чутливі волоски на крилах і вухах) розвинені винятково добре; великі, складно побудовані вушні раковини.

Орієнтуються в темряві та полюють за допомогою ультразвукової ехолокації (видають гортанню або через ніс ультразвукові імпульси частотою 30–70 кГц і вловлюють вухами відбиту від перешкод чи здобичі луну); здатні відчувати магнітне поле Землі (магніторецепція) під час міграцій.

Фізіологія та поведінка: Відпочивають, висячи вниз головою, чіпляючись кігтями задніх лап; під час польоту споживають багато енергії; у холодну пору або вдень впадають у стан заціпеніння (торпору) чи зимової сплячки в печерах, знижуючи температуру тіла і витрати енергії на 99% (деякі види здійснюють сезонні міграції на південь); народжують зазвичай 1 сліпе й голе дитинча, живуть до 30 років.


Ряд Парнокопитні

Інфраклас Плацентарні, Надряд Лавразіотерії, Ряд Парнокопитні (або Кетопарнокопитні за сучасною молекулярною систематикою).

Чисельність та поширення: Близько 270 наземних видів, поширених на всіх материках (окрім Антарктиди та багатьох океанічних островів).

Нежуйні: свині, пекарі, бегемоти (гіпопотами).

Жуйні: олені, жирафи, антилопи, вівці, кози, буйволи, зубри, бики, олені, лами, верблюди.

Вагу тіла рівномірно несуть на двох пальцях (парне число: третій і четвертий).

Перший палець повністю редукований, а другий і п'ятий — або відсутні, рудиментарні, або спрямовані назад (як у двокопитних).

У верблюдів немає справжніх копит — вони спираються на фаланги двопалих кінцівок із наявністю мозолистих подушок.

А. Нежуйні парнокопитні (Свині, Пекарі, Бегемоти)

Кінцівки: Чотири пальці на нозі, кінці пальців вкриті невеликими копытцями.

Зуби та шлунок: Мають простіші корінні зуби та простий шлунок (однокамерний у свиней); ікла часто збільшені та вигнуті, формують ікла-бивні. Всеїдні (свині) або рослиноїдні (бегемоти).

Особливості: Шкіра зазвичай товста, рідковолосиста (гола у бегемотів); рухома морда закінчується хрящовим диском («п'ятачком»). Бегемоти проводять багато часу у воді, рятуючись від спеки, і є одними з найнебезпечніших тварин Африки через потужні щелепи та ікла.

Б. Жуйні парнокопитні (Кози, Вівці, Олені, Антилопи, Бики, Жирафи)

Зубна система: Менше зубів, ніж у нежуйних; різці та ікла на верхній щелепі відсутні (або замінені роговою пластиною), наявна діастема; кутні зуби мають складні складчасті валики для подрібнення жорсткої трави.

Багатокамерний шлунок: Складається з 4 відділів — рубець (найбільший, де відбувається бактеріальна ферментація клітковини), сітка, книжка та сичуг (истинний залозистий шлунок).

Жуйка: Здатність відригувати порцію неперетравленої їжі з рубеця назад у ротову порожнину для вторинного ретельного пережовування (подрібнення та змочування слиною), що значно полегшує засвоєння рослинних кормів.

Роги: У багатьох видів на лобових кістках є справжні порожнисті роги (рогова чохлова структура на кістковій серцевині, яка не гілкується і не міняється протягом життя — у буйволів, бізонів, антилоп, баранів, козлів) або кісткові роги оленів (гіллясті вирости, що щорічно скидаються і відростають заново). У жирафів є постійні кісткові вирости, вкриті шкірою — осикони.


Р яд Китоподібні

Інфраклас Плацентарні, Надряд Лавразіотерії, Ряд Кетопарнокопитні (внутрішня група парнокопитних, що вторинно перейшла до водного способу життя).

Походження: Еволюційно походять від наземних парнокопитних предків (найдавніші знахідки — Pakicetus, Indohyus, що жили 50–53 млн років тому в Азії). Сучасні китоподібні повністю втратили зв'язок із сушею.

Вусаті кити (Китовиді): Синій кит (найбільша тварина в історії Землі — до 33 м завдовжки, маса понад 170 тонн), горбатий кит.

Зубаті кити (Зубатики): Кашалот (найглибководніший серед ссавців — занурення понад 2000 м), дельфіни (афаліна звичайна, білобочка — занесена до міжнародних конвенцій та Червоної книги України), косатка (найбільший хижий дельфін), касалоти.

Форма тіла: Торпедоподібна (обтічна) форма тіла, відсутність задніх кінцівок, передні кінцівки перетворені на грудні плавці, хвіст закінчується горизонтальним плавальним плавцем. Шкіра гола, без волосяного покриву (окрім поодиноких вібрисів на голові), з товстим шаром підшкірного жиру для терморегуляції.

Дихання: Ніздрі (дихальце або парні дихальця) зміщені на маківку голови для зручного дихання під час спливання; здатність затримувати дихання під водою від 2 до 40 (і більше) хвилин. Фонтан утворюється від викиду теплого повітря та конденсації вологи при видиху.

Органи чуття та ехолокація: Добре розвинені слух і звукова сигналізація; наявність розвиненої ехолокації (у зубатих китів важливу роль відіграє жирощасточки / спермацетовий мішок у лобній частині голови, що працює як акустична лінза). Зір слабкий або редукований, нюх відсутній.

Вусаті кити: зуби повністю редуковані і на верхній щелепі замінені довгими роговими пластинами — китовим вусом, що утворює фільтрувальний апарат для живлення планктоном (ракоподібними, дрібною рибою).

Зубаті кити: мають численні однакові конічні зуби (від кількох штук до 240) переважно на нижній щелепі (не диференційовані на різці, ікла й кутні), живляться рибою, головоногими молюсками, ластоногими.

Нервова система: Великий головний мозок із сильно розвиненою корою (складна соціальна структура стад, високі когнітивні здібності, здатність до навчання та швидкої адаптації).


Ряд Непарнокопитні

Інфраклас Плацентарні, Надряд Лавразіотерії, Група Унгуляти (Копитні), Ряд Непарнокопитні.

Представники: Коні (кінь, зебра, віслюк), носороги (азійські та африканські), тапіри.

Вагу тіла несуть на непарному числі пальців (найчастіше на одному або трьох).

Коні: наявний лише третій палець, який повністю вкритий потужним копитом. Решта пальців редукована. Копита повністю закривають палець (і стінок, і підошву).

Носороги та тапіри: на кожній нозі по три пальці, що завершуються широкими копитцями (у носорогів копита покривають лише передній край пальців, а нижня частина — м'яка).

Будова зубів і черепа:

Довга верхня щелепа з розширеною діастемою (проміжок між передніми різцями та кутніми зубами).

На кожній половині щелепи є по 3–4 щічних зуби з площинною поверхнею для пережовування грубої рослинної їжі.

Травна система: Мають сильно збільшену сліпу кишку (у коня — до 90 літрів), у якій груба рослинна клітковина перетравляється за допомогою симбіотичних бактерій. Шлунок простий (однокамерний), кишечник дуже довгий (у коня — до 26 м).

Покриви та екологія: Носороги мають товстий епідерміс і рідкісну шерсть (азійські види утворюють «панцирні» складки шкіри); коні та тапіри покриті щільною короткою шерстю. Роги носорогів не кістяні — вони складаються з білка кератину (як і волосся чи нігті), що росте з носової кістки (а задній ріг — з лобової) і не розгалужується.


РЯД ХИЖІ

1. Родина Котячі (Felidae)

Зубна система та особливості: Мають найменшу кількість зубів серед хижих (порівняно з іншими), оскільки повністю спеціалізовані на живленні виключно тваринною їжею. Добре розвинені великі, гострі ікла та хижі зуби (4-й верхній премоляр і 1-й нижній моляр), які працюють як ножиці для різання м'яса.

Особливості родини: Коротка морда, округла голова, чудово розвинені органи чуття (особливо зір і слух). Втягутні кігті (окрім гепарда та суматратського кота).

Основні представники: Рись євразійська, кіт лісовий (в фауні України), лев, тигр, леопард, гепард, пума, оцелот.


2. Родина Вовчі, або Собачі (Canidae)

Зубна система та особливості: Повна або майже повна зубна система (40–42 зуби). Ікла великі й загострені для утримання здобичі, хижі зуби виражені чітко, але наявні й розвинені корінні зуби для подрібнення (що дозволяє частково споживати й рослинну їжу).

Особливості родини: Стопоходячі або напівпальцеходячі кінцівки, відносно довгий ніс, добре розвинений нюх і слух. Ведуть переважно зграйний або одиночний активний спосіб життя, здатні до тримірного бігу.

Основні представники: Вовк, лисиця звичайна, шакал, корсак, єнот уссурийський (інтродукований), песець, африканський дикий собака.


3. Родина Ведмежі (Ursidae)

Зубна система та особливості: Зубна система всеїдних тварин (40–42 зуби). Хижі зуби виражені слабко, оскільки корінні зуби є широкими та пласкими — вони пристосовані для пережовування як тваринної, так і рослинної їжі.

Особливості родини: Найбільші наземні хижаки планети. Масивний кремезний тулуб, стопоходячі кінцівки з міцними невтяжними кігтями, короткий хвіст. Добре розвинений нюх, але слабший зір.

Основні представники: Ведмеді бурий, білий, гімалайський (або білогрудий), малайський, барибал, велика панда.


4. Родина Куницеподібні (Mustelidae)

Зубна система та особливості: Типові хижі зуби здатні розрізати м'ясо і сухожилля, але через різноманітність раціону форма зубів може дещо варіюватися (від вузькоспеціалізованих м'ясоїдних до всеїдних форм).

Особливості родини: Переважно дрібні та середні тварини з видовженим, гнучким тілом і короткими лапами. Ведуть наземний, напівводяний або напівдеревний спосіб життя. Багато представників мають анальні залози з різким пахучим секретом.

Основні представники: Видра річкова, борсук, горностай, куниця європейська, тхір європейський, росомаха, ласиця мала.






Плавценогі (тюлені, моржі — раніше окремий ряд, зараз підряд хижих, адаптований до водного способу життя з перетворенням кінцівок на ласти.

Адаптації до водного способу життя:

Кінцівки повністю або частково перетворені на ласти (передні та задні кінцівки слугують для плавання та маневрування).

Добре розвинений підшкірний шар жиру, який надійно захищає організм від втрати тепла в холодній воді.

Обтічна веретеноподібна форма тіла, редукція вушних раковин (у деяких) та здатність закривати носові й вушні отвори при зануренні.

Зубна система добре розвинена, але хутряний покрив значною мірою редукований на користь жирового шару.

Ікла зазвичай великі та загострені (особливо у моржів), пристосовані для утримання здобичі чи розкопування дна.

Основні родини ластоногих:

  1. Тюленеві (справжні тюлені): не мають зовнішніх вушних раковин, задні ласти не підгинаються під тіло (на суходолі пересуваються плазом, пересуваються за допомогою передніх ластів і хвилеподібних рухів тіла). Представники: тюлень звичайний, морський слон, морський леопард, нерпа.

  2. Вухаті тюлені (морські котики, морські леви): мають невеликі зовнішні вушні раковини, задні ласти підгинаються вперед, дозволяючи спиратися на всі чотири кінцівки під час пересування суходолом. Представники: морський котик, морський лев.

  3. Моржові: єдиний сучасний представник — морж. Мають голі масивні тіла та величезні верхні ікла-бивні, якими розкопують дно в пошуках молюсків.



В прямому ефірі
Інтернет-конференція: ШІ та цифрові інструменти для організації навчання в умовах блекаутів