Інсценізація казки "Бременські музиканти"

Кам'янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат

для слабочуючих та пізнооглухлих дітей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вихователь: Волкова

Тетяна Миколаївна

 

 

 

 

 

с.Кам’янське

2015 н.р.

 

 

БРЕМЕНСЬКI     МУЗИКАНТИ

 

Головні герої:

господар, осел, пес, кiт, пiвень, отаман розбiйиикiв, 1-й Розбiйник, 2-й Розбiйник.

 

Музичне озвучення

 

Осел. Охо-хо... Старий я став, нездатний до роботи, ранiше ж я лантухи возив до млина, а тепер не можу, — покинули мене сили. Ляжу трiшечки, подрiмаю.

(Лягає, сопе).

 

Господар. Де цей, старий Осел? Бачиш, розлiгся! Ще й годуй його. Вiзьму ж но я дубця та й прожену Осла. Навiщо вiн такий менi здався?

(бере дубця, пiдкрадаеться  і б’є  осла).

 

Господар. Ось тобi!

 

Осел.Ой!

 

Господар. Ось тобi! Ось тобi!

 

Осел. Ой-ой-ой!

(Осел утiкає, йде лiсом сумний).

 

Осел. Ого! Насилу втiк. Що ж менi тепер робити? Мабуть, пiду я до мiста Бремена. Буду музикою. Можливо, якось зароблю собі  на хлiб.

 

Пiсенька Осла

1. Одному на свiтi важко жити,

Осликам теж хочеться дружити.

Одному на свiтi грiш цiна.

Та нема, та нема друзiв у Осла.

 

 

 (Назустрiч вибігає Пес, висолопивши язика i ледве дихаючи, наче пiсля важкої  гонитви).

 

Осел. Агов, Хапку, чого ти так важко сопеш?

 

Пес. Ох, старий я став, що не день, то бiльш занепадаю в силi, на полювання ходити вже не можу, — от мiй хазяїн i надумав мене вбити. А я втiк вiд нього. Але як же мені тепер на хлiб собi заробити?

(Журиться, хитає головою).

 

Осел. Знаеш що, я йду до Бремена, хочу там стати музикою. Гайда зi мною, то й ти влаштуєшся музикантом. Я гратиму на лютнi, а ти битимеш у барабан.

Пес (радiсно). Згоден. Ходiмо.

(Йдуть далi разом. Пес співає пісеньку, Осел  підстрибує поряд).

 

Пiсенька Пса

1. Ось з’явився в мене брат,

(показує  на  Осла)

Дружбою твоєю рад!

Як це просто, як це здорово

Все дiлити з другом

Порiвну!

(Беруться за лапки i кружляють у танку).

 

2. Ось цукерки — Раз, два, три!

Iх не жаль менi — бери!

Як це просто, як це здорово

Все дiлити з другом

Порiвну!

(Пес дає Ослику три цукерки, разом вони пiдстрибують у такт пiсеньки.).

 (Осел прикладає  до вуха лапку, прислухається).

 

Осел. Ой, там хтось iде. Ану сховаємось, подивимось.

(Ховаються за дерево, виглядають. З’являється  з-за пагорба  кіт).

 

Кіт.Няв, няв, няв. (Жалiбно).

(Зi схованки виходять Осел i Пес. Котик вiдходить назад здивовано).

 

Пес. Гей, старий воркуте, чого скривився, наче середа на п’ятницю?

 

Кiт. А чого ж менi веселому бути? Постарів я, зуби затупились, уже радий би на лежанцi погрiтися, нiж ганятися за мишами, — бач, i надумала  господиня мене втопити. Я ледве втiк від неї. І що тепер мені робити? От коли б хто дав добру пораду.

 

Осел. Гайда з нами в Бремен! Ти ж мастак давати нічнi концерти, от і станеш вуличним музикантом.

 

Кiт (радiсно). Добре.

(Ідуть утрьох. Заходять за пагорб‚з-за дерев виходить Пiвень).

 

Пiвень .Був колись я гарний Пiвень, молодий,

Вранцi господиню свою будив,

А як став старий i не стало сил,

Господар зарiзати мене звелiв. (Плаче).

Що ж менi бiдненькому вже  робить,

Щоб на свiтi трiшечки ще пожить?

Кукурiку! Кукурiку! Кукурiку!

(З’являються Осел, Кiт, Пес).

 

Осел. Чого розкукурiкався, наче тебе рiжуть? (Усi пiдходять до Пiвника). Що там таке сталося в тебе?

 

Пiвень. Та це я кукурiкаю на гарну годину, бо завтра недiля, завiтають гостi, i наша господиня звелiла куховарцi вiдрубати менi увечерi голову, а завтра зварити суп, гостей частувати. От я i горланю, поки ще можу. (Всі слухають,півня. кіт чухає потилицю. Осел хитає головою. Пес пiдходить ближче).

Осел. Слухай, гребенястий, ходiмо з нами в Бремен. Все-таки краще, ніж отут прийняти смерть. Голос у тебе гарний, а пiдеш з нами, то ми разом утнемо такої музики, що буде любо слухати.

 

Пiвень. Дуже добре. Пiшли швиденько, бо менi так i здається, що вже сокира по моiй шиї стукає.

 

Пес. Як добре, що ми всi зiбралися разом.

 

(Усi друзi йдуть дорогою далi. Виконують пiсню «Справжнiй друг»).

 

Дружба вiддана не зламається,

Не розклеїться вiд дощу й негод.

Друг в бiдi не лишить,

Щирим словом втiшить,

Отакий вiн, незрадливий,

Справжнiй друг.

 

 (Заходять у темний лiс).

 

Пiвень. Ось тут, у лiсi, й переночуємо. Бремен ще далеко. За один день не дiйти.

 

Осел (звертаючись до Пса). Давай ляжемо ось тут, пiд деревом.

 

Пес (киває головою). Добре. Давай. (Лягають обоє пiд деревом).

 

Кiт. А я заберуся ось сюди, на гiлля. (Вилазить на гiлля. Вмощується. Мурличе).

 

Пiвень. А я на вершечок, бо тут найбезпечнiше. (Вилiтає на вершечок, дивиться вдалину, прикладаючи крило до лоба).

 

Пiвень. Ой, друзi, здається, що вдалинi блимає свiтло. Друзi! (кричить). Тут недалеко є оселя.

 

Осел. То чого ж ми сидимо? Ходiмо туди, бо притулок пiд деревом зовсiм нiкудишнiй.

 

Пес. А  я їсти хочу. (Тре живiт). М’ясця б менi або хоч кiсточку.

 

Кіт. Вирушаймо в дорогу — туди, де блимає свiтло.

(Друзi йдуть далi, пробираючись крiзь ліс).

 

(Хатка розбiйникiв у центрi. Друзi пiдходять поближче. Осел заглядає у вiкно).

Пiвень (звертаючись до Осла). Ну, сiрий, що там видно?

(Усi герої прислухаються i придивляються).

 

Осел. Ого, що я бачу! Стiл накритий  бiлою скатертиною, на столi найкращi наїдки й

напої, а навколо сидять розбiйники i п’ють  та їдять собi.

 

Пiвень. От би й нам так поїсти!

 

Осел. Добре було б, що й казати!

 

Кiт. Пiшли в лiс. Порадимось, що нам робити.

(Друзi заходять за дерева, щоб порадитись).

 

 

Пiсенька розбiйникiв

(Розбiйники уже поїли i веселяться).

Ми розбiйники вiдважнi,

Всi дороги стережем.

Пограбуємо прохожих,

У них грошi заберем.

Заберем, заберем,

У них грошi заберем!  

Ух-ха!

 

Отаманша.

 Кажуть, що ми розбишаки.

Як виносить нас земля?

дайте менi карти в руки —

Поворожу на короля.

Ой-ля-ля-ой-ля-ля!

Поворожу на короля!.

 

Отаманша.

Завтра дальняя дорога

Випадає королю.

Грошенят в нього багато,

А я грошики люблю.

Ой-лю-лю-ой-лю-лю!

А я грошики люблю!

Ух-ха!

 

(З’являються  кіт, Осел, Пес, Пiвень).

Кіт. Робимо все так, як домовилися.

 

Осел. Я переднiми. лапами стану на пiдвiконня. (Стає).

 

Пес. А я вискочу тобi на плечi. (Вискакує на плечi Ослу).

 

Кiт. А я на Пса. (Вилазить на Пса).

 

Пiвень. А я злечу Котовi на голову. (Злiтає на голову Котовi, всі разом кричать i стрибають через вiкно. Гуркiт. Трiск.Розбiйники втiкають. Друзi залишаються в хатинцi. Сiдають до столу, їдять).

 

Осел. Ох i наївся ж я. Пiду спати у двiр. (Виходить з хатинки i лягає спати).

 

Пес. А я ляжу за дверима. (Виходить, лягає).

 

Кiт. А я на причiпку, бiля теплого попелу. (Лягає. Муркоче).

 

Пiвень. А я ось тут. (Умощується, де зручнiше. Гасить свiчку. Виходять розбiйники з лiсу).

1-й розбiйник. Та чого ми полякалися? Ану сходи (звертається до одного з розбiйникiв) і подивись, що там у будинку дiється. (2-й розбiйник пiдкрадається до будинку).

 

2-й розбiйник. Усе нiби тихо. Зайду-но я в будинок. (Заходить. Запалює сірник. Кiт стрибає Розбiйнику в обличчя. Сичить. дряпається).

 

Кiт. Няв!

 

2-й розбiйник. Ой лишенько!

 

Осел. І-а! (Дубцем б’є Розбiйника).

 

2-й розбiйник. Ой-ой-ой! (Тiкає).

 

Пiвень. Кукурiку!

(друзi залишаються бiля хатинки. Розбiйник прибiгає до Отаманшi).

 

Розбiйник (вiдхекуючись). Ох, пані отаманше, там таке робиться! В хатi сидить страшнюча вiдьма! Як засичала на мене, як учепилась довгими пазурами — всю пику подряпала, а в дверях чоловiк з ножем як штрикне мене в ногу! А надворi якесь чорне чудовисько як уперiщить мене довбнею. А вгорi сидить, мабуть, суддя, бо кричить: «Розбишаку сюди!». То я ледве вирвався. Тiкаймо швидше! (Розбiйники втiкають).

 

Грає  пiсенька друзiв iз мультфiльму «Бременськi музиканти»