Інтегрований захід-презентація "Свято вареника"

Інтегрований захід

з трудового навчання

 та народознавства

Підготували та провели:

Романчук Л.П., вчитель трудового навчання

Івасенко О.С., керівник факультативу «Народознавство»

2013-2014 н. р.

Відкритий виховний захід

Тема: Свято українського вареника

Мета: ознайомити та поглибити знання дітей про традиційні українські страви; розвивати куль­туру зв'язного мовлення, вміння виступати з пові­домленням, узагальнювати матеріал, висловлювати власну думку; виховувати шанобливе ставлення та інтерес до народних традицій, обрядів, оберегів, побуту українців; сприяти духовному розвитку осо­бистості.

Обладнання: вишиті рушники, кетяги калини, пше­ничні колоски і под..

По периметру зали стоять столи, вкриті вишитими скатертинами, рушниками або серветками. Звучить весела українська народна музика.

Ведуча 1

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік!

Ведуча 2

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Зустрінемо хлібом,

Любов'ю і миром!

Ведуча 1. Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати вас на нашому Святі вареника!

Ведуча 2. Працьовитий і гостинний україн­ський народ здавна славився хлібосольством. За­йдіть до української оселі на годинку — без час­тування господиня не проводить вас. Усе смачно, ситно, а головне — корисно та невибагливо.

Ведуча 1. Сьогодні ми пригадаємо, на яку особливу  страву багате традиційне українське застілля, і не лише прига­даємо, але й скуштуємо її  і похвалимо наших господарів.  Адже сьогодні представлятимуть страву не господині, а саме господарі – хлопці 9 класу.

Ведуча 2. Отже, щиро просимо гостей на наше Свято вареника

Звучить  пісня «Зеленеє жито, зелене».

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито на лану,

Хорошії гості до ладу.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито будем жать,

Дорогих гостей не забувать.

Ведуча 1. Україна здавна славиться своєю гостинністю, багатою і смачною кухнею. Борщі та пампушки, паляниці й галушки, вареники й ков­баси, печеня й напої з фруктів і меду відомі далеко за межами України. Наша національна кулінарія нараховує сотні рецептів.

Ведуча 2. Деякі страви мають багатовікову історію, як, наприклад, український борщ. Для більшості страв характерний складний набір ком­понентів. Наприклад, для того ж борщу їх по­трібно до двадцяти. А рецептів цієї страви відомо понад тридцять: полтавський, волинський, чер­нігівський, галицький, львівський, селянський, дніпровський та ще багато інших.

Ведуча 1. А яке розмаїття м'ясних страв: українські битки, шпигована часником і салом буженина, тушкована з капустою і салом свини­на, крученики, завиванці, фарширована птиця, голубці.

Ведуча 2. А рибні? Карасі в сметані, щука туш­кована з хроном, рибні крученики, юшка, короп, фарширований грибами і гречаною кашею...

Ведуча 1. Одним словом, усього не перелічити одразу.

Ведучі відходять на задній план.

ТВОРЧА ГРУПА «ВАРЕНИЧКИ НЕПОГАНІ, ВАРЕНИЧКИ У СМЕТАНІ»

СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВАРЕНИКАМ!
 

Що у світі найсмачніше?
Може, краби чи ікра?
Може, ще щось, найдивніше?
Є багато різних страв.
Креми, соуси, салати,
Ще - рулети та супи...
В українську теплу хату
Завітай, будь ласка, ти.
Тільки в хаті українській
Покуштуєш диво з див:
Ось півмісяці у мисці,
А над ними в'ється дим,
Бо гарячі - масло тане...
Чи ж ви знаєте, що це?
Це - вареники в сметані,
Найсмачніші над усе!
Українці! Пригадаймо,
З чим вареники в нас є?
Знає кожна господиня,
Що до столу подає.
З сиром ось жовтіють в мисці,
І з картоплею киплять...
Полюбляють українці
За столом поласувать.
Ще з капустою наварим,
Та з грибами - пахнуть як!
Поласуємо ми з вами,
Поласуємо - ще й як!
Ще ж і з вишнями не їли,
З полуницями беріть!
Ми вареників зварили -
Оце диво на весь світ!
З м'ясом, з рибою, з горохом,
Є  ще з маком та пшоном.
Ось посидьте з нами трохи,
За святковим за  столом.
 

Звучить інсценізовано пісня «А мій милий варенич­ків хоче».

А мій милий вареників хоче,

А мій милий вареників хоче.

Навари, милая, навари, милая,

Навари, уха-ха, моя чорнобривая.

Та й дров же нема, милий мій миленький,

Та й дров же нема, голуб мій сизенький.

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая.

Та й сили ж нема, милий мій миленький,

Та й сили ж нема, голуб мій сизенький.

Помирай, милая, помирай, милая.

Помирай, уха-ха, моя чорнобривая.

Так ходімо ж додому, милий мій :миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький.

Не балуй, милая, не балуй, милая,

Не балуй, уха-ха, моя чорнобривая.

1-й гуртківець. Вареники на столі укра­їнців — це домашнє урочисте застілля, затишок і тепло домашнього вогнища. Ця страва завжди доречна — і в піст, і у свято. І на сході, й на за­ході, і на півдні та півночі України — всюди гостя зустрінуть вареничками. «Вареники на стіл — біда за поріг»,— каже народна мудрість.

2-й гуртківець. А вже начинок для вареників не перелічити. Із сиром, м'ясом, капустою, карто­плею, вишнею — це традиційні начинки. Такі варе­нички варять по всій Україні. Але є й особові рецеп­ти. На Поліссі відомі вареники з гречаною кашею, сухими грушами, ягодами чорниці. У Причорномор'ї гостей пригощали варениками з рибним фаршем. А в Західній Україні господині подавали на стіл «шля­хетні» вареники — з телячою печінкою, перекруче­ною з салом, цибулею та перцем.

• Читання гуморески Павла Глазового

ЯК ВАРЕНИКИ ВАРИЛИ КУМ І Я

Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка що не зварить, все не так.
Вередує: – Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані, – каже, – був…
 

Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку – смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо – плюємо.
– Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій – макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки – красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем –
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться, вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
– Хай живіт, – говорить, – лопне, а жінкам
Отакенького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: – Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою – їмо.
Я помалу ремигаю, кум жує.
– Ну, – цікавиться, – як враження твоє?
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба – не ковтне.
Просить: – Стукни по потилиці мене!
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: – А жінкам
 

Я однаково й понюхати не дам!
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: – Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви – гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан?
І надів йому на голову казан…

3-й гуртківець. «Панами на всю губу» по­чувалися вареники на столі. Недарма в народі про багату, веселу людину казали: «живе, як вареник у маслі». І дійсно, варенички люблять поливку. «Вареник без поливки, що церква без хреста», - кажуть у народі. По­ливка була різною. Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло. «За те ми вас, вареники, величаємо, що в сметану вмочаємо»,— жартують українці. « Великого пана цяці» — так називали вареники з ягідною начинкою. Вони потребують особливої поливки, скажімо, меду або фруктового сиропу.

4-й гуртківець. Жодне свято в Україні не обходилось без вареників. До Святвечора — пісні з картоплею та капустою чи грибами. На щиру Масляну — із сиром та маслом. На веселі моло­діжні посиденьки на свято Андрія — з «пхиком» або «пирхуни». Ліплячи вареники для парубків, дівчата у дві-три варенички загортали пісок, бо­рошно, вовну.

У деяких наддніпрянських селах «варениками» називали останній день весілля. Гостей частували варениками з картоплею, сиром та капустою.

1-й гуртківець. Ще дещо цікаве про вареники. Для цієї страви не існує визначених розмірів. Традиційний український вареник удвічі більший за російський пельмень і чи не вчетверо об’ємніший, аніж італійський равіолі. А у знаменитому творі М.Гоголя “Вій” оповідається про вареники діаметром 30-40 см, розміром з капелюх. Письменник у своїй творчості неодноразово згадував про традиційну страву з тіста з начинкою. А єврейський поет Саул Черніхівський, якій тривалий час жив в Україні, настільки уподобав цю традиційу страву, що присвятив їм музичну ідилію “Вареники”.

2-й гуртківець. Неймовірний факт про вареники: у камені вареник увіковічнили у канадському  місті . На центральній площі  височіє пам’ятник варенику, який вважається … офіційним символом міста! Кулінарне диво з каменю заввишки у 9 метрів важить майже три тонни. Не дивно, що канадці у такий спосіб виразили свою любов до українських вареників. Не забуваймо, що у країні кленового листа проживає найчисленніша у світі українська діаспора.

3-й гуртківець. Шанують традиційні наїдки і в самій Україні. У 2006 році у місті Черкаси також встановили двометровий пам’ятник варенику. До дня відкриття монумента черкаські господині зліпили вареник з печінкою і зі шкварками вагою у 72 кг і пригостили гігантом усіх охочих. Не залишили вареники байдужим і Білла Клінтона. У статусі президента США політик приїхав з візитом до України. Особливо до смаку йому прийшлися вареники з вишнею. Страву одразу ж наділили статусом президентської їжі..

4-й гуртківець. Ще один цікавий факт про вареники полягає у тому, що дотепер в Україні, а ще сусідніх країнах, таких як Росія та Білорусь, вареники готують на так званий

Старий Новий рік (у ніч на 14 січня за новим стилем). Оздоблюють страву сюрпризом, підкладаючи у начинку різні предмети як-то ґудзик, квасолину, цукор та інші.

1-й гуртківець. Вважається, що кожний предмет уособлює майбутнє тієї людини, яка, розкусивши вареника, натрапить на нього. Таким чином наші предки наділяли символ національної кухні вмінням передбачати майбутнє. А сучасні господині помітили, що вареники − це не тільки смачно, але й зручно. У сирому вигляді вони можуть тривалий час зберігатись у морозильній камері. Втім, довго відмовляти собі у бажанні покуштувати смачних вареників з картоплею у сметані або із сиром у маслі майже неможливо!

Жартівливі діалоги

1. – Ой, кумо, це не у вас так варениками пахне?

--Та у нас. Недавно  варенички з  сиром та картоплею варила.

-- Ой варенички-варенички, будемо вас їсти.

-- Будемо, та не всі.

-- А що, кумо, вас хіба вдома не буде?

2. – Ви, кумо, вчорашні вареники любите?

--Та люблю

-- То приходьте до мене в гості завтра.

3. – А кажуть, кумо, що ви вареники варити не любите.

--То й що, кумо, що не люблю варити. Зате їсти люблю!

Ода вареникові

О ти, немов кача м’якенький,

Неначе гусочка біленький!

О ти, малесенька скульптуро!

Ти – символ, тістяна бандуро!

 О ти, пшеничний наш гетьмане!

 О ти, коханчику сметани!

О ти, із черевцем надутим,

 В якомузавжди мусять бути,

Як не картопля, то сирок,

Сливки чи вишні без кісток,

Так, як конвертам личать марки,

 Тобі так само личать шкварки.

 Тебе в неділю ліплять завше

 Вкраїнки, в руки вправно взявши.

 Макітру вершну, наче віз,

Кладуть чоловікам під ніс.

Ти без нітратів, діоксинів,

Наркотиків, холостеринів,

 Ти не зачовганий пельмень,

І не тяжкий шашлик-огень,

О ти, що мчиш поміж кишками.

Своїми теплими боками!

Китайці – з рисом, з пивом – німці,

 З варениками – українці.

 Без тебе ми – не мами діти,

А барани й космополіти.

Ти з нами по усіх світах,

Ти у поезії і у піснях,

Ти – слава наша дотепер,

Живе Вкраїна й ти не вмер!

 Микола Савчук

Ігри:

1. Зліпити  вареника на швидкість (2 учасники)
2. «Любив козак дівчину і з сиром пироги». Дівчата мають наосліп нагодувати хлопців вареником. (2+2 учасники)
3. Вареники із «сюрпризом». (Сюрприз – це солоний, перчений, без начинки)

До кожного сюрпризу ще завдання.

4. «Чорна скринька». Загадується інгредієнт, що є основою начинки  вареників.

Ведуча 2. Що ж, дійсно «варенички непогані, варенички у сметані». Чим порадують нас госпо­дарі цього столу?

Хлопці 9 класу

1.Ой, вставали ми раненько,

Картоплю варили,

До вечора вареників

З хлопцями  ліпили.

2.Наварили вареників.

Для гостей хороших.

Їжте, їжте вареники,

Гості наші любі.

Вони трохи гаряченькі,

Не попечіть губи.

                                                                           3.А вже ж у ті вареники

Картоплі напхали

Ще й перчиком притрусили,

Там його немало.

4.В череп'яну макітерку

Ми їх положили

Олійкою з цибулькою

Добре помастили.

Їжте, їжте, гості любі,

Рахувать не станем

Може, кому буде мало, —

Ми іще добавим.

2-й гуртківець

Є вареники у хаті —

В Україні все гаразд:

Всі — щасливі і багаті,

Щедре сонце світить в нас!

Слава хаті українській,

Слава нашій всій землі,

І вареникам у мисці,

Що на нашому столі!

Учні 9 класу пред­ставляють свої страви.