Інтернет-конференція на тему «Психолого-педагогічні ресурси сучасного педагога»

Інтернет-конференція

«Психолого-педагогічні ресурси сучасного педагога»

Тищенко Людмила Володимирівна

вчитель початкових класів  

вчитель-методист

Монастирищенська загальноосвітня

школа І – ІІІ ступенів № 2

«В чому вища насолода життя? По-моєму, в творчій праці, чимось наближеній до мистецтва. Це наближення – в майстерності».

Ці слова В.О.Сухомлинського завжди в моїй душі, в бажанні творити, працювати з насолодою на роботі і вдома.

Я обожнюю свою роботу, якій віддала вже 27 років свого життя, і не лише життя, а й душі серця, любові, життєвої мудрості. Адже мій обов’язок – дарувати дітям радість пізнання, вести їх стежинами творчості і допитливості, вчитися не зупинятися на досягнутому, а йти вперед і творити.

Одним з найважливіших психолого-педагогічних ресурсів сучасного вчителя є працелюбність, адже мої 27 років ставлення як учителя, методиста, наставника проходили саме в наполегливій творчій праці. В своїй  педагогічній роботі завжди намагалась і намагаюсь бути неординарною, творчою, намагалась завжди йти в ногу з сучасними технологіями пошуку і що саме головне – робити свою справу з великою любов’ю: чи то є підготовка до уроку, виховного заходу, чи прості щирі стосунки з учнями, їхніми батьками.

Сучасний учитель повинен сіяти в своїх дітях вихованість. Це важка праця, адже треба самому бути постійним прикладом для наслідування. І наша планета Земля «страждає» від великої кількості невихованих людей, яких стає дедалі більше і більше. Адже,  кому як не нам, вчителям початкової школи, вчити їх:

• любити свою Вітчизну;
• шанувати своїх батьків;
• поважати старших: не грубити, а вміти вислухати, не сперечатись з старшими, не перебивати їх під час розмови, а вчити пропустити їх першими в автобус, тролейбус, уступити місце людям похилого віку та мамам з маленькими дітьми;
• не ображати менших;
• зняти (головний убір) хлопчикам, коли вони переступають поріг школи, дому, будь якого іншого закладу;
• пропустити в клас першою вчительку, дівчаток;
• знати, як поводити себе в громадських місцях (храмі, школі,лікарні, а також в гостях);
• вміти подякувати чи допомогти;
• слідкувати за культурою свого мовлення;
• не смітити на вулиці, в під’їзді, школі;
• бути дружелюбним, не заздрісним, завжди допомогти своєму товаришеві.

Всі ці правила життя в суспільстві, я вкладаю в своїх вихованців з 1-го дня їхнього перебування в школі. Вчу не тільки їх, а й читаю лекції по даній темі і їхнім батькам. Тому мої класи на щорічному «Святі шкільної родини» отримують дипломи «Самого вихованого класу».

Сучасний вчитель повинен добросовісно й ретельно готуватись до уроку і дбати, щоб кожний урок був неповторним, насиченим цікавими завданнями, іграми, різноманітними вправами, які вимагають певної залежності мислення, творчих пошуків, оригінальності і винахідливості. Я люблю використовувати на уроках елементи розвиваючого навчання за системою О. ­­­­­­­­­­­­­­­­­­Гайштута.

Більшість моїх уроків інтегровані, придумані мною назви самі про себе свідчать:

- «Здорова математика» - «зустріч» з лікарськими рослинами і українською національною кухнею та «Портфелем порад» від казкового героя Хлопчика-Здоровчика.

• «Математика мовою зимуючих птахів», на якому різні математичні завдання переплітаються із знаннями про  життя птахів взимку .
• «Математична подорож з першими весняними квітами». На ньому ніби присутній запах перших весняних квітів: підсніжників, рясту, конвалій … Разом з математичними завданнями алгоритмічного змісту,  подорожують і легенди про ці чудові квіти, які розповідаю в казковій формі сама або підготовлені учні-дослідники, діти з великим захопленням слухають. Такі уроки виховують в учнів відчуття прекрасного, розвивають естетичний смак.
• «Зимова подорож з українською мовою та математикою» - на ньому відчутний морозний подих зими.

Всі завдання уроку і мовні, і математичні, зв’язані між собою довгою «зимовою стрічкою», закріплюють і розвивають різні орфографічні вміння дітей, культуру мовлення; учні вчаться складати діалоги; розширяється і  поповнюється словниковий запас учнів. А такі завдання як «Зимовий атракціон», «Снігопад зимових слів» чи «Феєрверк нових слів», утворених від першого слова – додають дітям бадьорості, радості й веселості, примножують знання.

 Сучасний учитель повинен сіяти в своїх вихованців доброту, взаємовиручку, почуття дружби. Мої діти завжди допоможуть один одному,  і хтось виручить однокласника, дасть свою ручку, зошит чи олівець, які інший забув вдома, сильніший допоможе слабшому – пояснити  задачу, заспокоїти друга, коли той переживає  за якусь невдачу. Я їх навчаю бути чуйними, милосердними до чийогось болю.

 Вважаю, необхідним для сучасного вчителя – розвивати в учнів естетичні смаки та уподобання. Я володію музичним інструментом (піаніно), пишу музику до текстів, сама люблю музику і цю любов передаю дітям:

• вчу їх слухати музику: твори Баха, Моцарта, Кабалевського;
•  інсценізувати українські та російські  народні пісні,  казки та оповідання;
•  співати сучасні пісні, наповнені любов’ю до матері, країни, природи;

Щорічно проводжу і готую разом з дітьми святкові новорічні ранки, свята для любих матусь і бабусь, «Свято Букваря» (1 клас), «Свято прощання з початковою школою» (4 клас). 

 Класна кімната моїх учнів  красива, світла, затишна, комфортна, зі смаком ооблаштована, з вміло й естетично підібраними  кольорами. В нашому класі присутні майже всі кольори веселки, які гармонійно поєднані: шпалери -  рожеві, тюль -  біла з різнобарвними метеликами, дошка – фіолетова, люстри – ніжно бірюзові. Багато різних ігор, книжок іграшок  в розвивальному куточку. Цим самим прививається почуття смаку.

 Разом з дітьми ми доглядаємо за кімнатними рослинами, миємо парти, підвіконня, «лікуємо книжки», а найбільшим святом для учнів є прикрашання класної кімнати перед новорічним святом: учні залюбки наряджають ялинку, навчаються  чередувати кольори на зимовій красуні.

 Одним словом – трудимось і робимо все з любов’ю .

 Для цього я прикладаю багато зусиль і щаслива від того, коли бачу, що мої діти  кидають обгортку від цукерки чи печива не під ноги людям, на тротуар, а в ящик для сміття, знімають головний убір , коли заходять до школи  і мелодійно промовляють: «Доброго ранку!»

Я мрію, щоб мої вихованці крокували по життю чесними, порядними, добросовісними, працелюбними людьми з почуттям смаку, з розвиненими творчими і естетичними здібностями.