Історичне повідомлення про гасло "Слава Україні"

                                                        СЛАВА УКРАЇНІ.  ГЕРОЯМ УКРАЇНИ СЛАВА!

Це найвідоміше та найпоширеніше українське патріотичне гасло. Його вигукують у миті радості чи скорботи, ним вітаються мільйони українців у всьому світі.

Від президента до школяра, від військового до вчителя ,  від дитинки до старця, всі– нині в Україні вітаються  гаслом «Слава Україні! Героям слава!». Та звідки воно? Як народилося? Хто є автором цього славного привіту? 

Гасло народилося у Харкові. Загриміло на всю Україну з Києва. Збереглося завдяки зусилллям галичан і волинян у Львові.

В збірнику праць Степана Бандери немає отої популярно вживаної в інтернеті цитати, яка йому приписується: "І прийде час, коли один скаже: "Слава Україні! ", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!"

Щоби зрозуміти походження гасла, уявно мандруємо у минуле в довжину  2 тисячі років назад і вирушаємо до оріїв. Саме такою була перша назва українців, що означала орачі, сонцепоклонники. Птиця – Ангел,  Матір Слава була їхньою богинею перемоги, дітей, раю та вічного життя. Її зображували на військових щитах, вона надихала на подвиги й закликала битися за свої землі. Вирушаючи на битву, орії зверталися до богині з проханням про допомогу та удачу й під час бою вигукували «Слава!». Деякі вчені навіть пов’язують із її ім’ям назву слов’ян.

Перекладаючи на мову предків сучасні гасла, розуміємо, що, промовляючи їх, ми бажаємо перемоги Україні, героям чи нації. І навіть попри те, що Слава більше не асоціюється в українців із богинею, гасла «Слава Україні!», «Слава героям!» та «Слава нації!» несуть у собі потужну енергетику боротьби й перемоги сотень поколінь наших предків.

Найбільш рання письмова згадка (щоправда, трохи в іншому вигляді) зустрічається, як не дивно, у вірші Тараса Шевченка 1840 року «До Основ’яненка»:

 Наша дума, наша пісня

 Не вмре, не загине…

 От де, люде, наша слава,

  Слава України!

«Слава Україні»  активно вживалося в середовищі Кирило-Мефодіївського товариства — першої української таємної політичної організації,  яка боролося за  українську ідентичність.  Тарас Шевченко,  Пантелеймон Куліш, у своїх творах застосовували слово « Слава», наче закодовували  перемогу над злом. Ще одним свідченням є вірш  — Миколи Костомарова — «Діти слави, діти слави, час ваш наступає». Цей твір, що був вилучений російськими жандармами під час обшуку 28 березня 1847 року, зберігся в карній справі Миколи Івановича. Завершується він піднесено:

«Згине панство лукавоє,

Воскресне свобода

Слава тобі, моя, Україно!».

«Слава Україні!» як вітання стали вперше використовувати не «бандерівці», а харківські студенти у 1900 році. У місті діяла Революційна українська партія . Її члени віталися гаслом “Слава Україні”. А у відповідь чули : “По всій землі слава”. Знаменитий   український підприємець того часу Микола Левитський їхав на гостини до співзасновника РУП Олександра Коваленка. Приїхав у Харків, хотів запитати дорогу по місту й побачив молодого студента, який наспівував пісню “Ще не вмерла Україна”. Пан Микола звернувся до студента вітанням “Слава Україні” й у відповідь почув: “По всій землі слава!”. Завдяки харківським націонал-патріотичній молоді  це гасло закріпилося в літературі, газетах, громадському житті та на вустах мільйонів українців.

В місті Іркутську (азійська частина Росії) тамтешні українці з місцевими робітниками організували першотравневе свято праці. Солдати і офіцери 12 полку виготовили і показово пронесли через місто два, очевидно величезні, блакитно-жовті прапори… Підходило багато людей, щоб побачити написи. А там на одному писало “Хай живе вільна Україна!” та популярні тоді революційні гасла. А на другому: “Хай живе автономія України! Слава Україні! Слава всім націям!”. Опівдні того ж дня в Іркутську сформувалась колона у приблизно 1000 демонстрантів (підтягнулись й солдати 10 полку із своїм українським прапором). Настрій був піднесений, співали “Ще не вмерла…” і “Ми гайдамаки”. А далі: “…маніфестація рушила. „Слава Україні!” неслося з гурту, з покрівель, і з вікон будинків”.

Хотілося б також зазначити, що колись “Слава Україні! — Героям слава!” було чимось більшим, ніж просто лозунгом. Це була своєрідна надія на краще майбутнє.

Взагалі фраза була популярною у різних середовищах. Чорні козаки УНР віталися «Слава Україні!» — «Козакам Слава!». Представники самопроголошеної республіки на території сучасної Черкаської області, так звані «холодноярівці», казали «Слава Україні!» — «Україні Слава!». У 1920 році вітання «Слава Україні!» також було офіційно затверджено в Армії УНР.

Пізніше це вітання уподобали в ОУН (Б) (бандерівській групі Організації українських націоналістів), і воно стало гаслом Конгресу українських націоналістів та ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери. На зборах 1941 року оунівці затвердили «Слава Україні! – Героям слава!» офіційно. Допускалося скорочення привітання: «Слава» – «Слава». Однак радянська влада заборонила його використовувати, намагаючись придушити повстанський рух в Україні.  ОУНівці почали використовувати частинку “Героям слава!”, яка стала свідченням глибокої шани до людей, які віддали своє життя у боротьбі за батьківщину. Повстанці таким чином передавали пам'ять про цих бравих бійців майбутнім поколінням.

Відродилося гасло в часи перебудови, остаточно затвердилося – під час новітніх революцій: Помаранчевої та Гідності. У кінці 1980-х й на початку 1990-х на мітингах і протестах за незалежність України у Галичині й Закарпатті, під час Революції на граніті в Києві знову зазвучало «Слава Україні!». Тоді ж гасло доповнили вислови «Слава нації! – Смерть ворогам!» і «Україна понад усе!», які використовувала партія УНА УНСО.

У молоді «Слава Україні!» більш асоціюється з Євромайданом 2004 року і Революцією гідності 2013-2014 років. Під час російської збройної агресії 2014 року гасло отримало поширення в українському війську. І 5 лютого 2018 Уряд України вніс на розгляд Верховної Ради законопроект № 7549 про запровадження гасла «Слава Україні! – Героям слава!» як офіційного вітання для військових ЗСУ та Національної поліції.

«Слава Україні!» — відповідали наші патріоти на привітання в часи проголошення універсалів Центральної Ради. «Слава! Слава! Слава!» — відповідали на ці слова «чорні запорожці». З часом вони набули універсального сенсу: з ними українці віддавали життя, захищаючи рідну землю, і раділи перемозі над ворогом. Надалі їх, як знамено, підхопили вже повстанці Холодного Яру, учасники Української військової організації, пластуни, оунівці та всі ті хто себе ідентифікував з Україно. Вітаючись Слава Ісусу Христу, ми славимо Господа Бога, вітаючись Слава Україні ми славимо свою Батьківщину.

Колись моя бабця казала: «Дитино, Бога і Батьківщину любити не заставивиш, ця любов живе у серці, плекається і виховується крізь роки життя.

Тож закликаю всю нашу молодь школи любити всім серденьком Бога Творця, Неньку Україну та батьків, які дали вам життя.  І коли наша держава, наш народ, наші воїни знову чинять героїчний спротив ворожій навалі, ми кажемо: «Слава Україні!», бажаючи нашим захисникам перемоги над ворогом. І відповідаємо: «Героям слава!» на знак шани й любові до українських героїв наших днів — уславлених учасників цієї війни.

Підготувала

Вчитель історії ЗОШ І – ІІІ ступенів с. Оглядів

Паньків Василина