Історико-літературна  мандрівка Одесою через призму творчості  одеського письменника С. Стриженюка Мета. Ознайомити учнів із постаттю та поезіями  Станіслава Стриженюка – сучасного одеського письменника; розкрити художній світ його творів, зокрема образ Одеси в поезіях; формувати почуття любові до рідного міста, інтерес до його культурної спадщини; розвивати навички аналізу художнього тексту, використати інтерактивні технології для створення ефекту «живої мандрівки» Одесою;  виховувати  почуття гордості за славне минуле рідного міста,  народу, національної самосвідомості та громадянської активності; відчувати любов до України, до Одеси, до її працелюбного народу, її історії, віковічних традицій та звичаїв. Тип уроку: урок-дослідження з елементами інтерактиву.

Обладнання: презентація « Історико-літературна  мандрівка Одесою через призму творчості письменника С. Стриженюка», портрет письменника, збірки його поезій,  записи пісень «Я так люблю Одесу», “Рідна Одеса, вічна Одеса”; карта Одеси (електронна або настінна) ; хмара слів (створена на основі ключових понять асоціаційучнів з Одесою); онлайн-платформи (Mentimeter, Padlet, Kahoot/ Wordwall); рефлексивна вправа «GPS-маршрут настрою» . 

Очікувані результати: учні знають основні відомості про  С. Стриженюка, розуміють образ Одеси у його творах, уміють аналізувати текст і висловлювати власну думку, виявляють інтерес до літератури рідного краю. Клас: 8

 

Хід уроку

1.   Організація учнів до уроку (2 хв.).

Звучить пісня про Одесу „Я так люблю Одесу”.  Учитель.  Сьогодні ми вирушимо в незвичайну подорож — історико-літературну мандрівку Одесою очима сучасного письменника Станіслава Стриженюка.  

Інтерактивна вправа «Моє місто – моя гордість» (Mentimeter

 / Padlet): Учні записують одне слово, яке у них асоціюється з Одесою. На екрані формується жива хмара  слів. Коротке обговорення.

2.   Мотивація навчальної діяльності.  Повідомлення теми та мети уроку (5хв).

Учитель. У кожного міста є своя душа. Вона живе в піснях, спогадах, книжках. Сьогодні ми познайомимося з людиною, яка відчула і передала цю душу у своїй творчості — одеським письменником  Станіславом  Стриженюком.                                                                    

Кожна людина любить свій рідний край, місце свого народження . Немає суттєвого значення, де ти народився: або у великому гучному мегаполісі, або у невеличкому тихому селі , - ніхто не в змозі забути стежки до рідного дому. Саме про це у своєму вірші “Буває в дальній стороні” говорить одеський поет Станіслав Стриженюк:   Буває в дальній стороні     Не дуже весело мені.

    Там інші звичаї і мова,

    І дощ не той та інший грім,

    І тепла казка полинова     Вростає в сни     Про отчий дім.     Якою силою,     Якою?

    Прикутий ти до супокою,     Непогрішимих рідних місць?     Окрім любові нелегкої,     Ніхто тобі не відповість.

    І ти живий у кожнім слові,     Що схоже з крапельками крові,     Яка пульсує, не тече.

    І гріш ціна такій любові,     Коли не сняться сни казкові     І згадка дому не пече.

1.   Сприйняття й усвідомлення матеріалу (20 хв.)

Учитель. Шановні учні, нам з вами так пощастило народитися на такій прекрасній землі, як Одещина, в місті Одеса. Тому пропоную вам ще раз переконатися в її неповторній  красі, величності,

героїчній історії, дотепному гуморі, а головне - в обдарованих людях – вчених, письменниках, художниках, краєзнавцях, співаках, педагогах, які народилися тут , працювали, розбудовували та збагачували наше прекрасне місто. А допоможуть нам в цьому учні , які заздалегідь підготували доповіді про наше чудове місто, Станіслава Стриженюка, вони  також прочитають напам'ять поезії цього автора.  Всі інші учні самостійно  складають у зошитах ланцюжок життя поета.

Учень          1.       Ми    пишаємося Станіславом Савовичем Стриженюком, який  народився 3 березня   1931 року   в        м. Гайвороні Кіровоградської області, а колись це було звичайне село, що входило до Одеського адміністративного округу. З’явився на світ

майбутній поет і культурний діяч у родині селян з діда-прадіда. Чарівна природа степового краю стане для майбутнього поета джерелом натхнення на все життя:            

Люблю стежки від степу до села, В пітьму за таємничі косогори, Де цвіркунів невидимі мотори Заводить переорана імла.

А  ті стежки у поле навпростець,

Через туманом оповите жито,

Ведуть у мрії молодих сердець,

Яким іще прожити-пережити…

Учень 2. Дитинство та юнацькі роки були обпалені лихоліттям Голодомору, Другої світової війни та післявоєнними реаліями. Мріяв стати пілотом літака, тому, закінчивши семирічку, хлопець їде до Одеси: Я не прощаюсь з давниною,  Хай час вершить нестримний біг. Завжди лежить переді мною Зітертий батьківський поріг. За ним шептала мати: - З Богом! -  І проводжала до воріт. І на майбутнє за порогом Лизав пухнасту лапу кіт.

І рушив я - сільський відбулець, Обнявши серцем земляків, 

В обійми виструнчених вулиць,

На дзвін ковальських молотків.

 

Учитель:- Як зображує свій рідний край С.Стриженюк?  (Відповіді учнів). - За допомогою яких образів розкривається рідний край у прочитаних  поезіях ?(Відповіді учнів). 

Учень 3. Вступив до Одеської спеціальної середньої школи Військово-Повітряних Сил, проте літати так і не довелося через ідеологічні міркування. Але вступив до Одеського політехнічного інституту на хіміко-технологічний факультет і у 1955 році отримав диплом інженера хіміка-технолога. По закінченні інституту поїхав за власним бажанням у Казахстан, саме в ті місця, де відбував заслання та солдатську муштру Тарас Шевченко. Пізніше з’явиться вірш

«Голос», присвячений Т. Шевченку:   

 

 

 

Неначе грім,

Що вдарить і розколе

Шатро небес нахмурених навпіл,

Гримить в віках Шевченка віщий голос,

Понад земним громаддям міст і

сіл.

                                                              У світовому клекоті-відлунку,

                                                              Мов поклик дня,                                                               Вчуваються слова:

                                                             Народ не жде спокійно                                                               порятунку,

                                                             Бо споконвічна сила в нім жива.                                                              Жива!

                                                             І не старіє анітрохи

                                                            Вона встає повсюди проти лжі.

                                                            Слова Шевченка в голосі епохи                                                             Блищать, мов нетупіючі ножі.

                                                           Є на землі іще країни-рани,

                                                           Де кров і бруд                                                           І тихо стогне люд,                                                           Там, наче дзвін, лунає:

                                                          «Рвіть кайдани!»                                                           І вершить час

                                                         На світі правий суд. 

Учитель. - Нагадайте, де саме проводив у Казахстані роки заслання Т. Шевченко, куди згодом  виїхав на роботу С. Стриженюк?

(Відповіді учнів). 

-   Розкрийте , що мав на увазі  автор , говорячи про порятунок народу, “країни-рани”, стогін люду та “правий суд”? (Відповіді учнів). 

 

Учень 4. Писати вірші українською мовою почав ще в школі, продовжував їх створювати і під час навчання в інституті, але для себе. Далі в 1956 році вступив до московського Літературного інституту імені М. Горького, який закінчив у 1962 р., випустивши першу збірку поезій “В братнім краю”. Далі повернувся до Одеси, очолював Одеське обласне управління культури, потім працював головним редактором Одеської кіностудії художніх фільмів, далі був засновником Одеської обласної Ради миру, поки не віддався повністю творчій діяльності. Видав збірки поезій «В братнім краю» (1957), «Земля орлів» (1960), «Рубікон» (1962), «Пасати – вітри постійні» (1970), «Красень-світ» (1976), «Квітка долі твоєї» (1987), «Ім’я твоє шепочу» (1989), «Вибране» (1991), «Екслібриси» (2001), «Тетянин день» (2004), «Судний день. Батурин» (2008) та інших. Про долю поета С. Стриженюк так відгукнувся  в афористичній мініатюрі “Зло”: 

 

Живеш, поете, зла не бiйся, Ти в доброті над злом посмійся. Бо ти є істини глашатай,  Тому й співа твоя душа. Бо ти ж на почуття багатий, Хоч і в кишені ні гроша. 

   

Учитель. - Скадіть, будь ласка, яке, на думку с. Стриженюка,  справджнє покликання поета ?  (Відповіді учнів). 

-   Чому поет має бути “ на почуття  багатий, Хоч і в кишені ні гроша”?

(Відповіді учнів )                                                   

Учениця 5:  Як справжня одеситка, я хочу зробити невеликий екскурс нашим містом.    Одеса – адміністративний центр однієї з найбільших областей України – Одеської, розташованої на південному заході України (показує на карті). Переважна більшість населення області та міста – українці, хоч мешканцями міста і області є представник різних національних меншин, близько 100 національностей, але

всі живуть в мирі та злагоді.

 Перші згадки про територію сучасної Одеси пов ’ язані з поселенням  Кочубіїв (або Качибей), яке датується 1415 роком.Згодом воно було відоме як Хаджибей і входило до складу

Османської імперії.                                          

          Місто, під назвою “Одеса”, вперше з’являється в документі 1795 року, а заснованим воно вважається  2 вересня 1794 року, як місто-порт, зручна гавань для екпортно - імпортних  вантажів.       Одесу  збудовано за проєктом французького архітектора Деволана. Забудовувалося поквартально, всі вулиці беруть початок від моря, паралельно-перпендикулярно. В центральній частині легко орієнтуватись: початок вулиць – від моря.

          Нові райони – довільного планування, без замкнутих дворів.  В 60-х рр. ХХ ст. спостерігається значне територіальне розширення міста. В повоєнний час виросли нові житлові масиви.           Учень 6: Виросла Одеса на голому місці. Навколо не було жодного деревця. Пісок, заболочені вулиці. А в місті не було прісної води. І лише в 1873 році, коли був проведений водопровід з Дністра, почалося озеленення міста.

          Найпоширенішим було дерево білої акції, завезеної з Франції і

через Одесу – по всій Україні. Акація добре виживала в посушливому краї і стала окрасою міста.

 

Цвіте акація у нас,

Розливши ніжний аромат,

І тягнеться за перелаз Декоративний виноград.

І в синьоокі вечори

У височінь фонтани б’ють,                                      

Орли античної пори

З фонтанів вічно воду п’ють.

                        С. Стриженюк

                                                                                                   Першим озелененням міста

був міський сад на Дерибасівській, де на площі 2 га висаджено біля 50 видів різних дерев.

          Пізніше почалося озеленення набережної, вулиць, парків, скверів. Поширеними стали дерева: каштан, платан, липа, клен, тополя тощо.

 Одеса почала розвиватись як курортне місто: санаторії, будинки відпочинку, упорядковувалися пляжі.

          Але розвивалася і промисловість, яка відклала питання курортне на друге місце, хоч не всі міста країни мають такі оздоровчі фактори як Одеса: море, кількість сонячних днів, грязі лиманів, теплий м’який клімат.

          Зараз загальна довжина морського узбережжя Одещини становить 394 км, з них 175 км – морські пляжі.

Фізхвилинка                                                                                                                        

  Учні виконують прості рухи під словесний супровід учителя: «Потягнулися до сонця над морем» — руки вгору;

«Подивилися вправо й вліво, ніби з Приморського бульвару»;

«Зробили крок уперед — крок назад»; глибокий вдих і видих.

 

Учитель. Сьогодні ми з вами говоримо про поезію. Нагадайте , будь ласка, як називається рід літератури, що відзначається використанням ритмізованої мови, що передає почуття, емоції та переживання автора чи ліричного героя ? ( Лірика).

–                    Які види лірики вам відомі?  (Громадянська, пейзажна,  інтимна, філософська) 

–                    Які художні засоби найчастіше  використовують поети для написання ліричних творів?  (Епітети , метафори, порівняння, окличні речення, риторичні питання, звертання, вигуки тощо)

 

          Учень 7: Наше місто сьогодні – місто трьох портів на Чорному морі: Одеський, Чорноморський, Григорівський. 

Звучить вірш С. Стриженюка „Одеса”

 

Сухий лиман і хаджибейські плеса –  Немов стрічки на вітрі голубі, Поглянеш – і привидиться тобі: Над Чорним морем височить Одеса, Неначе безкозирка на горбі.

Сухий лиман і хаджибейські плеса

Григорівну розбуджено в степах,

Де вітер з моря мандрами пропах,

Стоїть земля,

Стоїть моя Одеса На трьох портах,

Немов на трьох китах.

 

Учитель.  - До якого виду лірики можна віднести цей вірш?

-     Які природні об’єкти згадуються у вірші?

-     З чим поет порівнює Одесу у творі?

-     Як описано Сухий лиман і хаджибейські плеса?

-     Що нагадують вони своїм виглядом, коли «поглянеш» на них?

-     Які асоціації викликає в поета образ Одеси?

-     У яких рядках відчувається любов автора до рідного краю?

-     Яким постає вітер у творі?  - Що символізують «три порти» в останньому рядку?  - Який настрій переважає у

вірші – замилування, смуток чи гордість? - За допомогою яких художніх засобів це розкривається? (Відповіді учнів)

 

Учень 8: Місто-курорт, науковий і культурний центр. В Одесі – 148 загальних середніх закладів: гімназії, ліцеї,  виші, технікуми, коледжі тощо. Є в Одесі музеї, театри, кінотеатри, цирк, філармонія, консерваторія, кіностудія, спілки: письменників, художників, акторів, ботанічний сад, палаци культури, спортивні комплекси тощо. Як можна не пишатися таким містом!

          Крім перерахованого, Одеса – місто-герой, зі своїми героїчними і трудовими традиціями. Вона пережила революції, війни, страшний голодомор, колективізацію та репресії.      Учень 9: В роки Другої світової війни Одеса 73 дні в 1941 році вела героїчну оборону міста, утримуючи на підступах до Одеси 300-тисячну армію фашистів, не пропускаючи вглиб країни і даючи можливість евакуації на схід.

                                                    В цей час Одеса була оточена з усіх сторін з суші, єдиним зв’язком з Великою землею було море, яке бомбардували німці по 15-16 разів на добу. Вода  та хліб в місті видавались за картками. Звучить вірш С. Стриженюка

„Війна. Одеса. Край південний...”

 

 

 

 

 

Війна. Одеса. Край південний Від чорних вибухів осліп. У кожнім домі в час воєнний Ми мали карточки на хліб.

В Одесі висохли колонки

Печалі сліз людських пили

Солдатки, ніби похоронки, На воду карточки несли.

 Учень 10: Подвиг захисників Одеси заслуговував на всенародне визнання. В тяжких умовах окупації жителі Одещини вели боротьбу у підпіллі.   Звучить вірш С. Стриженюка  

„Катакомби”.

 

Одеські катакомби, ніби рани, В них вічна пам’ять – мій екскурсовод Мені в пісеннім слові „ партизани” Незламним духом чується народ. Свобода у тісному підземеллі, Під небом окупованим – тюрма.

У світі є герої безіменні, Та безіменних подвигів нема.

Над нами ворог рано правив тризну,

Двигтіла вулканічно глибина, 

Вони ж бо так вмирали за 

Вітчизну, 

Що йшли в атаку їхні імена.

 

                                                                                                                                                

          Звільнення Одеси від фашистських загарбників відбулося 10 квітня 1944 року .

 Мешканці Одещини шанують пам’ять 88 тисяч загиблих воїнів. На території Одеси та області споруджено 782 пам’ятники і обеліски.

 

Учитель. - До якого виду лірики можнва віднести останні вірші?

-   Як зображує війну С. Стриженюк у своїх поезіях?

-   Яке місце стало символом мужності та боротьби в поезії?

-   Хто є головними героями, згаданими у творах?

-   Чому катакомби порівнюються з ранами?

-   Який образ символізує свободу у вірші?

-   Як описано боротьбу під землею та в окупованому  місті?

-   Як, за словами поета, продовжували жити імена загиблих героїв?

 

          Учень 1: Великі зусилля доклали наші земляки, щоб відновити життя, підняти її з руїн та попелу. Став до ладу Одеський порт, залізниця, підприємства, виросли нові житлові масиви, по суті, виросла нова Одеса.

          В післявоєнні роки споруджено в басейні Сухого лиману

Чорноморський порт, паромну переправу Чорноморськ-Варна, Поті

та Батумі, в басейні Григорівського лиману збудовано порт Південний.

Звучить вірш С. Стриженюка „Пісня”.

Понад морем

Мій високий берег

Маяком вдивляється у час

З двох світів,

З америк, не америк

Їдуть друзі й недруги до нас. 

В нашім домі молодім – не тісно.

І немає зайвих за столом,

Як висока дума – 

Наша пісня

В небі часу змахує крилом.

Не обходить пісня стороною

Вірних душ на чистому віку,

Де б не був я,

Пісня йде зі мною,

Наче хліб і сіль на рушнику.

          Учень 2: Одеса пишається видатними академіками - професорами медицини: Луї Пастером, Іллею Мечниковим,

Данилом Заболотним, Володимиром Філатовим.   

          В різний час до Одеси приїздили видатні письменники: І.

Франко, Леся Українка, М. Гоголь, І. Нечуй-Левицький, М. Коцюбинський, Ю. Яновський, О. Довженко, В. Сосюра, П. Тичина та інші. Т.Г. Шевченко не бував у нашому місті, але, перебуваючи на засланні, листувався з Варварою Рєпніною та Андрієм Лизогубом, які надавали йому моральну і матеріальну підтримку.

 

Він не перебував тут. Вільним Чорним морем

Він дихав в закаспійському диму, А може, і одеські косогори На Кос - Аралі снилися йому?

Він тут не жив,

Та пам’ять кожним рухом

Підкреслила у бронзі на льоту, Що він давно своїм бунтарським духом

 Прописаний в бурлацькому порту.

                                                                                           С. Стриженюк Учитель.  - Подумайте та скажіть , чому Т. Шевченка, який ніколи не бував у нашому місті, так шанують одесити (названа вулиця на його честь, встановлено пам'ятник тощо)? (Відповіді учнів)          Учень 3: Одеса дала видатних вчених, діячів культури. Тут жили і творили великі драматурги: М. Кропивницький, М.

Старицький, П. Ніщинський та інші.

           Зовсім небагато знайдеться міст на планеті, які могли б позмагатися з Одесою щодо уваги до себе усіх мистецьких муз. „Перлина біля моря” стала предметом багатьох поколінь митців. Не злічити віршових, прозових, художніх, музичних, театральних, кінематографічних присвячень нашому місту. В них відчувається безмежна щирість і високі почуття. Хтось серце загубив у Сан - Франциско...

Навічно хтось закоханий в Париж, Душі ж моєї золота колиска –  Одеса – місто... і не менш, не більш! Не хочу я ні Рима, ні Берліна, Ні Лондона, Нью-Йорка чи Перу. Я хочу моря Чорного перлину – 

Одесу - маму, поки й не помру!

                                    С. Стриженюк

          Учитель: - Поясніть, чому поет в жодному разі не хоче покидати Одесу? (Відповіді учнів) Узагальнення знань (10 хв.)

Інтерактивна гра “Літературна мандрівка Одесою” (Kahoot / Wordwall): питання про зміст творів і місця Одеси.

Рефлексивна вправа «GPS-маршрут настрою» — учні позначають місце, з яким хочуть пов’язати власну історію.

 

Рефлексія

Прийом «Незакінчене речення» (усно або письмово):

 Сьогодні на уроці я дізнався / дізналася…

Мене зацікавило…

Я зрозумів / зрозуміла, що література рідного краю…

Підсумок уроку (2 хв.)

Ось і підходить до свого завершення наша мандрівка Одесою - „вічним містом” та святим місцем для кожного справжнього одесита.

Сьогодні ми побачили, як слово може оживити місто. Для

Стриженюка Одеса — це не фон, а головна героїня його творчості. 

Тож, будемо гідними нащадками  та продовжувачами славної історії нашої „перлини біля моря”. Це значить: гідно, з пошаною ставитися до історії нашого міста, її пам’яток, культури, не спотворювати її самобутності, краси. 

Домашнє завдання (1хв.).

1.   Написати міні-есе «Якби Одеса могла говорити…».

2.   Підготувати коротке відео або постер із цитатою С. Стриженюка про рідне місто.

Історична Можливо, під впливом почутого на уроці хтось із вас напише поетичні  рядки про наше місто.

 

 А зараз пролунає пісня про Одесу „Рідна Одеса, вічна Одеса...”