. Іван Котляревський. Творчість письменника – новий етап у розвитку національного самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч. конспект уроку

Тема. Іван Котляревський. Творчість письменника – новий етап у розвитку національного самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч.

Мета: 

– навчальна: викликати в дев’ятикласників інтерес до постаті та творчості І. Котляревського; допомогти усвідомити їхнє значення в історії української літератури; розкрити історію появи «Енеїди»;

 – розвивальна: розвивати в учнів відчуття образного слова, спостережливість, навички коментування ліро-епічних творів;

– виховна: на прикладі життя і творчості письменника виховувати національну самосвідомість та почуття патріотизму.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: видання творів письменника різних років; інтерактивний плакат «Іван Котляревський – зачинатель нової української літератури».

Форма уроку:   ранкова кава з письменником.

Міжпредметні зв’язки:  історія  України.

Формування надпредметних компетенцій:соціальної,  ціннісно-смислової.

Здоров’язбережувальний аспект: активізація різних органів чуття.

Обладнання:          підручник, виступи, портрет   письменника.

Методи, прийоми, форми роботи:  вступне слово вчителя виступи(випереджувальні завдання), схема - ґронування, дослідження - пошук.

                                                         Хід уроку

І. Організаційний момент.  Забезпечення  емоційної готовності («Комплімент»).

Сподіваюсь, у всіх гарний настрій, і ви налаштовані на роботу

Нагадування про техніку безпеки

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку, мотивація.

  У кожного з нас свій Котляревський. Незчисленні студії, присвячені творчості автора «Енеїди», нагадують портретну галерею, де експонується одне і те ж зображення, тільки кожне з них навдивовижу різниться від іншого… Складається таке враження, ніби, потрапивши в галерею Котляревських, не можеш знайти справжнього…

     Якби зараз Іван Петрович завітав до нас та почув, що ми про нього говоримо, він би схопився за голову. По-перше, він би здивувався, що він – засновник нової української літератури. «Люди добрі, -сказав би,- я нічого не засновував!»

     Аналізуючи період, коли народжувалася «Енеїда», бачимо, що українське письменство існувало  всупереч шовіністичній політиці українофобської Москви. Тому існувала й Україна. І навряд чи автор «Енеїди» міг припустити, яку роль він відіграє не тільки в історії української літератури, а й в історії цілої країни.

  Дуже важливо  сьогодні  шукати «справжнього Котляревського». І де, як не в Полтаві, це справді можливо! І коли, як не за ранковою кавою зі справжніми друзями та знавцями життя й творчості видатного українця! І хто, як не сам Іван Петрович може нам розказати про себе справжнього.

Діти , запишіть тему уроку й скажіть мені, будь ласка, чого ви очікуєте від сьогоднішньої зустрічі з Іваном Петровичем?

ІІІ.   Робота над темою. Сприйняття і осмислення нового матеріалу

   Діти, сьогодні кожен з вас на уроці виступить не лише в ролі учня, а й у ролі гостя, який завітав до Івана Петровича на ранкову каву. Як друзі нашого господаря ви розкажете якусь цікаву історію, а от як учні, ви маєте ще створити ментальну карту про нашого видатного письменника, аби наприкінці уроку ми з вами склали цілісне уявлення про цю непересічну особистість. І я прошу вас звернути увагу на те, у чому ж саме було новаторство Котляревського. У чому він був першим.

   А тепер завітаймо до альтанки, де вже збираються гості. Відчуваєте аромат кави? А ось і наш господар.

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ  Морков

    Доброго ранку, мої вірні друзі. Радий, що прийняли моє запрошення й погодились випити зі мною кави.

    Ви просите розказати про своє життя? Думаю, що мої біографи впорались із цим завданням на відмінно. Але все ж хочу пригадати дещо цікаве.

     Звичайно, треба згадати моїх батьків. Батько мав славний родовід, який походив із волелюбного українського духівництва, був канцеляристом магістрату. Мати,  Параска Жуковська, походила з роду козака Решетилівської сотні.

   Батько мріяв, щоб я став священником, але одразу після його смерті я кинув семінарію, провчившись там 8 років. Чому? Можливо, розчарувався в освіті або й самому попівстві. Можливо, хотів іншого життя – яскравого й насиченого, сповненого пригод.

      Облишивши осоружне навчання,  став служити в канцеляріях, а згодом – вчителювати в поміщицьких маєтках на рідній Полтавщині.

    Три  роки навчав дітей золотоніського поміщика. Покінчивши з обов*язками, я йшов у свою кімнату, знімав зі стіни скрипку і з першим

дотиком смичка до струн забував про все на світі. А ввечері друга розрада: одягну мережану  чумацьку сорочку, накину кобеняк – і гайда до гурту парубоцького та дівочого, де танці й співи, забави й жарти, наспіваюсь

досхочу й відпочину душею. Тут я знав кожного на ймення, і мене приймали до гурту, тільки скоса дивилися, коли записував незнайому пісню, нову приказку, вдалий жарт або розповідь про Сагайдачного, Сірка чи Гамалію.

       Цікавився також фольклором на весіллях, купальських ігрищах, весняних святах і обжинках.

Пропоную і вам послухати одну з таких пісень, яку я, до речі, використав у п*єсі «Наталка Полтавка»  Українська народна пісня

      Я був закоханий з дитинства в рідну мову, яку чув з  уст матусі  й батька, вона  дзвеніла, грала, переливаючись усіма барвами , м* яка, соковита, самобутня.  

       Саме наш народ і наштовхнув мене на думку написати «Енеїду».

... Сплюндровано Січ, потоптано запорозьку Трою, розкопано навіть могили

героїв, народ стогне в кріпацькому ярмі,українську культуру знівечено. Як зарадити лихові? Скільки може тривати безпросвітня ніч? Невже народ з такою багатою поетичною душею так і залишиться безсловесним? Не

бувати цьому! Треба гартувати його дух до бою. Українське слово має пролунати гідно, дужо, на весь світ. Для цього і старий Вергілій

знадобився. Так з’явилася на світ моя «Енеїда», над якою я працював близько 30 років з перервами. А головними джерелами твору  стали реальна дійсність мого часу та усна народна творчість.

 

 

Марія Семикон   Аріна Назарова

    Ми зустрілись з Вами саме в будинку  поміщика в Золотоноші, де я  була покоївкою. Вперше ми побачились у Вашій кімнаті, коли я поралась там. Потім ще одна зустріч. А далі ми шукали одне одного очима, прагнули залишитись наодинці.  Ви почали навчати мене грамоти. А потім закохались.

       Якось, прибираючи у Вашій кімнаті,  я наважилась взяти зі столу аркуш паперу, списаний Вашим дрібним почерком. Прочитала написаний вірш й упізнала в ньому… себе, Марію Семикон.  Але наше палке  почуття було приречене. Ви навіть  попросили  благословіння у господаря. Але виявилось, що мене вже «обіцяли» якомусь багатому вдівцю.

     І ви змушені були  залишити мене.  Перед моїм весіллям я отримала від Вас листа, якого Ви  передали через служницю. У ньому  Ви  просили мене писати хоча б зрідка. Але відповіді Ви так і не дочекались…

   Ви негайно покинули і той маєток, і цивільне життя, і подались на службу в армію.

   Чи зробили б Вас щасливими ті листи? Чи мала я право подавати Вам хоч якусь надію? Чи могла дівчина-кріпачка розраховувати, що хтось зважить на її почуття?

Але ту золоту каблучку, що Ви мені подарували,  я зберігала все життя.

 

Біограф Степан Стеблін-Каменський.  Бударний

    Друзі, дозвольте відрекомендуватись: біограф Степан Стеблін-Каменський. Мушу зауважити, що свою знамениту «Енеїду» Іван Петрович задумував спершу як збірку жартів. Але в процесі створення вона стала розростатися, ширитися і врешті-решт перетворилася на висміювання суспільних подій і навіть конкретних історичних персон. Звісно, не лише часів Вергілія, який першим оспівав Енея.

     Пам*ятаю, ще  в юному віці мав наш шановний господар особливу пристрасть до віршів і вмів до всякого слова мистецьки добирати дотепні рими. Недарма  товариші прозвали його римачем.  І, до речі, вже тоді,  у шкільні роки, він складав вірші про козака Енея. Перегляньте, будь ласка, один з епізодів.

 

 

Уривок з Енеїди

Товариш  Котляревського   Сувалова

  Іване Петровичу, але ж Ви  той ще гуморист! Вас часто запрошували у гості, навіть ті, хто  майже не знав, бо у тостах та анекдотах Вам не було рівних. Але ж поясніть, чому героями тих анекдотів зазвичай були якісь французи, а от сюжети та пригоди з ними відбувалися явно полтавські! І, зізнайтесь, що переважну більшість цих бувальщин Ви придумували самі. Одначе, гарний би з Вас  був  стендапер!

 

Член масонської ложі Діма Бендріков

   А що скажете, панове, на те, що з 1818 року  наш Іван Петрович став членом масонської ложі «Любов до істини» разом з Сергієм Волконським та Семеном Кочубеєм. У ній Ви  виконували роль оратора,  обговорюючи політичні питання. Масони не виступали проти влади, а намагалися гармонізувати світ за допомогою знань, були релігійними, й водночас свято вірили в науку.

  І як справжній масон, Ви, Іване Петровичу  відпустили своїх шістьох кріпаків, а  будинок в Полтаві заповіли економці, Мотрі Векливечивій, унтер-офіцерській вдові, а все інше майно роздали далекій рідні та друзям.

 

Краєзнавці    Буриченко

        Любі друзі, а чули ви, що краєзнавцям вдалося дізнатися, що у Вас,  дорогоцінний  Іване Петровичу,   була таємна покровителька. На початку ХІХ століття в Полтаві утворилося таємне «Товариство малоросійське», одним з його членів і співавтором програмних документів були саме Ви.  Після повстання декабристів у цій справі проводилося слідство, але Вас  до відповідальності не притягнули. Знавець літератури Євген Руднєв знайшов в одному з сибірських архівів лист Сергія Волконського, де є такий рядок: «Котляревського від каторги врятувала жінка, яка його любила».

        Науковці перебрали всіх мешканок округи і вирахували найбільш підходящу кандидатуру: Варвара Рєпніна – дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна, вони 17 років прожили в Полтаві та тісно спілкувалися. Микола навіть подарував Вам свій портрет. А Варвара замовила  переклад з французької роботи Дюкена для Полтавського інституту шляхетних дівчат - три томи по 500 сторінок французького чтива. На його переклад у Вас пішло 15 років.

Видавець  Шигіда

   Дозвольте, панове, й мені як видавцю мовити слово.   «Енеїда» – поема-легенда, з якої фактично почалося формування літературної української мови на основі живої народної. Перші три її частини засвідчили: українська мова є, українська література існує, українській культурі бути! Але ж Ви,  Іване Петровичу, відмовлявся її публікувати, попри те, що вона була вже популярною. Чому? Хтозна. Одна річ – читати свої тексти у колі друзів задля розваги, й інша – винести на загал твір, написаний «малоросійською мовою» та пропитаний досить грубим бурсацьким гумором.

   Добре пам*ятаю, як Ви образились на конотопського поміщика Максима Парпуру, який у 1798-му видав три частини «Енеїди» без Вашого дозволу за свій кошт. Виданий твір мав назву «Енеида, на малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ» і  здобув неабияку популярність. Насправді то була добра справа, яка підштовхнула Вас до продовження «Енеїди». Але Парпуру Ви все ж увіковічнили як «якусь особу мацапуру», яку в пеклі «шкварили на шашлику», так помстившись за свою честь і авторські права, щоб більше ніхто не смів «чужеє оддавать в печать».

 

Літературний критик   Буриченко

 

     Шановні, хочу зауважити, що  «Енеїда» – перший твір, написаний живою українською мовою, на народній основі.. Велика заслуга Івана Петровича в тому, що, взявши все найкраще з книжної мови, він поєднав це з багатством народної мови. Твори митця довели, що українська мова є, вона жива й неповторна і має право на функціонування.

  І таємниця цього безприкладного успіху полягає не тільки в особистій обдарованості поета, а й у геніальному розумінні тієї великої істини, що дух народу повністю може розкритися лише в живій народній мові.

 Справа в тому, друзі, що, зображуючи життя тогочасного українського суспільства у різних його виявах, Іван Петрович удається не лише до використання народних пісень, прислів’їв, приказок, анекдотів та інших фольклорних жанрів. Характер узаємин між персонажами, їхнє ставлення одне до одного, до національних звичаїв, національної історії загалом досить часто висвітлюється з позицій народної моралі та етики, народного розуміння краси і потворності, вірності своєму козацькому Роду чи то зради його, світогляду українського народу загалом.

Театральний діяч  Сувалова

       Пам*ятаю, як 1816-го  призначили Івана Петровича директором Полтавського театру. Тут Ви  потоваришували з актором-кріпаком Михайлом Щепкіним, який виступав у складі трупи Штейна, що гастролювала у Полтаві. А згодом саме Ви допомогли  викупити актора з кріпацтва, і   вирішили  написати такий драматичний твір, у якому Щепків міг би віртуозно зіграти одну з найскладніших чоловічих ролей.

          Поклавши своїми п'єсами «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» початок українській драматургії й національному театрові, Ви виступили прибічником  нових, просвітительських ідей. На відміну від «високої» класичної трагедії, Ви виводите на сцену представників простого народу — як героїв, гідних поваги й наслідування.

     Недаремно  п'єсу «Наталка Полтавка» називають «праматір'ю українського народного театру», «зразком народної поезії в драматичній формі». Радість, і горе, і сльози Наталки були горем, сльозами і радістю всієї зали, котра була набита панською прислугою. Сповнені непідробного гумору, високої поетичності, щирої любові до народу, Ваші п'єси добре відомі глядачам усієї нашої країни.

Уривок з п *єси

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

   Дорогі мої друзі, мені було приємно поспілкуватись з Вами, почути багато цікавого про мою скромну персону. Сподіваюсь, ми з вами дуже скоро  зустрінемось знову. А зараз дозвольте відкланятись.

 

ІV. Підсумки.  Рефлексія.

 (Учні зачитують свою схему - ґронування  «І.П.Котляревський». Учитель демонструє свій варіант).

Зачинатель  нової                      автор «Енеїди»                          автор «Наталки               

української літератури                   веселий мудрець                          Полтавки»

                 рифмач                            домашній учитель в поміщицьких маєтках

військовослужбовець                                    автор п’єси «Москаль-чарівник»

                           батько новочасної української літератури

        дипломат                          І.П.Котляревський                          патріот

Директор   Полтавського театру                       Директор  Полтавського будинку

   попечитель                                                    для  виховання дітей  бідних дворян

богоугодних закладів                     захисник,  утверджувач  українського слова

          А зараз я пропоную записати висновок до уроку, вставивши в речення пропущені слова.

Іван Котляревський – зачинатель …….. української літератури. «Енеїда» – …. твір, написаний …. українською мовою, поема-легенда, з якої почалося формування ……. української мови на основі народної.  Поклавши своїми п'єсами «………»  і    «……….»   початок українській драматургії, Котляревський  вивів  на сцену представників …….  .

           Отже, сьогоднішній урок наблизив кожного з нас до  віднайдення «справжнього Котляревського», і він лишається для нас все тим же національним світочем, який започаткував нову добу в українській літературі, гордістю полтавців.

V. Домашнє завдання . Вивчити життєпис І.П.Котляревського, опрацювати зміст поеми «Енеїда».