Календар "Видатні науковці-хіміки"
Бекетов Микола Миколайович
Видатний хімік, який зробив значний внесок у розвиток фізичної хімії. Заснував у Харківському університеті перше фізико-хімічне відділення. Першим використав хлор для відбілювання паперу та тканин і відкрив гіпохлорити лужних металів та хлорат калію (бертолетову сіль).
Дослідив, що алюміній може відновлювати метали з їх оксидів при високих температурах, це стало відправною точкою для розвитку алюмінотермії.
Відкрив витіснення металів з розчинів їх солей воднем під тиском і встановив,що магній і цинк при високих температурах витісняють інші метали з їх солей.
Показав, що при високих температурах алюміній відновлює метали з їх оксидів. Пізніше ці досліди стали відправною точкою для виникнення
алюмінотермії.
Дослідив залежність хімічних властивостей елементів від фізичних (відносної атомної маси, радіуса), від їх зв'язку з атомно-молекулярною механікою.
Головним напрямком наукової діяльності М.М. Бекетова стала молода наука фізична хімія. Висунув ряд теоретичних положень про залежність напрямку реакцій від стану реагентів і зовнішніх умов. Бекетов створив термохімічні лабораторії.
Писаржевський Лев Володимирович
(13 лютого 1874)
Видатний учений у галузі фізичної хімії, академік. З 1927 року директор Українського інституту фізичної хімії (з 1934-Інститут фізичної хімії АН УРСР).
Створив основи електронної теорії окисно-відновних реакцій, запропонував теорію гальванічного елемента, яка пояснила походження електродних потенціалів, електронну теорію каталізу. У підручнику “Введення в хімію” (1926) вперше весь матеріал було викладено з позиції електронної теорії будови атомів і молекул.
Усе життя вчений захоплювався живописом, залишив чимало чудових малюнків.
У 1924–1926 рр. вчений обіймав посаду ректора гірничого інституту
м. Катеринослав (нині Дніпро), за його ініціативи на металургійному факультеті відкрито хіміко-технологічне відділення. Став одним із ініціаторів й організаторів у місті Катеринославських вищих жіночих курсів (1916), Катеринославського університету (1918), Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту (1930).
Володимир Івановч Вернадський
12 березня 1863 року
Видатний вчений, мислитель і філософ, який залишив глибокий слід у науці й культурі. Його ідеї про ноосферу, біосферу та єдність природи й людини випередили час і стали основою сучасного розуміння екології, сталого розвитку та глобального мислення.
Був не лише академіком і геохіміком, а й справжнім провидцем, чий світогляд поєднував науку, етику та глибоку повагу до життя. Створив нову науку – радіогеологію. Був засновником Української академії наук.
Любив називати себе українцем і навіть у нього було прізвисько «упертий хохол». В 1880 році написав свій перший вірш про Україну. Розробив концепцію ноосфери, згідно якої було сформульовано принципи взаємодії природи та суспільства.
Протягом життя написав 473 наукові праці в найрізноманітніших наукових галузях. Найважливішою речовиною на Землі він вважав воду. Не раз заявляв, що рано чи пізно людство прийде до того, що при владі стоятимуть не найсильніші, а найрозумніші. Сам він називав це «диктатурою розуму».
Пауль Каррер
Швейцарський хімік-органік, математик і біохімік.
Виключно педантичний дослідник, користувався глибокою повагою завдяки своїй доброті і скромності. Попри те що він став заможною людиною, у нього не було власного автомобіля, і він щодня їздив на роботу на автобусі.
У 1911 р. здобув докторський ступінь за дисертацію щодо комплексніих сполук Кобальту і став асистентом Вернера в Хімічному інституті університету м. Цюрих. Перша наукова стаття Каррера, присвячена органічним сполукам миш'яку,
Вивчав хімію рослинних продуктів, проводив дослідження цукрів, амінокислот і білків. Вченого особливо цікавила стереохімія (тобто просторове розташування атомів в молекулах) цих та інших органічних речовин.
1950- 1953 роки Каррер був ректором Цюрихського університету.
Манфред Ейген
( 9 травня 1927)
Німецький фізик-хімік, директор Інституту Макса Планка, засновник Інституту біофізичної хімії, відомий розробкою релаксаційних методів вивчення кінетики реакцій від мілі- до фемтосекунд, а також працями з біохімії та теорії гіперциклів.
«За дослідження екстремально швидких хімічних реакцій, стимульованих порушенням рівноваги за допомогою дуже коротких імпульсів енергії», Ейген в 1967 р. отримав Нобелівську премію з хімії. «Хоча хіміки протягом тривалого часу говорили про миттєвий перебіг реакцій, вони не мали можливостей для визначення дійсних швидкостей цих реакцій, - сказав член Шведської королівської академії наук Х. А. Оландер у промові при презентації лауреата. Існує велика кількість реакцій такого типу, які мають важливе значення, наприклад нейтралізація кислот лугами. Завдяки вам в наш час хіміки мають цілий ряд методик, які можуть бути використані для спостереження за цими швидкими процесами, завдяки вам ця велика прогалина в наших знаннях з хімії зараз ліквідована».
Генрі Фріц Шефер III
8 червня 1944 року
Відомий американський хімік, один з найбільш цитованих вчених у світі. Професор Університету Джорджії і директор Центру обчислювальної хімії, Генрі Шефер є одночасно членом дванадцяти наукових товариств, серед яких Королівське хімічне товариство та Американське хімічне товариство, Американське фізичне товариство, Американська асоціація просування науки та ін.
Досліди групи Шефер базуються на використанні обчислювального обладнання та теоретичних методиках розв’язання задач молекулярної та квантової механіки. Його внесок у квантову хімію полягає у теоретичному запереченні геометрії триплетного метилена, розвитку методу Z-вектора, який спрощує обчислення корельованих систем, а також велику роботу по дослідженню геометрії (просторової структури), властивостям та реакціям хімічних систем з використанням високоточних квантово-хімічних методів. Багато з цих дослідів пророкували або змушували переосмислити існуючі експериментальні результати.
Кіпріанов Андрій Іванович
16 липня 1896 року
Засновник відомої школи з ціанінових барвників. Автор відомої монографії «Введення в електронну теорію органічних сполук», яка витримала два видання 1965 та 1975 років. Опублікував 234 роботи.
Очолював кафедру органічної хімії Київського університету (з 1944 р – по 1961 р.). У 1945 р. обраний академіком АН УРСР, стає директором інституту органічної хімії АН УРСР. У 1946-1948 роках поєднує роботу на кафедрі з посадою віце-президента АН УРСР. У 1958 р. присвоєно почесне звання "Заслужений діяч науки УРСР". Тривалий час читав курс органічної хімії.
Основні наукові роботи присвячені теоретичній органічній хімії. Одним із перших застосував поняття про електронну будову молекул ненасичених органічних сполук для виявлення залежності між будовою органічних молекул та їхніми властивостями. Сформулював теорію кольоровості органічних речовин. Під його керівництвом було засновано наукову школу українських хіміків-органіків, що працювала в галузі хімії барвників. Ученими його школи було синтезовано велика кількість різних органічних барвників, що були практичним підтвердженням його теорії. Багато із цих барвників до наших часів використовують у промисловості.
Антуа́н Лора́н де Лавуазьє́
Хімік, який відіграв центральну роль у хімічній революції 18-го століття та мав великий вплив як на історію хімії, так і на історію біології.
Загально визнано, що великі досягнення Лавуазьє в хімії в основному пов'язані з його перетворенням науки з якісної на кількісну.
Лавуазьє найбільш відомий своїм відкриттям ролі кисню в процесі горіння. Він дав назву кисню (1778), визнавши його елементом, а також визнав елементом водень (1783), виступаючи проти теорії флогістону.
Лавуазьє допоміг створити метричну систему, написав перший розширений список елементів, і допоміг реформувати хімічну номенклатуру.
Він передбачив існування кремнію (1787) і виявив, що, хоча матерія може змінювати свою форму, її маса завжди залишається незмінною.
Альбрехт Коссель
Німецький лікар, біохімік і фізіолог, удостоєний у 1910 році Нобелевскої премії з фізіології або медицини за значний вклад у розуміння хімічного складу білків та нуклеїнових кислот. Батько фізика Вальтера Косселя.
Косселю належить ряд досліджень хімічної будови рослинних і тваринних клітин, особливо нуклеїну, при цьому йому вдалося відкрити деякі нові складові частини (наприклад, аденін і тимін). У 1894 висунув теорію, що амінокислоти є головними структурними елементами білків. У 1896 році він відкрив амінокислоту гістидин. Він вперше висловив припущення, що амінокислоти служать «будівельними блоками» при синтезі білків. Численні експерименти, поставлені шляхом знов запропонованих ним методів розкладання білкових речовин, внесли зчначний внесок до вчення про хімічну будову білків.
Моїз Гайсинський
23 жовтня 1898
Видатний хімік, засновник радіаційної хімії та автор першої в світі монографії на тему “Радіаційна хімія та її застосування”. Член італійської та французької академій наук.
Все своє свідоме життя вчений присвятив хімії, яка є опорою й основою життя. Вченого відрізняла неймовірна працездатність, вимогливість до себе та колег, особливо під час проведення експериментів.
Відкрив можливість застосування результатів радіаційної хімії в кінетиці й каталізі, що надалі було підтверджено експериментально. Відкрив аналогію активаційної дії альфа-опромінення й ультразвуку на хід хімічних реакцій.
Передбачив для елементів, починаючи з 104-го номера, електронні конфігурації, ступені окиснення, величини іонних і атомних радіусів, потенціали іонізації, електронегативність, а також деякі характерні аналітичні реакції.
Кірсанов Олександр Васильович
2 листопада 1901
Видатний вчений у галузі хімії, доктор хімічних наук (1939), професор (1941), член-кореспондент (1951), академік АН УРСР (1961), заслужений діяч науки УРСР (1964).
Засновник української школи хіміків-елементорганіків, зробив вагомий внесок у розвиток хімічної науки і промисловості, відкрив низку нових реакцій, класів і типів фосфор- і сіркоорганічних з’єднань.
Відкрите ним пряме імідування карбонових кислот й фосфазореакція одержали назви «реакція Кірсанова».
Теоретичні дослідження вченого стали основою для розробки технології цінних комплексоутворювачів для гідрометалургії, які широко використовуються у промисловості.
Микола Тимофійович Картель
16 грудня1948
Український науковець, академік НАН України, доктор хімічних наук, професор, академік-секретар Відділення хімії НАН України, директор Інституту хімії поверхні імені О. О. Чуйка НАН України , почесний професор Києво-Могилянської академії .Директор Інституту хімії поверхні НАН України
Наукова діяльність стосується вивчення радіаційно-хімічних ефектів у поверхневому шарі адсорбентів; розробки теорії і методів синтезу вуглецевих сорбентів заданої поруватої структури та хімії поверхні; дослідження механізмів хімічних та електрохімічних реакцій за участю поверхні вуглецевих сорбентів; створення сорбентів медичного призначення та вивчення механізмів їх детоксикаційної дії.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку