Календарно-тематичне планування міжгалузевого інтегрованого курсу " Драматургія і театр" для учнів 8 класу НУШ

№

Дата

Тема

Для роботи на уроці

Примітки

1.

І СЕМЕСТР–16 г.

Розділ 1. Умовність та реальність у театрі епохи реалізму – 4 г.

Дійсність та театральне мистецтво. Реалізм як метод відображення дійсності у відповідності з об’єктивною достовірністю. Дійова особа – звичайна людина, пояснення характеру і вчинків героїв умовами повсякденного життя. Зв’язок з певним історичним часом, зображення конкретних історичних подій.

Словник театральних термінів: звукові та світлові ефекти; мізансцена; сценічний простір; реалізм; театральна реальність.

2.

Завдання театру – навчати глядача мислити й шукати шляхи розв'язання складних проблем разом з персонажами. Специфіка театру: реальні засоби поведінки, реальна присутність людського темпераменту, людська експресія (емоції), але при обов`язковій умовності у самій грі («мов би»).

3.

Організація дії в часі (темп, ритм, наростання й спади емоційної напруги) і в просторі (розробка сценічного майданчику, принцип її використання, мізансцени, декорації, рух й ін.).

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Запольська Габріеля «Малашка», «Осінній вечір» (уривки)

4.

Зоровий образ спектаклю (декорації, костюми, висвітлення, театральна техніка). Костюми умовні та реалістичні. Декорації умовні та реалістичні.

5.

Розділ 2. Актор і глядач в українському театрі корифеїв – 4 г.

Заснування першого професійного українського театру. Театр корифеїв (1882). Українська мова на сцені. Репертуар театру. Реалізм і народність. Фольклорні мотиви, обряди, ігри на сцені (сватання, весілля, колядки, щедрівки та інші календарно обрядові пісні).

Словник театральних термінів: водевіль; вокал; народність; фольклорні мотиви; стиль.

6.

Корифеї українського театру: Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Тобілевич, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька.

7.

Стиль Театру корифеїв: поєднання драматичного й комедійного дійства з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі. Особливості глядацької аудиторії: доступність для відвідування.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Карпенко-Карий Іван «Сто тисяч» (уривки).

8.

Особливості акторської майстерності: універсальність. Жінка на сцені театру. Зв’язок з сучасним жанром стендап.

9.

Розділ 3. Взаємодія акторів у реалістичному театрі -3 г.

Реалізм у театрі (як художня система) – «відзеркалення» дійсності. Завдання реалістичного театру - надавати аудиторії найповніше відчуття реальності. Метод реалізму: «зображати життя у формах самого життя», тобто правдиве відображення особливостей мовлення, рухів, стилю одягу, конкретного місця дії тощо. Відмова від проявів надприродного, фантастичного. Зображення гострих суспільних проблем на тлі щоденних обставин. Ідеї свободи та рівності. Трагедія особистості в суспільстві.

Словник театральних термінів: символ; фантастичне.

10.

Трагедія особистості в суспільстві. Гендерні ролі чоловіка та жінки: статус у сім’ї та соціальному житті, їх публічне життя. Нові драматичні жанри: драма-ідей, драма дискусія, символістська драма.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Ібсен Генрік «Ляльковий дім» (уривки).

11.

Взаємодія акторів у п’єсі, відображення оточення через розгляд кожної деталі (зір, звук, дотик). Значення діалогів. Реакція глядача на реалістичний театр: глядач співпереживає і мислить разом з акторами.

12.

Розділ 4. Вічні сюжети та образи в театрі. Велика реформа театру. Шлях до модернізму – 4 г.

Велика реформа театру. Еміль Золя, Ріхард Вагнер, Адольф Аппіа, Едуард Крег.

Словник театральних термінів: модернізм.

13.

Вічні сюжети та образи в різних жанрах літератури, зокрема в драматургічних жанрах (злочин і кара, зрада, вірність, повстання, кохання людини та чарівної істоти, образ Дон Жуана тощо ). Звернення до вічних сюжетів і образів як прагнення оригінально вирішити універсальні питання людського існування. Емоційний зв’язок глядача із героями п’єси.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Українка Леся «Кам’яний господар» ( уривки), «У катакомбах» (уривки); Шоу Бернард «Пігмаліон» (уривки).

14.

Модернізм як переосмислення реалістичного театру. Можливості модернізму для висвітлення вічних сюжетів.

15.

Жіноча тема. Жінка-драматург.

16.

Підсумкового оцінювання результатів навчання

17.

ІІ СЕМЕСТР–19 г.

Розділ 5. Суспільне та духовне призначення актора та театру в епоху модернізму – 4 г.

Модернізм як мистецтво, що прагнуло змінити світ. Особливості модерністської п’єси - риси реалістичної драми поєднуються з символічно-фантастичним зображенням дійсності. Театральні плакати та афіші початку ХХ ст., як окрема мистецька форма.

Словник театральних термінів: авангард; афіша; драматична дія; пластика; традиція.

18.

Український театральний авангард. Творчість Леся Курбаса. Відмова від етнографічно побутової традиції.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Виспянський Станіслав «Весілля» (уривки), Пачовський Василь «Сон української ночі» (уривки), Куліш Микола «Мина Мазайло» (уривки).

19.

«Рефлексологічний» театр Курбаса як активізація глядача, стимулювання до дії. Поєднання різних сфер мистецтва: пластика, декламація, міміка, жести, музика, балет - як невід'ємних складників драматичної дії.

20.

Використання простих декорацій з використанням фотографій.

21.

Розділ 6. Епічний театр. Театр жорстокості – 3 г.

«Епічний театр» Бертольта Брехта.

Словник театральних термінів: епічний театр, театр жорстокості.

22.

Методи побудови п'єс і спектаклів: поєднання драматичної дії з епічною розповідною, включення в спектакль самого автора, «ефект очуження» як спосіб представити явище з несподіваного боку, принцип «дистанціювання» актора від персонажа, безпосереднє спілкування актора з глядачем.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Брехт Бертольд «Грошова опера» (уривки), «Матінка Кураж та її діти» (уривки).

23.

«Театр жорстокості» Антонена Арто.

24.

Розділ 7. Драматург і актор у документальному театрі – 5 г.

Документальний театр — це протиставлення театру як виду розваг. Використання документальних матеріалів (газети, інтерв’ю, журнали та листування) як вихідного матеріалу для історій про реальні події та людей.

Словник театральних термінів: документальний театр; вербатім; публіцистичний театр.

25.

Характерні риси документального театру: вербатім, факти, свідчення. Вербатім – використання виключно слів реальних людей із записаних інтерв’ю.

26.

Функції «культурних» документів. Значення монологів та діалогів, основою яких є інтерв’ю, факти, в яких відображено долю реальних людей. Театральна форма - «Жива газета». Роль документального театру та його вплив на глядача.

Театралізації на вибір учителя, зокрема Фріш Макс «Пан Бідерман і палії» (уривки); інтерв’ю, репортажі, дописи з соціальних мереж тощо.

27.

Емоційний простір між персонажами.

28.

Публіцистичний театр (екологія, стосунки між людьми). Воєнна тема в театрі.

29.

Розділ 8. Експеримент на театральній сцені в епоху авангарду – 4 г.

Поява театру абсурду в середині ХХ століття як нового напрямку в західноєвропейській драматургії й театрі.

30.

Театр абсурду як відображення стану сучасної людини, що знаходиться у розладі зі світом, природою, іншими людьми, із самим собою. Заперечення реалістичного театру. Час і місце невизначені, безглузді інтриги, діалоги, що повторюються, й безцільна балаканина, драматична непослідовність дій – основні прикмети театру абсурду.

Твори для театралізації на вибір учителя, зокрема Йонеско Ежен «Носоріг» (уривки), Бекет Семюел «Чекаючи на Ґодо» (уривки); Костецький Ігор "Близнята ще зустрінуться" (уривки).

31.

Мета — створення казкового, а можливо, й жахливого настрою.

32.

Експериментальний театр: Пітер Брук та Єжи Ґротовський.

33.

Розділ 9. Компоненти традиційних африканського та індійського театрів – 2 г.

Нігерія: Театр Йоруба Різновид народної опери народу йоруба (Нігерія). Час виникнення - 40-ві роки ХХ століття. Поєднання пантоміми, традиційної гри на барабанах, барвисті костюми та фольклор. Театр зосереджений на сатирі соціальних явищ, нігерійській політиці та історичній трагедії. Характерна риса – відсутність сценарію, або «правильної» версії, якої повинні дотримуватися виконавці. Традиційний африканський театр — це групова діяльність, часто без обмежень між творцями, виконавцями та глядачами. На відміну від сучасних п'єс, що відбуваються на сцені в запланований час і дату, вистави традиційного нігерійського театру є частиною соціальної та культурної діяльності, пов’язаної з повсякденним життям і великими подіями, такими як народження, обряди ініціації, полювання, шлюб, оволодіння духом і смерть

34.

Індія: Катхакалі Індійський театр - це декламація, танці та музика. Різноманітність театральних стилів. Катхакалі походить із південного регіону Керала і заснований на одному з двох відомих санскритських епосів: Махабхарата (іншим є Рамаяна). Це жанр класичного індійського танцю, який традиційно виконують танцюристи-чоловіки. Виконання базується на спортивних рухах, драматичних жестах і міміці, доповнених складним макіяжем і унікальними масками для обличчя. Сюрреалізм Катхакалі, персонажі представляють богів, демонів, святих і тварин.

35.

Підсумкового оцінювання результатів навчання

І СЕМЕСТР–16 г.

ІІ СЕМЕСТР–19 г.

Розділ 1. Умовність та реальність у театрі епохи реалізму – 4 г.

Розділ 5. Суспільне та духовне призначення актора та театру в епоху модернізму

Розділ 2. Актор і глядач в українському театрі корифеїв – 4 г.

Розділ 6. Епічний театр. Театр жорстокості

Розділ 3. Взаємодія акторів у реалістичному театрі – 3 г.

Розділ 7. Драматург і актор у документальному театрі

Розділ 4. Вічні сюжети та образи в театрі. Велика реформа театру. Шлях до модернізму- 4 г.

Розділ 8. Експеримент на театральній сцені в епоху авангарду

Узагальнення та підсумок – 1 г.

Розділ 9. Компоненти традиційних африканського та індійського театрів.

Всього – 16 г.

Узагальнення та підсумок – 1 г.