Калейдоскоп "Соняшник - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту "

Про матеріал

Сформувати уявлення дітей про соняшник, як культурну та декоративну рослину, квітку – символ України; розвивати мовлення, уяву, пам'ять; виховувати любов до рідної землі, повагу один до одного, культуру поведінки за столом.

Перегляд файлу

Тема. Калейдоскоп «Соняшник – символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту».

Мета: формувати уявлення дітей про соняшник, як культурну та декоративну рослину, квітку – символ України; розвивати мовлення, уяву, пам'ять; виховувати любов до рідної землі, повагу один до одного, культуру поведінки за столом.

Хід уроку

Ведучий 1     - Доброго дня, добрі люди!   

Ведучий 2    - Доброго вам здоров’ячка!

Ведучий 1  На землі великій

Є країна - Україна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті

І скажу до речі,

Ще й талановиті.

Ведучий 2 Землю засівають

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти…

Пісня «Соняшник»

Дід    Ось  весна, в селі робота.

  Повно справ у діда Федота.

  Треба вже город  копати,

  Бо усе пора саджати.

  Взяв лопату покопав,

  Насіння от садити взяв.

  Кинув моркву і буряк,

  Кинув соняшник ось так!

  Високим буде він рости,

  Ще й  гарнесенько цвісти!

  Хай сусіди заздрять всі

  Незвичайній цій красі.

Баба  Я тобі допомагаю

  Усі сходи поливаю.

  Рости  швидко, вся розсадо,

  Доглядаєм тебе радо.    

Ведучий  3  Сонце сонях  припікає.

  І рослина підростає.

  Натомились, спать лягли

  Бачать вони  дивні сни.

Ведучий  4      Сонячна квітка

(індіанська казка)

Давним-давно в одному селищі індіанців жила собі дівчина на ім’я Квітка. Вона дуже любила сонце й могла милуватися ним цілий день. А коли сонце сідало за гори, дівчинка верталася додому і, засинаючи, думала, що завтра знову його побачить.

Того літа сонце дуже припікало. На небі не було ані хмаринки, на землю не впало жодної краплини дощу. Палюче проміння висушувало квіти й трави, на полях нічого не вродило , люди пухли від голоду. Тоді маленька Квітка зрозуміла, що земля спрагла на дощ. І звернулася до свого друга  з такими словами:

- Сонечко моє, ти знаєш, як я тебе люблю, ти знаєш, що немає більшого щастя для мене, ніж бачити тебе! Але люди потребують дощу. Поглянь на їхні страждання! Змилостився над ними!

І сонце виконало прохання дівчинки. Небо затягли хмари, вперіщив дощ. Він лив багато днів. Поля зазеленіли, квіти й трави ожили, люди відчули себе щасливими.

Тільки маленька Квітка що не день, то блідла й усе дужче сумувала - адже вона стільки часу не бачила  сонця! А промені були потрібні їй понад усе на світі, бо вливали в неї життя.

Сонце з'явилося тоді, коли дівчинка вже ледь дихала. Воно зігріло свою улюбленицю й сказало їй:

- Ходімо, Квітко, зі мною в країну вічного сонця й духмяних садів. Від тепер ти називатимешся Сонячною Квіткою.

І дівчинка обернулася на чудову золотаву квітку, тільки серцевина в неї була темна, така, як її очі та волосся.

На світанку ця квітка повертає голівку в бік сонця, яке з'являється на небосхилі, й милується ним, аж поки воно сяде за обрій.

Відтоді на полях Мексіки розпускаються золотаві сонячні квіти, які в наших краях називаються соняшниками.

рр 001пп 001пп 001ккк 00122 001

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий 5    Вранці тільки повставали

   До них внуки завітали.

   Ох, які чудові квіти –

   Дивувались усі діти.

Танець «Соняшник»

Дід  Бабо, що за витівки були,

 Рослини у танок пішли,

 Соняшники, які повиростали,

 Можливо й розмовляти стали.

Соняшники розповідають цікавинки про себе.

Учень-соняшник 1.  Я – мексиканець. Іспанці привезли мене в Європу як дивовижну квітку, яка повертає голову за сонцем. Посіяли мене і милувалися мною. Садівники намагалися зробити все для того, щоб я – квітка – ставала пишнішою, яскравішою.

Учень-соняшник 2.  Так, я – квітка – увійшла у моду спочатку в Іспанії, а потім і в інших землях Європи.  Мене дарували вельможам і світським дамам, мене ставили у дорогоцінні вази, прикрашали мною сади і палаци.

Учень-соняшник 3.  Цар Петро І навчався в Голландії корабельної справи,

коли побачив мене. Він надіслав моє насіння до Петербурга, наказавши вирощувати цю «заморську квітку»  в квітниках.

Учень-соняшник 4.  Без мене в Україні немає жодного городу, жодного лану. Моя золота голівка слухняно повертається за сонечком, а навколо жовтогарячого дива гудуть бджоли-трудівниці.

Баба   А чи знаєте ви всі,

  Щось про диво-рослини ці? 

  Чи загадки, чи вірші

  Розкажіть ви нам мерщій.

Діти розповідають загадки і вірші.

Учень 1       Стоїть палиця, а на палиці — хатинка, а в тій хатинці повно                              людей.

Учень 2  Сімсот соколят на одній подушці сплять.

Учень 3  На городі в нас росте

    Сонце ясне, золоте,

  Жовте око, жовтні вії

  Та чомусь воно не гріє.

Учень 4  Стою стрункий, високий,    

  В зелених шатах я.

  І золотом убрана

  Голівонька моя.

«Соняшник»  Іван Сабадош

   Ти до сонця тягнеш личко
   І зелені рукавички.

   Вітерець на абажурі
   Налаштовує бандури.    

   Вранці бавишся росою –
   Неба чистою сльозою.

   Гарні щирі карі очі
   Бджілка лагідно лоскоче.

   Чуб яскраво-жовтуватий
   Ні із чим не порівняти.

 Дужі плечі, стан високий
 Прикрашають лан широкий.

 Ти, як варта край стежини,
 Символ неньки-України.

  «Соняшник»  Надія Красоткіна

 Я — квітка сонечка ясна,    
 Прекрасна і чарівна.
 Мене всі сіють, як весна,
 Бо я рослина дивна.
 Гарненька квіточка моя,
 На сонечко подібна.
 Висока виростаю я
 І людям всім потрібна.

Музична композиція у виконанні у виконанні Едуарда.

  Сонях»   Борис Логвинюк

Вільно та розлого     

Сонях виріс на ослоні

Одягнув чубатий сонях

Бриля золотого.

Вийшла осінь із діброви -

Сонях похилився,

Бриль за обрій вечоровий

Сонцем покотився.

Дідусем стоїть вусатим

Соняшник осінній,

Хлопчакам — горобенятам

Роздає насіння.

 «Соняшник» Руслан Василькевич

На городі соняшник   

Соняшно зацвів-
Розпрямив голівоньку,
Рученьки розвів.
Милувався сонечком,
Дощик зустрічав
І смачним насіннячком
Діток пригощав.
Посміхайся ж друже наш
Нам через віконечко,
Мила наша квіточка-
Друге наше сонечко.

 Музична композиція у виконанні  Владислава.

 

 

Ведучий 5  В  українській творчості соняшник – насамперед, образ молодого парубка.  Ставлення до нього доброзичливе, ласкаве, бо й сам соняшник – життєдайний доброзичливець.

Пісня «Соняхи»

Дід Непомітно до нас осінь завітала

 І пора збору врожаю настала.

 Гей, внученята, мої дорогенькі,

 Пішли соняшники збирати гарненькі.

Баба   Дружно врожай збирали,

  Але діти ще й не знали,

  Що із зерен цих дрібних

  Гостинців цілий стіл смачних.

 

Представлення проекту «Соняшник у нашому житті»

 

Учень   У гості в село помандрували,

   Багато цікавого пізнали.

   А тепер пора й почаювати

   Їжею із соняшника посмакувати.

 

 

docx
Додано
27 листопада 2018
Переглядів
3201
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку