![]()
Справжній друг У класі Марійки навчався хлопчик Андрій. Він був тихий і сором’язливий. Під час перерви діти часто гралися разом, а Андрій стояв осторонь. Одного дня Марійка підійшла до нього й запитала: — Чому ти не граєшся з нами? — Я боюся, що в мене не вийде, — тихо відповів Андрій. Марійка усміхнулася й сказала: — Не хвилюйся! Я буду гратися разом з тобою. Вони почали будувати вежу з кубиків. Андрій дуже старався, і вежа вийшла гарною. Незабаром до них приєдналися й інші діти. З того дня Андрій став сміливішим, а Марійка зрозуміла, що справжній друг — це той, хто підтримує і допомагає повірити в себе.
![]()
Справжній друг У класі Марійки навчався хлопчик Андрій. Він був тихий і сором’язливий. Під час перерви діти часто гралися разом, а Андрій стояв осторонь. Одного дня Марійка підійшла до нього й запитала: — Чому ти не граєшся з нами? — Я боюся, що в мене не вийде, — тихо відповів Андрій. Марійка усміхнулася й сказала: — Не хвилюйся! Я буду гратися разом з тобою. Вони почали будувати вежу з кубиків. Андрій дуже старався, і вежа вийшла гарною. Незабаром до них приєдналися й інші
діти. З того дня Андрій став сміливішим, а Марійка зрозуміла, що справжній друг — це той, хто підтримує і допомагає повірити в себе.
![]()
Справжній друг У класі Марійки навчався хлопчик Андрій. Він був тихий і сором’язливий. Під час перерви діти часто гралися разом, а Андрій стояв осторонь. Одного дня Марійка підійшла до нього й запитала: — Чому ти не граєшся з нами? — Я боюся, що в мене не вийде, — тихо відповів Андрій. Марійка усміхнулася й сказала: — Не хвилюйся! Я буду гратися разом з тобою. Вони почали будувати вежу з кубиків. Андрій дуже старався, і вежа вийшла гарною. Незабаром до них приєдналися й інші діти. З того дня Андрій став сміливішим, а Марійка зрозуміла, що справжній друг — це той, хто підтримує і допомагає повірити в себе.
![]()
СправжнійдругУкласіМарійкинавчавсяхлоп чикАндрій.Вінбувтихийісором’язливий.Підч асперервидітичастогралисяразом,аАндрій стоявосторонь.ОдногодняМарійкапідійшла доньогойзапитала:—Чомутинеграєшсязна ми?—Ябоюся,щовмененевийде,—тиховідпо вівАндрій.Марійкаусміхнуласяйсказала:—Н ехвилюйся!Ябудугратисяразомзтобою.Вон ипочалибудувативежузкубиків.Андрійдуж естарався,івежавийшлагарною.Незабаром донихприєдналисяйіншідіти.ЗтогодняАндр ійставсміливішим,аМарійказрозуміла,щосп равжнійдруг—цетой,хтопідтримуєідопома гаєповіритивсебе.
![]()
Схпвруаїввжцнгімй дґряуїг У кглжаьсді Муачржіїйхкхи нуаувачлаавісщя хклеоапнчюиак Ащнздсрщіґй. Вбічн бруев туидхйинй і сроердощмє’уягзелшизвхикй. Псітд чшалс плеюртепрєвюи дґімтци чваасбтхо гщрраолфиїсая рсащзіофм, а Аґнтднрюіфй счтщотяпв ойсстжонрхощнць. Оцданцомгго дєнїя Мзайрсіпйгкга пїіпдйічйфшжлба дїо нєьгодгто й зеаспгимттаєлца: — Чхоїмцу тни нае ггруакєщшбсгя з нїаемюи? — Я бяоуючсєя, щто в мведнєе нюе вїиійрдме, — тжиїхіо вшілдепносвгіов Аьнщдчрріґй. Мраґрліщймкфа угсімціухйняупляарсюя й сїкааюзфачлфа: — Нее хнвюиґлєючйгсюя! Я бпубдсу гюрщалтаиосєя ржажзкоім з тноїбкояю. Вноанши паопчюавлєи бтупдеуевлактаи ваешжду з кзувбциякіібв. Абнкдбрґіій дюучжке сбтяаврчамвщсоя, і вяепжма вґифйвшнльа гоайрфнаофю. Нтефзуапбчадрйощм дцо ндипх пїрцишєддмнхаалбиусія й ічнлшоі дгідтми. З троігпо дннря Аднфдсраіґй сятшамв стмціьлричвєішшписм, а Мааірпігйжкза зйрцоззщуямііулва, щоо сапьрдатвтжєнрітй дьрюуаг — цпе ткокй, хчтяо пшішдятзруивмяукє і ддокпщосмнаґгмаїє ппоцвфіорзичтхи в сзехбґе.
![]()
Српавнжій дург У калсі Мраікйи нвачвася холпичк Аднрйі. Вні бву тхиий і соормяз’ливий. Пді чса прееври дтіи чсато гарлсия рзамо, а Аднірй сотяв отсорноь. Ондгоо дян Мраікйа пдіішйла до ноьго й зпаитлаа: — Чмоу ти не гарєсшя з нмаи? — Я бюояс, що в мнее не вйиед, — тхио вдіпвоів Аднрйі. Мраікйа усімхулнася й сакзлаа: — Не хивлюсйя! Я бдуу гартсия рзаом з тбоюо. Внои пчолаи бдууавти вжеу з кбуиікв. Аднірй джуе сатрасвя, і вжеа вйилша гранюо. Нзеабраом до нхи прєидалнися й ішні дтіи. З тгоо дян Аднірй сатв смліиішвим, а Мраікйа зрзоуімла, що српавнжій дург — це тйо, хот пдітрмиує і дпоомгаає пвоіирти в сбее.