Китай. Загальна характеристика країни

 Офіційна назва- Китайська Народна

Республіка (КНР)

Столиця - Пекін

Державний устрій -  Соціалістична республіка з однопартійною системою

(Комуністична партія Китаю)

Соціалізм – це суспільно-економічна система, яка ґрунтується на принципах

колективної або державної власності на

засоби виробництва, соціальної рівності та справедливого розподілу ресурсів.

 Основні елементи та їх значення:

 Червоне поле – символізує революцію, боротьбу китайського народу за свободу та соціалізм.

П’ять зірок – нагадують про державний прапор Китаю. Велика зірка уособлює Комуністичну партію Китаю. Чотири менші зірки символізують основні соціальні класи, які брали участь у революції:   Робітники, Селяни, Міська буржуазія, Національна буржуазія

Зображення воріт Тяньаньмень – центральний елемент герба, що символізує державну владу та китайську революцію.

 Саме тут у 1949 році Мао Цзедун проголосив утворення КНР.

Золотий колос пшениці та рису – уособлюють сільське господарство та єдність між селянами та робітниками. Зубчасте колесо – символізує промисловість та робітничий клас, який є основою економіки соціалістичної держави.

Загальне значення герба:

                                                                 Герб Китайської Народної  Герб Китаю відображає соціалістичну ідеологію країни,_{революційний шлях китайського народу та єдність}

                                                        Республіки був ухвалений 20           різних соціальних класів у побудові сильної держави.

вересня 1950 року

Китай, з площею близько 9,6 мільйона квадратних кілометрів, є четвертою за величиною країною.

 Географічне положення: Розташований у

Східній Азії.

Межує з 14 країнами

(Росія, Монголія,

Індія, Казахстан, Пакистан тощо), що робить його одним із найбільш прикордонних держав світу. Омивається водами

Тихого океану

(Жовте,

Східнокитайське та Південнокитайське моря).

Населення:

≈ 1,4 млрд осіб (найбільше у світі)

Населення Китаю скоротилося вперше за шість десятиліть, це історичний поворот, який, як очікується, почне тривалий період зменшення кількості

громадян, що матиме глибокі наслідки для економіки країни та світу. Офіційний

Пекін повідомив, що "вжив активних заходів, щоб відповісти на старіння населення", але там наголосили, що добробут країни залежать не лише від кількості, але й від якості населення й "талантів".

Індія випередить Китай за кількістю населення. За оцінками, населення Індії сягне 1,4286 мільярда проти 1,4257

мільярда в Китаї, йдеться у "Звіті про

стан народонаселення світу" ООН.

Посадовці в ООН заявили, що неможливо визначити точну дату, коли

Індія стане найбільш населеною країною через брак даних з Індії та Китаю. Через пандемію COVID-19 перепис 2021 року не відбувся, а

останній перепис населення Індії проводився у 2011 році.

Офіційна мова:

Китайська (путунхуа – мандаринський діалект)

Адміністративний поділ:

23 провінції

5 автономних районів 4 міста центрального підпорядкування (Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Чунцін)  2 спеціальні адміністративні райони (Гонконг, Макао)

Макао і Гонконг

 Користується високим ступенем автономії. Фактично ця територія

самостійна у розв'язанні всіх питань, за винятком тих, що стосуються оборони або зовнішньої політики. 

Ідею особливих адміністративних районів запропонував у 1980-х Ден Сяопін в рамках принципу «одна країна — дві системи».

Це був компромісний варіант повернення до складу Китаю територій, орендованих на тривалі терміни

західними країнами, де була усталена ринкова економіка й демократична

політична система. Зараз у країні є дві одиниці зі статусом особливого адміністративного району.

За американської підтримки тайванці

спромоглися показати

світові економічне диво, що дало їм статус

«азійського тигра», побудували демократію та стали глобальним

лідером у виробництві напівпровідників.     З початком

повномасштабної

російської агресії проти

України питання військового конфлікту в

Тайванській протоці набуло нових форм та значень.

Конфлікт між Китаєм і Тайванем має історичне коріння. Китай вважає Тайвань своєю провінцією, яка має повернутися під його контроль, тоді як Тайвань функціонує як фактично незалежна держава з власним урядом. США підтримують Тайвань, постачаючи йому зброю та забезпечуючи дипломатичну підтримку, хоча офіційно не визнають його незалежність.

Напруга загострилася через військові навчання Китаю навколо острова, активну підтримку Тайваню з боку США та можливість його офіційного проголошення незалежності. Китай погрожує силовим сценарієм, якщо Тайвань зробить такий крок, а США заявляють, що не залишать острів без допомоги. Це робить регіон потенційною гарячою точкою світової політики.

1951 року комуністичний Китай змусив молодого Далай Ламу, верховного

буддистського лідера Тібету, підписати так

звану угоду про ніби-то мирне визволення

країни китайськими військами, 17 пунктів

цього договору означали фактично насильницьке загарбання Тібету

агресивними військами червоної КНР.

Цивілізований світ і сьогодні називає так звану «автономію Тібету у складі Китаю» неприхованої формою етнічної

дискримінації тібетців з боку Пекіна.

Китайська влада проводить активну політику асиміляції тибетців, обмежує

релігійну свободу та контролює діяльність буддійських монастирів. Попри

міжнародні заклики до діалогу, Пекін вважає Тибет невід'ємною частиною

Китаю, тоді як багато тибетців прагнуть більшої автономії або незалежності.

Китай та Індія мають давній територіальний конфлікт, що охоплює кілька спірних регіонів:

 Аксай Чин – контрольований Китаєм, але Індія вважає його частиною своєї території (штат Ладакх). Китай зайняв цей регіон під час конфлікту 1962 року.

Найсерйозніше зіткнення за останні роки сталося у 2020 році в долині Галан (Ладакх), де загинули десятки військових з обох сторін. Конфлікт досі триває, і обидві країни періодично зміцнюють свої позиції на спірних територіях.

Станом на 2024 рік, валовий внутрішній продукт (ВВП) Китаю досяг 134,9 трлн юанів, що

еквівалентно приблизно 18,5 трлн

доларів США, продемонструвавши зростання на 5% порівняно з попереднім роком.

У 2023 році ВВП Китаю становив

126,05 трлн юанів (приблизно 17,7 трлн доларів США), що свідчить про зростання на 5,2% порівняно з попереднім роком.

Таким чином, економіка Китаю

продовжує демонструвати стійке

зростання, зміцнюючи свої позиції на світовій арені.

Так, у 2021 році, за даними та оцінками

Міжнародного валютного фонду

(МВФ), лише в номінальному вираженні лідерами з валового

внутрішнього продукту стали чотири країни - США, Китай, Японія та

Німеччина. Фактично лише ВВП США перевищує сукупний ВВП 170 країн.

Природні ресурси Китаю

 Корисні копалини:

Вугілля (найбільші у світі запаси)

Нафта і природний газ

Залізна руда, мідь, золото, алюміній

Рідкоземельні метали (до 80% світового видобутку)

ТЕС -64% (на вугіллі, переважно імпортній нафті)

 Геотермальні джерела Тибету складають десь 80% усіх подібних ресурсів країни.

Найбільшою ГЕС у світі є гідроелектростанція «Три ущелини» в Китаї, будівництво якої коштувало $37 млрд . Китай є найбільшим виробником

електроенергії з води в світі з генеруючою потужністю 391 ГВт. Це становить

приблизно 28% від загального обсягу

гідроелектроенергії, що виробляється у

світі.

Проблеми з водопостачанням

Дефіцит води у великих містах (Пекін, Тяньцзінь). Забруднення річок та озер через промисловість і сільське господарство.  Перевитрати води через інтенсивне землеробство.

Масштабні водні проекти

 Північ-Південь – найбільший у світі проект перекидання води з півдня на північ.  Будівництво нових резервуарів та каналів для боротьби з посухою.

Загальна кількість міст у Китаї перевищує

1600 , серед них міст-мільйонерів 123, у т.ч.

ч. 17 міст-мультимільйонерів. Очолюють рейтинг світових міст-гігантів китайські

Чунцін (30,2 млн осіб), Шанхай (24,2 млн осіб), Пекін (21,1 млн осіб) та Тяньцинь (14,4 млн осіб)

Основними центрами економічного зростання в

Китаї стали два велетенські мегаполіси, що сформувалися на південно-східному узбережжі

Китаю: Дельта річки Янцзи та Гонконг/Сянган –

Гуанчжоу. В них разом проживає 10 % населення країни.