Святий Миколай до нас завітай.

Сценарій клубної години для 4 класів ГПД

Ведуча:

             Святий Миколай за свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях людей. А його любов символічно оживає в дні його святкування по цілому світі, коли він обдаровує дітей дарунками. Для всіх він став символом щирої любові до ближнього.

 

Ведучий:

              День святого Миколая - дитяче свято (історія виникнення свята та як святкують цей день у інших країнах) Святий Миколай-Чудотворець, архієпископ Мирлікійський, належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшанову-ють на Заході та Сході. З особливим нетерпінням чекають на день пам'яті святителя діти - бо для них то означає веселе свято й подарунки. Архієпископ Миколай, багатолітній пастир антіохійських християн на межі ІІІ-ІV століть, був однією з найяскравіших постатей в історії Церкви перших віків. Його служіння припадає на час останніх великих гонінь на вірних і подальше становлення Церкви після Костянтинової реформи, коли "період катакомб" відійшов у минуле.

 

Ведуча:

 

             Відомо, що владика Миколай брав участь у І Нікейському Соборі, який закріпив у Символі Віри основне догматичне вчення християнства, проте жодних богословських праць він по собі не залишив. Що ж тоді живить людську пам'ять про Святого вже стільки століть? Серед сучасників Отець Миколай відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благо-дійністю. Очільники Церкви й богослови, встановлюючи свято, закликали вірних пам'ятати саме про ту взірцеву чистоту й щедру доброчинність, брати їх за взірець.З історичних джерел знаємо, що вже в VI ст. день упокоєння Святого став значним християнським святом Східної Церкви - тоді імператор Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Константинополі. Єрусалимський канонар VII ст. на 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають цей празник. Найдавніший життєпис Святого Миколая походить теж із IX ст., а імператор Мануїл Комнен (1143-1181) навіть державним законом приписав святкувати день пам'яті Святого Миколая. З Візантії свято поширилося по цілому світу - й на українські землі також. За переданням князь Аскольд узяв Святого Чудотворця за небесного по-кровителя й мав хресне ім'я Миколай. До Західної Церкви свято прийшло у IX ст., коли папа Миколай (858-867) - перший папа з цим іменем - близько 860 р. збудував у Римі церкву Святого Миколая.

 

Ведучий:

 

              Особливо прижилося й полюбилося свято в Німеччині, куди його принесла візантійська княжна Теофана, жінка цісаря Оттона II (973-983). Саме на німецьких землях день Святого Миколая перетворився на дитяче свято, та сталося це через кілька віків. Загалом же, найперше (в деяких країнах і до сьогодні, особливо Болгарії та Греції) Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Йому присвячене місто Амстердам - столиця Голландії, країни великих мореплавців. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха - силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довший час вважалось і в Україні - кожен рибальський курінь мав обов'язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень.

Ведуча:

 

             Й нині у храмах саме перед іконою Св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів. Вважався Святий Миколай і захисником бідних, скривджених, неспра- ведливо засуджених - також на основі житійного передання. Шанували святителя і як покровителя шлюбу. Бо, згадаймо, що одне з перших його чудес - рятунок від ганьби та блуду трьох сестер, батько яких не мав ко-штів на посаг і весілля. Тоді, ще юний, священик Миколай уночі підкинув до хати тієї родини три торби грошей. Згодом через те, що вшанування Св. Миколая випадало у році двічі - у грудні та травні, часи знакові для хліборобів, за свого покровителя святого узяли й трудівники-селяни...

 

Ведуча:

 

              То як же Святого Миколая "привласнили" собі діти? Спершу з появою шкіл при храмах Святий Миколай став опікуном учнів - ця традиція теж ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в XI столітті у Кельнському соборі вдень пам'яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодо-щами. З храму та школи свято поширилося на родину. У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Погодьмося, що справити нове вбрання у ті часи справді можна було вважати за привід для свята. Разом із вбранням діти отримували й солодощі - горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами (аналог українських миколайчиків- медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів - в'язку різок. Хто гідний пода-рунка, а хто ні, - вважалося, записано у "Золотій книзі", яку має при собі небесний опікун.

                

Ведуча:

 

                      У старих церковних записах є такі слова: "Напередодні СвятогоНіколаусаматерітримаютьнапоготовіподарункитарізки длясвоїхдітей" (1555 р.). А в давній миколаївській колядці: "Святий Ніколасе, меніпоклади, щозапотрібневважаєшти. Яблука, горіхи, мигдальмаленькідітирадоїдять!" Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину. Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити пода-рунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблисту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин - адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє.

 

Ведуча:

 

               Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-пра-пра-прадідів тягнеться неперервна родова лінія. Легко здогадатися, що давній предок цього знаменитого роду колись віз на собі до Єрусалиму Іншого важливого Вершника... В Австрії в день свята спершу вулицями міст ходить зграя лихих Крампусів- чортІв - відбувається справжній чортячий парад. Вони гримлять ланцюгами, кричать, лякають перехожих. Але ось на майдані біля собору з'являється Святий Ніколаус - і чортівня злякано відступає, тікає й ховається. Настає час подарунків. Лихий чорт, що приносить різ-ки, ходить за Миколаєм у Хорватії та Словаччині.

 

Ведуча:

 

 

                       У Чехії ж, коли Святий Мікулаш рушає до дітей, його супроводять ангелик і чорт-паркел. Кожен з них має по книзі - там занотовані добрі та лихі справи кожної дитини. Перш ніж вручати дарунки, чиниться суд, чи заслужив малюк на небесні гостинці.

 

Ведуча:

 

У Нідерландах свято починається ввечері 5 грудня - діти й дорос-лі таємно дарують одне одному подарунки, які супроводять листівки з віршами,присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання - так ніби це написав сам Святий Миколай. Саме ж свято починається вранці. За народними голландськими повір'ями Сінтер-клаас приїздить до країни з далекої Іспанії (чому саме з Іспанії - ніхто не знає). Визначний гість прибуває з моря на кораблі через Роттердам, зустрічають його у крихітному рибальському селі Моннікендам, що не-далечко від Амстердаму. Супроводить святого пошт зі слуг-маврів, які звуться Чорні Піти й одягнені, як середньовічні пажі. Усі вони сходять із корабля - на набережній їх урочисто вітають бургомістр, альдермен, члени міського правління та юрми радісних людей. Сінтерклаасу підво-дять білого коня. Дзвонять дзвони, стріляють гармати, в небі пломеніють феєрверки. Святкова процесія рушає центральною вулицею через усе місто. Потім святий гість зі слугами відвідує різні дитячі заклади (школи, лікарні тощо). Ближче до Різдва Сінтерклаас приходить у родини. Коли наближається час гостини, батьки намагаються залишити малюків насамоті у вітальні. Тихенько прочиняються двері, у щілину просувається чорна рука й розкидає цукерки та фрукти. Доки діти збирають солодощі, до кімнати поважно заходить Святий Миколай. Він розпитує дітей про їхні справи, навчання, успіхи, невдачі, мрії, а також примхи й непослух (адже як небесних опікун усе знає!), трохи хвалить, трохи докоряє, дає поради та настанови - й іде. Подарунки ж будуть пізніше. На Святий вечір діти залишають на вікні чи біля каміну своє взуття, біля нього гостинці для коня Сінтерклааса (моркву, сіно, окраєць хліба). Вночі Святий об'їде по дахах все місто, всю країну, а Чорний Піт спуститься по димоходу й покладе кожному належні подарунки. Серед них є й обов'язкові - тради-ційні святкові солодощі: вершкові льодяники у формі троянди, гвоздики та сердечка, шоколадні чи мигдалеві ініціали дитини, марципанові по-росятка, коник і сам Сінтерклаас, різні фігурки-медівники. 

 

Ведуча:

 

                      В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. (Навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая - і кожну супроводить давня легенда.) У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості, обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик) тощо. Цього дня варили пиво. "Вітали сніжну зиму" - на санях тричі об'їжджа-ли довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво - миколайчики. Це було своєрідне "розполовинення посту", після Святого Миколая по-чинали готуватися до Різдва, вчити колядки, лагодити вертепи. Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходитьдверми, але часто невидимий, подарунки підкладає за-вжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують Святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на очі, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не ви-йде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від Святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року. Отож, вітаймо Святого Чудотворця, що загостив до нашого краю!

 

Ведуча:

 

                    Що таке милосердя? – Це чуйне ставлення до інших. Милосердна людина жаліє усіх, хто потребує допомоги, вибачає провини та oбрази. Таким був святий Миколай. В дитинстві Миколай бачив навколо багато бідних, убогих, хворих і, як міг, намагався їм допомагати. А коли Миколай виріс і став священиком, тоді більше виявилась його щедрість та доброта. Один бідняк мав трьох дочок. Настільки бідно вони жили, що майже нічого не мали. Задумав з горя чоловік зробити страшну справу - продати дочку, щоб уся сім'я не померла від голоду. Дізнався про це отець Миколай. Як же допомогти нещасним? Зібрав він повний вузлик золота і пізно вночі підійшов до оселі бідняка. Вкинув вузлик у вікно і одразу поспішив назад, щоб ніхто не помітив.Вранці чоловік знайшов вузлик, розв'язав його і не повірив своїм очам. А тоді зрозумів, що це – дар Божий і заплакав від радості. Стала добре жити сім`я і видав чоловік заміж старшу доньку. Святий Миколай вирішив допомогти і другій доньці. Ще раз вночі таємно від усіх вкинув він у віконце другий вузлик із золотом. Коли батько вранці знову знайшов золото, він став гаряче просити Бога показати йому рятівника, який так піклується за його дітей. І, видавши заміж другу доньку, став пильнувати щоночі свого благодійника. Глибоко вночі утретє прийшов святий Миколай і знову вкинув вузлик. Почув батько стукіт золота і чимдуж побіг за своїм рятівником. Догнавши святого, припав до його ніг й обіцяв довіку бути вдячним. А Миколай дуже просив батька нікому не говорити про те, що сталося. Все своє життя святий роздавав милостиню, годував бідних, захищав нещасних. А коли зістарився, Господь покликав його до себе. Але і зараз він допомагає всім людям – і дорослим, і дітям. А особливо в день пам'яті святого Миколая – 19 грудня ми вчимось у нього доброті та щедрості.

 

Ведуча:

 

                   Молитва Святителю Миколаю, помагай в потребi, Покровителю святiший на землi i в небi. Ти є славний в чудах многих по нашiй країнi, Тебе славим, прославляем торжественно нинi. Будь помiчником ласкавим, Святий Чудотворче, Хорони нас вiд бiд всяких, ласкавiший Отче! Ми до тебе всi покiрно, щиро прибiгаєм, В Тобi помочi, утiхи i ласки шукаєм. Вислухай молiння наше, Отче Миколаю, Що до Тебе ми в надiї завжди посилаєм.

 

Ведуча:

 

                   Святий Миколай вчить нас милосердя і допомагає тим, хто хоче бути схожим на нього. Милосердна людина бачить біду інших людей, співчуває їм. Хіба можна пройти повз людину, якій погано? Чи знаєш ти людину, яка нині потребує допомоги? Чим ми можемо допомогти, як і кому? “Дорога добра”. Християнська етика в українській культурі, Київ 2006. Протоієрей Богдан Огульчанський У це свято всі діти, особливоті, які робили добрі вчинки і поводились з усіма з любов`ю та допомагали іншим, отримують за це та за свої щирі молитви подарунки від святого Миколая та батьків. Деякі діти роблять подарунки ідля своїх друзів власноруч: це і ангелочки, і Миколайчики, зробіть так і ви, як ці діти на малюнку

 

Ведуча:

 

                       Святий Миколай в Україні — один із найшанованіших святих, який стоїть поряд з Іваном Хрестителем, Юрієм Переможцем, Андрієм Первозванным та Іллею Пророком. Свято на його честь відзначають двічі на рік: Миколи Теплого (Миколи Весняного, Перенесення мощів святого Миколая) — 22 травня і Миколи - Зимового (святого Миколая, Миколи Чудотворця, Миколая Мирликійського) -19 грудня. Весняного Миколая вшановують скромніше — вітають іменинників, святкують храми там, де церкви були освячені цього дня.Зимового Миколая, якого вважали покровителем хліборобства, повелителем стихій, Добрим (Угодником), вшановували пишно. Вірили в чудодійну силу святого: з ним пов’язані випадки чудесного спасіння замерзлих, утоплеників, подорожніх, що опинилися в біді. Саме тому Запорізьке козацтво вважало Святого Миколая за свого заступника, який рятує їх від усіляких стихій під час військових походів, як на суші, так і на морі.

 

Ведуча:

 

                 Також на честь Святого Миколая на Запорізькій Січі споруджували церкви та оздоблювали його ікони пишними шатами із дорогоцінного каміннямя та золота. В давнину до цього дня (як і на Святий вечір, і на Водохреще) варили кутю з пшениці та ячменю, сподіваючись, що Миколай Добрий допоможе з майбутнім урожаєм зернових. Починаючи від дня святої Варвари (17 грудня), три дні поспіль гуляли Миколаївські святки. У далекому XVIII столітті, козаки та посполиті, з нагоди цього свята обов’язково варили пиво, запрошували гостей і, незважаючи на піст, влаштовували танці з музиками, катання на конях та інші козацькі розваги. Павло Алеппський, архідиякон, який мандрував Україною в середині XVІ століття, трапезуючи у козаків, відзначав, що «у Землі Козаків нема вина, але навзамін його п’ють відвар з ячменю, дуже приємний на смак. Ми пили його замість вина, що ж було робити? Але цей ячмінний відвар прохолоджувальний для шлунку, особливо в літній час». У різних українських монастирях (Києво-Печерському, Густинському Троїцькому та ін.) гостям подавали «спочатку мед, потім пиво, за тим чудове червоне вино із власних виноградників», а також: «Поставили на стіл кухлі з пивом і соління парами». Відзначав чужоземець і щедрість отців церкви: «Нам привозили мед і пиво у великих діжках».

 

Ведуча:

 

                      Уже в XIX столітті на Миколая пиво в домашніх умовах не варили, цей напій виготовляли лише в монастирських, державних чи приватних броварнях. Але його охоче купували і виставляли віншувальникам, бо ще на зламі ХІХ-ХХ століть по околицях Києва в ці дні ходили з вітаннями, аналогічними різдвяним колядкам. Храмові (престольні) свята, зокрема й Миколая, в Україні відзначали із службою Божою, гостинами, провідуванням родичів. Це був піст, і тому готували пісні страви: пундики, пампушки, вареники з пісною начинкою, млинці, пекли білий хліб, калачі і пироги. На Миколая ріки вже замерзали так, що по кризі безпечно було їздити саньми. Приказували: «Варвара ночі урвала, та дня приточила, а Миколай морозом присушив»; «Варвара приготовляє, Сава мости мостить, а Микола гвіздкомприбиває»; «Варочка постеле, Савочка погладить, а Микола стукне». Спостерігали за погодою цього дня. Якщо гілки вранці прикрашав іній, чекали врожаю на овес. Якщо до Миколая насипало багато снігу, можна було сподіватися врожаю на все збіжжя. І навпаки — гола, замерзла грудками земля не сприяла родючості. Тоді молилися святому Миколою, благаючи його врятувати озимину та всі зернові. Цього дня, як і на Новий рік, і на Різдво, першим переступити поріг двору, хати, хліва, стодоли мусив господар або близький до родини чоловік, і бажано небідний. Якщо приходив хтось чужий, та ще й безталанний, боялися його, як носія злої сили, злиднів. Тому на Миколаївські святки не жебракували, а жінки не виходили з хати, навіть щоб позичити вогню чи солі. У Карпатах і Прикарпатті перших носіїв добра називали полазниками, вірили в їхні чудодійні властивості. У деяких місцях цю роль виконувала худоба: бичок, віл чи кінь, яких уводив до сіней господар. Вони символізували наступне благоденство сім’ї. Вірили, що святий Миколай опікується дикими і свійськими тваринами. Тому, коли худоба недужала, молилися Чудотворцю, просили допомоги. У багатьох народних оповіданнях він виступає в ролі цілителя. Католицька традиція робити подарунки на день святого Миколая спочатку поширилася в західних регіонах, де панувала Греко-Католицька церква, а згодом і на решту територій України. У Карпатах, Закарпатті і Прикарпатті по дворах ходили гурти хлопців, серед яких один був перебраний на святого Миколая. Найчастіше він вирізнявся смушковою шапкою із шликом (як у козака). Хлопці носили дарунки (як правило, це були пряники у вигляді символізованого святого Миколая — «миколайці», «миколайчики») і лозину. Чемним дітям роздавали печиво, а неслухняним спершу показували лозину, а потім, змилостивившись, таки дарували пряник. У містах батьки самі клали малюкам уночі під подушку «миколайця». Знайшовши вранці печиво, діти дуже тішилися і хвалилися один перед одним своїми подарунками. Пізніше цей звичай поширився і на дорослих, особливо популярний він серед молоді. Хлопці та дівчата й нині обмінюються пам’ятними дрібничками і «миколайцями». З часів, коли почали вибирати мед із дупел, де селилися дикі бджоли, потім з бортів, а тоді з пасік, люди використовували його в їжу як вишукані ласощі. Пізніше навчилися готувати з ним різноманітні страви, зокрема випічку, медові пряники і різноманітне печиво. Пряниками стали називати печиво, до якого додавали різні прянощі:корицю, гвоздику, коріандр, перець тощо. Українці охоче сприйняли цю традицію, використовуючи не лише заморські, а й власні спеції — м’яту, чебрець, мелісу, кмин, червоний перець та ін. На зимового Миколая готували святкову, хоч і пісну, вечерю, вітали іменинників. Після Миколая вечорниці влаштовували майже щовечора. Найуживанішими стравами були вареники з капустою, грибами, маком, з гречаною кашею тощо, а також пампушки, пундики, млинці. Хлопці приносили горілку, наливку чи настоянку. Перед танцями дівчата частували всіх присутніх варенухою (вареною, варьохою). У повісті Миколи Гоголя Тарас Бульба гукає до своєї жінки: «Нам не треба пампушок, медяників та інших пундиків!» Зрозуміло, що до пундиків ставилися як до небуденної їжі. Згадаймо приказки: «Аби хліб був, а без пундиків не помремо!», «Не такі пани, щоб пундики їсти!». У традиційному народному харчуванні це була ласа страва, хоча нашому сучасникові вона видається надто скромною простою у виконанні. В нашій ставропігійній козацькій церкві Покрова Пресвятої Богородиці , як і в багатьох інших українських церквах є традиція - на Святого Миколая обдаровувати діток прихожан подарунками від Миколая, які він, дивним чином, напередодні служби залишає у вівтарі... Щоправда, подарунки дістаються лише слухняним!

 

Молитва до святого отця Миколая

Всеблагий отче Миколаю, великий і предивний чудотворче!

Ти своїми молитвами лікував усяку недугу і болість,

Ти своїм заступництвом визволяв від певної смерті,

Ти своєю опікою відганяв біду.

Щиро благаю Тебе, скорого потішителя тих,

 що є в горі і в нуждах теперішнього життя: поспіши

і до мене із своєю поміччю, захисти мене й усіх людей

від вогню й води, від голоду і пошесті,

від тяжкої хвороби і несподіваної смерті.

Хорони мене через ціле життя,а особливо

в Страшну хвилину переходу з дочасного життя до вічності.

Захисти мене тоді щитом твоєї молитви

перед справедливим гнівом Христа Бога і допоможи мені,

 щоб я сподобився (-лася) навіки в небі,

разом з Тобою, прославляти

і величати Боже милосердя.

 

1 учень:

У нас тепер зима лютує,
Землю снігом засипає,
Та щорік у цю пору
До нас Святий Миколай вирушає.

2 учень:

Він сідає в срібні сани,
Три коники везуть бистрі,
Ангел-візник поганяє,
Ясним світлом місяченько
Їм дороги освітляє.

3 учень:

І зіроньки – чудо-зорі-
Теж освітлюють їм путь,
Їде в гості Миколайко,
Бо Його щорічно ждуть.

4 учень:

Ждуть Його у кожній хатині,
Бо несе він подарунки
І дорослому, й дитині

5 учень:

Його з радістю чекають,
У молитвах прославляють,
В віршах, піснях величають.

 

Пісня «Святий Миколай»

Ведучий:

За традицією святкування діти пишуть листи Миколаю зі своїми проханнями.

(роздають аркуші паперу і ручки, а потім збирає бажання ведучій і ведуча)

Поспішаймо, поспішаймо із листами,
Бо вже їде Святий з неба саночками.
Не забули ми листочки написати
Та й Святого Миколая попрохати.

(Кидають по черзі листи і промовляють.)

 

1 учень:

Мені ляльку!

 

 

2 учень:

Мені книжку!

3 учень:

А мені із гуми мишку!

4 учень:

А мені коня швидкого.
Ще й шабельку до нього!

5 учень:

А мені цукерок трішки, Шоколадок і горішків, Торбу пряників медових, Круглобоких і здорових!

6 учень:

Чи бува не забагато'.'

7 учень: (вражено)

Та ж іде багате свято.

8 учень:

Я собачки хочу дуже,
А цукерки – це байдуже!

 

Не забудьте про нас, янголятка! 1 учень:

Гей, пошлемо листочок до раю:
"Не забудь нас, Святий Миколаїв!

Вас прохають і хлопці, й дівчатка.
Завжди ми були чемні і милі,
До школи охоче ходили,
Шанували матусю і тата
Та любили сестричку і брата.

2 учень:

Ми складали долоні маленькі
І молились до божої неньки,
Тож гостей ми чекаємо з неба –
А антипка нам зовсім не треба".
Гей, пошлемо листочок до раю:
"Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!
І підпишемо: хлопці й дівчатка!"

 

6 учень:

У святу зимову пору
Із Божого раю-Двору
Миколайко виїжджає
Й дуже-дуже поспішає.

7 учень:

З неба їде до землі
Там, де діточки малі.
Поміж зірок, поміж хмари
Миколайко везе дари.

8 учень:

Тим, що Його прославляють,
Тим, які щорік чекають...
Їде в гості Миколай
У мій рідний любий край !

9 учень:

В нас тепер зима панує,
Землю снігом засипає,
Та в цю пору до нас в гості
Миколайко поспішає...

10 учень:

Він сідає в срібні сани,
Янгол коней поганяє...
Їде, їде Миколайко,
Бо Його земля чекає.

11 учень:

Зіроньки та місяченько
Освітляють ясно путь.
Їде, їде Миколайко,
Де Його щорічно ждуть.

Янголятко 1:

Я маленьке янголятко,
Маю біленькі крилятка
Доброго Вам дня, малятка!
Знаю, ввечері молились,
Тата, маму поважали,
Рідну мову шанували.

 

12 учень:

Святий, щедрий Миколай
Йде щороку в рідний край
В кожну хату, в кожен дім
І несе дарунки всім.

13 учень:

Добрим є він для людей,
Для усіх, усіх дітей!
І Його щедрота й ласка
Для нас є як справжня казка!

14 учень:

Бо приходить він тоді,
Коли темно на землі.
Тихо-тихо в дім прийде,
Подарунки покладе.

 

 

 

15 учень:

Навіть сліду не лишає,
Хоч і кожен із нас знає
Що відвідує всяк раз.
Миколайко усіх нас.

16 учень:

Каже так мій любий дід,
Що це свято з давніх літ
В Україні вже існує,
Радість людям всім дарує

17 учень:

То ж Його усі славімо,
В добрі, мирі всі живімо!..
О, Все щедрий Миколай,
Нам в усьому помагай!

Пісня «Ой, хто - хто Миколая любить»

1. Ой хто, хто Миколая любить,
 Ой хто, хто Миколаю служить,
 Тому Святий Миколай
 На всякий час помагай. Миколаю.

2. Миколаю, молися за нами
 Благаємо Тебе зі сльозами
 Ми тя будем вихваляти
 Ім’я Твоє величати. Миколаю.

3. Ой, глянь, глянь на Вкраїну рідну.
 Ой, глянь, глянь на змучену,бідну.
 Ми тебе всі діти молим
 Просив Бога ти їй долі, Миколаю (2 рази)

 

С в я т и й   М и к о л а й:

Друзі, я дуже радий, що зустрівся з таким чудовими, розумними, добрими дітьми. Он скільки віршів ви знаєте! Молодці! Непомітно промайнув час, і вже пора прощатись. Піду до тих дітей, хто нині тяжко хворий і не зміг прийти на наше свято. Понесу і їм подарунки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Святий Миколай до нас завітай.

 

 

Сценарій клубної години для 4 класів ГПД

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала і провела

вихователь ГПД

Ріпкинського   ОЗЗСО

                                  І - ІІІ ступенів
                                        Павленко Т. Ю.