Книги-діти розуму Виховна година

Книги — діти розуму.

Як книга прийшла

до людей

У класі книжкові виставки: “Хто хоче знати майбутнє, мусить знати минуле”, “Життя починається з дитинства, а література — з казки”. “Такі книги читають усе життя”. Стіни прикрашені ілюстраціями за художніх творів.

Вчитель: Дорогі учасники та гості! Сьогодні ми здійснимо усну мандрівку до Книгограду. А епіграфом у цій подорожі нам послужать слова давньогрецького мудреця Цицерона: “Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, що позбавленого душі”. І це дійсно так, бо книга — святиня, без якої нема життя людини, без книги воно стане сірим, одноманітним і буденним. З книгами ми йдемо по життю, з ними відчуваємо себе впененішими і мудрішими.

Сьогоднішня мандрівка навчить нас орієнтуватись в книжковому світі, зрозуміти, наскільки важливе місце посідає книга в нашому житті.

Ведуча: Отже, ми відправились у подорож. І перша наша зупинка має назву: Книги — діти розуму. Ми дізнаємось про те, як книга прийшла до людей і яке вона мала значення у розвитку людства.

Розпочнемо з висловлювань про книгу.

Учні по черзі:

У книгах — світло мудрості (Повість минулих літ)

Книги — морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перла виносить. (Іван Франко)

Любити читання — це обмінювати години нудьги, , на години великої насолоди. (Шарль Монтеск'є)

Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння. (Т. Г. Шевченко)

Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною (В.Сухомлинський)

Читаючи в перший раз гарну книгу, ми відчуваємо те ж почуття, як при знайомстві з новим другом. Знову прочитати вже читану книгу — значить знову побачити старого друга. (Вольтер)

Є у мене товариші вірні — книжки добрії. (М. Грушевський)

Ведучий: А наші читці запропонують вашій увазі присвячені книгам вірші Дмитра Павличка та Марини Цвєтаєвої.

Учень: У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним протри, і вмить

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкуший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти,

Рвучи пов'язку чорних лент!

Благословенна та ясна година,

Коли буквар до рук бере дитина,

Коли читає “Кобзаря” юнак,

Коли Франка “огромнії сонати”

Підносять дух, коли говорять Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

1-а учениця: Книги в червоній палітурці

Із раю, де я ще дитя,

Мені шлете свої привіти,

Одвічні друзі на життя,

В червону палітурку вшиті.

Лишень я вивчу свій урок,

Тоді, бува, до вас біжу я,

—   Вже пізно! — Мамо, ще рядок!..

Вона ж, на щастя, не слідкує.

У люстрі вогник миготить...

Із книгою так добре вдома!

Під Гріґа, Шумана, Кюї

Я пізнавала долю Тома.

Вечірня сутінь, свіжість, щем...

Том разом з Беккі щиро вірить.

Ось Індіанець Джо з вогнем

В печері темній зло сновидить...

2-а учениця: І цвинтар... Віщий гук сови...

(Як страшно!) Мчить через купини

Приймак бундючної вдови,

Як Діоген, схиливши спину.

Ясний, як сонце, тронний зал,

Над хлопчиком струнким — корона...

О Боже! Злидар!.. Він сказав:

«Я нині спадкоємець трону!»

Хто з темряви — той в ній і зник.

Британії печальні долі...

— Чому ж серед червоних книг

Заснути знов не маю волі?

О золота ця сторона,

Де погляд вільний, в серці вирій!

О золоті ці імена:

Гек Фінн, Том Сойєр, Принц і Злидар!

Ведуча: Я хочу звернутись до вас з таким запитанням: чому Свіфт сказав, що книги — це діти розуму? Як вирозумієте цей вислів? Які книги вам більше подобаються?

Відповіді учнів.

Ведучий: А от і наступна наша зупинка: Як книга прийшла до людей.

1-й учень: У стародавні часи не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. А потреба записувати, передавати іншим якіст відомості, досвід, занання виникла у людей дуже давно. Тож “сторінками” найдавніших “книжок” стали стіни печер, каміння, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому і абичим. Бо ж не було тоді ані паперу, ані олівців, ані чорнила, не знали люди і літер — їх замінювали малюнки.

2-й учень: Згодом винайшли перші абетки, додумались писати на глиняних табличках, потім їх сушили, випалювали на вогні. Та хіба на таких сторінках-плитках багато напишеш? До того ж такі книжки були важкі і незугарні. Коли, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу і брав з собою декілька таких книг, йому потрібен був віз.

3-й учень: У далекій Африці на берегах повноводних річок простягалися нескінчені зарості болотяної рослини — папірусу. Люди використовували його на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на осонні. Через деякий час він побачив, що волокна перетворились на сухі вузенькі стрічки.

4-й учень: Ще більше здивувались люди, побачивши, що стрічки добре вбирають фарбу. Значить на папірусі можна писати! Відтоді з'явились книжки, а краще сказати — сувої з папірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але такі книги легко ламалися та розсипалися.

5-й учень: Писали також і на бересті, і на шовку. З часом навчились робити зручні й легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку спробу зробили в Малій Азії, у стародавньому місті Пергамі ще в другому столітті до нашої ери. Через те й називався цей матеріал пергаментом. Але ці книжки були дуже дорогі. На виготовлення однієї такої книжки потрібні були шкіри ледве не череди телят. Отож, люди шукали, з чого робити книги, щоб вони були дешеві і прості.

6-й учень: І таки знайшли! Папір винахід китайський. З`явився він тут, приблизно в ІІ сторіччі. Виготовляли папір з обривків шовку, ганчірок, зношених рибальських сіток та кори дерев.. Все це подрібнювали та перемішували з водою. Суміш наливали тонким шаром на тонку сітку з бамбуку, вода витікала, на ситі утворювався тонкий шар паперової маси - майбутній паперовий лист. Його сушили та проклеювали.
Ця основа виробництва паперу збереглась дотепер, окрім сировини. Сьогодні сировиною для виготовлення паперу виступає деревина, а з ганчірок виготовляються лише найкращі сорти.
З Китаю папір почав рухатись Корею та Японію, потім в арабські країни і, нарешті, в Європу. Вчені підрахували швидкість цього мирного "завойовницького" походу — приблизно тисяча кілометрів за сто років!

7-й учень: Століттями книги переписували від руки. Але ж ми звикли, що вони друковані.

Історія зберегла ім`я китайського коваля Бі Шена. В середині ХІ ст. він навчився складати з окремих літер з зображенням одного знаку цілу друкарську форму. Він вирізував письмові знаки на глині та придумав спосіб багаторазового використання набору.
На початку ХІІ ст. в Німеччині був створений напис на глині, видавлена за допомогою окремих літер. З такими літерами працювали ювеліри, котрим потрібно було отримувати написи на металі, та палітурники, які літерами видавлювали написи на палітурках.

8-й учень: Спосіб друку відтисками - типографію, що зберегла багато найголовніших властивостей до нашого часу, і винайшов в ХV столітті Йоганн Гутенберг. Відкриття Гутенберга складається з декількох винаходів: він придумав, як виготовляти металічні літери, щоб їх було багато і щоб вони були однакові. Тут йому допомогли навички в граверній та ювелірній справі. Спосіб відливу літер в словолитному інструменті, вчені вважають головним відкриттям Гутенберга; Гутенберг придумав, як складати та скріплювати рядок набору з окремих літер, - верстку. Цей інструмент зовні схожий на довгу коробку, відкритий зверху пенал; він також віднайшов спосіб як скріплювати окремі верстки в сторінку, щоб вона не розсипалась; відкриття нового складу типографської фарби, щоб вона гарно лягала на друкарську форму, давала чіткий відтиск, не змазувалась, швидко висихала, - належить також Гутенбергу.

Ведуча: На третій нашій зупинці нас зустрічають мешканці Книгограду — книги. І вони розкажуть нам: З чого складається книга.

Книги вітаються

1-а книга: Важливо знати, що всередині книги, крім сторінок тексту, є титул, а в окремих випадках — і шмуцтитул, і фронтиспіс.

На титулі (титульній сторінці) вміщують назву книги, прізвище автора, художника, назву видавництва, місце і рік видання, вказують, для кого вона призначена. Титул є першою сторінкою книжки.

2-а книга: Шмуцтитул — це окремий аркуш у книзі з назвою частини або розділу. Інколи шмуцтитул розміщують у верхній частині першої сторінки тексту даного розділу (частини).

3-я книга: Фронтиспіс — це малюнок, розташований поруч з титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер всієї книги, або є ілюстрацією до найважливішого епізоду. Це може бути також і портрет автора або головного героя.

4-а книга: Є в книзі і вихідні дані. Це паспорт книги. Тут можна знайти прізвище ім'я та по батькові автора, прізвища видавничих працівників, які доклали рук і вміння до сторення книги. Тут знайдемо, коли книжку здано до набору в друкарню, який її формат, тираж тощо.

5-а книга: Анотація до книжки, зазвичай, розміщується на звороті титула і слугує для попереднього ознайомлення читачів зі змістом книги. Іноді в анотації містяться елементи оцінки книги та короткі відомості про автора.

6-а книга: Часто наприкінці книги можна знайти бібліографію. Це список книжок та статей на тему, що розглядається, або покажчик використаної літератури.

Ведучий: Подякуємо книгам за корисну інформацію, якою вони з нами поділились, і рушаймо далі. І наступна зупинка: Книжкові цікавинки.

Учень: Ще з часів Київської Русі книжка була у великій пошані. Так, в одній стародавній книзі читаємо: “Ум без книг, як птиця без крил. Як і вона злетіти не може, так і ум не домслиться досконалого розуму без книг”. Для того, щоб виготовити одну рукописну копію, необхідно було працювати не один місяць. Тому й переписувачі раділи, закінчивши роботу. То й частенько залишали таку приписку: “Як радіє заєць, вирвавшись з тенет, а птах — із сіті, а боржник — від лихваря, а холоп — від господаря, так само радіє переписувач, закінчивши книгу, дописавши останню сторінку”.

Учениця: Майстерні переписувачі вигадливо прикрашали рукописні сторінки. Вони виділяли першу літеру рядка і надавали їй незвичайної форми та яскраво розфарбовували. Ось чому ми кажемо: “З червоного рядка”.

Учень: Працювали переписувачі здебільшого в монастирях. За князя Володимира Святославовича відкривались спеціальні майстерні, де переписували, розмножували книги. Зберігались книги у коробах, щоб захистити їх від пошкоджень, а інколи ще й прикріплювали ланцюгами. Адже коштували книги дуже й дуже дорого. Вартість пергаменту, а ще ж палітурка! Її оздоблювали дорогоцінним камінням, сріблом, золотом.

Учениця: Такі стародавні книги були чималенькі за розміром! Але найбільша в світі книга побачила світ у 1832 році у Лондоні. Вона називається “Пантеон англійських героїв”. Її довжина — 5 м 70 см, а ширина — 3 м 70 см! Розмір літер цієї книжки становить 15 см. А ось найменша книжечка — “Мурашки” — розміром 1.4 на 1.4 см була ндрукована в 1980 році в Японії.

Учень: Коли книги набули значного поширення, з'явились публічні бібліотеки і — з'явились забудькуваті читачі. Так, у 1975 році в одну з англійських бібліотек була повернена книга “Вчись в'язати та вишивати”. Читачка так захопилась нею, що протиримала 43 роки!

Учениця: Проте рекорд неуважності був зафіксований у бібліотеці Кембріджського університету, куди була повернена книга через триста років! Дійсно, краще пізно, чим ніколи. Але не будемо повторювати такі рекорди.

Ведуча: І от перед нами зупинка: Літературна вікторина.

Літературна вікторина. Ведучі по черзі ставлять питання, присутні учні відповідають.

1. Згадайте твори, у назві яких використовуються цифри і числа.

2. Назвіть книги, назвою яких є ім'я героя книги.

3. Чи знаєте ви приказки і прислів'я про книгу?

4. Коли було надруковано перший буквар (1574), хто і де це зробив (Іван Федоров, Львів)

5. Назвіть авторів творів:

“Снігова королева”

“Пригоди Тома Сойєра”

“Чарлі і шоколадна фабрика”

“Пеппі Довгапанчоха”

“Тореадори з Васюківки”

“Пригоди Шерлока Холмса”

“Мауглі”

“Чарівник Смарагдового міста”

“Лис Микита”

“Мері Поппінс”

Вчитель: І на завершення нашої подорожі запам'ятаймо “Заповіді читача”

Великий, гарно оформлений плакат “Заповіді читача”.

Ведучі читають по черзі.

Заповіді читача.

Як правильно читати.

1. Перш ніж читати, визнач, про який час (століття, епоху) розповідає книжка, а закінчивши читання, встанови, чи довго відбувалися події.

2. Зверна увагу, де ( в якому місті, в якій країні) і з ким відбувається все, про що розповідається.

3. Використовуючи довідники і ілюстрації, намагайся уявити героїв і обстановку якомога конкретніше.

4. Якщо книжка товста, то читай її частинами.

5. Закривши книжку, навіть прочитавши частину її, обдумай, що запам'ятав, що схвилювало, злякало, насторожило, порадувало, здивувало.

6. Порівняй свої враження від читання сьогодні з тим, що відчув раніше.

7. Зразу ж визначай і намагайся прояснити все незрозуміле.

8. Повертайся до прочитаного, перечитуй, відмічай, виписуй.

9. Дочитавши книжку, уяви собі її зміст в цілому, згадай героїв, з'ясуй для себе, чи сподобалась ця книжка тобі і чим саме.

10. Порівняй прочитане з тим, що тобі було відомо раніше або з тим, про що довідався зараз, але з інших джерел.

Вчитель: Завершилась наша подорож сьогодні. Але наше знайомство із світом книг, наші пригоди у ньому продовжуються і, сподіваюсь, будуть продовжуватись ще багато й багато років.