Кольрові переливи цілинного степу

Усний журнал «Кольорові переливи цілинного степу»

Прадавній степ… Без перебільшення можна сказати, що він викарбуваний у генетичній пам’яті українського народу. Протягом століть він формував нашу національну свідомість, впливаючи на характер українців, особливості їх світосприйняття, стосунків з природою.

 1 сторінка       

 « Історична»

 І ведучий

Степ… Безкрайнє зелене море із сріблястими ковиловими хвилями зливається з небом там десь за обрієм.

  Немов човники серед ковилових хвиль неспішно пропливають табунці коней…

Так у минулому виглядала Сумщина: квітучі степи, різнокольорові килими яких перетинали хвилясті долини сріблястих річок і темно-зелені плями лісів. Сьогодні на місці степів – безкраї поля. А між ними – нескінченне плетиво доріг.

Докорінно змінився крайобраз нашого регіону.  На Сумщині єдиним резерватором зі статусом природного заповідника є Михайлівська цілина – відділення Українського степового природного заповідника.

Михайлівська цілина – це невеличка ділянка цілинного степу площею 202,48 га, розташована у лісостеповій зоні на західних схилах Середньоросійської височини. Вона є залишком лучних степів, які в минулому займали плакори, перемежаючись із яружними і долинними лісами.

ІІ ведучий

До 1917 р. територія Михайлівської цілини була частиною пасовищ, які належали поміщику В.Капністу. Капніссіси (Капністи) є найстаровиннішими та найзнаменитішими серед старшинських родів грецького походження, які емігрували до Російської імперії. Українська гілка роду Капніссісів іде безпосередньо від полковника венеційської служби Петра, який, за родинними переказами, помер під час переселення, а його малолітній син залишився в Україні, якого найменували Василем Петровичем Капністом. Відомо, що Василь нібито був усиновлений ізюмським сотником ( за іншими даними полковником ) Павлюком, який заповів названому синові своє майно, бо був бездітнім. Однак Василь у своєму житті обрав військову кар’єру, оскільки успадкував від своїх предків військові таланти. Василь Капніст був учасником ледь не всіх військових кампаній того часу. У 1743 році імператриця Єлизавета нагородила його великими земельними володіннями . Є підстави вважати, що серед цих земель були і Михайлівські.

     Останній власник михайлівської садиби Олексій Васильович Капніст. Він народився в 1879р. Після смерті батька, В.О. Капніста, Олексій Васильович був предводителем дворянства Лебединського повіту, камергером Двору його Величності, статським радником. Займав різноманітні посади в Лебединському повіті і Харківській губернії, став одним із найбагатших поміщиків повіту, мав великі земельні володіння. Проте справжньою гордістю графа був кінний завод, де вирощували племінних рисаків. Утримання чималого кінного заводу потребувало значних коштів, хоча завод приносив Капністам і значні прибутки, і визнання не тільки в російській імперії, а й за її межами. Кінний завод поставляв до царського війська виїжджених коней – орловських рисаків, і фураж – високоякісне степове сіно. Тому землі кінного заводу не розорювалися, а використовувалося лише як сіножаті та випаси. Отак біля річок Груні та Псла і зберігся нерозораний правічний, первісний, цілинний шматочок легендарного Дикого поля. Якщо тисячоліття тому табуни диких степових коней – тарпанів – у шаленому леті переміряли степи з кінця в кінець,то табуни кінного заводу ловили вітер у гриви від Михайлівки до Катеринівки, і, власне кажучи, зберегли цілинний степ до наших днів. Виявляється, що ми повинні бути вдячними тим михайлівським коням, за справжню перлину Лебединського краю. землі Михайлівської цілини мають багату графську історію. Величезну і вирішальну роль у збереженні заповідних земель відіграла графська родина Капністів. Самі того не передбачаючи, вони прославили на віки своє ім’я ще й як зберігачі унікальної земельної ділянки, яка є відомою далеко за межами нашої країни.  Заповідний степ був виколисаний, злеліяний, збережений і нерозораний завдяки кінному заводу. Коні і степ – нерозривний природний ланцюг.

І ведучий

Після  революції ці землі ще недовгий час використовувалися як пасовища Михайлівського кінного заводу, а пізніше почали розорюватися, і лише невелику ділянку поблизу с. Катеринівка  в Сумському окрузі Харківської губернії вдалося зберегти завдяки тому, що у 1028 році  постановою Сумського окрвиконкому її було проголошено заповідником місцевого значення з назвою «Михайлівська цілина».

  У 1947 році Михайлівській цілині було надано статус заповідника республіканського значення, підпорядкованого головному управлінню по заповідниках при Раді міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки, а після 1951р . – Академії Наук УРСР. З 1961 року Михайлівська цілина існує не як самостійний заповідник, а як відділення Українського степового природного заповідника, котрий об’єднує Михайлівську цілину і ще три степові ділянки, розташовані в Донецькій області.

Пісня  «Козацька»

ІІ сторінка  «Степове різнотрав’я»

І ведучий

За підсумками досліджень, на території Михайлівської цілини від початку ХХ до початку ХХІ століття виявлено понад 550 видів вищих рослин, які утворюють степове різнобарв’я, що змінюється протягом року, формуючи послідовну низку кольорових аспектів. Хто хоч раз побував на Михайлівській цілині, не зможе забути барвистого цвітіння степового різнотрав’я.

Починаючи з ранньої весни і до пізньої осені степ змінює свої кольори.

З першими весняними променями на сіро-брунатному тлі торішньої трави, наче зірочки, спалахують первоцвіти. Швидко змінюється весняний степ, з брунатно-похмурого він перетворюється на смарагдово-зелене море, розмальоване жовтими, фіолетовими, рожевими, блакитними та білими барвами. Та короткий весняний вік у степу – від різнокольорових квіткових спалахів до ковилової сивини.

ІІ ведучий

Далі, протягом спекотного літа, сонце додає зеленому кольору вже більше жовтого відтінку, що нагадує про осінь. А потім – осіннє жовтіння, мряка дощів та зимова далечінь безмежного простору, застиглого в очікуванні весняного відродження…

Навесні, одразу після танення снігу, з’являються перші квіти – яскраво-лілові квіточки брундушки різнокольорової. А далі на початку квітня, немов млосні волові очі, розкриваються квіти сон-трави.

Серед першої ніжної зелені майоріють жовтим полум’ям півники борові. Під весняним вітром погойдуються пурпурові дзвоники рябчика руського. Справжньою окрасою весняного степу є квітучий терен.

І ведучий

З початку червня додають степу синіх барв заквітчані шавлії. Чудовим витонченим духмяним ароматом наповнюється степ перед літніми зливамию це пахне чебрець Маршала. Неповторне явище у степу – цвітіння льону австралійського, що триває протягом червня-липня. Ніжно-небесні квіти цієї рослини розкриваються з першими променями сонця і закриваються у другій половині дня.

Наприкінці липня виколошується ковила волосиста. Під час її цвітіння степ набуває блідо-зеленого кольору з металевим відтінком. Літній степ причаровує різноманіттям кольорів.

Все змішалося у літньому коктейлі кольорів та відтінків. Наче застигло у своєму зеніті.

Літо змінила осінь. А за нею пора спокою – зима. Та навесні все розпочнеться спочатку.

Пісня «Серед степів волошки сині»

ІІІ сторінка   «Степова гармонія звуків»

ІІ ведучий

Степ – це не тільки калейдоскоп квітів, що розмальовують яскравими барвами зелені травяні хвилі, а й неперевершена гармонія звуків. Від початку весни степ наповнюється пташиним співом.

Просто з неба ллється чаруюча пісня жайворонка польового. То тут, то там серед степових просторів озивається перепілка.

І ведучий

З поодиноких дерев у степу часом чується гукання припутня і сполоханий скрегіт корок. Прислухавшись можна почути голос вівсянки звичайної, який вона подає з чагарників. А той, хто хоч раз залишався в степу до заходу сонця, обов’язково чув терпкий скрипучий голос деркача.

Весняні співи – то споконвічна прелюдія кохання і продовження життя.

Пісня « Це моя земля»

IV сторінка   «Фауна степу»

ІІ ведучий

Степ не тільки відверто демонструє свою принадність яскравими квітами, птахами, а й приховує життя маленьких потайливих тварин і обережних хижаків. Важко побачити крота і сліпака, та їх присутність завжди можна виявити по численних горбочках свіжо викинутої землі, добре помітних серед трави.

Степ живе своїм тихим непомітним життям. Ось несподівано ніби нізвідки, вигулькнула і зникла рухлива, з чорними намистинками-очима миша, промайнула зеленою блискавкою  ящірка, визирнув лякливий, але цікавий хом’як. Життя в степу вирує цілий рік. Ті, хто влітку був прихований від вашого погляду, взимку стають помітними. Сніг, це відкрита книга, написана слідами усіх тварин. Ось пройшов борсук, а там пробігла лисиця.

V. сторінка «Літературна»

Свої поезії заповіднику  «Михайлівська цілина»  присвячували  багато поетів – сумчан: Олекса Ющенко, Дмитро Білоус, Анатолій Таран, Анатолій Гризун, Микола Грищенко, Володимир Чубур.

Декламування вірша Д.Білоуса

Михайлівська цілина

Ковила золотиться

Промінцями осоння ранкового,

Наче пір'я жар-птиці

Із дитячого саду казкового

Ковила, ковила

Ти в далекі віки повела

Ластівки цвіркотливі

Слід росистий (зайцями попетляло)

І суниці цнотливі

Із трави виглядають кокетливо

Над блакиттю волошок

Кущик спекою дихає зморено

Зеленіє горошок

Там, де плугом ніколи не орано

Степе любий та милий!

глянеш, повний душевного трепету,-

Таж колись тут ходили

Тільки коні козацькі та стрепети!

Ти не міг, дивний степе,

Серця не розтривожити чулого,

Таж зберіг ти під небом

Цілий світ золотого минулого!

Цілина, цілина,

Наших сивих віків дивина!

                                                 Д. Білоус

Закрита книга цілини,

  Однак це не кінець,

Це лише початок.

Для всіх звучить оцей наказ:

Перлину нашу ви охороняйте.

Нехай буденність нашого життя

Не перекреслює цілинну ніжну вроду.

Нехай живе природа у тобі,

А ти живи достойно у природі.

Не забувай ніколи рідний край,

Де народився, зріс, пішов у люди.

Ти не ганьби його а прославляй

До тебе доля тоді прихильнішою буде.

І ведучий

Ось і закриваємо ми останню сторінку нашого усного журналу під назвою «Кольорові переливи цілинного степу»

Степ… Безкрайнє зелене море із сріблястими ковиловими хвилями зливається з небом там десь за обрієм.