Компетентнісний підхід до організації освітнього простору виховної діяльності в загальноосвітньому навчальному закладі

Компетентнісний підхід до організації освітнього простору виховної діяльності в загальноосвітньому навчальному закладі

 

 «Якщо хочеш виховати в дітях сміливість розуму,

самостійність як особистісну рису,

то створи такі умови,

 щоб спалахи їх думок утворювали царство думки,

 дай їм можливість відчути себе в ньому володарем» 

Амонашвілі Ш. О.

 

 

 

 

1. Виховання інноваційної особистості  вимога сьогодення.

2 Сучасне розуміння компетентнісного підходу в освітньому процесі .

3. Реалізація компетентнісного підходу у виховніїй діяльності.

4. Головні акценти в організації виховної діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми живемо у світі, який дуже швидко змінюється. Ці зміни відбуваються в усіх сферах нашого життя і впливають на особистість.

 

Ми живемо у світі штучного інтелекту, віртуальної реальності, стрімкого розвитку робототехніки і нано-технологій. Наше суспільство  – це суспільство знань. Найбільш успішними стають країни, де люди мають високий рі­вень знань та інтелекту.

Якщо говорити про глобальну освіту, то вона йде в ногу з розвитком технологій та світового ринку і перебуває у невпинному пошуку правильної траєкторії розвитку освітньої системи.

Якими ж мають бути навички майбутнього, які сприятимуть розвиткові суспільства та інноваціям? Згідно з дослідженнями Світового економічного форуму, у 2020 році люди повинні володіти такими вміннями як:

• вирішення комплексних життєвих проблем – здатність вирішувати нові, такі, які раніше не зустрічались проблеми, що виникають у комплексних життєвих обставинах;
• критичне мислення – вміння  використовувати логічні доводи та аргументи для визначення та обгрунтування сильних та слабких сторін пропонованих рішень, висносків поглядів та підходів;
• креативність – здатність вигадати незвичні ідеї на задану тему або шляхи вирішення завдання/задачі/проблеми;
• управління людьми  – здатність правильно делегувати обов’язки, вміння налагодити комунікаціні процеси у команді;
• співпраця з іншими – вміння кооперувати з людьми, працювати в команді;
• емоційна компетентність – вміння зауважувати реакції інших людей та розуміти чому, вони саме так реагують чи поводяться;
• прийняття рішень – вміти враховувати наслідки певних дій та обирати найбільш дію;
• орієнтація на допомогу – здатність активно шукати шляхи, як допомогти людям;
• ведення переговорів – вміння зібрати різних людей разом та знайти компроміс;
• когнітивна гнучкість  – здатність швидко переключатись з однієї теми/сфери на іншу, вміння бути мультидисциплінарним.

Яким чином ми можемо ввійти в ритм освітніх трендів у світі?

Якщо ми хочемо якісно нових змін в освіті, то, у першу чергу, вчитель повинен пройти шлях від зміни світогляду до набуття нових вмінь та компетенцій і повести за собою учня.

*****

Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованого життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу - не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

Який він, сучасний громадянин України? Це збагачена загальнолюдськими та національними цінностями особистість, яка керується у своїй діяльності вимогами загальнолюдського й національного етикету, спроможна діяти творчо в сучасних умовах, це справжній патріот, який дбає про свою честь і гідність.

Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та  уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою  у власних силах людиною.

Отже, перед нами, педагогами, стоїть завдання: розвиток інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України.

Чи замислювалися ви, що позначає слово «виховання»? В українській мові «виховання» походить від слова ― ховати, тобто вирощувати. В народній педагогіці воно спочатку вживалося у значенні «оберігати дитину від небезпеки», а пізніше почало означати «вирощувати дітей, навчати правил доброї  поведінки».

Який же зміст у поняття «виховання» вкладає сучасна школа? 

Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті громадянської і    загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави.   

Актуальність упровадження компетентнісного підходу в українську освіту зумовлена широким його визнанням у країнах Європи, Євросоюзу. Компетентнісний підхід зорієнтовано на розкриття, розвиток і реалізацію життєвих навичок, потрібних особистості в XXI столітті.

Компетентнісний підхід до організації освітнього простору є інноваційним засобом його модернізації. Це зумовлено проблемами досягнення більш якісної освіти та виховання не загалом для системи, а для кожного учня. Компетентнісний підхід — спроба вийти за межі традиційної системи виховання, коли результатом вважається система знань, умінь і навичок учня, а не його здатність діяти. Тому можна визначити, що компетентнісний підхід у вихованні — особистісно-діяльнісний. Звичний результат виховання: «знаю що…», змінюється у напрямі «знаю як…»,   учень стає не  пасивним об’єктом, а активним суб’єктом виховання.

 

Організовуючи виховну діяльність, сучасна школа спирається на такі орієнтири:

 

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

У молодшому шкільному віці у дитини формується здатність пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого об’єднання; як учня, жителя міста чи села; виховується любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи; до рідного слова та державної мови, побуту, традицій, культурних особливостей як рідного, так й інших етносів українського народу.

У підлітковому віці виховується духовно-осмислений, рефлексивний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод.

Тому у старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але й прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати Конституцію України і дотримуватися Законів;   володіти рідною та державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

 

Ціннісне ставлення до людей виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Показник моральної вихованості особистості—це єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність активної життєвої позиції.

У підлітковому віці зростає цінність дружби з однолітками, відбувається емансипація від безпосереднього впливу дорослих, розширюється сферас оціального спілкування, засвоюються суспільні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичнее ставлення до людей як регулятор поведінки.

У юнацькому віці збільшується кількість виконуваних старшокласником соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовизначення, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності: формується суспільна активність.

Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічно безпечно; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві.

Молодшому шкільному віку властиве непрагматичне ставлення, що грунтується на суб'єктифікації, коли природні об'єкти стають "значущими"; посилюються мотиви спілкування з природою.

Для підліткового віку характернее ставлення до природи  як до об'єкта охорони, а не користі.

Юнацькому віку властиве об'єктно-непрагматичне ставлення до природи, що ґрунтується на естетичній настанові.

Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом.

Використовуючи  мистецтво як основний чинник естетичного виховання, педагог враховує вікові особливості школярів: відкритість учнів початкової школи до сприймання художніх творів, їхню емоційну мобільність та готовність з насолодою виконувати творчі завдання; концентрацію підлітків на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного становлення, що проходить шлях від почуттєвого сприймання до осмислених естетичний дій; усвідомлення старшокласниками  того факту, що мистецтво безпосередньо пов'язане з життям народу, його культурою.

Ціннісне ставлення до праці є визначальною складовою змісту виховання особистості, що спрямована на формування у неї розуміння особистої значущості праці як джерела саморозвитку і самовдосконалення.

Провідною метою трудового виховання у початковій школі є виховання у молодших школярів позитивного ставлення до праці засобами організації різноманітних форм предметно-перетворювальних практичних дій. При цьому має відбуватися розвиток особистості, набуття молодшими школярами первинних уявлень про важливість праці для них самих, родини і суспільства в цілому, засвоєння правил безпеки життя під час виконання трудових завдань, пропедевтичне ознайомлення із сучасним світом професій.

Мета трудового виховання у основній школі полягає у формуванні розуміння учнів значення правильного вибору професії для особистості та сучасного суспільства; уявлень про сучасний ринок праці, знань про складові головного та резервного професійного плану; відмінності між окремими напрямами профільного навчання у старшій школі; навичок пошуку необхідної інформації про можливості продовження навчання за обраним профілем і побудови індивідуальної освітньої траєкторії.

Метою трудового виховання у старшій школі є формування в учнів  готовності до свідомого професійного самовизначення та морально-психологічна підготовка до майбутньої професійної діяльності.

Ціннісне ставлення до себе передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.

Характер ціннісного ставлення особистості до себе істотно змінюється з віком. У молодшому шкільному віці розвивається рефлексія, формується вміння оцінювати себе як предмет змін.

У підлітковому віціформується прагнення до самоствердження, з'являється хворобливе переживання неуспіху, зростає роль самооцінки в регуляції поведінки.

У юнацькому віціактуалізується потреба у самовизначенні, оцінці своїх здібностей і можливостей; виникає процес визначення сенсу життя та свого місця в ньому.

 

Компетентнісний підхід до організації виховної роботи передбачає формування певних умінь.

 

Усвідомлення своєї ролі та призначення. Вміння обирати цільові та смислові установки для своїх дій і вчинків: аналіз, що важливо і потрібно в житті. Вміння приймати рішення і відповідати за наслідки своїх вчинків

Уміння жити і працювати в колективі. Володіння поняттями про соціальні ролі (лідер-організатор, лідер - генератор ідей, виконавець, глядач). Володіння навичками роботи в команді та взаємодії з оточуючими. Сформованість уявлень про способи виходу з конфліктних ситуацій.

Уміння самостійно шукати і обробляти необхідну інформацію, аналізувати наявні факти, відбирати потрібне, систематизувати отримані відомості. Використання отриманих відомостей на практиці.

Виявлення особистісних якостей: громадянських, моральних, інтелектуальних, загальнокультурних. Сформированість уявлень про необхідність дотримання у світі людей загальнолюдських моральних законів і норм. Прагнення жити в гармонії з навколишнім світом

Вміння адекватно оцінювати свої здібності та можливості. Сформированість внутрішньої мотивації придбання знань для подальшої освіти, розуміння необхідності особистісного зростання для успішного самовизначення в майбутньому. Вибір пріоритетними не матеріальних цінностей, а здоров'я, сім’ї та цікавої роботи.

Найголовнішим у вихованні має бути особистість вихователя. Вплив особистості педагога на молоду душу становить ту силу, яку неможливо замінити ні підручниками, ні моральними повчаннями, ні системою покарань і заохочень... ” К.Д.Ушинський:

• висока загальна культура;
• професійна компетентність;
• педагогічна майстерність;
• діалогова педагогіка;
• мистецтво комунікабельності;
• організаційні вміння;
• творчість;
• неперервна освіта впродовж життя.

Для реалізаціїї виховної дільності в сфері компетентнісного підходу використовуються такі принципи:

• принцип гуманізму ― добровільність включення дитини в ту чи іншу діяльність; можливість дитини вільно обирати засоби досягнення мети; врахування інтересів і здібностей дитини; підготовка до соціального самозахисту; намагатися в кожній дитині побачити особистість);
• принцип соціального загартовування ― включення дітей в розв’язання проблем; стимулювання самопізнання; виховання волі та почуттів; розв'язувати проблеми з дітьми, а не за них;
• принцип співпраці ― постійна увага до розвитку потреби учнів у співпраці, обєднання в спільний колектив і учнів, і вчителя; розвиток дитячого самоврядування; довіряти дітям, а не грати в довіру;
• принцип ціннісної орієнтації ― організація пошуку істинних цінностей; введення в світ альтернативних цінностей.

 

Наша школа є сучасним навчальним закладом, тому я організовую виховну діяльність таким чином, щоб формувати такі компетентності:

• здатність приймати свідомі етичні рішення;
• здатність розуміти та використовувати в житті демократичні принципи;
• креативну здатність і комунікативні здібності;
• здатність бачити зв’язок та знаходити власний шлях у навколишньому світі.

А також працюю над створенням такого виховного простору,  який поєднує в собі і середовище, і духовний простір учня, і простір культури, що впливає на розвиток особистості.

Для створення комфортного виховного простору необхідно:

• враховувати зовнішні і внутрішні впливи на дитину, нейтралізуючи негативні та посилюючи позитивні;
• діяти у співпраці з сім'єю та громадськістю;
• залучати дітей до розв’язання суспільно значущих і особистісних життєвих проблем, формувати досвід громадянської поведінки;
• розвивати творчий потенціал кожної особистості;
• спонукати дітей до самостійного розв'язання власних життєвих проблем у нестабільному суспільстві;
• забезпечити кожній дитині можливість облаштувати власне життя, творити колективні та міжособистісні взаємини;
• учитель повинен мати такі якості як людяність, інтелігентність, толерантність, розуміння, здатність до взаємодії;
• кожна дитина має отримати  захист й підтримку у розв'язанні своїх життєвих проблем.

Молодший шкільний вік є важливим у становленні особистості дитини, бо саме тоді закладаються основи особистісного розвитку учнів початкової школи.

Особливостями розвитку дітей у цьому віці  можна вважати:

• незначний соціальний та моральний досвід,
• підвищену емоційність вразливість і, водночас, пластичність до морально-етичних впливів,
• імпульсивність та безпосередність поведінки дитини.

Тому спостерігається розрив між знаннями моральних принципів і відповідною поведінкою. Основними потребами дитини в початкових класах є необхідність:

• у спілкуванні з людьми,
• в емоційному контакті,
• визнанні, оцінці своїх дій та вчинків,
• виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу,
• у дружбі, товариськості,
• повазі до особистості, самоповазі,
• набутті нових знань та вмінь для пізнання світу.

У своїй виховній діяльності я створюю або викорис­товую  життєві ситуації, в яких знання та дії є єдиними та дозволяють бачити духовно-моральний розвиток  дитини. Допомагаю дитині розвиватись від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, коли вона самостійно приймає рішення.

Ефективність виховного процесу залежить від спрямованості різних видів виховання, форм і методів його організації. Для учнів початкових класів пріоритетними  є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

     На основі вищесказаного,  я ставлю перед собою  мету: підготувати дитину до самостійного життя, формувати  вміння розв’язувати проблеми, сформувати  такі особистісні якості, які допоможуть дитині знайти своє місце у житті, стати активним членом суспільства,  компетентною, упевненою у власних силах людиною.

У дітей молодшого шкільного віку домінує образне мислення, то ж найбільш доцільними є ігрові форми діяльності, екскурсії, ранки, свята, усні журнали, групові справи, вікторини, оформлення альбому, виставки-ярмарки, добродійні акції, хвилинки спостереження, милування, спортивні змагання, театральні вистави, ведення літопису класного колективу, догляд за рослинами і тваринами.

 

*****

Формування здатності пізнавати себе як жителя нашого міста, виховання любові до своєї країни, та патріотичних почуттів до Батьківщини я забезпечую в участі загальноміських заходах, присвячених:

 

• Дню Прапора

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Визволенню міста від фашистських загарбників

• Дню Перемоги

 

 

 

*****

Усвідомлення значення  природи в житті людини та формування почуття особистої причетності до збереження природних багатств найкраще відбувається під час безпосереднього перебування у природі, спілкуванні з нею.

У книжці «Серце віддаю дітям» В. Сухомлинський писав, що «Як важливо, щоб перші істини дитина пізнавала в навколиш­ньому світі, щоб джерелом думки були краса й невичерпна складність природних явищ, щоб дитину поступово вводили у світ суспільних відносин…».

 

 

*****

Щоб зрозуміти важливість бережного ставлення до живої природи, діти приймають активну участь у підготовці та проведенні таких заходів

 

• Всесвітній день захисту тварин

 

 

*****

 

Виховання любові до рідного слова, побуту, традицій українського народу відбувається на святах та ранках:

 

• Святий Миколай, на гостини до нас завітай

 

 

 

 

 

• Свято Масляної

 

• День пам'яті Т.Г. Шевченка та Василя Симоненка

 

 

*****

Розуміння таких понять як милосердя, толерантність, терпимість до інших, доброзичливість, готовність допомогти іншим та важливість іх у житті пізнаються під час проведення благодійних шкільних ярмарок.

 

 

 

*****

Екскурсія – одна з чудових форм виховної роботи, що сприяє вихованню в учнів культури поведінки в громадських місцях, розширює їх світогляд.

 Правила поведінки у театрі оживають, якщо дитина потрапляє у його магічний світ.

 

 

 

*****

Реалізувати компетентнісний підхід у виховніїй діяльності  допомагає проектна діяльність. Розкажи – і я забуду, покажи – і я запам’ятаю, дай спробувати – і я зрозумію, ― стверджує китайська мудрість.

Проектна діяльність  сприяє

• підвищенню особистої впевненості кожної дитини,
• надихає на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати,
• забезпечцє механізм розвитку критичного мислення,
• уміння шукати шляхи вирішення проблеми,
• розвиває дослідницькі уміння, спостережливість, уміння висувати гіпотези,узагальнювати,
• розвивати аналітичне мислення.

    Фрагмент виховної години «Подорож до країни Ввічливості та Доброти».

       Створення  проекту «Словничок чемної людини»  

У гості завітала Шапокляк зі своїми шкідливими порадами.

Шапокляк.
― Ніколи не говоріть «доброго дня чи ранку», коли заходите у клас вранці.

Ви ще будете заходити та виходити багато разів, якось скажете.

― Не дякуйте за те, що вам подали річ, яка у вас випала.

Вона ще раз може впасти.

― Не бажайте «смачного» товаришу у їдальні.

А то й справді, у нього смачніша страва.

― Не кажіть «до побачення», коли йдете додому.

Все одно завтра прийдете.

Діти.

― Нам не подобаються такі поради.

― Хіба можна ними скористатися?

― Це поради справді хуліганські, нам з тобою не по дорозі.

Учитель.

― Діти, треба довести, що ми їй не друзі, та навчити справжніх правил поведінки.

― Давайте створимо «Словничок чемної людини» та дамо почитати його Шапокляк. Нехай вчиться!

        Діти пишуть на окремому альбомному аркуші чемне слово та презентують його. Всі аркуші збираються у книгу.     

 

*****

Хвилинки доброти» — як засіб духовного виховання особистості

Не хлібом єдиним живе людина.

У цьому старовинному вислові – глибока думка: у людини багате і багатогранне духовне життя. З того моменту, як людина починає усвідомлювати себе як живу, розумну і обдаровану особистість, вона стикається з іншими людьми, спілкується з ними, вступає в світ щастя і горя, радості та прикрощів. Торкаючись глибокого особистого світу, ми маємо справу з тонкими, ніжними, крихкими і водночас могутніми силами. У цьому світі є речі протилежні і непримиренні, такі, що взаємно виключаються. Це добро і зло, правда і брехня, честь і безчестя, справедливість і несправедливість.
         Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розуміти чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину – це повинно бути у характері кожної людини.

        До питань моральності людина звертається завжди. Всім нам приємно мати справу з хорошими людьми. Процес виховання доброї людини довгий і обмежитись однією виховною годиною в рік ніяк не можна. Тому на уроках я проводжу «Хвилинки доброти».

         Готуючись до них, керуюсь таким девізом: «Твори добро завжди і всюди! Нехай тебе шанують люди!» Ці хвилинки  мають на меті  формувати компетентність особистісного самовдосконалення, інформувати учнів про моральні цінності, виховувати почуття співпереживання, жалю, милосердя, співчуття, формувати  свідоме ставлення до людських чеснот, показати велич та красу добра, виховувати справжню людську радість – творити добро для інших, сприяти розвитку творчих здібностей учнів та участі їх у благодійній діяльності.

     Тож пропоную матеріал, який допомагає у формуванні доброї, чуйної людини.

     Ігри з прислів’ями

• «Знайдіть кінець прислів’я »
  — Прочитайте частину прислів’я і додайте до кожного відповідне закінчення.
  Хто людям добра бажає,  … .

           Не роби іншому того, … .
           Слова для довідок: чого собі не бажаєш,  той і собі має,

• «Знайди свою половинку»
  Початок прислів'їв знаходиться у дівчат, а кінцівки — у хлопців.
  1. Від доброго слова ...  1. ... і лід розмерзає.

          2. Доброго держись, ... 2. ... а лихого стережись. 

          3. Твоя краса ...  3. ... в твоїй доброті.
          4. Перший крок до добра ...  4. ... це не чинити зла.

• «Складіть прислів’я»
  На партах — картки  з розрізаними на частини прислів'ями.

          Добре ім'я …    … краще від багатства.         

          За добро …  … добром платять.           
          У лиху годину …  … пізнаєш вірну людину.
        Перший крок до добра — …  … не роби зла.
 

• «Зроби світ добрішим»
  Для цього потрібно знайти другу половину вислову й скласти пораду.
  Будь прикладом …  … для інших людей.
  Завжди слухайся і поважай …  … своїх батьків.

           Стався до людей так, …  … як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.

• «Наші роздуми»

Як зробити так, щоб добро на планеті Земля примножувалося?»

• Добро починається з ...
• Якщо ти добра людина, то…

• «Три подяки»

     В кінці нашого робочого дня діти полюбляють проводити підсумок «Три подяки». Чи так просто почути хоча б тричі слова подяки? Якщо вам подякували, день пройшов немарно. Діти діляться своїми добрими справами.

• Гра «Сонечко доброти »

      На дошці прикріплюю сонечко з промінчиками-завданнями. Діти виходять до дошки і знімають промінчик, читають вголос завдання, виконують його.

— Назви хороші якості свого друга.
— Розкажи про свої добрі вчинки.
— Пригадай, кого ти ненавмисно образив, знайди спосіб загладити вину.
— Розкажи, який добрий вчинок тебе вразив.
— Зроби комплімент сусідові (сусідці) по парті.

• Гра «Прикрасимо дерево Доброти»

      На дошці голе дерево . У дітей на партах листочки, які вони самі вирізали і розмальовували . Пропоную їм написати «добрі» слова, щоб прикрасити  дерево. Діти пишуть та прикріплюють на дерево.(«Працьовитість», «Доброта»,  «Чемність», «Терпіння», «Повага», «Милосердя», «Ввічливість», «Любов», «Щедрість», «Взаємодопомога», «Мужність»)

         

*****

 

У сучасному мінливому світі рушійною силою виховання є загальноосвітній навчальний заклад.  Він сьогодні є центром виховання, центром самовизначення і самореалізації кожної особистості.

Компетентнісний підхід в організації  виховної діяльності головний акцент має переносити із засвоєння певної кількості знань на виховання особистості з урахуванням її унікальної природи, і вже на цій основі формувати у неї моральні цінності, творчу і самотворчу діяльність.

Тому нашою метою є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Щоб досягти таких результатів, ця мета має бути спільною для всіх ланок системи виховання та бути критерієм ефективності виховного процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011.
2. Заблоцька О. С. Компетентнісний підхід як освітня інновація: порівняльний аналіз / О. С. Заблоцька // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 40. - Серія: Педагогічні науки. - 2008. - С. 63-68.
3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / [під заг. ред. О. В. Овчарук]. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112с.
4. Локшина О. І. Становлення компетентнісної ідеї в європейській освіті. – К.: Педагогічна думка, 2009. – С. 21–30.
5. prosvitcenter.org “Освіта у контексті глобальних трансформацій”
6. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України 31.10.2011         №1243 основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів