Сценарій свята "Фестиваль українських страв"

Відкритий виховний захід

Фестиваль  українських страв.

 

Мета: ознайомити та поглибити знання дітей про традиційні українські страви; розвивати куль­туру зв'язного мовлення, вміння виступати з пові­домленням, узагальнювати матеріал, висловлювати власну думку; виховувати шанобливе ставлення та інтерес до народних традицій, обрядів, оберегів, побуту українців; сприяти духовному розвитку осо­бистості.

Обладнання: вишиті рушники, кетяги калини, пше­ничні колоски, традиційні українські страви: хліб, варе­ники, пиріжки, каша, голубці та напої, виставка україн­ського посуду, аудіозаписи пісень.

 

 

1.Добрий день вам, добрі люди! Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік, А на довгий-довгий вік!

 

2.Гостей дорогих Ми вітаємо щиро,

Зустрінемо хлібом, Любов'ю і миром!

 

3.Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

4.Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

 

5.Хай в кожній хаті пахне короваєм,

 Щоб люд ніколи хліба не просив!

 

6.Наше свято незвичайне, наше свято – кулінарне!

Будемо всіх  ми дивувати, різні страви готувати!

 

7.  Ми з вами всі – український народ, який складається з родин малих  і великих, дружних і працьовитих. Шануйте свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо ми – частина всього цього, нам рідного й близького.

2-й ведучий. Тож заглянемо в це залишене напризволяще домашнє вогнище, переступимо поріг тієї хати, яких вже небагато збереглося, але в них ще залишився дух мудрих народних традицій, що споконвіку формували в людині добрі почуття, працьовиту вдачу, чутливу до краси душу.

3-й ведучий. У чарівній світ рідної мови, народних звичаїв, що прийшли до нас із вікопомних глибин, поринаємо ми, переступивши поріг цієї світлиці.

4-й ведучий. Ліворуч – піч. Тут господиня готувала їжу, з’ясовувала свої стосунки з невісткою. Навчала доньку поратися біля горщиків.

 

СЦЕНКА

( у запису лунає спів птахів, як фонова музика)

1 – Сяє сонечко яскраво, квіти розквітають,

 А веселі горобці пісеньку співають.

 Вздовж  зеленої  стежинки у селі стоїть хатинка.

2  – Пес її охороняє на чужинців дзвінко лає,

 Із хатинки дід виходить, та й розмову він заводить.

(із хати виходить Дідусь, сідає на лаву біля хати)

Дід – Гей, бабусю, де ти є? Ясне сонечко моє,

 Йди до мене, дорогенька, моя ластівко сивенька.

(із хати виходить бабуся)

Бабуся – Чую, чую, любий друже, почуваю ся не дуже.

Дід – Бабця, ніколи хворіти, що ми будемо робити?

 Завтра свято в нас веселе, їдуть гості до оселі.

 Синочок та донька й онуки маленькі,

 Давно я не бачив моїх дорогеньких.

Бабуся – Як же нам гостей стрічати,

Чим їх будемо пригощати?

Дід – Швидко треба нам збиратись

На ярмарок  відправлятись.

          Треба гроші готувати, щоб смачненьке купувати.

Бабуся – Гроші в скриню я сховала,

 Ще й мотузкою зв’язала.

 Треба кошика узяти, на ярмарок вирушати.

Діду, що ж ти стоїш?  Йди швидше коней запрягати.

Дід – Біжу вже, моя дорогенька!

(Дід та Бабуся заходять до хати, беруть кошики, дід запрягає коней, їдуть на базар)

Пісня «Як пішли ми на базар»

Господар. День добрий, любі гості!

Господиня (вклоняючись глядачам). Земний уклін вам, гостоньки дорогії! Не минайте хати нашої,заходьте до світлиці, покуштуйте страв українських, поласуйте солодощами…

Господар. З давніх-давен страви українські відомі світові, відзначаються різноманітністю й високими смаковими якостями.

Вчитель: Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати вас на нашому фестивалі традиційних укра­їнських страв!

   Працьовитий і гостинний україн­ський народ здавна славився хлібосольством. За­йдіть до української оселі на годинку — без час­тування господиня не проводить вас. Усе смачно, ситно, а головне — корисно та невибагливо.

   Пригадаймо, на які страви багате традиційне українське застілля, і не лише прига­даймо, але й скуштуймо і похвалімо наших юних господарочок.

  Отже, щиро просимо гостей на наш «Фестиваль українських   традиційних страв »!

 

1. Пісня «Зеленеє жито, зелене».

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито на лану,

Хорошії гості до ладу.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито будем жать,

Дорогих гостей не забувать.

 

5.Кажуть, що їжа ліпше сприймається, якщо людина споживає ії
в сімейному колі, у доброму товаристві, з приємним настроєм.
Мабуть, не бракувало здорового глузду нашим предкам, що
полюбляли сідати до столу гуртом.

6.Якщо ж трапеза була святкова, то не обходилось без пісень,
танців, всякого роду примовлянь до їжі, до тих, хто її готував,
добрих побажань, адже значення достатку в оселі - найкраще
побажання в усі часи.

 

2.Пісня «За столом збирається  родина»

Світ великий навколо,

Та найкраще мені

Тільки в рідному домі

Він один на землі.

Тільки в рідному домі

Він один на землі.

 

За столом збирається родина,

Вже сини і дочки підросли.

Ми одної долі, ми єдині,

В нас одне коріння на землі.

Ми одної долі, ми єдині,

В нас одне коріння на землі.

 

Лиш в родинному колі

Так ведеться повік:

Тут печалі і радість

Розділяють на всіх.

Тут печалі і радість

Розділяють на всіх.

 

За столом збирається родина,

Пісня і розмова і любов.

На столі біліє скатертина,

Так було і буде знов і знов.

 

За столом збирається родина,

Вже сини і дочки підросли.

Ми одної долі, ми єдині,

В нас одне коріння на землі.

Ми одної долі, ми єдині,

В нас одне коріння на землі.

За столом збирається родина,

Пісня і розмова і любов.

На столі біліє скатертина,

Так було і буде знов і знов.

 

 

За столом збирається родина,

Вже сини і дочки підросли.

Ми одної долі, ми єдині,

В нас одне коріння на землі.

Ми одної долі, ми єдині,

В нас одне коріння на землі.

В нас одне коріння на землі.

За столом збирається родина.

 

Ведучий. Україна здавна славиться своєю гостинністю, багатою і смачною кухнею. Борщі та пампушки, паляниці й галушки, вареники й ков­баси, печеня й напої з фруктів і меду відомі далеко за межами України. Наша національна кулінарія нараховує сотні рецептів.

Ведуча. Деякі страви мають багатовікову історію, як, наприклад, український борщ. Для більшості страв характерний складний набір ком­понентів. Наприклад, для того ж борщу їх по­трібно до двадцяти. А рецептів цієї страви відомо понад тридцять: полтавський, волинський, чер­нігівський, галицький, львівський, селянський, дніпровський та ще багато інших.

Ведучий. А яке розмаїття м'ясних страв: українські битки, шпигована часником і салом буженина, тушкована з капустою і салом свини­на, крученики, завиванці, фарширована птиця, голубці.

Ведуча. А рибні? Карасі в сметані, щука туш­кована з хроном, рибні крученики, юшка, короп, фарширований грибами і гречаною кашею...

Ведучий. Одним словом, усього не перелічити одразу.

Ведуча. Тож прийшов час докладніше розказати про страви. Розпочнемо ж подорож  «Хліб — усьому голова».

«ХЛІБ — УСЬОМУ ГОЛОВА»

Вчитель. Як би там не було, а ось хліб у кожній родині – найперший харч, дарунок Божий, батько, голова всьому. Без хліба не сідали за стіл. Вважали: якщо у домі є хліб, голоду не буде. Слово «хліб» у всі часи вимовляли з повагою, бо він, безперечно,  є основою життя людини.

1.За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб-сіль. Зай­деш — і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню. А ще було таке повір'я: «Хліб на столі — Бог у домі». В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості. Він єднає людей.

2. «Без хліба немає обіду»,— кажуть у народі. І це щира правда. Хліб — головна страва на столі, і до нього ставилися з особливою пошаною. Скільки різновидів українського хлі­ба? їх неможливо навіть перелічити.

 

 

3. Випікали хліб переважно з житнього борошна, а на великі свята — з пше­ничного. Українська паляниця, на яку йшло най­краще борошно, стала символом родючої землі, до­бробуту й гостинності. «Паляниця — як пух, як дух, як миле щастя».

 

4.А ще українські господині пекли чимало різновидів хлібців нашвидкуруч. У різних районах нашої країни були свої рецеп­ти перепічки, пампушок «плесканів», «дужиків», «пундиків».

 

5.На Полтавщині в багатьох селах пекли «гре­чаники», у подільських сім'ях любили прісні горіхові коржики — «матротенирси», на Закар­патті з кукурудзяного борошна робили «пугачі», «первертаники», «ріп'яники». Запорозькі козаки колись пекли в дорозі «загреби» — коржі, які за­грібали попелом та гарячим жаром.

 

6. Хліб шанували й берегли і в багатих, і в бідних родинах. Існувало чимало традицій, пов'язаних з хлібом. Так, коли заходило сонце, намагалися не починати нової хлібини. Не вчиняли тісто проти великих свят. Крихти зі столу ніколи не змахували в сміття, окраєць, що впав на підлогу, обережно піднімали і, поцілувавши, клали на стіл.

 

1-й ведучий.  Особливу роль у хаті відігравав стіл. Тут народжувалося шанобливе ставлення до батька як голови роду -  він займав почесне місце за столом. Стіл завжди накривався скатертиною.

2-й ведучий. На столі лежав хліб, а на Різдво та Великдень ще й свічку запалювали. Зі столом пов’язано чимало призабутих традицій. Скажімо, за великий гріх вважалося стукати кулаком по ньому. Не можна було й хлібину класти на стіл перевернутою догори дном.

4-й ведучий. Час народження хліба… Це було справжнє священнодійство. Перед тим, як пекти хліб, чепурили світлицю, зі скрині виймали рушник, витирали ним руки,  і зі словами «Бог на поміч» готували тісто.

1-й ведучий . Замішане в діжі тісто накривалося теплою фуфайкою. Розчиняли тісто в четвер, а пекти вже треба було тільки в жіночий день – п’ятницю.

2-й ведучий. Випечені паляниці клали на рушник, зверху теж накривали рушником. На обід зі свіжим хлібом, як на свято, збиралася вся сім’ я.  Батько різав хліб, притримуючи його лівою рукою і притискаючи до грудей.

Учениця. Нині мало хто з молодих вміє випікати хліб. Призабувається це давнє ремесло. Колись зачинок робили раз на тиждень, у четвер, а пекли у п’ятницю – жіночий день. За звичаєм, у цей час всі родинні стосунки мали налагоджуватися – ні прокльонів тобі, ні сварок. Інакше хліб не вдасться.

Учениця. Дуже цікавим дійством будо витягання хліба з печі. Витягнуть його, зважать у руці: якщо важкуватий – ще не пора виймати. А коли від легкого постуку спід паляниці відгукнеться дужим передзвоном, - починають виймати рум’яні хлібини. Кожен буханець обов’язково треба видмухувати

 

7.То хліб домашній, теплий хліб,

Хмільний, гарячий, щойно з печі.

На рушнику у літній вечір

Пашить, як сонце, на столі.

 

8.Тривкішого ти не знайдеш.

Зустрівся з горем чи бідою –

Цілушку з’їж, запий водою –

І будеш ситий цілий день.

Вчитель: Без чого не можна уявити україн­ський обід?

 Ну, звичайно, без борщу! Ця страва сприймається як те, без чого не можна обійтися, без чого відразу розпадеться життєвий ланцюг. Як не можна уявити моря без води, саду без дерев, так для українця немає обіднього столу без миски бор­щу.

За те стару хвалять, що добренький борщик варить. І дійсно, борщ – ще одна з найпопулярніших українських народних страв. В Україні існувало три  різновиди борщу: зелений, червоний та холодний. Червоний борщ готували з буряком, капустою, морквою, петрушкою, а пізніше також з картоплею. У святкові дні борщ варили на м’ясній юшці, а в будень – з салом, часником і цибулею.

    Зелений борщ варили навесні з  молодим щавликом, раніше навіть з лободою або кропивою, молодими листками буряка, засмажували яйцями та сметаною.

    Холодник – винятково літня страва. Це був сирий борщ, оскільки варили тільки буряк та яйця. Їли його охолодженим, а замість хліба подавали варену картоплю.

 

«ДОБРИЙ БОРЩ»

 

1. Борщ — це символ надійно­го даху над головою, родинного тепла, сімейної зла­годи і спокою. Настільки призвичаївся українець до борщу, що не може не згадати про нього навіть тоді, коли розмова не має ніякого відношення до кухні. «Дивись, не переборщи»,— остерігає народ­на мудрість.Чому так часто згадують цю страву?

 

2.Тому що вона настільки давно увійшла до списку традиційних українських страв, що стала одним із найголовніших і найулюбленіших символів народної кухні й сутності життя.

 

3. Мабуть, кожен із вас, друзі, знає таку стародавню народну закличку:

Дощику, дощику!

Зварю тобі борщику

У новенькому горщику,

Поставлю на дуба,

Лини, як з луба, —

Цебром, відром, дійничкою

Над нашою пшениченькою!

 

 

День народження борщу

1.Досить, братці, сумувати,
Час прийшов празникувати -
День народження Борщу!
Я вже йду гостей ззивати.
Про таке чудове свято
Всiм по черзi сповiщу.

2.М’ясо треба б запросити,
Тiльки горде воно, сите,
Зразу видно - не рiдня.
А Квасоля, сваха рiдна,
Веселенька, хоч i бiдна,
Не пропустить цього дня.

3.Кум Буряк, кума Морквина,
Капустина, Цибулина
Вже й самi з городу йдуть.
Бараболi десь не видко.
Це ж Борщева рiдна тiтка,
Як рiдню таку забуть.

4.Часничина бородатий
Вже глухенький i про свято
Не допетрає нiяк.
Ще запрошене до мене
Молоде все та зелене:
Крiп, Петрушка, Пастернак.

5.Обiйшлось не без мороки:
Помiдори-лежебоки
Не бажають в гості йти.
Нащо Помiдор той здався,
А щоб Борщ не здогадався,
Можна Пасту десь знайти.

6.Заглядаю у комору:
- Якось темно тут знадвору,
Вас я, свате, не знайду.
Мудре Сало засмiялось:
- Я у боднi заховалось,
Не хвилюйтеся, прийду!

7.Багатьох скликать не стану,
Попрошу зайти Сметану, 
Борщ до неї якось звик.
Та якби прибув до хати
Ще й товариш стрючкуватий -
Перець, гострий на язик.

8.Мабуть день пройшов немарно.
Iменинник, вбраний гарно,

 Пишний - не якiсь там Щi,
Що колись ми здуру їли.
Зустрiчайте, гостi милi!
Де ж тi гостi ?! А вони в Борщi...

 

Пісня  Н.Май «Борщик»
Полюбляють піццу італьянці 
Росіяни капусьтяні щі
Я смакую ввечері і вранці
Українські мамині борщі
-----приспів-----
Додаємо білої сметани
І шматочок сала для смаку
А іще добрішим борщик стане
Як зубок додати часнику
-----програш-----
У печі румяні пиріжечки
З вишнями солодкі запашні
На столі всміхаються до мене
Шкварочки запечені смачні
-----приспів-----
-----програш-----
-----приспів --

9. «Борщ без каші — удівець, а обід — сирота», «Де піч та каша — там домівка наша». Як ви вже здогадалися ми представляємо кашу.

 

«КАША — МАТИ НАША»

 

На вулиці чути розмову, до хати заходять Стецько та дівчина.

 

Стецько. Здоровенькі були! Оце почув, що про їжу говорять та гайда до вас!

Дівчина. О, Стецю, а що то ти носиш?

Стецько. А це Уляна втеребила мені гарбузя­ку. Казала, що каші наварить, а сама пропала, як булька на воді. А може, ти мене, Галю, почасту­єш чимось смачненьким, то я до тебе посватаюсь.

Дівчина. Посватайся, Стецю, посватайся, то ще одного гарбуза отримаєш.

Стецько. А ти дівка образована?

Дівчина. Образована.

Стецько. А в заморських краях бувала?

Дівчина. Бувала, Стецю, бувала.

Стецько. А що там варять, їдять?

Дівчина. Страв кращих, ніж у нас готують, я не зустрічала!

Стецько. Ти що?

Дівчина. Ось послухай.

Я в Італії була, їла макарони.

На Кавказі — шашлики,

А у Штатах — гамбургери.

Але щось не вистачало,

Їжі нам було замало

І приснилася мені

Каша варена в печі.

Стецько. А ще і салом можна затовкти ту кашу. Я б весь баняк враз «зметелив би». А ти кашу вмієш варити?

Дівчина. Авжеж, Стецю, вмію. Особливо з гарбуза.

Стецько. Ось така дівчина мені підходить. То я буду свататись до тебе.

Дівчина. Стецю, поговорімо потім про це, а зараз залишимось на святі та й послухаємо кра­ще, які страви готують.

Стецько. Може, і мені щось смачненьке перепаде.

 

1. Як із крупинок каша, так із днів-зерняток складається життя. Каша — це сим­вол продовження роду. Вона супроводжує людину від самого народження, адже є першою стравою після материнського молока.

 

2.Слово «каша» розуміють і українці, і росіяни, і білоруси, і болгари, і поляки. Це — найпростіша й водночас одна з найсмачніших страв народної кухні. «Вари воду — вода буде, сип крупу — каша буде»,— цим прислів'ям визначається рецепт цієї страви. А головний секрет її — побільше масла, бо «маслом каші не зіпсуєш».

 

3. Народних обрядів, елемен­том яких є каша, чимало. З давніх-давен каші при­сутні на весільному столі поліщуків, нею начиня­ють також весільні вареники і голубці. «Коливом», або «кануном», називають поминальну кашу.

 

4.Осо­блива символіка і магічна роль каші в різдвяних святах. Головна страва на святвечірньому столі — кутя, її розводять медовою ситою, маковим молоч­ком, узваром, посипають горіхами.

 

5. Пшеничне зерно символізує воскресле життя, а мед означає солодкість. Перед вечерею батько прочиняє надвір двері й голосно ви­гукує: «Морозе, морозе! Іди до нас кутю їсти, а коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю, всяку паш­ницю!»

 

6. А на свято Катерини дівчата кашею закли­кають Долю. Часто вони закопували горщик каші, примовляючи: «Закопали горщик каші, ще й кілком прибили, щоб на нашу вулицю парубки ходили!»

 

 

« І ПАНЯНКИ І ПАНИ ПОЛЮБЛЯЮТЬ ДЕРУНИ»

 

1. А м’ясо в казани поклали, варили страву і пекли. З м’ясних страв найпопулярнішими в Україні були сало, печеня, смаженина, душенина, січеники, товченики, крученики.
2. Душенина – тушковане м’ясо, нарізане шматочками, тушковане у горщику.
3. Січеники і товченики – страви дуже схожі. Їх робили з м’яса або риби, які дрібно рубали, змішували з цибулею, білою булкою, сирими яйцями. Потім з цієї маси ліпили невеличкі ковбаски і смажили на пательні та дотушковували у печі.
4. Крученики – це відбитий шматок м’яса, у який  кладеться начинка і завивається рулетом.
5. А сало їли і сирим, і вареним, і смаженим, і печеним. Ним смакували і в будень, і у свято. Про любов українців до сала говорить народна приказка «Живу добре – сало їм, на салі сплю, салом укриваюся».

 

 

6.Людоньки добрі, не зволікайте,

Покуштуйте та не оминайте,

сало в долоню або на п’ять пальців,

сало , що в шкварках і в вигляді смальцю!

підкопчена димом рожева скоринка,

з проріззю – це українська родзинка!

 

7.Сало в розсолі, та щедро солене!

Сало поперчене й почасничене!

Сало із редькою, сало із хроном,

Із огірком та із хлібчиком чорним,

Сало з гірчицей або з цибулиной-

Добрішає світ, та м’якшіє людина.

 

8.Картопля в мундирі, квашена капустка,

Та сиротіє без сала закуска.

Вирує життя та міняється мода,

Та сало із моди не вийде ізроду.

Сало в хатині – це наша культура,

Тому є в українців здоров’я й фігура!

Салонько давнє і вічно класичне!

Нам найрідніше і патріотичне!

«САЛО»

Українці люблять сало,
Ще й з солоним огірком,
А, як свято якесь мають,
То гуляють всім селом.
Україні люблять пісню,
Щоб бриніла аж струна.
Щоб живіт на двоє тріснув,
Й не боліла голова.

Пісня «Сало»

 

Сало їдять українці, сало вживають щодня

В селах, у кожній хатинці є вітчизняна свиня

Сало з дитинства люблю я. На дотик приємний на смак

З ним під подушкою сплю я, від сала не схуднеш ніяк.

Приспів:

Ой, сало, сало, сало українське сало ой, яке ж воно смачне і його завжди мало

Я до сала вже так звик є цибуля і часник покладеш сало на язик – у-у-у-у-у...

Сало, сало, сало українське сало українцям того сала буде завжди мало

Щоб у вас і у нас здоров’я було треба їсти наше сало.

Не треба нам «Снікерс» і «Йогурт», не хочу в Нью-Йорк і Париж

Дай найріднішого його, сала шматочок відріж.

Не треба ні ложки ні вилки, сало рукою візьму

Насиплю тарілочку борщу, а сала не дам нікому.

Приспів:

Ой, сало, сало, сало українське сало ой, яке ж воно смачне і його завжди мало

Я до сала вже так звик є цибуля і часник покладеш сало на язик – у-у-у-у-у...

Сало, сало, сало українське сало українцям того сала буде завжди мало

Щоб у вас і у нас здоров’я було треба їсти наше сало.

Програш.

Їдять білоруси бульбу, росіяни полюбляють щі

Негри так люблять банани, а у Франції жабу їдять.

Нам не потрібні гостинці, з далеких заморських країв.

Сала давай українцю і найщасливіший він.

Приспів:

Ой, сало, сало, сало українське сало ой, яке ж воно смачне і його завжди мало

Я до сала вже так звик є цибуля і часник покладеш сало на язик – у-у-у-у-у...

Сало, сало, сало українське сало українцям того сала буде завжди мало

Щоб у вас і у нас здоров’я було треба їсти наше сало.

Модуляція.

На сході їдять рибу суші, сала не їли вони

Жирні ріднесенькі хрюші, смачненькі мої кабани.

Все що на сало так схоже, я буду їсти – ням-ням

Сала й здоров’я дай Боже, всім українським свиням.

Приспів: - 2 рази

Ой, сало, сало, сало українське сало ой, яке ж воно смачне і його завжди мало

Я до сала вже так звик є цибуля і часник покладеш сало на язик – у-у-у-у-у...

Сало, сало, сало українське сало українцям того сала буде завжди мало

Щоб у вас і у нас здоров’я було треба їсти наше сало.

Програш.

 

Вчитель: До сала добре смакує картопля в мундирах.

 

Пісня «Картопля»

 

 

Картопля в мундирах протягом року становила основу харчування, вона була другим хлібом, найчастіше її пекли в печі, особливо під час постів.

Століть багата картоплина

Повсюди княжить на столі.

Вона тут, поряд, щохвилини,

На кухні, в погребі, в землі.

В сільських хатах, міських квартирах,

Вона в "бістро", і в кабаре,

Парує, вимита, в "мундирах",

Чи розім’ята на пюре.

І можна з певністю сказати,

Що тим хто дуже зголоднів,

Найбільше буде смакувати

Рум’яна хрумкість дерунів.

Деруни – це страва із тертої картоплі: на олії смажені деруни – називають «терті пляцки».

 

Пісня «Деруни»

Всі знають що картопля другий хліб

Їмо її і зранку і в обід

і варимо і смажемо й печем,

мундерчики готуєм і товчем.

Та хоч усі ті страви і смачні,

готуй хоч на воді, хоч на вогні-

ніщо нам не замінить деруни,

бо пахнутьУкраїною вони.

 

пр.-в

І панянки і пани, полюбляють деруни,

їх сметанкой поливають і здоров”я файне мають

і багаті і прості, і худенькі і товсті

і співачка і гончар, президент і перукар.

 

2-й куплет

Прості і не вибагливі вони,

кругленькі українські деруни-

картопелька, мукичка і яйце,

підсолимо, посмажемо і все.

Вони такі рум “ яні, запашні

і кожен раз нагадують мені

бабусине і мамине тепло

і всю родину разом за столом

 

пр-в

програш

пр-в

модуляция (пр-в)

 

 

ВЧИТЕЛЬ:Зимовий цикл календарних свят закінчувався масленою чи сирною неділею, коли головними стравами були млинці.

1.Якщо говорити про масляну, то у перший день Масляного тижня який мав назву «Зустріч». Рано-вранці на морозній зорі господарки з молитвами робили тісто для млинців.

2.Робили це все подалі від сторонніх очей. Перший млинець робили дуже тонким, щоб крізь нього можна було побачити світ і навіть добрі обличчя своїх пращурів. Цей перший млинець, намащений сметаною, виносили на вулицю і пригощали птахів.

3.У третій день Масляної назва якої «Ласунка». Хвалькуваті чоловіки пригощали один одного млинцями, але рецепти млинців не розголошувалися!

 

4.Дуже важливий етап святкування Масляни – частування тещі, яке відбувається у п’ятницю. Саме від Масляни бере свій початок вислів «до тещі на млинці». Разом з тещею запрошувалися ще й інші родичі.

 

5.Отримавши запрошення, теща заздалегідь повинна була прислати або принести в оселю молодят усе необхідне для приготування млинців: сковороду, посуд для замішування тіста, черпаки, ложки тощо. А тесть мусив цього ж вечора прислати в дім молодих борошно, масло, олію та все інше, що було необхідним для млинців.

Ви млинців давно не їли?

Ви млиночків захотіли?

Напекли ми вам млинців -

ось гарячі і смачні.

Пісня

 

Вчитель:Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький,

Чимось смачним напхався,

В окропі скупався.

Вчитель. Правильно, вареник. Тож настала черга «Варенички непогані, варе­нички у сметані».

 

«ВАРЕНИЧКИ НЕПОГАНІ, ВАРЕНИЧКИ У СМЕТАНІ»

 

1.Що у світі найсмачніше?

Може, краби чи ікра? 

Може, ще щось, найдавніше?

 Є багато різних страв.

 

2.Тільки в хаті українській

Покуштуєш диво з див:

Ось півмісяці у мисці,

А над ними в'ється дим,

Бо гарячі - масло тане...

Чи ж ви знаєте, що це?

 

3.Це - вареники в сметані,

Найсмачніші над усе!

Українці! Пригадаймо,

З чим вареники в нас є?

 

4.Знає кожна господиня,

Що до столу подає.

З сиром ось жовтіють в мисці,

І з картоплею киплять...

 

5.Полюбляють українці

За столом поласувать.

Ще з капустою наварим,

Та з грибами - пахнуть як!

Поласуємо ми з вами.

Поласуємо - ще й як!

 

Пісня «Вареники»

 

1. Вареники на столі укра­їнців — це домашнє урочисте застілля, затишок і тепло домашнього вогнища. Ця страва завжди доречна — і в піст, і у свято. І на сході, й на за­ході, і на півдні та півночі України — всюди гостя зустрінуть вареничками. «Вареники на стіл — біда за поріг»,— каже народна мудрість.

 

2. А вже начинок для вареників не перелічити. Із сиром, м'ясом, капустою, карто­плею, вишнею — це традиційні начинки. Такі варе­нички варять по всій Україні. Але є й особові рецеп­ти. На Поліссі відомі вареники з гречаною кашею, сухими грушами, ягодами чорниці.

 

3.У Причорномор'ї гостей пригощали варениками з рибним фаршем. А в Західній Україні ґаздині подавали на стіл «шля­хетні» вареники — з телячою печінкою, перекруче­ною з салом, цибулею та перцем.

 

 

4. «Панами на всю губу» по­чувалися вареники на столі. Недарма в народі про багату, веселу людину казали: «живе, як вареник у маслі». І дійсно, варенички люблять поливку. «Вареник без поливки, що церква без хреста». По­ливка була різною. Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло.

 

5.«За те ми вас, вареники, величаємо, що в сметану вмочаємо»,— жартують українці. Великого пана цяці — так називали вареники з ягідною начинкою. Вони потребують особливої поливки, скажімо, меду або фруктового сиропу.

 

6. Жодне свято в Україні не обходилось без вареників. До Святвечора — пісні з картоплею та капустою чи грибами. На щиру Масляну — із сиром та маслом. На веселі моло­діжні посиденьки на свято Андрія — з «пхиком» або «пирхуни». Ліплячи вареники для парубків, дівчата у дві-три варенички загортали бо­рошно, вовну.

 

7.У деяких наддніпрянських селах «варениками» називали останній день весілля. Гостей частували варениками з картоплею, сиром та капустою.

 

8.Ой, вставали раненько,

Картоплю варили,

До вечора вареників

З нею наліпили,

Наварили вареників

Для гостей хороших.

їжте, їжте вареники,

Гості наші любі.

 

 

9.Вони трохи гаряченькі,

Не попечіть губи.

А вже ж у ті вареники

Картоплі напхали

Ще й перчиком притрусили,

Там його немало.

В череп'яну макітерку

Ми їх положили.

 

10.Олійкою з цибулькою

Добре помастили.

їжте, їжте, гості любі,

Рахувать не станем

Може, кому буде мало, —

Ми іще добавим.

 

11.Є вареники у хаті —

В Україні все гаразд:

Всі —^; щасливі і багаті,

Щедре сонце світить в нас!

Слава хаті українській,

Слава нашій всій землі,

І вареникам у мисці,

Що на нашому столі!.

 

 

Пісня «Мамині вареники»

Щонеділі і у свято
Є вареників багато.
У сметані, зі шкварками –
Це вареники від мами.

Приспів:
Любить мама частувати,
Різні страви готувати,
Та найбільш люблю у мами
Вареники картопляні.
Програш

Вивертаються в укропі
На бочок і на животик.
Зараз, зараз вас гарненьких,
Ми з'їмо усіх смачненько.

Приспів:
Друшляком усіх в макітру,
Справа ця проста, не хитра.
Зверху масла і сметани,
Ох, смачні ж вони у мами!

Програш

Посідали всі до столу
Дружно - у родиннім колі,
Та не довго це тривало,
Бо вареників не стало.

Приспів:
Скоро, знову прийде свято
І вареників багато
Буде в маслі і в сметані,
Їх наліплять руки мами.

Програш

 

Вчитель: «Краще нині горо­бець, як узавтра голубець».

Тільки уявіть собі: голубці з м'ясом по-українськи, голубці зі сметаною,

 адже вони є однією з традиційних страв українці.

 

«ГОЛУБЦІ — СВЯТКОВА СТРАВА УКРАЇНЦІВ»

 

1. Голубці — поширена укра­їнська друга страва, яка готується з листя свіжої чи кислої капусти та начинки з м'яса, рису чи гречки, кукурудзяної або пшоняної круп, карто­плі, квасолі, грибів, цибулі, моркви та прянощів.

 

2.Загальновідомо, що названа ця чудова страва на честь голубів, птахів, які символізують творчу силу вогню та здавна вважаються символами на­родження світу.

 

3. А й справді — такі вдалі, рум'яні та м'якенькі, що так самі до рота і залі­тають. Без голубців важко було уявити святковий стіл в українській родині.

А начинка для голубців була різною для кож­ного регіону України.

 

 

4.Наприклад, на правобереж­ній частині Півдня України, Південному Поділлі, у Карпатах використовували кукурудзяні крупи, на Полтавщині — гречку, в решті регіонів — пшо­но, яке злегка приварювали, змішували з підсма­женою цибулею, шкварками, а у свято — з сирим м'ясним фаршем, додавали спецій та начиняли цією сумішшю запарені свіжі або квашені капус­тяні листки.

 

5. Голубці готували на по­всякдень, але у більшості районів Правобережжя, крім Полісся, вони входили й до складу святково­го меню. З 20-30-х років нашого століття голубці почали начиняти рисово-м'ясною сумішшю та тушкувати, додаючи замість квасу томатний сік, соус чи пасту.

 

 

 

 

 

Пісня «Голубці»

І.Завивала голубці і давалась диву, 

Чи не можна завинути голубця в кропиву. 

Озирнулася довкола, зірвала листочок 

І для свого миленького звила голубочок.

 

ПРИСПІВ:

Голубочки-голубці горнула в капусту, 

Бігли сльози по щоці лихі, ледь не лусну. 

Бідну голову мою думки роздирають, 

Що за тії голубці нас хлопці кохають.

 

ІІ.А вже вечір на поріг, зоря в небі сяє, 

А мій милий, як на гріх, і не поспішає. 

Прочекала цілу ніч, не звела очима, 

Запитайте в чому річ, а що за причина.

 

ПРИСПІВ:

Голубочки-голубці горнула в капусту, 

Бігли сльози по щоці лихі, ледь не лусну. 

Бідну голову мою думки роздирають, 

Що за тії голубці нас хлопці кохають.

 

 

ІІІ.Винен в тому голубець і клята кропива, 

Бо такого я милому зілля наварила. 

Не кепкуйте з голубцями, прошу вас, дівчата, 

Краще свого дорогого медом частувати.

 

ПРИСПІВ:

Голубочки-голубці горнула в капусту, 

Бігли сльози по щоці лихі, ледь не лусну. 

Бідну голову мою думки роздирають 

Що за тії голубці нас хлопці кохають.

 

Голубочки-голубці горнула в капусту, 

Бігли сльози по щоці лихі, ледь не лусну. 

Бідну голову мою думки роздирають, 

Що за тії голубці нас хлопці кохають.

 

 

 

Вчитель. А на завершення  пред­ставляємо «Українські напої».

 

 

 

«УКРАЇНСЬКІ НАПОЇ»

 

1. З найдавніших часів україн­ці готували різні напої, головним завданням яких було вгамування спраги. Серед напоїв для україн­ської кухні характерні молочні, особливо користу­ється популярністю пряжене молоко та ряжанка. Одним з улюблених напоїв є також узвар — відвар з фруктів.

 

2.А з давніх-давен в Україні царюють кваси: хлібний — з сухарів, фруктовий — із ди­чок — сирівець, а також борошняний, як-от ціберей. А такі напої, як чай та кава, давно стали повсякденними на усій території України.

 

3.Солодкі напої в українській кухні готують­ся з фруктів і ягід. З сушених або свіжих яблук, груш, вишень, малини, абрикос готують узвари, киселі.

 

4.Улюбленими напоями на Україні з давніх часів були квас і мед. Мед подавали до сочиву на Різд­во, медом пригощали на весіллях. Готували його з натурального бджолиного меду шляхом варива з водою і подальшого бродіння. Послухайте про деякі з них.

 

5. Улюбленими напоями здав­на були різноманітні кваси: хлібний, буряковий, фруктовий, ягідний.

 

6.Буряковий квас був сезонний напій: виготовляли його восени, після збирання городини, і прагну­ли зберегти до пізньої весни, до. нового врожаю буряків.

 

7. Фруктовий квас готували здебільшого з диких груш та яблук.

Навесні у період соків, збирали й пили свіжий березовий і кленовий сік, а також переробляли їх-на квас. Квас використовували для урочистих гостин, але здебільшого у повсякденному харчу­ванні.

Тепер квас п'ють улітку, коли жарко і пере­важно хлібний.

 

8. Узвар (вар, киселиця) — один   з   найпоширеніших   напоїв   на   Поділлі. Виготовляють улітку із, свіжих ягід: восени, взим­ку, навесні — з сушені.

Готували узвар і на щодень, і для святкового столу. Робили його до різдвяної й хрещенської куті «до пори»: кутя — на покуть, узвар — на базар.

 

9.Сьогодні узвар готують рідше. А сушені сливи і сьогодні готують на Святвечір, на поминальних обідах. На весіллях зі слив витягають кісточки, начиняють горіхами, поливають збитою з цукром сметаною.

 

10. Одним з найдавніших-слов'янських страв був кисіль. Вівсяні зерна під­смажували, мололи, відсіювали, дрібну муку запа­рювали окропом, охолоджували до теплого стану, додавали шматок хліба і залишали на ніч заквашу­ватися у теплому місці. Саме від того, що тісто по­винно було добре вкиснути перед варінням, страва й дістала свою назву.

 

11.Свіжо зварений кисіль заправляли коноплею або маковою олією, маковим або конопляним мо­локом. Для виготовлення цього «пісного» молока зерна маку чи конопель розтирали у макітрі до однорідної маси, яку розводили теплою водою, відстоювали, проціджували. їли кисіль із хріном, цибулею.

 

12.Якщо ж хотіли зробити кисло-солодкий кисіль, до нього додавали ягоди з медом або варе­ну й товчену сушеню, розливали у миску і охоло­джували. Почату миску годилося з'їсти за один раз, бо інакше кисіль підходив водою й ставав несмачним, звідки й приказка: «Сьома вода на киселі».

13. Кисіль вважали смачним, якщо він був густим. На початку XX от. кисіль готували з інших видів борошна, зокрема з кар­топляного крохмалю. Свіжі чи сушені, фрук­ти варили до готовності, картопляне борошно розводили у невеликій кількості холодної води й вливали в киплячий узвар.

 

14.Коли рідина загус­тіла — кисіль готовий. Цей спосіб дійшов і до­нині, входить до меню урочистих трапез. Крім того, кисіль подають, як правило, останнім і він править за своєрідний етикетний знак закінчен­ня застілля, за що його у народі й прозвали «ви­ганяйлом».

 

15.У наш час кисіль замінило желе. Подоляни готують його фруктове, на сметані, «пташине мо­локо», «бите скло» (змішують кілька різновидів желе і заливають прозорим — цікаво, оригінально і смачно).

 

16. У сучасних напоях стали­ся зміни, ввійшли нові напої: чай, кава, капучіно й інші.

Чай — порівняно недавній у традиційній по­дільській кухні напій. Здавна, замість чаю, пили заварені трави звіробою, материнки, чебрецю, м'яти, липовий цвіт, плоди шипшини, калини, свіжозварені гілки вишні, малини, смородини, їх вживали і як ліки.

Тепер вживання чаю стало повсякденним яви­щем. Використовують різні сорти чаю.

Каву частіше п'ють зранку на сніданок.

 

 

ВЧИТЕЛЬ:Але сьогодні хотілось б сказати ще й про здорове харчування.

• Як на вашу думку що таке здорове харчування?

1 Учень: Це, насамперед, вживання в їжу тих продуктів, які приносять людському організму одну суцільну користь.

2 Учень: Здорове харчування - це зовсім не дієта і не обмеження себе, коханого. Хоча б, в тих продуктах, які можна вважати корисними і приносять більше користі, ніж шкоди.

3 Учень:  Лікарі радять людям кожного дня вживати по 50гр сала, так як цей продукт повністю засвоюється організмом і ні де на відміну від курячого жиру не відкладається в організмі.

4 Учень:Можна зробити висновок, що в список «Здорове харчування рецепти», входить приготування страв національних кухонь, але використовуються такі продукти як: знежирена яловичина, курка, кролик, риба, всі злакові, знежирене молоко, всі фрукти, всі овочі (особливо шпинат), знежирені сири, рослинна олія.

5 Учень: Але здорове харчування вимагає в першу чергу ведення здорового способу життя. Мова йде якщо не про періодичних заняттях спортом, то хоча б щоденних прогулянках на свіжому повітрі.

6 Учень:Здорове харчування - це обов'язковий сніданок на початку кожного дня.

7 Учень: Здорове харчування - це багато, дуже багато зерна в меню.

8 Учень: Здорове харчування - це щоденний набір свіжих фруктів і овочів всіх можливих кольорів, починаючи від червоного і закінчуючи фіолетовим.

9 Учень: Здорове харчування - це мінімальне споживання солодкого, мінімум жирів і масел тваринного походження.

10 Учень: Здорове харчування - це достатня кількість води, що випивається щодня.

11 Учень: Крім того, здорове харчування меню чудово достатком каш, особливо вівсяних. Ну, а мюслі при здоровому харчуванні - це і зовсім обов'язкова умова, всі овочі (особливо шпинат), знежирені сири, рослинна олія та інша.

Вчитель: Я думаю ви погодитись зі мною, що наша українська кухня смачна, щедра, як душа нашого працьовитого народу. Сподіваємось, що вам було цікаво.

В Україні існували вироблені впродовж віків правила народного етикету.

Гості ніколи не починали їсти, поки господарі не просили. Ото ж і ми Вас просимо: «Бог благословить, а хазяїн велить.»

Запрошуємо до частування.

І на останок хочемо побажати від щирого серця: смачного вам!

Куштуйте на здоров'я та добрим сло­вом дякуйте.

Спасибі вам, добрі люди!

Щоб родила щедро нива,

Щоб у хаті все як слід.

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід!

Пісня «Хай буде гаразд»