23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

"Комунікативні ігри"

Про матеріал
Формування здатності до співбесіди, співпраці, співіснування, самоконтролю й самовдосконалення
Перегляд файлу

    КОМУНІКАТИВНІ ІГРИ

 

 

Мета: формування здатності до співбесіди, співпраці, співіснування, самоконтролю й самовдосконалення.

 

  1.                    Жестовий гомеостат

Гомеостат (з грецької homoios – «подібний» і statos – «стан, положення») – у психології – експериментальний апарат, що дає можливість зберігати рівновагу певних показників в умовах групового виконання завдання.

Інструкція. За моєю командою всі одночасно покажемо будь-яку кількість пальців:

  1.                    Спробуємо показати однакову кількість пальців, використовувавши якнайменше спроб. Не підказувати, тільки уважність і спостережливість!
  2.                    Варіант по парах.

 

  1.                    Гра «Місток»

Гра спрямована на тренування взаєморозуміння дітей.

Проводимо на підлозі дві паралельні лінії на відстані 30см. Це міст, під ним далеко внизу – швидка гірська річка.

Назустріч одна одній на міст ступають по одній людині. Не користуючись мовою, необхідно зрозуміти один одного, що вам потрібно розійтися і, не наступивши при цьому на лінію, пройти кожному у своєму напрямку. Наступити на лінію – значить зірватися вниз.

 Працюють діти парами зі зміною партнерів.

Відповідають на запитання: «З ким у грі почувалися надійно і впевнено?»

У грі яскраво виявляється спрямованість взаємин. Високо цінується бажання й уміння безкорисно допомагати іншим.

 

  1.                    Гра «Жестові етюди»

Один з учасників показує жестами закінчену ситуацію і долучає до неї інших членів групи (наприклад, відкриває кран, миє руки, набирає воду в долоні і передає її по колу, закриває кран, отримує залишки води з іншого кінця, струшує руки). Виконаймо цей жестовий етюд.

Інший учасник виконує інші дії. Наприклад, ритуал діставання, запалювання свічки і передавання її по колу. Призначимо виконавця.

Поєднуємо дві ситуації. У проблемній ситуації виявиться той учасник, що зобовязаний робити щось із двома предметами і продовжувати гру. Виявіть кмітливість і фантазію.

 

 

 

 

  1.                    Гра «Стати іншим»

Ви одержуєте роль і відповідаєте на будь-яке запитання від імені персонажа. Всі інші – допитливі кореспонденти радіо і телебачення, газет і журналів.

Ролі:

  • переможниця конкурсу краси;
  • відомий веселун, базіка;
  • дуже серйозна небагатослівна людина, яка не вміє сміятися і жартувати;
  • дама-академік, яка зробила важливе відкриття в науці;
  • людина-маска без емоцій;
  • різка, пряма людина, що не приховує свого невдоволення світом;
  • привітна людина, задоволена усім світом і собою.

Гра має корекційний ефект, удосконалює комунікативні навички. Ролі добираються індивідуально кожному (з метою корекції поведінки). Можливі два варіанти:

  1.                    Коли в дитині якась риса розвинута погано, їй пропонують грати людей, наділених цією рисою повною мірою (часто своїх антиподів).
  2.                    Отримана роль має небажану рису перебільшувати до абсурду.

 

  1.                    Гра «Передача – прийом»

Кожен учасник одержує окреме завдання в конверті. Наприклад, показати жестом радість, захват. Потрібно виконати завдання (передати), а ми будемо відгадувати (приймати).

При утрудненні дозволяється відкрити конверт, прочитати інструкцію і передати задану інформацію. У нашому прикладі захват виражається сплеском рук.

Мімікою не допомагати! Мовне спілкування забороняється!

Завдання для учасників.

Значення жесту:

  1.                    Привертання уваги.
  2.                    Дружнє ставлення.
  3.                    Погроза.
  4.                    Подяка.
  5.                    Перемога.
  6.                    Похвала.
  7.                    Підкликання.
  8.                    Примирення, визнання себе переможеним.

 

Опис.

Піднесена вгору рука з відкритою долонею.

Поплескування по плечу.

Стиснутий кулак. Рух вказівним пальцем.

Притиснута до грудей долоня. Рукостискання. Підняти руки зі зчепленими «замком» кистями.

Піднята рука зі стиснутим кулаком.

Піднятий вгору великий палець руки при стиснутому кулаку.

Рух кисті або передпліччя в напрямку до тіла.

Підняти вгору руки з відкритими долонями, зверненими до партнера.

 

  1.                    Гра «Так чи ні?»

Продовжимо роботу в парі. Один з учасників виражатиме згоду або незгоду, вимовляючи для себе тільки одне слово «так» чи «ні». А партнер має якнайшвидше визначити, яке саме слово з двох ви повторювали про себе. У виграші той, кого правильно зрозуміли, і той, хто вгадав.

Усі майже безпомилково змогли визначити, коли партнер говорив «так» і коли «ні». Річ у тім, що коли ми говоримо «так», то «так» говорить усе наше тіло: воно розслаблюється, особливо це помітно з мязів обличчя і рук.

Жест, безумовно, важливий знак спілкування. Він допомагає точніше зрозуміти іншого.

В деяких випадках (коли ми, наприклад, не знаємо мови) він може бути єдиним засобом спілкування.

 

  1.                    Гра «Колір жестом»

По черзі кожен зобразить свій улюблений колір жестами. А ми будемо відгадувати. Показувати на предмети подібного кольору не можна.

 

  1.                    Гра «Покажи почуття»

Інструкція. Вам відомо, що рух м’язів обличчя, що виражають внутрішній стан, називаються мімікою. Міміка – важливий елемент спілкування.

Зараз кожен одержить завдання зобразити мімікою дві емоції:

  • гнів, чекання;
  • презирство, прагнення йти на контакт;
  • страждання, байдужість;
  • страх, іронія;
  • подив, святкування;
  • радість, обурення;
  • Спокій, стримане роздратування…
  1.                    Першу з зазначених емоцій ви демонструєте усім для відгадування.

 Чи легко зрозуміти один одного без слів?

  1.                    Розділимось на пари і побудемо дзеркалом, зображуючи другу задану емоцію.

Обговоримо наші труднощі.

 

  1.                    Гра «Поступися місцем»

Важливо не тільки визначити зміст інтонації співрозмовника, а й самому вибрати правильний тон.

Одному учасникові дається завдання зобразити пасажира, що не помічає нікого навколо. Він поступиться місцем, забере із сидіння портфель, тільки якщо йому захочеться.

Завдання для інших: звернутися по  черзі до цього пасажира так, щоб він виконав ваше бажання.

Обговоримо, який тон переконав пасажира.

 

  1.                Гра «Приміряння ролей»

Кожний примірить три ролі – агресивну, невпевнену й впевнену в собі людину.

Зразок. Уявіть собі, що ваш знайомий забув повернути вам вашу річ (книгу, викрійку тощо).

Агресія: «Ти нарешті, принесеш мій журнал? Скільки разів можна нагадувати: я хочу його одержати завтра!»

Невпевненість: «Вибач, якщо моя викрійка тобі не потрібна, то чи не могла б ти її повернути?»

Упевненість: «Ми домовилися, що ти повернеш мені модель вчасно. Будь вдячний, якщо саме завтра ти принесеш мені її».

 

Ігри, що імітують події розповідей, загадок, байок, віршів, допомагають зняти психоемоційне напруження, розвинути в дітей здібності розуміти, усвідомлювати свої і чужі емоції, правильно їх виражати і повноцінно переживати, усе це стимулює емоційний стан дітей, приводить до поліпшення самопочуття і настрою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II. ІГРИ І ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ СКЛАДНОЩАМИ У СПІЛКУВАННІ

 

 

  1.         «На що схожий настрій?»

Учасники гри по черзі говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їхній сьогоднішній настрій. Почати порівняння краще дорослому: «Мій настрій схожий на білу пухнату хмарину в спокійному блакитному небі, а твій?» Вправа проводиться по колу. Дорослий узагальнює – який сьогодні у всієї групи настрій: смутний, веселий, смішний, злий тощо. Інтерпретуючи відповіді дітей, врахуйте, що погана погода, холод, дощ, похмуре небо агресивні елементи свідчать про емоційне неблагополуччя.

 

  1.         «Дружба починається з усмішки…»

Ті, хто сидить у колі, беруться за руки, дивляться сусідові в очі і мовчки дарують йому по черзі добру усмішку.

 

  1.         «Добра тварина»

Учасники стають у коло і беруться за руки. Ведучий тихим голосом говорить: «Ми – одна велика і добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає!» Усі прислухаються до свого подиху, подиху сусідів. «А тепер подихаємо разом!». Вдих – усі роблять крок уперед. Видих – усі роблять крок назад. Вдих – усі роблять 2 кроки вперед, видих – усі роблять 2 кроки назад. «Так не тільки дихає тварина, так само чітко і рівно бється її велике добре серце. Стукіт – крок уперед, стукіт – крок назад тощо.

 

  1.         «Компліменти»

Сидячи в колі, усі беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похвалити. Інший киває головою і говорить: «Спасибі, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент своєму сусідові, вправа проводиться по колу.

Попередження:

  1.                    Деякі діти не можуть сказати комплімент, їм необхідно допомогти. Можна замість похвали просто сказати «смачне», «солодке», «молочне» слово.
  2.                    Якщо дитині складно зробити комплімент, не чекайте, коли засумує її сусід, скажіть комплемент самі.

 

  1.         «Дракон»

Гравці стають у лінію, тримаючись за плечі. Перший учасник – «голова», останній – «хвіст» дракона. «Голова» повинна дотягтися до «хвоста» і торкнутися його. «Тіло» дракона суцільне. Як тільки «голова» схопила «хвіст», вона стає «хвостом». Гра продовжується доти, доки кожен учасник не побуває в двох ролях.

 

 

 

  1.         «Складаємо історію»

Ведучий починає історію: «Жили собі…», наступний учасник продовжує, і так далі по колу. Коли черга знову доходить до ведучого, він направляє сюжет історії, робить осмисленим, вправа триває.

 

  1.         «Рукавичка»

Для гри потрібні вирізані з паперу рукавички, кількість пар дорівнює кількості пар учасників гри. Ведучий розкидає рукавички з однаковим орнаментом, (але не розфарбованим) по приміщенню. Діти ходять по залу. Відшукують свою «пару», відходять у куточок і за допомогою трьох олівців різного кольору намагаються якнайшвидше однаково розфарбувати рукавички.

Зауваження: ведучий спостерігає, як організують спільну роботу пари, як ділять олівці, як при цьому домовляються. Переможців вітають.

 

  1.         «Секрет»

Усім учасникам ведучий роздає по «секрету» із красивої скриньки (ґудзик, намистинку, брошку, старий годинник тощо), кладе в долоньку і затискає кулачок. Учасники ходять по приміщенню і знаходять спроби умовити кожного показати йому свій секрет.

Зауваження: ведучий стежить за процесом обміну секретами, допомагає боязким знайти спільну мову з кожним учасником.

 

  1.         «Знайди друга»

Вправа виконується серед дітей. Одній половині завязують очі, дають можливість походити по приміщенню і пропонують знайти впізнати інших. Довідатися можна за допомогою рук, обмацуючи волосся, одяг, руки. Потім, коли друга знайдено, гравці міняються ролями.

 

  1.    «Вітер дме на…»

Зі словами «Вітер дме на…» ведучий починає гру. Щоб учасники гри побільше довідалися про інших, запитання можуть бути такими: «Вітер дме на того, у кого світле волосся» - усі світловолосі збираються в одну купку, «Вітер дме на того, у кого… є сестра», «хто любить тварин», «хто багато плаче», «у кого немає друзів» тощо.

Ведучого необхідно змінювати, даючи можливість кожному запитувати учасників.

 

 

 

 

 

 

 

 

ІГРИ ТА ВПРАВИ НА ПІДВІЩЕННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ

 

  1.         «Кораблик»

Необхідна невелика ковдра. Кількість гравців – мінімум 2 дорослих і дитина (або 5 – 6 дітей). Ковдра  - це корабель, красивий вітрильник. Діти  - матроси . Одна дитина  - капітан. Капітан любить свій корабель і вірить у своїх матросів. Грою керує дорослий. Він пояснює капітану завдання – бути в центрі корабля, у момент сильної бурі він має гучним голосом дати матросам команду: «Кинути якір!», або « Стоп машина!», або «Усі наверх!», щоб врятувати  корабель і матросів. Потім матроси беруться за краї ковдри і починають повільно розгойдувати корабель. По команді ведучого «Буря !» хитавиця підсилюється. Капітанові нагадують про його завдання. Як тільки він  гучним голосом прокричить команди, «корабель» спокійно опускається на підлогу, капітанові усі тиснуть руку і хвалять його.

 

  1.         «Гармонійний танець»

У грі беруть участь двоє. Один закриває очі (краще надягти повязку). Стають один напроти одного, легко торкаються долонями. Звучить плавна музика. Ведучий робить плавні рухи руками, тілом, присідає, злегка відходить убік, уперед, назад. Слід повторювати рухи ведучих.

Попередження: не допустити зміни ролей, тобто учасник не повинен вести ведучого. Можна дозволити дитині виконувати вправу спочатку з відкритими очима.

 

  1.         «Намалюй свій страх, подолай його»

До вправи бажано поговорити з дитиною: «Чого ти боїшся, коли тобі буває страшно, чи було таке, коли ти сильно злякався». Потім дитині пропонують намалювати те, чого вона боїться. Необхідний великий аркуш паперу, олівці або фарби. Після малювання ще раз поговоріть, чого ж конкретно дитина боїться. Потім візьміть ножиці і попросіть дитину розрізати «страх» на дрібні шматочки, а дрібні – ще на дрібніші, допоможіть дитині в цьому. Коли страх розсипається на малюсінькі шматочки, покажіть дитині, що тепер його зібрати неможливо. Загорніть ці дрібні шматочки у великий папір, підійдіть до смітника і викиньте туди, потім з дитиною сходіть і викинете все сміття – воно вам не потрібно, його відвезуть, спалять, а разом зі сміттям спалять і «страх», і більше його ніколи не буде.

Зауваження: повторіть вправу через 1 – 2 тижні. Подивіться, що змінилося в зображені страху (колір, сюжет, композиція), і робіть це до того моменту, поки не побачите здивований вираз обличчя дитини у відповідь на прохання: «Намалюй свій страх».

 

  1.         «Художники – натуралісти»

Для виконання цього завдання батьки теж повинні попрацювати над своїми страхами й упередженнями.

Візьміть великий аркуш білого паперу або шматок старої шпалери і покладіть на клейонку або газети. Перед гравцями поставте блюдцями з рідкими фарбами. Дозвольте собі і дитині малювати не пензликами, а пальцями, кулачками, долоньками, ліктями, ногами, щічками, носиком. Сюжет малюнка можна вибрати кожному: «Падає листя», «Сліди невидимих звірів», «Фантастична планета», «різнобарвна мозаїка» тощо.

Зауваження: після вправи бажано добре помитися, згадуючи те відчуття свободи і радості, яке всі відчули.

Добре проводити цю справу перед купанням і всім разом відмивати один одного.

 

  1.         «Дизайнери»

Для гри необхідні тюбики губної помади. Грати можна всією родиною і з друзями дитини. Кожний одержує по тюбику і йому дозволяється підійти до будь-якого учасника і «прикрасити» його обличчя, руки, ноги. У результаті гри ви побачите зовсім інших гравців.

Стежте, щоб «прикрашали» всіх, не забувайте дозволяти «прикрашати» себе.

Порада: після гри добре відмийтеся.

 

  1.         «Маски»

Мінімальна кількість учасників – 2, але чим більше, тим цікавіша й корисніша гра. Необхідна фарба і папір, липка стрічка. На папері малюють страшні маски, потім кожен учасник примірює собі кожну, залишається в ній якийсь час, можна потанцювати «дикі танці», побігати, поганятися один за одним. Потім відбувається ритуал зняття масок, усі беруться за руки, усміхаються один одному, можна плавно потанцювати.

Порада: щоб закріпити маски на обличчі, краще використовувати липку стрічку або пластир.

 

  1.         «Розкажи про свій страх»

Мінімальна кількість учасників – 2, чим більше, тим продуктивніше вправа. У тісному довірчому колі дорослий розповідає про дитячі страхи: «А от коли я був таким, як ти, то…» Потім ставить запитання: «А у вас було таке?», «Хто чого боїться?» Діти за бажанням розповідають про ситуації, коли їм було страшно.

Ведучий щоразу просить піднести руку тих, в кого було щось схоже.

Застереження: стежте, щоб сюжети розповідей були несхожими, обговоріть усі можливі дитячі страхи: темряви, самітності, смерті, чужих людей, тварин, злих казкових героїв тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
8 лютого
Переглядів
243
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку